Рішення

від 25.06.2020 по справі 288/1230/19

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/1230/19

Провадження № 2/288/47/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - Франчук Ю.О.,

представника Позивача - ОСОБА_1 ,

представника Відповідача відділу у Попільнянському районі

Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - Курганської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Андрушківської об`єднаної територіальної громади Попільнянського району Житомирської області, відділу у Попільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, товариства з обмеженою відповідальністю Еліт - Центр про визнання незаконним рішення ради та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - Відповідач 1), Андрушківської об`єднаної територіальної громади Попільнянського району Житомирської області (далі - Відповідач 2), відділу у Попільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - Відповідач 3), товариства з обмеженою відповідальністю Еліт - Центр (далі - Відповідач 4) про визнання незаконним рішення ради та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позивач вказує, що восени 2016 року, під час виготовлення землевпорядною організацією документації на приватизацію Відповідачем 1 присадибної ділянки, виявлено зміни межі, яка існує між їх земельними ділянками, внаслідок чого частина його земельної ділянки, якою він користується з 1974 року - часу смерті його батька, увійшла до земельної ділянки, яку мав приватизувати Відповідач - 1 та не увійшла в отриманий Позивачем державний акт на право власності на його присадибну ділянку.

13 вересня 2016 року Позивач звернувся до Харліївської сільської ради із заявою про вирішення земельного спору та визначення розбіжностей між фактичною межею та даними в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 928859. Невідповідність земельної ділянки на місцевості та в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 928859 було зазначено в протоколі № 1 виїзного засідання земельної комісії Харліївської сільської ради по вирішенню земельних спорів від 13 вересня 2016 року.

На початку 2017 року Позивач звернувся до Відповідача 2 з вимогою не розглядати на сесії та не затверджувати технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що надається у власність Відповідача 1, так як в документації допущено помилку, яка призвела до зміни межі, яка існує між їх земельними ділянками. В подальшому Позивач дізнався, що рішення щодо затвердження технічної документації щодо ОСОБА_4 не було затверджено в зв`язку з відсутністю протоколу погодження меж земельної ділянки та викопіювання з сільської ради на дану земельну ділянку і розгляд даного питання було перенесено.

В зв`язку з тим, що в Державному акті серії ЯИ № 928859 від 26 грудня 2009 року на право власності Позивача на присадибну земельну ділянку було допущено помилку, внаслідок якої частина земельної ділянки, де розташований сад Позивача з багаторічними фруктовими деревами не увійшла до Державного акту, так як відбулись зміни межі, яка існує між їх з Відповідачем 1 земельними ділянками, Позивач звернувся до суду та рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 січня 2018 року, вказаний державний акт було визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки.

У 2016 році Відповідач 4 на замовлення Відповідача 1 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 . Технічна документація складена з порушенням земельного законодавства, має неточності, не правильно визначені межі із суміжними землекористувачами, в документації відсутній акт погодження меж із суміжними землекористувачами при наявності спору по земельних ділянках та викопіювання сільської ради на дану земельну ділянку, а акти прийомки - передачі межових знаків на зберігання підписані не Позивачем.

Не погодження з Позивачем меж земельної ділянки, яке мотивоване наявністю земельного спору є формою порушення реалізації його прав, а сама по собі процедура погодження меж є виключно допоміжною стадією у процесі приватизації земельної ділянки, спрямованої на те, щоб уникнути технічних помилок. Акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. При цьому кадастровою зйомкою є комплекс робіт, які проводять юридичні та фізичні особи, які одержали в установленому порядку ліцензію на проведення геодезичних і картографічних робіт, а при їх проведенні суміжні користувачі погоджують межі земельних ділянок.

Відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстровано право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 1824787800:03:001:0057, площею 0.25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

В грудні 2018 року Позивач дізнався, що 09 червня 2017 року технічну документацію Відповідачу 1 було затверджено рішенням Андрушківської сільської ради № 149 від 09 червня 2017 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 , а 06 лютого 2019 року Позивачу стало відомо, що Відповідач 1 оформив право власності на спірну земельну ділянку.

Позивач вказує, що при приватизації Відповідачем 1 земельної ділянки були допущені порушення при виготовленні технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що призвело до помилки та до зміни межі, яка існує між його земельною ділянкою та земельною ділянкою Відповідача 1, внаслідок чого частина земельної ділянки, де розташований його сад з багаторічними фруктовими деревами незаконно увійшла до земельної ділянки Відповідача-1, внаслідок чого було порушено його право на отримання в приватну власність земельної ділянки на якій стоїть його дім, сад та якою він користується на протязі 45 років та рішенням Відповідача-2 про передачу у власність земельної ділянки Відповідачу-1 порушуються його майнові права, оскільки частина його земельної ділянки увійшла Відповідачу-1.

На підставі вищевикладеного, Позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення Андрушківської сільської ради № 149 від 09 червня 2017 року, в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 , площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824787800:03:001:0057, цільове призначення: для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою АДРЕСА_1 та в частині передачі ОСОБА_3 у власність земельну ділянку із земель комунальної власності Андрушківської сільської ради площею 0,2500 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 1824787800:03:001:0057 та скасувати державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку кадастровий номер 1824787800:03:001:0057, цільове призначення: для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1290568718247, номер запису права власності 21205118, дата державної реєстрації 26 червня 2017 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35962364 від 04 липня 2017 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач 1 - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений. 30 жовтня 2019 року надав до суду заяву в якій просив справу слухати у його відсутність, щодо винесення рішення поклався на розсуд суду. /а.с.49/

Представники Відповідача 2 - Андрушківської об`єднаної територіальної громади в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені. В судовому засіданні, 11 лютого 2020 року позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення. /а.с.144/

Представник Відповідача 3 - відділу у Попільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення.

Представник Відповідача 4 - товариства з обмеженою відповідальністю Еліт - Центр в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений. В судовому засіданні, 11 лютого 2020 року позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення. /а.с.144/

Суд, вислухавши представника Позивача та представника Відповідача 3, дослідивши матеріали справи та кримінальне провадження № 12019060270000046, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Рішенням сьомої сесії VІІ скликання Харліївської сільської ради від 07 червня 2016 року, внесено зміни в рішення шостої сесії VІІ скликання від 07 квітня 2016 року Харліївської сільської ради на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель комунальної власності Харліївської сільської ради з метою передачі у власність, а саме: - надати дозвіл Касянчуку П.В. на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель комунальної власності Харліївської сільської ради на земельну ділянку орієнтовною площею 0.6000 га, замінити цифрами 0.7540 га в тому числі: - для обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд 0.2500 га; - для ведення особистого селянського господарства 0.5040 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , рішення шостої сесії сьомого скликання від 07 квітня 2016 року вважати таким, що втратило чинність. /а.с.91/

Рішенням п`ятої сесії VІІ скликання Андрушківської сільської ради № 149 від 09 червня 2017 року, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 : - на земельну ділянку площею 0.2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); - на земельну ділянку площею 0.5040 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Передано ОСОБА_3 у приватну власність земельні ділянки із земель комунальної власності Андрушківської сільської ради: - площею 0.2500 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - кадастровий номер 1824787800:03:001:0057 та земельну ділянку площею 0.5040 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1824787800:03:001:0061. /а.с.10/

Згідно Протоколу № 1 виїзного засідання земельної комісії Харліївської сільської ради по вирішенню земельних спорів від 13 вересня 2016 року, в присутності сусідів спірних земельних ділянок: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , проведено обстеження меж земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2 , по факту виявлено, що межа земельної ділянки ОСОБА_2 по державному акту має розбіжності з картою (схемою) села Харліївка, яка була зроблена на підставі аерозйомки в 1959 році. Між сусідами ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 існує земельний спір по визначенню меж їх земельних ділянок. ОСОБА_3 був наданий дозвіл сільською радою на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 . В процесі виготовлення даної документації ОСОБА_2 не погоджує межі ОСОБА_3 і тому на підставі вищевказаного сесія сільської ради не може затвердити технічну документацію ОСОБА_3 і розрішити їх земельний спір до тої пори, поки рішенням суду (визнають) скасують державний акт ОСОБА_2 /а.с.12/

13 вересня 2016 року Висновком земельної комісії по вирішенню земельних спорів Харліївської сільської ради вирішено затвердити по факту (на місцевості) невідповідність (розбіжність) меж земельної ділянки ОСОБА_2 , згідно Державного акту та карти (схеми) аерозйомки від 1959 року. Рекомендовано ОСОБА_2 звернутися в суд щодо скасування його державного акту, визначення меж його земельної ділянки по факту. /а.с.13/

Рішенням шостої сесії VІІ скликання Харліївської сільської ради від 07 квітня 2016 року, надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель комунальної власності Харліївської сільської ради з метою передачі у власність орієнтовною площею 0.6000 га: - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0.2500 га; - для ведення особистого селянського господарства 0.3500 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рекомендовано ОСОБА_3 замовити у суб`єкта господарювання, який має ліцензію на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону, розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). /а.с.110/

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06 лютого 2019 року вбачається, що ОСОБА_3 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35962364 від 04 липня 2017 року є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1824787800:03:001:0057, площею 0.25 га, цільове призначення: для будівництві і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.9/

13 січня 2020 за вих. № 47/02-25 Андрушківською сільською радою повідомлено, що питання про затвердження технічної документації ОСОБА_3 відтерміновувалось на першій сесії VІІ скликання від 10 січня 2017 року в зв`язку з поданням даної документації не оформленої належним чином, на V сесію VІІ скликання від 09 червня 2017 року ОСОБА_3 була подана технічна документація, оформлена належним чином. /а.с.127/

В порядку розгляду вказаної цивільної справи судом було витребувано та в судовому засіданні досліджено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що надається у власність ОСОБА_3 : В. 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - 0.2500 га; А. 01.03 - для ведення особистого селянського господарства - 0.5040 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , виготовлену Товариством з обмеженою відповідальністю Еліт - Центр . /а.с.14-29, 82-108/

До вказаної Технічної документації додано: - заяву ОСОБА_3 від 21 квітня 2016 року; - викопіювання земельної ділянки ОСОБА_3 з плану землекористування по Харліївській сільській раді /а.с.130/; - свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 травня 2008 року; - витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23 травня 2008 року; - рішення сьомої сесії VІІ скликання Андрушківської сільської ради від 07 червня 2016 року; - рішення сьомої сесії VІІ скликання Андрушківської сільської ради від 14 квітня 2016 року; - схему розташування земельної ділянки ОСОБА_3 на території с.Харліївка Попільнянського району Житомирської області; - кадастровий план земельної ділянки: 18247878000:03:001:0057; - кадастровий план земельної ділянки: 18247878000:03:001:0061; - акт прийомки - передачі межових знаків на зберігання за адресою АДРЕСА_1 , який підписано суміжним землекористувачем - ОСОБА_2 /а.с.128/; - акт прийомки - передачі межових знаків на зберігання за адресою АДРЕСА_2 , який підписано суміжним землекористувачем - ОСОБА_2 /а.с.129/; - витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0.2500 га; - витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0.5040 га.

Як вбачається з Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань з кримінального провадження № 12019060270000046 від 28 лютого 2019 року, до Попільнянського ВП КВП ГУНП в Житомирській області надійшла ухвала Попільнянського районного суду по скарзі ОСОБА_2 про те, що в липні 2016 року ОСОБА_3 при виготовленні технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки, що знаходиться в межах с.Харліївка, підробив акт прийому - передачі. /а.с.111/

Також, судом було досліджено матеріали кримінального провадження № 12019060270000046 за частиною першою статті 358 КК України, з яких вбачається, що постановою про закриття кримінального провадження від 29 грудня 2019 року, кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019060270000046 від 28 лютого 2019 року, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України та досудовим розслідуванням встановлено, що факт підробки ОСОБА_3 акту прийому - передачі меж земельної ділянки не знайшов свого підтвердження та встановлено, що між сусідами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існує земельний спір про визначенню меж їх земельних ділянок у зв`язку невідповідністю меж державного акту та карти аерозйомки земельних ділянок.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення сільської ради в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 , площею 0,2500 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд та передачі вказаної земельної ділянки, а також скасувати державну реєстрацію прав власності на дану земельну ділянку з тих підстав, що при приватизації Відповідачем 1 земельної ділянки було порушено його право на отримання в приватну власність земельної ділянки на якій стоїть його дім, сад та якою він користується на протязі 45 років та рішенням Відповідача-2 про передачу у власність земельної ділянки Відповідачу-1 порушуються майнові права Позивача, оскільки частина його земельної ділянки увійшла до земельної ділянки Відповідача-1.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) та Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Частиною четвертою статті 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (стаття 41).

Статями 2, 3 ЗК України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 317, частини першої - третьої статті 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до статті 321, 391 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України. За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ № 7 від 16 квітня 2004 року, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Як вбачається з правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 18 травня 2016 року (справа № 6-658 цс 15), яка враховується судом, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, відповідно до частини другої статті 152 ЗК України 2001 року власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. (частина перша стаття 393 ЦК України)

Стаття 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Вказані питання мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з підпунктом 8 пункту б частини першої статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

З аналізу наведених норм матеріального права можна зробити висновок, що право розпорядження землями комунальної власності, у тому числі право передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із статтею 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється зокрема, шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, передбачений статтею 118 ЗК України, який включає в себе наступні стадії: подання заяви зацікавленою особою у приватизації земельної ділянки до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування; розгляд клопотання відповідним органом про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин; прийняття рішення відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки та передача її у власність.

Пунктом г частини першої статті 121 ЗК України врегульовано, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара.

Згідно зі статтею 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 50 Закону України Про землеустрій (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

У статті 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18), яка враховується судом відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, зроблено висновок, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) визначено, що при добросовісному виконанні набувачем земельної ділянки обов`язків щодо узгодження меж з користувачами чи власниками суміжних земельних ділянок, у разі, якщо користувач чи власник суміжної земельної ділянки безпідставно ухилився від погодження меж та не підписав акт, сама відсутність такого акта погодження меж не свідчить про незаконність рішення про затвердження проекту землеустрою та про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до пункту 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав № 5 від 7 лютого 2014 року встановлено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Тлумачення статей 15, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які саме права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Звертаючись з позовом та заявляючи вимоги про визнання недійсними та скасування рішення про затвердження Відповідачу - 1 технічної документації та передачі йому у власність земельної ділянки, Позивач посилається на те, що даним рішеннями порушується його право власності на земельну ділянку, так як при виготовлені технічної документації на земельну ділянку було допущено зміну межі, належної йому земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку доводам Позивача, з урахуванням вище встановлених обставин та положень діючого законодавства, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачем під час розгляду справи не надано суду доказів порушення його прав при винесенні оскаржуваного рішення Андрушківської сільської ради, а саме, що при передачі у власність земельної ділянки, ОСОБА_3 було передано частину земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні чи власності, а також того, що винесення оскаржуваного рішення сільською радою призвело до зміни меж земельних ділянок чи накладення суміжних меж.

Також, Позивачем не надано підтверджень того, що оскаржуваним рішенням про передачу особі у приватну власність земельної ділянки не було дотримано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок та допущено порушення норм закону, а також Позивачем не доведено факт, що йому надано земельну ділянку саме в такій конфігурації, якою він користується на даний час, наявність існування накладення земельних ділянок, як і не надано підтвердження правомірності користування ним спірною земельною ділянкою та правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Посилання Позивача на ту обставину, що при виготовленні технічної документації на земельну ділянку, з ним, як суміжним землекористувачем не було погоджено межі земельної ділянки, спростовуються матеріалами справи, згідно яких в актах погодження меж, які додані до технічній документації наявні підписи Позивача - ОСОБА_2 , а доказів протилежного, а саме того, що підпис здійснено не ним, Позивач не надав.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, Позивачем не доведено, що діями Відповідачів порушено його права щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою при затвердженні технічної документації та передачі Відповідачу 1 у власність земельної ділянки, а відтак і не доведено підстав для задоволення заявлених ним позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, що виключає захист його права на землю у обраний спосіб.

Частиною першою, другою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається Позивач, як на підставу для задоволення його позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі, які доводять наявність існування порушень чи реальної небезпеки порушень з боку Відповідачів, права власності чи законного володіння Позивача, створюють для Позивача перешкоди у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном та підлягають відновленню в порядку встановленому законом, а тому в задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.

Не підлягають, відповідно до статті 141 ЦПК України, до подальшого розподілу понесені Позивачем судові витрати, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 13, 14, 19, 41 Конституції України: Постановою Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ № 7 від 16 квітня 2004 року; Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав № 5 від 7 лютого 2014 року; Законом України Про місцеве самоврядування в Україні ; Законом України Про землеустрій ; статтями 2, 3, 79, 79-1, 81, 106, 116, 118, 121, 125, 126, 152 ЗК України; статтями 15, 16, 21, 317, 319, 321, 391, 393 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 223, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Андрушківської об`єднаної територіальної громади Попільнянського району Житомирської області, відділу у Попільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, товариства з обмеженою відповідальністю Еліт - Центр про визнання незаконним рішення ради та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник