Постанова

від 30.06.2020 по справі 520/2963/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 червня 2020 року

справа № 520/2963/19

адміністративне провадження № К/9901/227/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

за участю секретаря судового засідання Статілко Ю. С.,

та представників

позивача - Гріго І. В., директор, в порядку самопредставництва,

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року у складі судді Спірідонова М.О.,

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у складі суддів Макаренко Я. М., Мінаєвої О. М., Старосуда М. І.,

у справі №520/2963/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Нова

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Нова (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), про визнання протиправними та скасування виданих податковим органом 14 лютого 2019 року рішення №00002601307 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, в розмірі 255,00 грн, рішення №00002561307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 2003,72 грн, рішення № 00002551307 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (за грудень 2016 року), в розмірі 170,00 грн, вимоги про сплату боргу №Ю-00000171307 зі сплати єдиного внеску в розмірі 3289,56 грн, податкового повідомлення-рішення форми "Д" №00002591307, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, в т.ч. з військового збору, пені в розмірі 1242,60 грн, з яких 650,07 грн - збільшення за податковим зобов`язанням, 484,87 грн - за штрафними санкціями, 107,66 грн - пені, податкового повідомлення-рішення форми "Д" №00002581307, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, в т.ч. з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 14910,95 грн, з яких 7800,74 грн - збільшення за податковим зобов`язанням, 5818,31 грн - за штрафними санкціями, 1291,90 грн - пені, податкового повідомлення-рішення форми "ПС" №00002571307 про застосування штрафних санкцій за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 510,00 грн, податкового повідомлення-рішення форми "ПС" № 00000551402, про застосування адміністративного штрафу в розмірі 510,00 грн за порушення пунктів 44.3, 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, податкового повідомлення-рішення форми "Н" №00000541402, яким застосовано штраф в розмірі 2474,00 грн (10% від суми ПДВ) за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних за листопад, грудень 2016 року, податкового повідомлення-рішення форми "С" № 00001531410, яким застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 16 690 297,9 грн, податкового повідомлення-рішення форми "Р" №00000531402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 313 190,00 грн, з яких збільшення за податковими зобов`язаннями становить 250552,00 грн, 62 638,00 грн штрафних санкцій, податкового повідомлення-рішення форми "Р" №00000521402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 7 466 468,75 грн, з яких збільшення за податковими зобов`язаннями становить 6 049 071,00 грн, 1 417 397,75 грн штрафних санкцій, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 24 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року, позов Товариства задовольнив частково, внаслідок чого скасував видані Головним управлінням ДФС у Харківській області 14 лютого 2019 року рішення №00002601307, рішення № 00002561307, рішення № 00002551307, вимогу про сплату боргу №Ю-00000171307, податкові повідомлення-рішення № 00002591307, №00002581307, №00002571307, № 00000541402, №00001531410, №00000531402 в повному обсязі, податкове повідомлення-рішення №00000521402 в частині нарахування податку в сумі 135 496,80 грн та штрафних санкцій в сумі 33 874 грн по взаємовідносинам з ТОВ "ВІВАТ-ПРОМ"; штрафних санкцій в частині нарахування податку в сумі 90000,00 грн та штрафних санкцій в сумі 112500,00 по взаємовідносинам з ТОВ "ГРАНТ-КАПІТАЛ", штрафних санкцій в частині нарахування податку в сумі 135 496,80 грн та штрафних санкцій в сумі 33874 грн по взаємовідносинам з ТОВ "ВІВАТ-ПРОМ", не підтвердження витрат на загальну суму 7466469, 00 грн. В іншій частині податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2019 року №00000521402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 299 249,95 грн, з яких збільшення за податковими зобов`язаннями становить 239 400,20 грн, та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 59 849,75 грн залишив в силі. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовив.

02 січня 2020 року податковий орган подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій посилається на невірне застосування судами попередніх інстанцій підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, статті 201, пункту 201.10 статті 201, підпункту 120-1.1 статті 120-1, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, грубе порушення норм процесуального права, а саме, неповне з`ясування та аналіз доводів сторін та наданих ними доказів, як того вимагає стаття 242 КАС України. За позицією податкового органу суди першої та апеляційної інстанцій не врахували наявність порушених кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача, дефективність наданої первинної документації, ненадання документів до перевірки, надання контролюючим органом до суду апеляційної інстанції копій касових ордерів на підтвердження відсутності підписів одержувачів готівкових коштів.

Відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити.

Верховний Суд ухвалою від 16 січня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребував справу №520/2963/19 з Харківського окружного адміністративного суду.

21 січня 2020 року справа № 520/2963/19 надійшла на адресу Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 24 січня 2020 року зупинив касаційне провадження у справі № 520/2963/19 на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2020 року касаційне провадження поновлено та здійснено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Позивач 03 лютого 2020 року до Верховного Суду надав відзив на касаційну скаргу податкового органу, в якому спростовує доводи відповідача, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковий орган впродовж листопада-грудня 2018 року провів документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, за результатами якої 14 грудня 2018 року складено акт №5194/20-40-14-02-08/35701461 (далі - акт перевірки).

Заступник начальника податкового органу 14 лютого 2019 року прийняв рішення, які є предметом оскарження у цій справі.

Звертаючись із касаційною скаргою відповідач навів фрагментарні доводи, не пов`язавши їх з видами податків, звітними періодами, розміром здійснених господарськими операцій, результати яких покладені ним в основу збільшення грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій, обмежившись визначенням та викладенням деяких порушень. встановлених актом перевірки, внаслідок чого перегляд судових рішень у справі здійснюється з урахуванням меж перегляду судом касаційної інстанції, встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо податку на доходи фізичних осіб та військового збору податковий орган впродовж усіх судових розглядів доводить посиланням на наступне.

Податкові правопорушення абзацу г.) п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п. п. а 176.2 п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, встановлені відповідачем, полягають у порушенні позивачем в частині не нарахування та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку у вигляді суми нарахування грошового відшкодування витрат за придбання товару в загальній сумі 43337,38 грн.

Відповідач доводить порушення пунктів 1.2, 1.3, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, абзацу г) підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в частині не нарахування та неперерахування до бюджету військового збору із загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку у вигляді суми нарахування грошового відшкодування витрат за придбання товару в загальній сумі 43337,38 грн.

Суд апеляційної інстанції встановив, що фактичною підставою для виявлених порушень став висновок відповідача про те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку від роботодавця на відрядження або під звіт за умови дотримання усіх вимог, встановлених пунктом 170.9 статті 170 Податкового кодексу України. Проте, на думку податкового органу, якщо підзвітною особою (працівником) придбання товарів (робіт, послуг) здійснено не за рахунок попередньо виданих юридичною особою (роботодавцем) коштів під звіт, то дохід, виплачений такій підзвітній особі за реалізовані (продані) товари, включається до її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.

Суд апеляційної інстанції встановив на підставі даних оборотно-сальдової відомості підприємства по рахунку №3721 "Розрахунки з підзвітними особами" за період перевірки відображено нарахування витрат директору Товариства за товар в загальній сумі 43 337,38 грн згідно звітів про використання коштів, виданих на відрядження та під звіт.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій здійснили аналіз положень пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.1 пункту 164.1, абзацу г) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 170.9 статті 170, абзацу а пункту 176.1, абзацу а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, який зумовив, серед іншого, висновок про те, що оподаткуванню підлягають суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернуті у встановлений строк. Податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму. Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

Відтак законодавцем встановлено, що оподатковуваним доходом для особи яка отримала грошові кошти під звіт є виключно надмірно виплачена сума, яка не була повернута після здійснення розрахунків в межах п`ятиденного строку після закінчення виконання доручення по розпорядженню коштів.

Суди попередніх інстанцій на підставі уставних та реєстраційних документів Товариства установили, що право укладення договорів має директор та засновник підприємства. Реалізуючи надані повноваження керівником проведена закупівля товарно-матеріальних цінностей в інтересах підприємства (позивача) на загальну суму 43 337,38 грн у періоді з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, що підтверджується звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та відповідними товарними чеками і квитанціями про розрахунок за товари.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що сума 43 337,38 грн не є доходом директора Товариства, а є витратами підприємства, які здійснені в його інтересах, без отримання грошових коштів, що підтверджено звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та відповідними товарними чеками і квитанціями про розрахунок за товари, наявними в матеріалах справи.

Відтак при видачі вказаних сум директору підприємства, позивач не повинен ці суми оподатковувати податком на доходи фізичних осіб, а також військовим збором.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення від 14 лютого 2019 року №00002591307 про збільшення грошового зобов`язання за платежем військовим збором та №00002581307 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, підлягають скасуванню через їх протиправність.

Доводів на переконання правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №00002571307 про застосування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн за порушення пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України через повторне нарахування податку на доходи фізичних осіб при відшкодуванні фактично понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг), касаційною скаргою не наведено, що унеможливлює касаційний перегляд у цій частині.

Щодо єдиного соціального внеску

Відповідач впродовж усіх судових розглядів посилається на порушення позивачем пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме не подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2016 року, а також, як наслідок, порушення вимог пункту 1 частини першої статті 4, пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме заниження бази нарахування єдиного внеску за грудень 2016 року на суму 14 952,54 грн, що призвело до заниження суми єдиного внеску у розмірі 3289,56 грн за грудень 2016 року.

Оцінюючи спір у цій частині, суд апеляційної інстанції висновувався на наявності обставин, які не потребують доказування, встановлених рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі №820/267/17, що набрало законної сили 03 жовтня 2017 року, яким визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2016 року та додатків до неї №№ 1, 5, а також звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів за грудень 2016 року, визнано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів за грудень 2016 року таким, що поданий Товариством у день його фактичного отримання, а саме 20 січня 2017 року.

Суд визнає наявними відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, які не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, вчасне подання звіту за грудень 2016 року на суму 14 952,54 грн, яким нарахована сума єдиного внеску в розмірі 3072,12 грн (що складається з 2 889,26 грн за загальною ставкою 22%, та 134,56 грн за пільговою ставкою 8,41% за працівника-інваліда ) та сплата Товариством 16 січня 2017 року та 20 січня 2017 року сум в повному обсязі, спростовує висновки контролюючого органу щодо неподання позивачем звіту за 2016 рік та не нарахування єдиного внеску в розмірі 3289,56 грн, що доводить незаконність та необґрунтованість рішень про застосування штрафних санкцій від 14 лютого 2019 року №00002601307 на суму 255,00 грн, № 00002561307 на суму 2003,72 грн, № 00002551307 на суму 170,00 грн та вимоги про сплату боргу від №Ю-00000171307 на суму 3289,56 грн.

Щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних

Відповідач доводить порушення позивачем положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05 грудня 2016 року №52, від 10 січня 2017 року №96.

Оцінюючи спірні операції, суд апеляційної інстанції висновувався на відсутності порушення реєстрації податкових накладних №52 від 18 листопада 2016 року на суму податку на додану вартість 23840,00 грн, №96 від 21 грудня 2016 року на суму податку на додану вартість 900,00 грн, що підтверджується рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі №820/267/17, яке набрало законної сили, а також наявними в матеріалах справи доказами - квитанціями про прийняття цих податкових накладних, що доводить відсутність податкових правопорушень покладених в основу застосування податковим повідомленням-рішенням № 00000541402 штрафу в розмірі 2474,00 грн за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Щодо податку на прибуток та податку на додану вартість

Відповідач посилаючись на порушення Товариством вимог податкового законодавства, а саме пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, доводить заниження податку на прибуток на загальну суму 6 049 071 грн за 2015 - 2017 роки, перше півріччя 2018 року та пунктів 198.1, 198.3 статті 198, статті 201 цього кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 250552 грн за березень, грудень 2016 року, поклав в основу цих порушень висновки про відсутність реальності фінансово-господарських відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ-ПРОМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНТ-КАПІТАЛ" щодо отримання товарів з джерела невідомого походження, з його легалізацією за рахунок використання документів контрагента, що фактично не міг поставляти товарно-матеріальні цінності.

Підставою вищезазначених висновків є доводи відповідача про наявність податкової інформації щодо контрагентів позивача, склад якої встановлений судами попередніх інстанцій та полягає у наступному.

1) по ТОВ "ВІВАТ-ПРОМ": перебуванням підприємства в процесі припинення з 29 серпня 2016 року; неподанням податкової звітності з квітня 2016 року; анулюванням свідоцтва платника ПДВ з 27 квітня 2017 року; відсутністю основних фондів; провадженням СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві досудового розслідування (№ 32017100060000104) за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, згідно матеріалів якого ТОВ "ВІВАТ-ПРОМ" створено з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями в період 2016 - 2017 роки сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктам господарювання; не придбанням ТОВ "ВІВАТ-ПРОМ" по ланцюгу постачання комплектів заготовок ТР01;

2) по ТОВ "ГРАНТ-КАПІТАЛ": ненадання звітності з податку на прибуток, балансу, звітів про фінансові результати; наявність кримінального провадження № 2018120010000038 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України, згідно якого невстановлені особи з використанням реквізитів, печаток та банківських рахунків ТОВ "ГРАНТ-КАПІТАЛ" шляхом документування безтоварних господарських операцій в грудні 2016 року надали можливість ТОВ "ЕРЛАЙТ" (ЄДРПОУ 30487486) ухилитись від сплати податку на додану вартість; придбанням ТОВ "ГРАНТ-КАПІТАЛ" комплектів заготовок на двері у ТОВ "Антон Актив" (код ЄДРПОУ 40144066), яке, в свою чергу, такі комплекти заготовок не придбавало.

За позицією контролюючого органу між позивачем та вказаними контрагентами не відбулось реальних фінансово-господарських правовідносин, дійсний зміст задекларованих операцій полягав лише в документальному оформленні ланцюгового руху, що призвело до одержання платником необґрунтованої податкової вигоди у вигляді податкового кредиту та витрат в істотному розмірі.

Надаючи правову оцінку обставинам справи щодо формування позивачем податкового кредиту та витрат в результаті відносин Товариства із вказаними контрагентами, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими вказані висновки контролюючого органу, застосувавши підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 198.3, абзац 1 пункту 198.6 статті 198, пункт 201.1, абзац 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статтю 1, частину першу статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та дійшли висновку, що витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні показників податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що при застосуванні зазначених правил оподаткування, оцінюючи поставку товарів необхідно досліджувати документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, посилаючись на правову позицію висловлену Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2019 року ухваленій у справі № 818/792/16, висновки якого враховуються при застосуванні норм права відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції встановив, що фінансово-господарські відносини між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРАНТ-КАПІТАЛ здійснювались на підставі укладеного 23 грудня 2016 року договору №122301 про поставку товару та специфікації до нього, на виконання умов якого контрагентом позивача здійснена поставка продукції (400 комплектів заготовок на двері загальною вартістю 600 000,00 грн), що підтверджується видатковою накладною №458 від 23 грудня 2016 року, ТТН №458 від 23 грудня 2016 року на умовах EXW, склад постачальника за адресою м. Київ, пров. Лабораторний, 1. Транспортування вказаної продукції здійснювалось засновником (позивачем у справі) власним автомобілем ГАЗ 33021, Р.Н. НОМЕР_1 . При цьому суд апеляційної інстанції здійснив посилання на долучені до матеріалів справи первинні документи (том 1 аркуш справи 139-150).

Посилаючись на відомості наведенні в картці рахунку 631 з контрагентом ТОВ "ГРАНТ КАПІТАЛ" за період 2016 рік, акт списання №Н-00000014 від 31 грудня 2016 року, суди попередніх інстанцій встановили, що вказані комплекти заготовок на двері використані Товариством з 24 грудня 2016 року до 31 грудня 2016 року для виробництва дверей металевих, які в подальшому були реалізовані наступним контрагентам: ТОВ "Поліал-інжиніринг" згідно видаткової накладної №00000035 від 05 січня 2017 року на 47800 грн (том 1 арк. справи 156), ТОВ "РЕНІ-ІСТЕЙТ" згідно видаткової накладної №00000017 від 06 січня 2017 року на 7948 грн 50 коп. (том 1 арк. справи 157), ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров`я" згідно видаткових накладних №№ 00000030, 00000031, 00000032 від 11 січня 2017 року відповідно на 28300 грн, 27499 грн 99 коп., 24000 грн (том 1 аркуш справи 158-160), №№00000033, 00000034 від 12 січня 2017 року на суми відповідно 11200 грн та 34800 грн (том 1 арк. справи 162-163), ПрАТ "ЛЕКХІМ-Харків" згідно видаткової накладної №00000004 від 11 січня 2017 року на суму 42460 грн (том 1 арк. справи 161); ПП "Сова" згідно видаткової накладної №00000005 від 12 січня 2017 року на суму 3900 грн (том 1 аркуш справи 164), ПП ПВКФ "Аліна-А" згідно видаткової накладної №00000006 від 12 січня 2017 року на суму 5000 грн (том 1 аркуш справи 165); ПП "НПП ЄВРОСЕРВІС" згідно видаткових накладних №№00000011, 00000012, 00000013 від 18 січня 2017 року відповідно на суми 3800 грн, 11500 грн, 9000 грн (том 1 аркуші справи 167-169), ТОВ "ТЕХНОРМА" згідно видаткової накладної №00000020 від 04 січня 2017 року на суму 3400 грн (том 1 аркуш справи 170), ФОП ОСОБА_1 згідно видаткових накладних №№00000025, 00000026, 00000027, 00000028 від 04 січня 2017 року відповідно у сумах 7300 грн, 7600 грн, 169200 грн, 3000 грн (том 1 аркуш справи 171-174), ПП "ДОМ-2002" згідно видаткової накладної №00000039 від 03 січня 2017 року на суму 6579 грн 60 коп. (том 1 арк. справи 175), ТОВ "Фірма "ДОМ" згідно видаткової накладної №00000038 від 03 січня 2017 року на суму 30432 грн (том 1 аркуш справи 176).

Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дослідили та оцінили первинні документи бухгалтерського обліку на предмет належності, допустимості, достовірності та достатності доказів відповідно до статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України та дійшли висновку про їх відповідність вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-14.

Суди попередніх інстанцій установили, що в підтвердження поставки продукції виробничо-технічного призначення та в підтвердження фактичних дій за договором № 122301 від 23 грудня 2016 року, ТОВ ГРАНТ-КАПІТАЛ складена податкова накладна № 458 від 23 грудня 2016 року на суму 600 000,00 грн, яка зареєстрована ДФС України, що підтверджується відповідною квитанцією про реєстрацію №1 від 25 грудня 2016 року, реєстраційний номер документу №9250465822.

Також встановлено, що вантажний автомобіль ГАЗ-33021, яким здійснений самовивіз продукції використовується Товариством у своїй підприємницькій діяльності на підставі рішення засновника у відповідності до норм, передбачених статтями 79, 88, 89 Господарського кодексу України, статтею 325 Цивільного кодексу України.

Облік придбаного товару підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 ТМЦ: Комплект заготовок на двері за період з 23 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року, які долучені до матеріалів справи (том 1 аркуш справи 154-155).

Відтак, за висновком судів попередніх інстанцій виконання договору постачання 122301 від 23 грудня 2016 року підтверджено первинними бухгалтерськими та іншими документами, що вказує на реальність фінансово-господарських відносин між ТОВ ТПК НОВА та ТОВ ГРАНТ-КАПІТАЛ з поставки 400 комплектів заготовок на двері загальною вартістю 600000,00 грн (ПДВ 20% - 100 000,00 грн).

Суд апеляційної інстанції встановив, що між Товариством та ТОВ ГРАНТ-КАПІТАЛ укладена додаткова угода №1 від 27 грудня 2017 року до договору № 122301 від 23 грудня 2016 року, за якою відстрочено виконання Товариством своїх грошових зобов`язань перед ТОВ ГРАНТ-КАПІТАЛ у вигляді оплати за отриману продукцію виробничо-технічного призначення до 31 грудня 2018 року на підставі відповідного рахунку.

Виконання договору між Товариством та ТОВ ВІВАТ-ПРОМ від 08 лютого 2016 року №01080216 про поставку товарів встановлено судами попередніх інстанцій на підставі видаткової накладної № 64 від 28 березня 2016 року на 498 комплектів заготовок ТР01 загальною вартістю 441 028 грн 00 коп., видаткової накладної № 65 від 30 березня 2016 року на 522 комплектів заготовок ТР01 загальною вартістю 462283 грн 20 коп., транспортуванням вказаної продукції власним автомобілем ГАЗ 33021, Р.Н. 06347 ХА.

Досліджуючи господарські операції з контрагентом ТОВ "ВІВАТ-ПРОМ", суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з карткою рахунку 631 за період з 28 березня 2016 року по 26 травня 2016 року, актами списання №Н-00000004 від 31 березня 2016 року, №Н-00000006 від 31 травня 2016 року, №Н-00000008 від 31 липня 2016 року, №Н-00000009 від 31 серпня 2016 року та №Н-00000010 від 30 вересня 2016 року (том 9 а. с. 95-109), вказані комплекти заготовок ТР01 використані підприємством для виробництва 3 експериментальних партій комплектуючих гусеничної стрічки БМП-2 (згідно з договором підряду № 2015-0119-01 від 19 січня 2015 року та Специфікації №1 від 19 січня 2015 року) та 510 шт. траків з гребнями 765-35-сб104СБ (згідно Специфікації №2 від 11 липня 2016 року до вказаного договору, за яким підрядник виконав за завданням замовника, здійснивши їх відвантаження на умовах EXW (м. Харків, провулок Метизний, 10).

Виконання цих операцій позивач доводить видатковими накладними №Н-00000043 від 31 травня 2016 року на 348000 грн (том 1 арк. справи 198), №Н-00000069 від 02 липня 2016 року на 174000 грн (том 1 аркуш справи 199), №Н-00000115 від 11 серпня 2016 року на суму 326389 грн (том 1 аркуш 200), №Н-00000124 від 12 вересня 2016 року на суму 326389 грн 80 коп., №Н-00000172 від 04 листопада 2016 року на суму 326389 грн (том 1 аркуш справи 201-202).

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ ВІВАТ-ПРОМ складені податкові накладні № 64 від 28 березня 2016 року на суму 441028,80 грн, №65 від 30 березня 2016 року на суму 462 283,20 грн, які зареєстровані ДФС України, що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію.

Встановлений також факт перевезення продукції вантажним автомобілем ГАЗ-33021, оприбуткування, обліку Товариством продукції, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 ТМЦ: Комплект заготовок ТР01 за період з 28 березня 2016 року по 30 вересня 2016 року, прибутковою накладною №Н-00000016, частковою оплатою за поставлений товар в розмірі 600 000,00 грн, яка здійснена згідно з банківською випискою БВ-0000029, подальшим використанням отриманих заготовок ТР01, що підтверджується актами списання № Н-00000004 від 31 березня 2016 року на 425 комплектів, № Н-00000006 від 31 травня 2016 року на 170 комплектів, № Н-00000008 від 31 липня 2016 року на 85 комплектів, № Н-00000009 від 31 серпня 2016 року на 170 комплектів , № Н-00000010 від 31 вересня 2016 року на 170 комплектів, за якими всі 1020 заготовок ТР01 були списані у виробництво. Також встановлено досягнення домовленості щодо відстрочення оплати поставленого товару в розмірі 303312,00 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем до матеріалів справи бухгалтерські первинні та інші документи вказують на реальний рух активів підприємства, а саме, прийняття 1020 комплектів заготовок ТР01, їх оприбуткування, використання у виробництві, та подальшу реалізацію готової продукції, виготовленої із їх використанням.

Посилання відповідача на, те що за результатами аналізу інформаційної системи "Архів електронної звітності" встановлено, що постачальником підприємства ТОВ "ГРАНТ КАПІТАЛ" по ланцюгу постачання товарів, реалізованих на адресу ТОВ "ТПК НОВА", був ТОВ "Антон Актив" (код ЄДРПОУ 40144066), який, в свою чергу заготовок на двері не придбавав, а придбавав молочні продукти, тканину, пледи, мівіну, а також на те, що ТОВ ВІВАТ ПРОМ не придбавав комплекти заготовок ТР01, що в подальшому реалізовував позивачу, а придбавав хлібобулочні та кондитерські вироби у ТОВ Золотий урожай Харків (код ЄДРПОУ 38156596) вмотивовано відхилено судами попередніх інстанцій.

Оцінюючи спір у цій частині, суди вважали, що підставою для невизнання податкового кредиту та витрат позивача є неможливість встановлення податковим органом джерела походження товарів/послуг по ланцюгу постачання. Контролюючий орган поряд із цим зазначає, що даними складського та бухгалтерського обліку зафіксовано отримання позивачем товарів. Не заперечується відповідачем також подальша їх реалізація в межах господарської діяльності та ділова мета придбаних товарів та послуг. Тобто з одного боку контролюючий орган зазначає, що господарські операції не мали реального характеру, а з іншого - визнає, що позивач отримав придбаний товар згідно первинних документів бухгалтерського обліку, висновками податкової перевірки встановлено рух активів, зміни у майновому стані підприємства.

Щодо посилання відповідача на інформацію з державного реєстру судових рішень про наявність кримінальних проваджень суди попередніх інстанцій послалися на правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року по справі №816/809/17, за яким сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, або вироку не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Також суди попередніх зазначили, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Лише встановлення у ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може вважатися підставою для висновку про неправомірне формування ним витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

За висновком судів попередніх інстанцій, у наданих матеріалах наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Віват-Пром та ТОВ Грант Капатал , які складені за результатами проведених операцій з дотриманням вимог законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов вказаних договірних відносин.

Відтак є необґрунтованими доводи відповідача щодо неправомірності формування даних податкового обліку позивача з огляду на ймовірні недоліки господарської діяльності постачальника.

Оцінюючи спір в частині не підтвердження витрат в сумі 31023188 грн у зв`язку з неможливістю встановлення собівартості готової продукції, оскільки позивачем не надано до перевірки виробничі калькуляції по видах на одиницю випущеної продукції та виробничі акти на списання сировини та матеріалів, суди попередніх інстанцій встановили, що вказане порушення контролюючий орган обґрунтовує ненаданням виробничих актів на списання сировини та матеріалів, що, на думку відповідача, не надає можливості ідентифікувати кількість та вартість матеріальних ресурсів, які фактично було використано при виробництві кожного окремого виду продукції.

Посилаючись на те, що згідно з додатком 4 до акта перевірки, зокрема, визначено, що по Доходу та фінансовому результату оподаткування посадовою особою контролюючого органу здійснено вибіркове охоплення регістрів синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку, податкових декларацій по податку на прибуток, накладних, актів приймання-передачі, актів виконаних робіт (наданих послуг), по Різниці, на які зменшується (збільшується) фінансовий результат до оподаткування вибіркове охоплення наказу про облікову політику, податкову та фінансову звітність, договори (додаткові угоди) з додатками, специфікації тощо, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податковим органом нечітко встановлено в акті перевірки наявність порушень щодо підтвердження собівартості одиниць продукції, витрат на суму 31023188 грн з посиланням на конкретні господарські операції та контрагентів.

Інших порушень щодо відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій Товариством з суб`єктами господарювання в акті перевірки не зазначено, а твердження про неможливість встановити собівартість готової продукції, за висновками судів попередніх інстанцій, не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20 серпня 2015 року за №727, згідно із пунктом 5 розділу ІІ якого факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суди першої та апеляційної інстанції також врахували, що позивач до матеріалів справи надав документи руху товарно-матеріальних цінностей на складі, видаткові накладні, договори, специфікації, сертифікати якості, банківські виписки, картки рахунків 71, 703 та інші документи, які підтверджують доходи та витрати перевіреного періоду та встановлено, що формування виробничої собівартості готової продукції (товарів, робіт та послуг) Товариством здійснюється на підставі Положення (стандарту) про бухгалтерській облік №16 Витрати та обліковується на бухгалтерському рахунку №90 Собівартість реалізації в розрізі синтетичних рахунків 901 Собівартість реалізованої готової продукції , 902 Собівартість реалізованих товарів та 903 Собівартість реалізованих робіт та послуг .

На підставі наказу про облікову політику Товариства від 02 січня 2017 року документальне оформлення руху готової продукції здійснювалось за загальним порядком, а саме оформлювалось накладними, актами виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортними накладними. Під час перевірки контролюючому органу були надані всі оригінали документів, які закріплено Додатком 1 до Наказу про облікову політику.

Узагальнюючий висновок судів попередніх інстанцій полягає у тому, що Товариство на підставі первинних бухгалтерських документів, законно та обґрунтовано віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 100 000,00 грн, за грудень 2016 року по взаємовідносинах з ТОВ Грант Капітал та суму податку на додану вартість в розмірі 150 552,00 грн, за березень 2016 року по взаємовідносинах з ТОВ Віват-Пром , та обґрунтовано віднесено до витрат за 2015 рік та перше півріччя 2018 року в сумі 31 023 188 грн та до складу доходів у 2016 році в сумі 1 252 760 грн, що в повній мірі відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням від 14 лютого 2019 року № 00001531410 до Товариства на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України за порушення норм регулювання обігу готівки від 12 червня 1995 року №436/95-ВР в розмірі 16 690 297,9 грн, за порушення пунктів 2.8, 3.5 Положення №637 від 15 грудня 2004 року та пунктів 15, 27 Положення №148 застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, а саме 8345148,95 грн *2 що дорівнює 16 690 297,90 грн (том 1 аркуш справи 31).

Порушення позивачем вимог п.2.8., п.3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та п.15, п.27 р. ІІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148, за висновком податкового органу, полягає у тому, що у відомостях на виплату грошей відсутні підписи одержувачів готівкових коштів, що доводить перевищення ліміту залишку готівки. Загальна сума встановлених перевіркою понадлімітних коштів складає 8345148,95 грн.

Аналіз наведених норм зумовив висновок про те, що єдиною підставою для невизнання видачі з каси готівки фізичним особам є відсутність у касовому ордері або видатковій відомості підпису одержувача цих коштів.

Суди попередніх інстанцій встановили, що одержувачем готівкових коштів, що видавались з каси позивача, є директор підприємства, підписи якого наявні у видаткових касових ордерах (том 9 аркуш справи 11-23), відтак висновки контролюючого органу про відсутність підпису особи, яка отримала готівкові кошти з каси підприємства на видаткових касових ордерах, є необґрунтованими, що свідчить про відсутність порушення позивачем перевищення ліміту залишку готівки в касі.

Суд враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року, у якій суд відступив від правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 2 квітня 2013 року № 2-77а13, зазначивши про незастосовність положень абзацу третього статті 1 Указу №436/95 та про неможливість їх застосування після набрання чинності Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг . З огляду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, Суд зазначає, що визнання правомірним застосування відповідачем штрафу в спірних правовідносинах на підставі абзацу третього статті 1 Указу №436/95 є неможливим.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Верховний Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі №520/2963/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: В. П. Юрченко

С. С. Пасічник