Постанова

від 30.06.2020 по справі 486/1349/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

30.06.20

22-ц/812/898/20

Провадження №22-ц/812/898/20

Провадження №22-ц/812/1008/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого -Бондаренко Т.З.,

суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання -Горенко Ю.В.,

за участі: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Миколаївській області - Стоянової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_1 ,

Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в

Миколаївській області

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 березня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Далматової Г.А., в приміщенні того ж суду, за позовом

ОСОБА_1 до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Южно-Українська атомна електрична станція та Южноукраїнського міського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Миколаївській області, про зобов`язання виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Южно-Українська атомна електрична станція та Южноукраїнського міського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Миколаївській області, про зобов`язання виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення.

Позивач обґрунтовував свою заяву, тим, що він є батьком двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 01 березня 2018 року по 14 березня 2018 року амбулаторно та з 15 березня 2018 року по 23 березня 2018 року стаціонарно позивач перебував на лікарняному з молодшою донькою, поки його дружина перебувала у обласній лікарні зі старшою донькою, хворою на цукровий діабет. Виплата за першим листком непрацездатності у сумі 3853,92 грн. була здійснена, а потім відрахована із заробітної плати за квітень 2018 року. Рішенням робочої групи з призначення допомоги з тимчасової непрацездатності від 16 березня 2018 року та 27 березня 2018 року позивачу було відмовлено у призначенні допомоги з тимчасової непрацездатності з причини відсутності довідки про хворобу матері.

Посилаючись на те, що дії відповідача є неправомірними та такими, що порушують законодавство про соціальне забезпечення, позивач просив зобов`язати ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП Южно-Українська АЕС виплатити матеріальне забезпечення за двома листками непрацездатності в сумі 6277 грн. та стягнути витрати на правову допомогу в сумі 6050 грн. і судовий збір.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 березня 2020 року позов задоволено частково. Зобов`язано ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Южно-Українська атомна електрична станція нарахувати позивачу матеріальне забезпечення за листками непрацездатності по догляду за дитиною за період з 01 березня 2018 року по 14 березня 2018 року та з 15 березня 2018 року по 23 березня 2018 року та направити їх до Южноукраїнського міського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Миколаївській області. Зобов`язано Южноукраїнське міське відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Миколаївській області прийняти листки непрацездатності ОСОБА_1 по догляду за дитиною за період з 01 березня 2018 року по 14 березня 2018 року та з 15 березня 2018 року по 23 березня 2018 року та здійснити їх оплату. Розподілено судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду змінити в частині розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судом безпідставно відмовлено йому в розподілі судових витрат в частині оплати послуг з правової допомоги, так як ним надані всі необхідні документи. Також суд неправомірно зазначив в тому числі, як підставку відмови в розподілі витрат на правничу допомогу через те, що адвокат є його дружина, оскільки закон не містить таких заборон.

З апеляційною скаргою на вказане рішення районного суду також звернулося Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Миколаївській області, в якій зазначає, що суд розглянув справу за участі Южноукраїнського міського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Миколаївській області, яке є структурним підрозділом Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Миколаївській області та не є юридичною особою, що призвело до неправильного вирішення спору.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступного.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а скаргу Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Миколаївській області слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до частин 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає в повній мірі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.8). Від даного шлюбу має двох неповнолітніх дітей - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9,10).

Згідно виписки з медичної карти, виданої Миколаївською обласною клінічною лікарнею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 01 березня 2018 року по 23 березня 2018 року з діагнозом: цукровий діабет першого типу у важкій формі, алергічний дерматит, метаболічна кардіопатія. Висновком Центральної ЛКК з дитячої інвалідності №251 від 23 березня 2018 року рекомендовано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановити інвалідність строком на два роки за класифікацією Е10 - інсулінозалежний діабет першого типу, постійна потреба в інсулінотерапії (а.с.13). Згідно довідки Миколаївської обласної дитячої клінічної лікарні від 23 березня 2018 року мати ОСОБА_5 у період з 01 березня 2018 по 23 березня 2018 року перебувала у лікарні у зв`язку з необхідністю догляду за дитиною-інвалідом (а.с.14).

Позивач ОСОБА_1 у цей же час перебував на лікарняному по догляду за донькою ОСОБА_4 , яка хворіла на ГРВІ, з 01 березня 2018 року по 14 березня 2018 року амбулаторно (а.с.11), з 15 березня 2018 року по 23 березня 2018 року на стаціонарному лікуванні (а.с.12). Листки непрацездатності були надані ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП Южно-Українська АЕС .

Згідно протоколу №03-0057-09 від 16 березня 2018 року та протоколу №03-0057-10 від 27 березня 2018 року засідань робочої групи з призначення допомоги з тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні допомоги з тимчасової непрацездатності з однієї підстави - відсутності довідки про хворобу матері (а.с.17-18).

Так, ОСОБА_1 пред`являючи даний позов, посилався на неправомірність вказаної відмови у призначенні допомогу з тимчасової непрацездатності та просив зобов`язати ДП НАЕК Енергоатом виплатити йому допомогу по тимчасовій непрацездатності за двома наданими лікарняними листками в загальній сумі 6277 грн.

В подальшому ОСОБА_1 14 листопада 2019 року доповнюючи та уточнюючи позовні вимоги просив зобов`язати ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП Южно-Українська АЕС виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення за листками непрацездатності по догляду за дитиною за період з 01 по 05 березня 2018 року та з 15 по 20 березня 2018 року у розмірі 2752 грн.80 коп. Також зоов`язати Южноукраїнське міське відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Миколаївській області виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення за листками непрацездатності по догляду за дитиною за період з 06 по 14 березня 2018 року та з 21 по 23 березня 2018 року у розмірі 3303 грн. 36 коп. (а.с. 71).

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06 грудня 2019 року в даній цивільній справі в якості співвідповідача залучено до участі у справі Южноукраїнське міське відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Миколаївській області.

Задовольняючи позовні вимоги, пред`явлені до співвідповідача Южноукраїнського міського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Миколаївській області та покладаючи на останнього відповідні зобов`язання, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Проте, з таким висновком погодитись не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок порушення норм процесуального права.

За приписами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 42 ЦПК України передбачено, що у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч.2 ст. 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (ст. 50 ЦПК України ).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача (ч. 1 ст. 51 ЦПК України ).

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч. 2 ст. 51 ЦПК України).

Після спливу строків, зазначених у ч.ч. 1 та 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (ч. 3 ст. 51 ЦПК України).

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову з огляду на приписи ч. 5 ст. 12 ЦПК України є обов`язком суду першої інстанції, який виконується під час розгляду справи.

Як вбачається з Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та детальної інформації про юридичну особу, апелянт Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Миколаївській області - є юридичною особою, яка має відокремлені підрозділи, серед яких зазначено Южноукраїнське міське відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Миколаївській області (а.с. 167-169).

Відповідно до Положення про Южноукраїнське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Миколаївській області зазначено, що вказане відділення є відокремленим підрозділом Управління, що створено за рішенням правління без статусу юридичної особи, має печатку із зображенням Державного гербу України, та своїм найменуванням, рахунки в органах казначейства (а.с. 135).

Так, районний суд, вирішуючи клопотання позивача про залучення до участі у справі Южноукраїнського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Миколаївській області, не перевірив статус вказаного органу та не переконався в тому, що такий орган є юридичною особою та, відповідно до положень ч. 2 ст. 80 ЦК України наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю та може бути позивачем і відповідачем у суді.

За вказаних обставин, висновок районного суду щодо вирішення позовних вимог пред`явлених до Южноукраїнського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Миколаївській області - є передчасним, суперечить нормам процесуального права, оскільки вимоги ОСОБА_1 , які пред`явлені до вказаного органу, який не є юридичною особою не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За приписами п.1 ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Враховуючи, що при вирішенні даної справи в частині вирішення позовних вимог до Южноукраїнського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Миколаївській області допущено порушення норм процесуального права, у зв`язку з пред`явленням позову до особи, яка не наділена правами та обов`язками юридичної особи, в цій частині рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог, що не перешкоджає позивачу звернутися з новим позовом, правильно визначивши суб`єктний склад сторін.

З огляду на пред`явлення позову до суду до неналежного (неповного) суб`єктного складу осіб, які повинні брати участь у спірних правовідносинах, доводи апелянта про невірне застосування норм матеріального права, не заслуговують на увагу, як передчасні, оскільки, за вказаних обставин, обґрунтованість позовних вимог по суті не перевіряється.

Районний суд, в оскаржуваному рішенні, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат в частині правової допомоги, виходив з того, що квитанція від 07 травня 2018 року про оплату правової допомоги була долучена, на підтвердження судових витрат до іншої аналогічної справи за № 486/1632/18 у якій Южноукраїнським міським судом Миколаївської області 27 травня 2019 року було ухвалено рішення та розподілено вказані витрати (а.с. 27-29).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Тобто із змісту вказаної норми слідує, що розподілу підлягають витрати, які понесені в конкретній справі.

Оскільки позивачем надано квитанцію про понесені ним витрати в іншій справі, районний суд дійшов обґрунтованого висновку, щодо відсутності в їх розподілі у даній справі. За такого, в цій оскаржуваній частині рішення не підлягає зміні чи скасуванню, відповідно до вимог ст.375 ЦПК України.

Виходячи з меж оскарження, рішення районного суду в іншій частині, а саме щодо задоволення вимог до ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП Южноукраїнська АЕС , як таке, що не оскаржене, підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів ч.13 ст.141 ЦПК України суд змінює розподіл судових витрат у справі. Оскільки апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Миколаївській області задоволено частково то витрати по сплаті судового збору за подачу його апеляційної скарги покладаються на ОСОБА_1 та підлягають стягненню у розмірі 576 грн. 30.коп.

Керуючись ст.ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Миколаївській області задовольнити частково .

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 березня 2020 року змінити в частині щодо покладення обов`язку на Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Южно-Українська атомна електрична станція направлення листків непрацездатності до Южноукраїнського міського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Миколаївській області та зобов`язання Южноукраїнського міського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Миколаївській області прийняти листки непрацездатності ОСОБА_1 по догляду за дитиною за період з 01 березня 2018 року по 14 березня 2018 року та з 15 березня 2018 року по 23 березня 2018 року та здійснити їх оплату, стягнення судового збору скасувати .

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Южноукраїнського міського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Миколаївській області про зобов`язання виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення за листками непрацездатності по догляду за дитиною за період з 06 березня 2018 року по 14 березня 2018 року та з 15 березня 2018 року по 23 березня 2018 року - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Миколаївській області 576 грн. 30.коп. судового збору.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту 30 червня 2020 року.

Судді: Т.З.Бондаренко

Т.В.Крамаренко

В.І.Темнікова