Постанова

від 08.09.2020 по справі 288/1230/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №288/1230/19 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.

Категорія 19 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

за участю секретаря Ковальської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №288/1230/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Андрушківської об`єднаної територіальної громади, відділу у Попільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ТОВ Еліт-Центр про визнання незаконним рішення ради та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 червня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Рудник М.І. в смт Попільні,

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Андрушківської сільської ради № 149 від 09 червня 2017 року, в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 , площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824787800:03:001:0057, цільове призначення: для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою АДРЕСА_1 та в частині передачі ОСОБА_2 у власність земельну ділянку із земель комунальної власності Андрушківської сільської ради площею 0,2500 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 1824787800:03:001:0057 та скасувати державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку кадастровий номер 1824787800:03:001:0057, цільове призначення: для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1290568718247, номер запису права власності 21205118, дата державної реєстрації 26 червня 2017 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35962364 від 04 липня 2017 року. В обгрунтування позову зазначав, що восени 2016 року, під час виготовлення землевпорядною організацією документації на приватизацію присадибної ділянки суміжним землекористувачем ОСОБА_2 , виявлено зміни межі, яка існує між їх земельними ділянками, внаслідок чого частина його земельної ділянки, якою він користується з 1974 року - часу смерті його батька, увійшла до земельної ділянки, яку мав приватизувати ОСОБА_2 та не увійшла в отриманий ним державний акт на право власності на його присадибну ділянку. 13 вересня 2016 року він звернувся до Харліївської сільської ради із заявою про вирішення земельного спору та визначення розбіжностей між фактичною межею та даними в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 928859. Невідповідність земельної ділянки на місцевості та в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 928859 було зазначено в протоколі № 1 виїзного засідання земельної комісії Харліївської сільської ради по вирішенню земельних спорів від 13 вересня 2016 року. На початку 2017 року він звернувся до Андрушківської сільської ради з вимогою не розглядати на сесії та не затверджувати технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що надається у власність ОСОБА_2 , так як в документації допущено помилку, яка призвела до зміни межі, яка існує між їх земельними ділянками. В подальшому він дізнався, що рішення щодо затвердження технічної документації щодо ОСОБА_3 не було затверджено в зв`язку з відсутністю протоколу погодження меж земельної ділянки та викопіювання з сільської ради на дану земельну ділянку і розгляд даного питання було перенесено. В зв`язку з тим, що в Державному акті серії ЯИ № 928859 від 26 грудня 2009 року було допущено помилку, внаслідок якої частина земельної ділянки, де розташований його сад з багаторічними фруктовими деревами не увійшла до Державного акту, так як відбулись зміни межі, яка існує між їх з ОСОБА_2 земельними ділянками. Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 січня 2018 року, вказаний державний акт було визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки. У 2016 році ТОВ Еліт-Центр на замовлення ОСОБА_2 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 . Технічна документація складена з порушенням земельного законодавства, має неточності, не правильно визначені межі із суміжними землекористувачами, в документації відсутній акт погодження меж із суміжними землекористувачами при наявності спору по земельних ділянках та викопіювання сільської ради на дану земельну ділянку, а акти прийомки - передачі межових знаків на зберігання підписані не ним. Не погодження з ним меж земельної ділянки, яке мотивоване наявністю земельного спору, є формою порушення реалізації його прав, а сама по собі процедура погодження меж є виключно допоміжною стадією у процесі приватизації земельної ділянки, спрямованої на те, щоб уникнути технічних помилок. Акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. При цьому кадастровою зйомкою є комплекс робіт, які проводять юридичні та фізичні особи, які одержали в установленому порядку ліцензію на проведення геодезичних і картографічних робіт, а при їх проведенні суміжні користувачі погоджують межі земельних ділянок. Відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1824787800:03:001:0057, площею 0.25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . В грудні 2018 року він дізнався, що 09 червня 2017 року технічну документацію ОСОБА_2 було затверджено рішенням Андрушківської сільської ради № 149 від 09 червня 2017 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 , а 06 лютого 2019 року йому стало відомо, що ОСОБА_2 оформив право власності на спірну земельну ділянку. Таким чином, при приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки були допущені порушення при виготовленні технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що призвело до помилки та до зміни межі, яка існує між його земельною ділянкою та земельною ділянкою ОСОБА_2 , внаслідок чого частина земельної ділянки, де розташований його сад з багаторічними фруктовими деревами незаконно увійшла до земельної ділянки ОСОБА_2 , внаслідок чого було порушено його право на отримання в приватну власність земельної ділянки на якій стоїть його дім, сад та якою він користується на протязі 45 років та рішенням Андрушківської сільсмької ради про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 порушуються його майнові права, оскільки частина його земельної ділянки відійшла ОСОБА_2 .

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 червня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги не надано оцінці протоколу №1 виїзного засідання земельної комісії Харліївської сільської ради по вирішенню земельних спорів від 13 вересня 2016 року та висновку комісії від 13 вересня 2016 року. Наявність спору та неправельність конфігурації меж земельної ділянки, розгляд даного питання з виїздом на місцевість також підтвердили в судовому засіданні відповідачі. Перелік документів, які знаходяться в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), підтверджує відсутність протоколу погодження меж земельної ділянки суміжними землекористувачами, але суд помилково стверджував про наявність погодження меж суміжними землекористувачамиі та що підпис в погодженні його.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням шостої сесії VІІ скликання Харліївської сільської ради від 07 квітня 2016 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель комунальної власності Харліївської сільської ради з метою передачі у власність орієнтовною площею 0,6000 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0,2500 га, для ведення особистого селянського господарства 0,3500 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рекомендовано ОСОБА_2 замовити у суб`єкта господарювання, який має ліцензію на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону, розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Рішенням сьомої сесії VІІ скликання Харліївської сільської ради від 07 червня 2016 року, внесено зміни в рішення шостої сесії VІІ скликання від 07 квітня 2016 року Харліївської сільської ради на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель комунальної власності Харліївської сільської ради з метою передачі у власність, а саме: надати дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель комунальної власності Харліївської сільської ради на земельну ділянку орієнтовною площею 0,6000 га, замінити цифрами 0,7540 га в тому числі для обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд 0,2500 га, для ведення особистого селянського господарства 0,5040 га, яка розташована по АДРЕСА_1 ; рішення шостої сесії сьомого скликання від 07 квітня 2016 року вважати таким, що втратило чинність.

Рішенням п`ятої сесії VІІ скликання Андрушківської сільської ради № 149 від 09 червня 2017 року, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та на земельну ділянку площею 0,5040 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Передано ОСОБА_2 у приватну власність земельні ділянки із земель комунальної власності Андрушківської сільської ради площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - кадастровий номер 1824787800:03:001:0057 та земельну ділянку площею 0,5040 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1824787800:03:001:0061.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06 лютого 2019 року, ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35962364 від 04 липня 2017 року є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1824787800:03:001:0057, площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництві і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Протоколу № 1 виїзного засідання земельної комісії Харліївської сільської ради по вирішенню земельних спорів від 13 вересня 2016 року, в присутності сусідів спірних земельних ділянок: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , проведено обстеження меж земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , по факту виявлено, що межа земельної ділянки ОСОБА_1 по державному акту має розбіжності з картою (схемою) села Харліївка, яка була зроблена на підставі аерозйомки в 1959 році. Між сусідами ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 існує земельний спір по визначенню меж їх земельних ділянок. ОСОБА_2 був наданий дозвіл сільською радою на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 . В процесі виготовлення даної документації ОСОБА_1 не погоджує межі ОСОБА_2 і тому на підставі вищевказаного сесія сільської ради не може затвердити технічну документацію ОСОБА_2 і вирішити їх земельний спір до тої пори, поки рішенням суду (визнають) скасують державний акт ОСОБА_1

13 вересня 2016 року Висновком земельної комісії по вирішенню земельних спорів Харліївської сільської ради вирішено затвердити по факту (на місцевості) невідповідність (розбіжність) меж земельної ділянки ОСОБА_1 , згідно Державного акту та карти (схеми) аерозйомки від 1959 року. Рекомендовано ОСОБА_1 звернутися в суд щодо скасування його державного акту, визначення меж його земельної ділянки по факту.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина статті 21 ЦК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що при приватизації земельної ділянки кадастровий номер 1824787800:03:001:0057 за адресою: АДРЕСА_1 були допущені порушення при виготовлені технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що призвело до помилки та до зміни межі, яка існує між його земельною ділянкою та земельною ділянкою ОСОБА_2 , внаслідок чого частина земельної ділянки, де розташований його сад з багаторічними фруктовими деревами незаконно увійшла до земельної ділянки ОСОБА_2 , внаслідок чого було порушено його право на отримання в приватну власність земельної ділянки на якій стоїть його дім, сад та якою він користується на протязі 45 років та рішенням Андрушківської сільсмької ради про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 порушуються його майнові права, оскільки частина його земельної ділянки відійшла ОСОБА_2 .

Згідно ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В матеріалах справи відсутні докази які підтверджують, що ОСОБА_1 є власником або користувачем земельної ділянки яка суміжна із спірною земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2 , не довів належними та допустимими доказами факт накладення земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , на земельну ділянку, яка знаходяться у його фактичному користуванні.

Крім того, позивачем не заявлялось клопотання про призначення земельно-технічної експертизи з метою визначення відповідності розробленої технічної документації на земельну ділянку та її затвердження вимогам земельного законодавства, а також визначення порушень меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів на ці земельні ділянки, хоча судом першої інстанції було роз`яснено таке право сторонам в судовому засіданні 11 лютого 2020 року.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що з ним, як суміжним користувачем, межі спірної земельної ділянки не узгоджувались, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно з положеннями статті 55 Закону № 858-IV установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Аналіз зазначених норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах)) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Чинне законодавство не обмежує право на приватизацію земельної ділянки у зв`язку із відмовою суміжного землекористувача від підписання акта погодження меж земельних ділянок, а отже така відмова не є перешкодою для завершення процедури приватизації земельної ділянки.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні докази які доводять наявність існування порушень чи реальної небезпеки порушень з боку відповідачів, права власності чи законного володіння позивача, створюють для позивача перешкоди у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном та підлягають відновленню в порядку встановленому законом, а тому підставно відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 08 вересня 2020 року.

Головуючий

Судді