Рішення

від 05.06.2020 по справі 456/67/20

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/67/20

Провадження № 2/456/570/2020

РІШЕННЯ

іменем України

05 червня 2020 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до Гірненської сільської ради Стрийського району Львівської області про встановлення факту родинних відносин, факту належності правовстановлюючих документів та визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги просить встановити, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , були його батьками; встановити, що свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок по АДРЕСА_1 , видане виконкомом Стрийської районної ради 20.07.1987 ОСОБА_4 , належить ОСОБА_2 ; визнати за ним право власності на жилий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 його мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, до якої ввійшло належне їй та успадковане після смерті чоловіка майно, серед якого жилий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_3 заповіту не складала, а тому спадкування відбувалося за законом. Інші спадкоємці першої черги, окрім нього, відсутні. Відтак він як єдиний спадкоємець першої черги звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте отримав відмову у видачі такого у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок разом з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ; допущеними помилками в документах що посвідчують родинний зв`язок, та правовстановлюючих документах, що позбавляє його можливості належним чином реалізувати свої спадкові права, а тому він змушений звернутись до суду з позовом про встановлення відповідних фактів та визнання права власності на спірне будинковолодіння.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Гірненської сільської ради Михайлович О.М. подав клопотання, в якому просить розглянути дану справу за його відсутності, позовні вимоги визнає проти їх задоволення не заперечує.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 , ч. 2 ст. 49 , ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, давши належу оцінку доказам, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року в справі Плахтєєва та Плахтєєв проти України (заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4 , ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України ). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України ), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу . Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов`язків позивача в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується копією свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 20 липня 1987 року та довідкою Стрийського МБТІ № 2504 від 17.12.2019, що право власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_4 . Згідно з витягом з по господарської книги с. Гірне від 09.12.2019 № 853 на час скасування поняття колгоспний двір головою колгоспного двору був ОСОБА_4 , члени колгоспного двору: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 /а.с. 13, 17/.

Відповідно до технічного паспорта від 06 грудня 2019 року на житловий будинок АДРЕСА_1 загальна площа вказаного будинку становить 112,5 кв.м (житлова - 66,0 кв.м.). Рік забудови - 1967. Інвентаризаційна вартість - 457716 грн. /а.с. 14-16/

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак при постановленні рішення по даній справі слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування спадкового майна має місце після прийняття нового Цивільного Кодексу України.

Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Як вбачається з п. 6 постанови Пленум Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається, виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (в редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно з частиною другою статті 123 ЦК УРСР (в редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 належав суспільній групі господарств колгоспний двір , членами якого були: ОСОБА_4 - голова двору, ОСОБА_5 (дружина), ОСОБА_1 (син). Частка кожного члена двору становила 1/3.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується копією свідоцтва про смерть, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , про що 25.06.2013 складено відповідний актовий запис № 10 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 /а.с. 8/.

Оглядом свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 20 липня 1987 року встановлено невідповідність прізвища спадкодавця ОСОБА_2 з прізвищем особи, на яку видано вказане свідоцтво, ОСОБА_4 .

Разом з тим, у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 від 25.06.2013 зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Наявність помилки в написанні прізвища спадкодавця ОСОБА_6 , замість правильного ОСОБА_7 , підтверджується долученими письмовими доказами, серед яких будинкова книга для прописки громадян, що проживають по АДРЕСА_1 , де відомості про власника вказані як ОСОБА_2 /а.с. 18-20/.

Відтак досліджені докази вказують на те, що у правовстановлюючому документі, а саме: свідоцтві про право особистої власності на жилий будинок від 20 липня 1987 року допущена помилка у написанні прізвища голови колгоспного двору, усунення якої неможливе в позасудовому порядку, тому наявними є підстави для встановлення факту належності вказаного свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .

Оглядом спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 встановлено, що з згідно довідкою № 753 від 31.10.2019, виданою виконавчим комітетом Гірненської сільської ради, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 проживали разом по АДРЕСА_1 та вели спільне господарство І на день їхньої смерті з ними зареєстрований та проживав син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

За вищевказаних обставин відповідно до статей 1268-1270 ЦК України (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадщину після смерті ОСОБА_2 фактично прийняла дружина спадкодавця ОСОБА_3 , проте юридично своїх прав не оформляла.

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено та підтверджується копією свідоцтва про смерть, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , про що 21.03.2019 зроблено відповідний актовий запис № 11 та виконавчим комітетом Гірненської сільської ради Стрийського району Львівської області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 /а.с. 7/.

Спадщина відкрилася в цей же день відповідно до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України .

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що до складу спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , серед іншого, входить житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Заповіту спадкодавець ОСОБА_3 на випадок смерті не складала.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу . Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В судовому засіданні судом встановлено, що єдиним спадкоємцем до вищевказаного майна померлої є її син ОСОБА_1 (позивач у справі).

Проте оглядом свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 13.07.1967 встановлено розбіжності у написанні прізвищ батька та матері позивача з їх прізвищами, зазначеними в свідоцтвах про смерть, незважаючи на те, що це одні й ті ж особи /а.с. 9/.

Разом з тим факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується наявною в матеріалах спадкової справи щодо майна ОСОБА_3 довідкою № 752 від 31.10.2019, виданою виконавчим комітетом Гірненської сільської ради, тому наявними є підстави для встановлення факту, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були батьком та матір`ю позивача.

Відповідно до ст.ст. 1268, 1269 , 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З матеріалів витребуваної на запит суду, належним чином сформованої та завіреної копії спадкової справи № 841/2019 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 судом встановлено, що спадкоємець ОСОБА_1 , син спадкодавця, звернувся до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини.

Разом з тим, з відповіді завідувача Стрийською державною нотаріальною конторою № 3110/02-14 від 07.11.2019 судом встановлено, що нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок разом з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ; допущеною помилкою у документах, що посвідчують родинний зв`язок.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи, що позивач отримати свідоцтво про право на спадщину не має можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі такого; представник відповідача позовні вимоги визнав та проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; судом не встановлено будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно; судом встановлені відповідні юридичні факти: належність правовстановлюючого документа та родинних відносин, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 206, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Встановити, що свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок по АДРЕСА_1 , видане 20.07.1987 ОСОБА_4 , належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

Встановити, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був батьком, а ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 ; паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Стрийським РВ УМВС України у Львівській області 12.12.1997; РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на жилий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05.06.2020.

Суддя Л.В.Гула