Рішення

від 23.06.2020 по справі 152/453/20

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/453/20

2/152/211/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 червня 2020 року м. Шаргород

Cправа №152/453/20

Провадження №2/152/211/20

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді - Славінської Н.Л.,

з участю:

секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.,

представника позивача - адвоката Парпальос В.В.,

представника відповідача - адвоката Країла С.В.,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Козлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

І. Стислий виклад позицій позивача, відповідача.

1. Виклад позиції позивача.

05.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шаргородського районного суду з вказаним позовом до Козлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Козлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області щодо розгляду акту прийому-передачі межових знаків на зберігання його домогосподарства та погодження його відповідно до поданої ним заяви від 16.03.2020 року; зобов`язати Козлівську сільську раду Шаргородського району Вінницької області розглянути акт прийому-передачі межових знаків на зберігання його домогосподарства та погодження відповідно до поданої заяви від 16.03.2020 року.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Козлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 30.11.1993 року із внесеними змінами рішенням №253 від 20.07.2018 року, він замовив виготовлення у проектній організації технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Однак, відповідно до рішення №423 Козлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 20.05.2019 року, повернуто акт прийому-передачі межових знаків на зберігання його домогосподарства для позначення на абрисі земельної ділянки каналу водовідведення з АДРЕСА_1, який проходить біля його домогосподарства та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а також, біля під`їзної дороги до земельної ділянки ОСОБА_2 .

Відповідно до наданої відповіді на адвокатський запит за №5 від 21.02.2020 року, відділ містобудування та архітектури Шаргородської районної державної адміністрації повідомив, що рішенням Козлівської сільської ради від 2013 року було визнано придатним для подальшого використання, до розробки нового генерального плану, Проект планування та забудови села Мальовниче Шаргородського району Вінницької області та генерального плану с. Мальовниче, розробленого інститутом Укрземпроект (Вінницька філія) у 1972 році.

Також було повідомлено, що інших матеріалів, креслеників, планів, програм тощо стосовно визначення під`їзду до його ділянки та ділянки ОСОБА_2 - немає.

Крім того, між ним та ОСОБА_2 було укладено договір сервітуту на право проїзду та проходу через його земельну ділянку.

Щодо каналу водовідведення з АДРЕСА_1 біля його домогосподарства, відповідачем зазначено, що документи, що підтверджують існування даного каналу відсутні, що вбачається із відповіді на адвокатський запит від 19.02.2020 року №02-13-58.

Отримавши вказані вище відповіді на адвокатські запити з метою врегулювання земельного спору він 16.03.2020 року звернувся до відповідача з заявою, в якій просив повторно розглянути акт прийому-передачі межових знаків на зберігання його домогосподарства та погодити цей акт, з врахуванням наданих йому відповідей відділом містобудування та архітектури Шаргородської районної державної адміністрації, відповідачем, а також з врахуванням договору сервітуту з ОСОБА_2 .

До теперішнього часу його заява не розглянута відповідачем.

Вважає, що вказаний земельний спір регулюється нормами ст.ст.14, 41 Конституції України, ст.ст.3, 12, 22, 122, 198 Земельного кодексу України, ст.373 ЦК України, ст.ст.19, 55 ЗУ Про землеустрій , п.2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, яка затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18 травня 2010 року №376.

У вступному слові та в додаткових поясненнях представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Парпальос В.В., що діє на підставі ордеру серії АВ №1004830 від 11.06.2020 року (а.с.30), підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила позов ОСОБА_1 задовольнити з підстав, що наведені у позові.

Крім того, адвокат Парпальос В.В. зазначила, що вказаний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства, як земельний спір, в силу вимог п.10 ч.2 ст.16 ЦК України та ст.19 ЦПК України.

Також, представник позивача надала пояснення по суті позову, які полягають у тому, що, на її думку, невиконання відповідачем своїх обов`язків щодо погодження меж і розгляду акту прийому-передачі межових знаків домоволодінню ОСОБА_1 порушують право позивача, який є користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 протягом тривалого часу, на виготовлення технічної документації з метою отримання документа, що посвідчуватиме його власність на земельну ділянку, тоді як рішенням Козлівської сільської ради у 1993 році вказану земельну ділянку було передано позивачеві у власність. Оскільки у 2019 році відповідачем відмовлено у погодженні меж згідно з актом прийому-передачі межових знаків на зберігання домоволодіння ОСОБА_1 з посиланням на наявність на земельній ділянці каналу водовідведення, то позивач звернувся до неї за наданням правничої допомоги. Вона звернулася із відповідними запитами до відділу містобудування та архітектури Шаргородської районної державної адміністрації та до відповідача - Козлівської сільської ради з метою з`ясування наявності Генерального плану села Мальовниче та помітки у ньому про наявність каналу водовідведення, який проходить по земельній ділянці ОСОБА_1 . Із отриманих відповідей встановлено, що канал водовідведення на жодних планах не вказаний. Більше того, водовідведення було зроблено позивачем для того, щоб відвести воду із своєї земельної ділянки та земельних ділянок сусідів, тобто для зручності використання землі усіма, хто проживає поруч із ним. Всі сусіди, з якими межує земельна ділянка ОСОБА_1 , погодили акт прийому-передачі межових знаків, а відповідач - не погоджує, але його заяву від 16.03.2020 року не розглядає у порядку, встановленому ЗК України, що обмежує права позивача, який не може ні оформити право власності на землю, ні оскаржити будь-яке рішення сільської ради через його відсутність.

До того ж, представник позивача - адвокат Парпальос В.В. звертає увагу суду на те, що лист, який в процесі розгляду справи відповідач подав до суду від 22.06.2020 року, при цьому, не надіславши позивачу, не є належним розглядом заяви ОСОБА_1 від 16.03.2020 року, оскільки не має форми рішення, а лист не можна оскаржити у судовому порядку. Вказаний лист, на її думку, не вирішує заяви позивача, а відсилає до попереднього рішення відповідача, у якому не враховано надані ОСОБА_1 додаткові документи для позитивного вирішення спору. Будь-яких правових підстав відмови у розгляді заяви позивача від 16.03.2020 року про повторний розгляд акту прийому-передачі межових знаків, з врахуванням додатково наданих позивачем доказів, у відповідача - немає, тому представник позивача просить позов задовольнити.

2.Виклад позиції відповідача.

Відповідач - Козлівська сільська рада Шаргородського району Вінницької області не скористалася своїм правом подати відзив на позов та не подала до суду відзиву із викладенням своїх заперечень щодо позовних вимог ОСОБА_1 , не дивлячись на пропозицію суду, викладену в ухвалі від 06.05.2020 року (а.с.22-23).

Представник відповідача - адвокат Країло С.В., який діє на підставі довіреності від 10.06.2020 року (а.с.29), у судовому засіданні позовних вимог ОСОБА_1 до Козлівської сільської ради не визнав.

У вступному слові та в додаткових поясненнях адвокат Країло С.В. зазначив, що позивачем не доведено, що вказаний спір належить вирішувати у порядку цивільного судочинства, у зв`язку із чим, на його думку, позов слід залишити без розгляду.

У випадку, якщо суд погодиться із позицією позивача про те, що спір ОСОБА_1 із Козлівською сільською радою є цивільним, то просив у задоволенні позову відмовити.

Також, адвокат Країло С.В. пояснив, що в рішення Козлівської сільської ради від 30.11.1993 року Про передачу земельної ділянки у приватну власність внесено зміни відповідачем 20.07.2018 року та надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), при цьому, уточнено фізичні площі земельних ділянок. Позивач у 2019 році звертався до відповідача з приводу погодження акту прийому-передачі межових знаків і сільською радою було прийнято рішення №423 від 20.05.2019 року про повернення вказаного акту проектній організації для позначення в абрисі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , який проходить біля домогосподарства ОСОБА_1 до земельної ділянки ОСОБА_2 .

Крім того, адвокат Країло С.В. вважає, що оскільки аналогічна заява ОСОБА_1 уже була розглянута у 2019 році, про що відповідачем прийнято відповідне рішення, тобто вирішено спір по суті, то повторного розгляду вона не потребує і , відповідно до вимог ст.8 ЗУ Про звернення громадян , достатньо листом повідомити позивача про наслідки розгляду його заяви з приводу погодження акту прийому-передачі межових знаків, що і було зроблено відповідачем 22.06.2020 року з вихідним №02-13-191. При цьому права позивача не порушені відповідачем. Якщо позивач вважає, що рішення Козлівської сільської ради №423 від 20.05.2019 року порушує його права, він не позбавлений права і можливості оскаржити його в судовому порядку, хоча до теперішнього часу його не оскаржив.

ІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідача

1. Позивач ОСОБА_1 заяв та клопотань, пов`язаних з розглядом справи, до суду не подавав.

2. 10.06.2020 року в.о. Козлівського сільського голови Блах Ф.Ф. подано до суду заяву про відкладення судового засідання (а.с.27).

3. 22.06.2020 року в.о. Козлівського сільського голови Блах Ф.Ф. подано до суду заяву про приєднання до матеріалів цивільної справи листа виконкому сільської ради щодо вимог ОСОБА_1 (а.с.36-37).

ІІІ. Процесуальні дії у справі

1. Відповідно до ухвали судді від 06.05.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Козлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії та відкрито провадження у справі.

Розгляд цивільної справи, відповідно до вказаної ухвали, призначено у порядку спрощеного позовного провадження , запропоновано відповідачеві у п`ятнадцятиденний строк подати відзив на позов, позивачеві у п`ятиденний строк - відповідь на відзив, а відповідачеві у п`ятиденний строк - заперечення на відповідь на відзив; визначено дати першого та другого судових засідань (а.с.22-23).

2. 11.06.2020 року задоволено заяву в.о. Козлівського сільського голови Блах Ф.Ф. про відкладення судового засідання (а.с.33).

3. В судовому засіданні 23.06.2020 року суд, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ч.4 ст.259 ЦПК України, постановив ухвалу про розгляд справи у відсутності позивача ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Парпальос В.В.

4. В судовому засіданні 23.06.2020 року суд, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ч.4 ст.259 ЦПК України, постановив ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача про приєднання до матеріалів цивільної справи листа виконкому Козлівської сільської ради від 22.06.2020 року за №02-13-191 (а.с.37).

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли земельні правовідносини щодо вирішення земельного спору з приводу користування земельною ділянкою.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 (а.с.5-7), що відноситься до адміністративної території Козлівської сільської ради.

Рішенням Козлівської сільської ради від 30.11.1993 року Про передачу земельної ділянки у власність , передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 , яке змінено рішенням цієї ж ради 20.07.2018 року №253 у зв`язку із уточненням фізичної площі земельної ділянки, зокрема, надано дозвіл Лаврову К.С. на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,8500 га: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд - 0,2500 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,6000 га (а.с.12).

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Цим же рішенням органу місцевого самоврядування запропоновано ОСОБА_1 замовити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в землевпорядній організації, технічну документацію після погодження з відповідними органами подати на затвердження до сільської ради.

ОСОБА_1 замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ,в натурі (на місцевості) в землевпорядній організації, якою видано Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання з метою встановлення та погодження із суміжними землекористувачами меж та конфігурації земельної ділянки (а.с.11).

Позивач звертався до відповідача з приводу погодження вказаного акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання його домогосподарству у 2019 році.

03.05.2019 року комісією Козлівської сільської ради по розгляду земельних питань під час розгляду звернення ОСОБА_1 щодо погодження акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання його домогосподарству прийнято рішення про повернення вказаного акту до проектної організації для позначення в абрисі земельної ділянки каналу водовідведення з АДРЕСА_1, який проходить біля домогосподарства ОСОБА_1 , його земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства, та під`їзної дороги до земельної ділянки ОСОБА_2 (а.с.18).

Рішенням Козлівської сільської ради №423 від 20.05.2019 року Про затвердження акту обстеження земельної ділянки за наслідками розгляду акту обстеження земельної ділянки ОСОБА_1 від 03.05.2019 року стосовно погодження акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання Козлівським сільським головою затверджено акт обстеження земельної ділянки від 03.05.2019 року та повернуто акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання домогосподарства ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , до проектної організації для позначення в абрисі даної земельної ділянки каналу водовідведення з АДРЕСА_1, який проходить біля домогосподарства ОСОБА_1 , його земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства, та під`їзної дороги до земельної ділянки ОСОБА_2 (а.с.13).

Після цього, з метою усунення перешкод для погодження акту прийомки-передачі межових знаків позивач та його представник 17.02.2020 року зверталися із запитами: до відділу містобудування Шаргородської РДА про надання інформації про те, відповідно до яких документальних матеріалів запроектовано під`їзну дорогу до земельної ділянки ОСОБА_2 у с. Мальовниче, а також чи є вказана дорога у Генеральному плані села чи інших відповідних документаціях; до Козлівської сільської ради про надання інформації про те, чи перебуває на балансі сільської ради канал водовідведення з АДРЕСА_1 у с. Мальовниче, який проходить біля домогосподарства ОСОБА_1 та його земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства, а також надати копії відповідних документів, які підтверджують вказаний факт (а.с.14, 17).

Відділ містобудування та архітектури Шаргородської РДА повідомив позивача листом за №05 від 21.05.2020 року про те, що планування і забудова села Мальовниче повинні здійснюватися відповідно до Проекту планування і забудови та Генерального плану села, розробленого інститутом Укрземпроект у 1972 році, який визнаний придатним для подальшого використання до розробки нового Генерального плану за рішенням Козлівської сільської ради від 2013 року. Вказана містобудівна документація є застарілою, потребує розробки нової. Існуючим Генеральним планом охоплено тільки центральну частину села, а відрізок АДРЕСА_1 (попередня назва - Жовтнева), де знаходиться земельна ділянка позивача, не охоплена і нанесена лишена опорному плані села. Інших матеріалів, креслеників, планів, програм тощо стосовно визначення під`їзду до ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відділі немає (а.с.15).

Відповідач - Козлівська сільська рада повідомила позивача листом від 19.02.2020 року за №02-13-58 про те, що підтверджуючі документи щодо каналу водовідведення з АДРЕСА_1 біля домогосподарства ОСОБА_1 відсутні, проводиться робота по виготовленню Генерального плану села Мальовниче, де має бути вказано даний канал. Відповідно до акту від 03.03.2019 року обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , комісією по земельних питаннях прийнято рішення залишити під комунальною власністю або накласти сервітути на земельну ділянку під каналом водовідведення, так як зміна русла чи закриття даного каналу призведе до непередбачуваних наслідків (а.с.17).

Після отримання необхідної інформації позивач ОСОБА_1 16.03.2020 року звернувся до відповідача із заявою про розгляд та погодження акту прийомки-передачі межових знаків його домогосподарству повторно, з врахуванням додаткової інформації, отриманої від Козлівської сільської ради та від відділу архітектури і містобудування Шаргородської РДА, а також з врахуванням викопіювання із опорного плану села Мальовниче та укладеного Договору сервітуту із ОСОБА_2 (а.с.10).

Відповідачем у порядку, встановленому ст.ст.158, 159, 160 ЗК України, заяву позивача ОСОБА_1 про вирішення наявного земельного спору не розглянуто.

При цьому, суд вважає, що не є належним розглядом земельного спору у порядку, встановленому ст.ст.158, 159, 160 ЗК України, за заявою землекористувача ОСОБА_1 від 16.03.2020 року повідомлення виконкомом Козлівської сільської ради позивача листом від 22.06.2020 року за №02-13-191 про те, що акт прийому-передачі межових знаків земельної ділянки по АДРЕСА_1 на підставі комісійного акта обстеження земельної ділянки від 21.05.2020 року, проведеного Козлівською сільською радою, повернуто до проектної організації для позначення в абрисі даної земельної ділянки каналу водовідведення з АДРЕСА_1 (а.с.43).

До вказаного висновку суд прийшов, виходячи з аналізу вказаного листа, з якого вбачається, що він, у порушення вимог ст.ст.158, 159, 160 ЗК України, не має форми рішення, не враховує поданих позивачем до заяви від 16.03.2020 року документів, здобутих у лютому 2020 року.

При цьому, посилання відповідача у вказаному листі на акт комісійного обстеження Козлівською сільською радою земельної ділянки позивача 21.05.2020 року не підтверджується жодним належним, достовірним та допустимим доказом такого обстеження та повідомлення про його результати позивача, а також суперечить дійсним обставинам справи, оскільки з матеріалів цивільної справи вбачається, що таке обстеження здійснювалося комісією відповідача 03.05.2019 року, а затверджувалося рішенням відповідача №423 20.05.2019 року (а.с.18, 13).

Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Вказані у проаналізованому судом листі відомості не містять ні інформації щодо предмета доказування, ні на їх підставі не можна встановити дійсні обставини справи, у зв`язку із чим суд залишає вказаний лист відповідача поза увагою.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не розглянуто заяву ОСОБА_1 як користувача земельної ділянки по АДРЕСА_1 та не вирішено наявного земельного спору.

Також, суд вважає безпідставним ствердження представника відповідача про те, що вказаний спір повинен розглядатися за правилами КАС України.

При цьому, суд враховує правові висновки ВП Верховного Суду, висловлені у постановах від 15.05.2019 року у справі №0540/6280/18-а та від 20.11.2019 року у справі №756/16374/16-ц.

Так, ВП ВС зазначає, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

ВП ВС Звертає увагу на те, що визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

У пунктах 1, 2, 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України наведено такі визначення: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статтями 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб`єктом при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

ВП ВС звертає увагу у вказаних вище правових висновках, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

У поданому до суду позові ОСОБА_1 просив зобов`язати Козлівську сільську раду розглянути його заяву про повторний розгляд акту прийому-передачі межових знаків на зберігання та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду його заяви від 16.03.2020 року.

Тобто зазначений позов обґрунтовано наявністю існуючого речового права на земельну ділянку, а саме - права користування земельною ділянкою, щодо якої виготовляється технічна документація щодо землеустрою і наявний спір з приводу непогодження відповідачем акту приймання-передачі межових знаків.

Таким чином, справи у спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, якщо склад сторін спору відповідає вимогам статті 4 ЦПК України, мають розглядати суди загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.

З огляду на предмет і підстави поданого позову та характер спірних правовідносин, помилковими є ствердження представника відповідача - адвоката Країла С.В. про необхідність закриття провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, судом встановлено, що вказаний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Отже, позов ОСОБА_1 у частині вимог про зобов`язання відповідача розглянути його заяву від 16.03.2020 року про розгляд акту приймання-передачі межових знаків підлягає задоволенню.

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача погодити акт приймання-передачі межових знаків, згідно із поданою ним 16.03.2020 року заявою, задоволенню не підлягає, оскільки це не входить до компетенції суду, згідно з вимогами ст.ст.158, 159, 160 ЗК України, та знаходиться поза межами предмету спору щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не розгляді відповідачем заяви про вирішення земельного спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).

Таким чином, під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення.

Об`єктом оцінки судом при ухваленні рішення є як докази (фактичні дані, відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, висновки експертів, тощо).

Тобто, судом встановлено, що права позивача ОСОБА_1 на розгляд його заяви про вирішення земельного спору порушено відповідачем, тому вони підлягають судовому захисту.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Встановленим судом фактам відповідають земельні правовідносини щодо вирішення земельного спору з приводу користування земельною ділянкою, які регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, ЗК України, ЦК України, ЗУ Про землеустрій .

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 14 Конституції встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю… Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (ч.6 ст.11 ЦК України).

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч.1 ст.13 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Згідно з пунктами а , б , д ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; д) організація землеустрою.

Частиною 1 ст.122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 ст.152 ЗК України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Згідно з ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктами а та д ч.3 ст.152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частинами 1, 2, 3, 5 статті 158 ЗК України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до статті 159 ЗК України, земельні спори розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення. У рішенні органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.

Згідно із статтею 160 ЗК України, сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

Статтею 1 ЗУ Про землеустрій встановлено, що землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Згідно із ст.8 ЗУ Про землеустрій , регулювання у сфері землеустрою здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у межах повноважень, встановлених законом.

Статтею 19 ЗУ Про землеустрій встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані); ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт; з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (ст.55 ЗУ Про землеустрій ).

Статтею 70 ЗУ Про землеустрій встановлено, що спори, що виникають при здійсненні землеустрою, вирішуються судом.

Пунктом 2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками встановлено, що Технічна документація із землеустрою щодо встановлення

меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача)земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості

про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий

опис виконаних робіт; технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі його наявності); матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки,

лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі

вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який

включається до документації із землеустрою після виконання робіт

із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та

закріплення їх межовими знаками.

VІ. Висновки суду

Аналіз перевірених і оцінених в судовому засіданні доказів переконує суд, що бездіяльність відповідача - Козлівської сільської ради, яка полягає у не розгляді у строки та в порядку, встановлені ЗК України, заяви ОСОБА_1 від 16.03.2020 року про повторний розгляд акту прийому-передачі межових знаків на зберігання з врахуванням поданих ним доказів, які не подавалися до відповідної заяви у 2019 році, є протиправною, у зв`язку із чим наявні підстави для зобов`язання відповідача розглянути вказану заяву у строки та в порядку, встановленому статтями 158, 159, 160 ЗК України.

При цьому, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню: позовні вимоги про зобов`язання відповідача погодити акт приймання-передачі межових знаків задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 19, 81, 83, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст.ст.12, 122, 152, 158, 159, 160 ЗК України, ст.ст.1, 8, 19, 55, 70 ЗУ Про землеустрій , суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Козлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково .

Визнати протиправною бездіяльність Козлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області щодо розгляду та погодження акту прийому-передачі межових знаків на зберігання домоволодіння ОСОБА_1 на підставі його заяви від 16.03.2020 року.

Зобов`язати Козлівську сільську раду Шаргородського району Вінницької області розглянути акт прийому-передачі межових знаків на зберігання домоволодіння ОСОБА_1 на підставі його заяви від 16.03.2020 року.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання Козлівської сільської ради погодити акт прийому-передачі межових знаків на зберігання домогосподарства ОСОБА_1 на підставі його заяви від 16.03.2020 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шаргородський районний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину (п.3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України), тобто, якщо процесуальний строк почав перебіг під час дії карантину, то його тривалість буде складати: кількість днів до закінчення карантину + визначений законом процесуальний строк, а якщо право на вчинення процесуальної дії в учасника справи виникло під час дії карантину, перебіг процесуального строку починається у день, наступний після закінчення дії карантину, і в повному обсязі, встановленому законом (або судом).

Ім`я (найменування) сторін:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України: НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;

- відповідач - Козлівська сільська рада Шаргородського району Вінницької області, місцезнаходження - с. Козлівка Шаргородського району Вінницької області, вул. Шевченка, буд.1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 04325638.

Повне рішення складено 30.06.2020 року.

Суддя :