Постанова

від 30.06.2020 по справі 520/3141/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 червня 2020 року

справа № 520/3141/19

адміністративне провадження № К/9901/29944/19, № К/9901/31372/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

при секретарі судового засідання Статілко Ю. С.,

за участю представників

позивача - Служавого Є. І., адвоката за довіреністю від 12 листопада 2019 року,

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Опора"

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 у складі суддів Перцової Т. С., Чалого І. С., Жигилія С. П.,

та касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 у складі судді Панова М. М.,

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019

у справі № 520/3141/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Опора"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

1. У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Опора" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі за текстом - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 12. Жовтня 2018 року №00003951403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1177683 грн 25 коп., у тому числі за податковим зобов`язанням - 1121587 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 56096 грн 25 коп., №00003961403, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 93 296 грн, і №00011711410, яким застосовано суму штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в розмірі 433290 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки податкової перевірки, які покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень, є безпідставними, оскільки контролюючим органом не були досліджені первинні документи Товариства по взаємовідносинах із контрагентами, які підтверджують факт правильності формування позивачем податкової звітності. Відповідач не врахував того, що на підставі відповідного наказу у зв`язку із виробничою необхідністю бухгалтера Товариства ОСОБА_1 було відкликано з відпустки з 16 червня 2017 року, а тому всі касові ордери підписувала саме вона і на підприємстві не було неоприбуткованої готівки.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Харківський окружний адміністративний суд 06 червня 2019 року прийняв рішення, яким позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення податкового органу від 12 жовтня 2018 року №00003951403, №00003961403, №00011711410 (суддя - Панов М. М.).

4. Другий апеляційний адміністративний суд 10 жовтня 2019 року ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу відповідача задовольнив частково, рішення суду першої інстанції скасував в частині задоволення позовних вимог Товариства про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 12.10.2018 №00003951403 в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 897 202,00 грн, а також в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області судового збору в розмірі 10 113 грн. В цій частині позовних вимог прийняв нову постанову про відмову в їх задоволенні. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Товариства про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 12.10.2018 №00003951403 в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 897 202,00 грн, суд апеляційної інстанції висновувався на положеннях статей 44, 85 Податкового кодексу України, пункту 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 р. за № 168/704, врахував встановлені обставини щодо не надання Товариством податковому органу первинних документів по господарським операціям за період листопад-грудень 2015 року ані до перевірки, ані після її завершення до прийняття рішення контролюючим органом, як це передбачено пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, ані разом із запереченнями на акт перевірки відповідно до пункту 44.7 цієї статті кодексу, та дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про те, що витрати у сумі 4984456 грн за вказаний період документально не підтверджені, підстави для формування таких витрат у податковому обліку Товариства відсутні.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги Товариства

6. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

7. В касаційній скарзі позивач вказує на неетичну поведінку суддів суду апеляційної інстанції, яка виразилась у недопущенні представника Товариства до участі в судовому засіданні 10 жовтня 2019 року.

8. Позивач в касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції неповно дослідив надані позивачем докази, чим порушив частину третю статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, позивач викладає обставини щодо надання відповіді на запит податкового органу бухгалтером Товариства ОСОБА_3, яка не має повноважень на отримання кореспонденції підприємства та листування з органами виконавчої влади, притягнення її до дисциплінарної відповідальності за результатами службової перевірки, доводить, що всі необхідні та витребувані документи весь час знаходились на підприємстві та могли бути надані при належному зверненні. Скаржник вказує, що первинні документи надані суду першої інстанції, а всі доводи та докази фактично залишені поза увагою суду апеляційної інстанції.

IV. Короткий зміст вимог касаційної скарги податкового органу

9. 13 листопада 2019 року відповідач подав касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

10. Відповідач мотивує касаційну скаргу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, при цьому цитує акт перевірки в частині встановлених податковим органом порушень позивачем норм податкового законодавства.

V. Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції

11. Верховний Суд ухвалою від 19 листопада 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, після усунення позивачем недоліків касаційної скарги, витребував з Харківського окружного адміністративного суду справу № 520/3141/19.

12. 22 листопада 2019 року справа № 520/3141/19 надійшла до Верховного Суду.

13. 09 грудня 2019 року від відповідача до Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому податковий орган просить залишити скаргу без задоволення.

14. Верховний Суд ухвалою від 10 грудня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, після усунення недоліків касаційної скарги.

Верховний Суд ухвалою від 20 грудня 2019 року зупинив касаційне провадження у справі №520/3141/19 на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року касаційне провадження поновлено та здійснено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

15. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги позивача та відмови в задоволенні касаційної скарги відповідача.

17. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

18. Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

VI. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини.

19. У період з 05 липня 2018 року по 17 серпня 2018 року контролюючий орган провів документальну планову виїзну перевірку підприємства Товариства з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, за результатами якої складено акт перевірки від 27 серпня 2018 року №3590/20-40-14-07-07/132032 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством:

1) пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на прибуток всього у сумі 1121587 грн та завищена сума від`ємного значення об`єкта оподаткування на загальну суму 93296 грн;

2) абзацу 3 частини першої статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", за що передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу за неоприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

12 жовтня 2018 року керівник податкового органу на підставі акта перевірки прийняв податкові повідомлення-рішення:

- №00003951403, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1177683 грн 25 коп. (у тому числі за податковим зобов`язанням - 1121587 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 56096 грн 25 коп., які застосовані на підставі пункту 123.1. статті 123 кодексу);

- №00003961403, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 93 296 грн;

- №00011711410, яким на підстав підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і абзацу 3 статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки до Товариства застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 433290 грн.

Щодо касаційної скарги Товариства Суд зазначає, що предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №00003951403 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток за 2015 рік в розмірі 897 202,00 грн.

При вирішенні спірних правовідносин в цій частині суд апеляційної інстанції встановив, що податкову перевірку проведено згідно з пунктами 77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України (документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок та про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом).

Наказ про проведення планової виїзної перевірки від 22 червня 2018 року № 4547 позивач отримав 03 липня 2018 року. Перевірку проведено з відома генерального директора ТОВ ТПК ОПОРА ОСОБА_2 та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_3 , про що засвідчено в акті перевірки (т. 1, зворотній бік а. с. 22) та підтверджено позивачем в письмових поясненнях (т. 2, а. с. 184). Період, який охоплено перевіркою, становить з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року.

В ході проведення перевірки посадовими особами відповідача встановлено відсутність первинних документів за період листопад - грудень 2015 року.

Внаслідок цього відповідач склав запит від 23 серпня 2018 року №35606/10/20-40-14-03-16 про надання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, обліково-сальдових відомостей за листопад - грудень 2015 року.

Вищевказаний запит отримав генеральний директор ОСОБА_2, про що свідчить його власноручний підпис (т. 2 а. с. 130-131).

У відповідь на вищезазначений запит, позивач в особі діючого головного бухгалтера ОСОБА_3 листом від 27.08.2018 за № 81528 повідомив про неможливість надати регістри бухгалтерського обліку, обігово-сальдові відомості за період листопад - грудень 2015 року, у зв`язку з тим, що після звільнення головного бухгалтера 31 жовтня 2015 року дана посада була вакантною, а первинні документи та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві за вказаний період відсутні (т. 2 а. с. 132).

VII. Джерела права

20. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)

20.1. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

20.2. Пункт 44.1 статті 44

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

20.3. Пункт 44.3. статті 44

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

20.4. Пункт 44.6. статті 44 (абзац перший)

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

20.5. Пункт 44.7. статті 44 (абзац другий)

Протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

20.6. Пункт 85.2 статті 85 (абзац перший)

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

20.7. Пункт 85.4 статті 85

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

20.8. Пункт 85.8 статті 85

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

21. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

21.1. Частина друга статті 3

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

21.2. Частина перша, друга, третя статті 8

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

21.3. Частина перша, друга статті 9

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

22. Абзац третій статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки 12 червня 1995 року N 436/95

Установити, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

23. Пункт 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ 15.12.2004 № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320).

Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

24. Кодекс адміністративного судочинства України

24.1. Частина друга статті 2

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

24.2. Частини перша та друга статті 77

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

VIII. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

25. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).

26. Платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

27. Формування доходів та витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій.

28. Контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

29. За загальним правилом у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті 44 Податкового кодексу України платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Щодо касаційної скарги Товариства

30. Суд апеляційної інстанції спростував доводи Товариства щодо невручення представниками контролюючого органу запитів на отримання документів уповноваженим особам підприємства та відсутність повноважень у головного бухгалтера ОСОБА_3 на отримання кореспонденції та листування з органами виконавчої влади, оскільки запит Головного управління ДФС у Харківській області від 23 серпня 2018 року №35606/10/20-40-14-03-16 про надання первинних документів за листопад-грудень 2015 року, копія якого наявна в матеріалах справи, був отриманий безпосередньо генеральним директором Товариства ОСОБА_2, про що свідчить відповідна відмітка про отримання та його власноручний підпис.

Суд апеляційної інстанції установив, що позивач не надав первинних документів по господарським операціям за період листопад - грудень 2015 року ані до перевірки, ані після її завершення до прийняття рішення контролюючим органом, як це передбачено пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, ані разом із запереченнями на акт перевірки відповідно до пункту 44.7 статті 44 цього Кодексу.

31. При цьому, суд першої інстанції врахував, що вся первинна документація за перевіряємий період (включно і з періодами за які податковим органом виявлені порушення) наявна на підприємстві позивача та надана до суду. Первинні документи бухгалтерського обліку досліджені, оцінені судом першої інстанції, встановлено їх відповідність вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, та установлено, що вони підтверджують правомірність формування об`єкту оподаткування з податку на прибуток, якими спростовані податкові правопорушення, покладені відповідачем в основу збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток.

32. Суд першої інстанції відхилив доводи податкового органу про відсутність первинної документації та документів бухгалтерського обліку за листопад-грудень 2015 року, врахувавши те, що ОСОБА_3 працює на посаді головного бухгалтера Товариства з 23 жовтня 2017 року, вона не працювала у періодах, за які проводилась перевірка на підприємстві, зокрема, і в листопаді-грудні 2015 року, у зв`язку із чим не мала доступу до документів, які від неї вимагали представники відповідача. Суд першої інстанції також прийняв доводи Товариства стосовно того, що всі листи, які були адресовані позивачу представники відповідача вручали головному бухгалтеру ОСОБА_3, яка не має повноважень на отримання кореспонденції підприємства та листування з органами виконавчої влади. Суд першої інстанції визнав, що представники податкового органу не зверталися до повноважних представників позивача, в тому числі і до генерального директора, в ході проведення перевірки та не вручали повноважним представникам свої листи та не отримували від них відповідей.

33. Суд першої інстанції також врахував факт та висновки проведення на підприємстві службової перевірки щодо дій ОСОБА_3

34. Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач надав первинні документи та інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків і зборів, які підтверджують правомірність формування платником податків витрат за 2015 рік у сумі 4 984 456 грн, що зазначено пунктом 2.6 акта перевірки та підтверджується додатком № 4 до акта перевірки (а. с. 58 - 60, том 1).

35. Відповідач всупереч положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірність свого рішення.

36. Суд визнає, що в цій частині позовних вимог суд апеляційної інстанції помилково не врахував висновки суду першої інстанції щодо причин ненадання Товариством контролюючому органу первинних документів, факт прийняття їх судом та результати їх дослідження, та перелік використаних при проведенні перевірки суцільним порядком охоплення документів, що призвело до скасування судового рішення, яке відповідає закону. Отже, наявні підстави для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції в частині правомірності податкового повідомлення-рішення №00003951403 та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції у відповідній частині відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України.

37. Доводи заявника касаційної скарги щодо дій суддів суду апеляційної інстанції, які, за позицією позивача, грубо порушили право Товариства на прийняття участі в судовому засіданні, за результатами якого ухвалено постанову, суд не приймає з огляду на відсутність будь-яких доказів в підтвердження наведених в скарзі обставин. Суд позбавлений повноважень надавати оцінку доводам щодо дій суддів під час відправлення ними правосуддя з огляду на особливий порядок вирішення таких питань відповідно до розділу VI Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року №1402-VIII.

Суд звертає увагу на заяву адвоката Карапетяна Акопа Рубеновича від 21 жовтня 2019 року (том 3, а. с. 52), яка спростовує доводи Товариства про обставини, викладені в заявах про відвід колегії суддів суду апеляційної інстанції, зокрема, щодо дій цієї колегії, на які скаржиться позивач в касаційній скарзі та які стали відомі Товариству начебто від Карапетяна А. Р . Так, заявник Карапетян А. Р. повідомив, що зазначені у заявах обставини не відбувались у його присутності та йому про це нічого невідомо, заяви про відвід колегії не були погоджені з ним.

Щодо касаційної скарги податкового органу

38. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 12.10.2018 №00003951403 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 280 481,25 грн, податкових повідомлень-рішень від 12.10.2018 №00003961403, №00011711410.

39. Надаючи оцінку встановленому актом перевірки порушенню Товариством вимог податкового законодавства в частині заниження доходу за 2016-2017 роки (у тому числі, у 1 кварталі 2016 року в сумі 93296 грн, у 2 кварталі 2017 року в сумі 239523 грн, у 3 кварталі 2017 року в сумі 673682 грн, у 4 кварталі 2017 року в сумі 333379 грн), суди попередніх інстанцій застосували положення пунктів 44.1., 44.2. статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134, пункту 135.1. статті 135 Податкового кодексу України, статей 1, 3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, Правил (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, Правил (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, та дійшли висновку, що податкове правопорушення встановлюється на підставі первинних документів, які надавались позивачем до перевірки, про що зазначено у додатках до акта перевірки та не заперечується відповідачем. При цьому, суди встановили, що перевірку провів відповідач лише на підставі регістрів бухгалтерського обліку (бухгалтерських проводок) без дослідження первинних документів по кожній господарській операції платника податку.

40. Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що податковий орган не довів на підставі належних і допустимих доказів порушення Товариством вимог податкового законодавства в частині заниження доходу у 2016-2017 роках, оскільки в акті перевірки не наведено, які саме витрати та доходи віднесені позивачем до їх складу, за результатами яких видів господарських операцій, за якою подією, на підставі яких первинних документів. Відсутність в акті перевірки деталізації обставин податкового правопорушення суперечить приписам пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745.

41. Щодо неоприбуткування Товариством готівки до каси у повній сумі її фактичних надходжень у день одержання коштів на суму 86658 грн.

Склад цього порушення відповідач доводить на підставі того, що бухгалтер Товариства ОСОБА_5 перебувала з 16 червня 2017 року по 30 червня 2017 року у відпустці, тому не могла підписувати прибуткові касові ордери: від 16 червня 2017 року № 59, від 26 червня 2017 року № 60, від 29 червня 2017 року № 61, від 30 червня 2017 року № 62.

Суди попередніх інстанцій спростували ці доводи податкового органу, встановивши те, що наказом №81-К від 16.06.2017 у зв`язку із виробничою необхідністю бухгалтера ОСОБА_1 було відкликано з відпустки з 16 червня 2017 року (т. 2 а.с. 109). Згідно з табелем обліку використаного робочого часу за червень 2017 року (т. 2 а.с. 119) бухгалтер ОСОБА_1 приступила до роботи 16 червня 2017 року та в дні підписання вищезазначених прибуткових касових ордерів була присутня на роботі, що дає підстави для висновку про достовірність її власноручного підпису на цих ордерах.

42. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, підтверджені належними та допустимими доказами, Суд погоджується з судами першої та апеляційної інстанції про безпідставність висновків податкової перевірки про порушення Товариством вимог законодавства з обігу готівки та ведення касових операцій, отже податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2018 року №00011711410 є протиправним.

43. Суд враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року, у якій суд відступив від правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 2 квітня 2013 року № 2-77а13, зазначивши про незастосовність положень абзацу третього статті 1 Указу №436/95 та про неможливість їх застосування після набрання чинності Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг . З огляду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, Суд зазначає, що визнання правомірним застосування відповідачем штрафу в спірних правовідносинах на підставі абзацу третього статті 1 Указу №436/95 є неможливим.

44. Суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

45. Доводи касаційної скарги податкового органу висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

IX. Висновки

46. Переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції скасував судове рішення в частині вимог щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №00003951403, яке відповідає закону, що є підставою для скасування постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року та залишення в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року у цій частині. В іншій частині вимог суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

47. З урахуванням наведеного Суд визнає, що касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а касаційну скаргу податкового органу слід залишити без задоволення.

48. Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

49. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

50. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Опора" задовольнити.

Скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №520/3141/19 в частині скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року щодо вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 12 жовтня 2018 року №00003951403 про донарахування податку на прибуток в розмірі 897202,00 грн, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року у цій частині залишити в силі.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №520/3141/19 залишити без змін.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий /підпис/ Р. Ф. Ханова

Судді: /підпис/ І. А. Васильєва

/підпис/ С. С. Пасічник

Згідно з оригіналом

Помічник судді А. О. Сазонова

30.06.2020