Постанова

від 30.06.2020 по справі 911/2284/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2020 р. Справа№ 911/2284/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Попікової О.В.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 30 .0 6.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2019, (повний текст складено 17.01.2020)

у справі №911/2284/19 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго"

про стягнення 76 972 971,81 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, НАК "Нафтогаз України") звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (далі - відповідач, ОП "Кримтеплокомуненерго") про стягнення 76972971,81 грн., з яких: 6691082,52 грн. 3% річних та 70281889,29 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті вартості природного газу відповідно до договору від 30.09.2011 №3-ПГ-Н на купівлю-продаж природного газу, тому наявні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України за загальний період з 15.11.2013 по 30.11.2017, за зобов`язаннями які виникли за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року, жовтень 2012 року - грудень 2012 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.12.2019 у справі №911/2284/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 6 690 032 (шість мільйонів шістсот дев`яносто тисяч тридцять дві) грн 26 коп. 3% річних, 70 270 866 (сімдесят мільйонів двісті сімдесят тисяч вісімсот шістдесят шість) грн 84 коп. інфляційних втрат та 672244 (шістсот сімдесят дві тисячі двісті сорок чотири) грн 55 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати за поставлений природний газ не виконав повністю, тому наявні підстави для застування ст. 625 ЦК України.

Суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити частково, оскільки здійснюючи перевірку розрахунків 3% та інфляційних втрат за зобов`язаннями грудня 2012 року судом було встановлено, що наявними у матеріалах справи первинними документами підтверджується факт поставки природного газу у грудні 2012 року на загальну суму 40 054 407,11 грн, з огляду на що відповідні нарахування судом здійснювались виходячи із вказаної суми боргу.

В результаті перевірки розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що за зобов`язаннями грудня 2012 року, заявлені вимоги на підставі ст. 625 ЦК України підлягають частковому задоволенню, зокрема судом відмовлено у сумі 1 050,26 грн 3% річних та 11 022,45 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з вказаним рішенням, 10.02.2020 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2019 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 1 050,26 грн та інфляційних втрат у розмірі 11 022,45 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скаржник стверджує про те, що суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за період на суму основного боргу без врахування інфляційних нарахувань попередніх періодів, чим невірно застосував ст. 625 ЦК України.

Як зазначив апелянт, ним у відповідності до положень листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р при здійсненні розрахунку інфляційних втрат було використано методику розрахунку, за якою суми боргу на індекс інфляції здійснюється за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду буде використана сума боргу збільшена на індекс інфляції попереднього місяця.

Таким чином, позивач вказав, що нарахуванню згідно інфляційних процесів підлягають не тільки основна сума боргу а й суми, на які збільшився борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів. Така позиція відображена неодноразово у судовій практиці, зокрема у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18, у постанові Верховного Суду Об`єднаної палати касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі 3905/600/18.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Попікова О.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2019 у справі №911/2284/19 залишено без руху у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору. Разом з тим, запропоновано апелянту надати докази надсилання учасникам провадження копії цієї апеляційної скарги і доданих до неї документів.

Після усунення недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 відновлено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2019 у справі №911/2284/19. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.04.2020. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 22.04.2020. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 22.04.2020. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті. Зупинено дію оскаржуваного рішення до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та відкладено розгляд справи №911/2284/19 на 25.05.2020.

25.05.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 22.06.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2020 повідомлено учасників справи, що у зв`язку з перебуванням колегії суддів у відпустці, розгляд справи 22.06.2020 не відбудеться, судове засідання призначено на 30.06.2020. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою та з урахуванням епідеміологічної ситуації в України, сторони можуть подати до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 30.06.2020 з`явився представник позивача.

Відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 21 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України та Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції .

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи те, що відповідач знаходяться в АР Крим, м. Сімферополь, то апеляційним судом було розміщено всі ухвали по даній справі на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутнього представника позивача , обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (наразі - Акціонерне товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" (покупець) 30.09.2011 укладено договір № 3-ПГ-Н на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. (в редакції додаткової угоди № 3 від 27.06.2012 до Договору) якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 27.06.2012 до Договору) газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками.

За умовами п. 2.1. Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 05.10.2012 до Договору) продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі 15149,700 тис. куб.м та у 2012 році 103 550,490 тис. куб. м.

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п. 3.4. Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та (газорозподільному) газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн з урахуванням збору у вигляду цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 1091,00 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5. Договору).

Між сторонами були укладені наступні додаткові угоди до Договору щодо зміни ціни газу за 1000 куб. м: № 1 від 11.10.2011; № 2 від 19.01.2012; № 3 від 27.06.2012.

Згідно з п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

За умовами п. 7.2. Договору у разі не виконання покупцем умов пункту 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим Договором.

Відповідно до розділу 11 Договору останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Позивач за обґрунтуваннями позову позивач зазначив, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема п. 6.1.

Так, позивач надаючи розрахунок по договору, стверджує, що всього за договором ним було продано газу відповідно до актів на суму 120 452 122,58 грн. Відповідачем частково були сплачені кошти за поставлений природний газ на загальну суму 65 298 297,67 грн, тому залишок боргу по спірному договору склав 55 153 824,91 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням умов договору позивач неодноразово звертався із відповідними позовами до суду про стягнення основного боргу, в тому числі і інфляційних втрат, 3 % річних та пені. При цьому позивач посилається на відповідні судові акти по справах №5002-21/3181-2012 в межах якої досліджуваний період був за зобов`язаннями з жовтня 2011 року по квітень 2012 року на загальну суму 57 674 436,39 грн, а також справу №901/4183/13, де за його ствердженням, позов було пред`явлено у грудні 2013 року за зобов`язаннями з вересня 2012 року по грудень 2012 року на загальну суму 62 927 686,19 грн.

В межах даного судового спору, заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нараховані за період з 15.11.2013 та 30.11.2017 , при цьому вказано, що такий період не розглядався та не був предметом розгляду справ №5002-21/3181-2012, № 901/4183/13.

Перевіряючи ці обставини судом першої інстанції встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2012 у справі № 5002-21/3181-2012 позов НАК "Нафтогаз України" до ОП "Кримтеплокомуненерго" про стягнення 47 580 614,75 грн за договором на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 № 3-ПГ-Н - задоволено частково. Стягнуто з ОП "Кримтеплокомуненерго" на користь НАК "Нафтогаз України" суму заборгованості в розмірі 38853870,32 грн, 7 % штрафу в розмірі 3143237,22 грн, пеню в розмірі 2603151,06 грн, 3 % річних в розмірі 649740,77 грн, індекс інфляції в розмірі 244018,32 грн, а також 63478,68 грн судового збору. У частині вимог щодо стягнення 7% штрафу в розмірі 785809,30 грн та 650787,76 грн пені - відмовлено. У частині вимог щодо стягнення 650000,00 грн заборгованості - провадження припинено на підставі пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2012 у справі № 5002-21/3181-2012 скасовано частково, а саме - в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7% штрафу в розмірі 785809,30 грн та пені в розмірі 650787,76 грн. Резолютивну частину рішення викладено в новій редакції, відповідно до якої стягнуто з ОП "Кримтеплокомуненерго" на користь НАК "Нафтогаз України": суму заборгованості в розмірі 38853870,32 грн за поставлений протягом жовтня 2011 року-квітня 2012 року природний газ, 3% річних в розмірі 649740,77 грн, індекс інфляції в розмірі 244018,32 грн, 7% штрафу в розмірі 3929046,52 грн., пеню в розмірі 3253938,82 грн, а також 63478,68 грн судового збору.

Відтак, факт невиконання зобов`язань за вказаний період (з жовтня 2011 року по квітень 2012 року), встановлено Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 у справі № 5002-21/3181-2012. Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також позивач зазначив, що у зв`язку з подальшим неналежним виконанням відповідачем умов Договору, НАК "Нафтогаз України" звертався до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ОП "Кримтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості за Договором в сумі 74137225,35 грн, в тому числі: 62 927 686,19 грн заборгованості за поставлений протягом вересня-грудня 2012 року природний газ, 4635969,40 грн пені, 4394438,03 грн штрафу, 2008056,24 грн 3% річних - за період з 09.08.2012 по 14.11.2013, а також 4394438,03 грн інфляційних втрат.

Позивач стверджує, що Господарським судом Автономної Республіки Крим порушено провадження у справі № 901/4183/13 за вказаним позовом, проте станом на дату звернення до суду з даним позовом у справі № 911/2284/19 інформація про ухвалення рішення у справі № 901/4183/13 у позивача відсутня.

Судом першої інстанції встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться судові рішення по справі № 901/4183/13 - ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від: 18.12.2013, 03.03.2014 та 05.03.2014.

Так, ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2013 позовну заяву НАК "Нафтогаз України" до ОП "Кримтеплокомуненерго" про стягнення 74137225,35 грн прийнято до розгляду і порушено провадження у справі № 901/4183/13.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2014 у справі № 901/4183/13 вирішено подальший розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів, розгляд справи розпочати заново.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2014 у справі № 901/4183/13 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 17.03.2014.

Станом на день ухвалення рішення у справі № 911/2284/19 відсутня інформація щодо прийнятого судового рішення за наслідками закінчення розгляду справи № 901/4183/13.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що предметом даної позовної заяви у справі №911/2284/19 є стягнення з ОП "Кримтеплокомуненерго" на користь НАК "Нафтогаз України" 76972971,81 грн, з яких: 3% річних в сумі 6691082,52 грн та інфляційні втрати в сумі 70281889,29 грн, які нараховані за період з 15.11.2013 по 30.11.2017, які не були предметом розгляду у справах № 5002-21/3181-2012 та № 901/4183/13.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що господарські правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 № 3-ПГ-Н.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), ст. 610 Цивільного кодексу України визначає як порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплачував вартість природного газу поставленого позивачем в період з квітня по жовтень 2012 року з порушенням строків оплати, встановлених Договором, вартість спожитого природного газу у листопаді-грудні 2012 року в повному обсязі не сплатив, відповідно, неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання.

Згідно розрахунку наданого позивачем, що приєднано до позову (а/с 30-34) за зобов`язаннями з жовтня 2011 року по березень 2012 року вбачається, що частина інфляційних втрат та 3% річних за зобов`язаннями у вказаний період були предметом дослідження у справах № 5002-21/3181-2012 та № 901/4183/13, та в межах цієї справи розрахунок складає 0 .

Суми інфляційних втрат та 3 % річних позивач просить стягнути, починаючи з квітня 2012 року, зобов`язання за цей період були предметом дослідження у справі № 5002-21/3181-2012.

Так, за період квітень 2012 року в межах даної судової справи заявлено до стягнення 13,06 грн 3 % річних (за період з 15.11.2013 по 10.02.2014) та 12,66 грн інфляційних втрат (за період з 15.11.2013 по 31.01.2014), фактична оплата повністю відбулась 01.02.2014 на суму 1806,32 грн.

В той же час, позивач стверджує, що стягнення основного боргу за період жовтень 2012 року по грудень 2012 року (а/с 32-34), тобто за період по якому в межах даної судової справи позивач заявив про стягнення інфляційні втрати та 3 % річних, був предметом дослідження у справі № 901/4183/13 Господарським судом Автономної Республіки Крим, стан розгляду якої, як встановлено вище, не відомий.

Матеріали справи не містять доказів того, що справа № 901/4183/13 була передана для розгляду до Господарського суду Київської області відповідно до ст. 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України . Також відсутні і докази того, що позивач звертався з аналогічним позовом про стягнення боргу за вказаний період.

На підтвердження факту продажу газу за період квітень 2012 року, жовтень - грудень 2012 року позивач надав відповідні акти прийому-передачі на природного газу, а саме:

За зобов`язаннями у квітні 2012 року: від 30.04.2012 на суму 171 571,98 грн; від 30.04.2012 на суму 3,93 грн; від 30.04.2012 на суму 1 040 434,34 грн; (а/с 51-53), що складають 1 212 010,25 грн;

За зобов`язаннями у жовтні 2012 року: від 26.09.2013 за природний газ спожитий у жовтні 2012 року на суму 3352642,56 грн (а/с 59);

За зобов`язаннями у листопаді 2012 року: від 26.09.2013 за природний газ спожитий у листопаді 2012 року на суму 2820435,75 грн; від 26.09.2013 за природний газ спожитий у листопаді 2012 року на суму 1325307,10 грн; від 26.09.2013 за природний газ спожитий у листопаді 2012 року на суму 15029576,73 грн; від 30.11.2012 на суму 14,40 грн; від 30.11.2012 на суму 3965,57 грн; від 30.11.2012 на суму 182687,08 грн; на загальну суму 19 361 986,63 грн (а/с 60-62, 54-56);

За зобов`язаннями у грудні 2012 року: від 31.12.2012 на суму 480 719,91 грн; від 31.12.2012 на суму 32,74 грн; від 26.09.2013 за природний газ спожитий у грудні 2012 року на суму 30538763,16 грн; від 26.09.2013 за природний газ спожитий у грудні 2012 року на суму 3154849,93 грн; від 26.09.2013 за природний газ спожитий у грудні 2012 року на суму 5880041,37 грн, на загальну суму 40 054 407,11 грн (а/с 57-58, 63, 64,65);

Наведені акти приймання-передачі підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Відповідно до умов договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1.Договору).

Позивач стверджує, що відповідач належним чином умови Договору не виконав, за отриманий природний газ в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.

Зокрема, згідно розрахунку позивача вбачається, що за зобов`язаннями у жовтні 2012 року мала місце оплата (27.02.2014 та 11.02.2014) в сумі 3 341 786,28 грн та 10 856,28 грн. За розрахунком позивача станом на 11.02.2014 борг відсутній.

За зобов`язаннями за період листопад 2012 року мала місце часткова оплата в сумі 4 271 218,72 грн (27.02.2014), залишок боргу склав 15 090 767,91 грн;

За зобов`язаннями за період грудень 2012 року, як свідчить розрахунок позивача, будь яких оплат не відбувалось та борг складає 40 063 057,00 грн.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, за зобов`язаннями грудня 2012 року судом встановлено, що наявними у матеріалах справи первинними документами підтверджується факт поставки природного газу у грудні 2012 року на загальну суму 40 054 407,11 грн . (в той час позивачем у розрахунку зазначено - 40 063 057,00 грн)

За порушення виконання грошових зобов`язань позивач просить стягнути з відповідача 3% за зобов`язаннями, що виникли у жовтні, листопаді та грудні 2012 року, що за розрахунками позивача складає загалом 6 691 082,52 грн, а саме:

- за зобов`язаннями жовтня 2012 року від суми заборгованості в розмірі 10856,28 грн за період з 15.11.2013 по 10.02.2014 - 78,52 грн;

- за зобов`язаннями листопада 2012 року від суми заборгованості в розмірі 15090767,91 грн за період з 15.11.2013 по 30.11.2017 - 1830737,78 грн;

- за зобов`язаннями грудня 2012 року від суми заборгованості в розмірі 40063057,00 грн за період з 15.11.2013 по 30.11.2017 - 4860253,16 грн.

Інфляційні втрати, які заявлені до стягнення позивачем в розмірі 70281889,29 грн, за зобов`язаннями, що виникли у жовтні, листопаді та грудні 2012 року, розраховані ним наступним чином та склали:

- за зобов`язаннями жовтня 2012 року від суми заборгованості в розмірі 10856,28 грн за період з грудня 2012 року по січень 2014 року - 76,10 грн;

- за зобов`язаннями листопада 2012 року від суми заборгованості в розмірі 15090767,91 грн за період з грудня 2013 року по листопад 2017 року - 19229968,94 грн;

- за зобов`язаннями грудня 2012 року від суми заборгованості в розмірі 40063057,00 грн за період з грудня 2013 року по листопад 2017 року - 51051831,59 грн.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Так за частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Як було встановлено вище, позивач звертаючись із даним позовом просив стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних, які нараховані за зобов`язаннями за квітень 2012 року, жовтень, листопад, грудень 2012 року по актам та надав відповідний розрахунок сум, що стягуються.

Суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% та інфляційних втрат за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга:Закон", встановив, що 3% річних складають у сумі 6 690 032,26 грн, інфляційні втрати - 70 270 866,84 грн, в іншій частині позову відмовив.

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується, вважає його обґрунтованим та таким, що здійснений з урахуванням норм чинного законодавства.

При цьому слід зазначити, що здійснюючи перевірку розрахунків 3% та інфляційних втрат за зобов`язаннями грудня 2012 року як встановлено вище, наявними у матеріалах справи первинними документами підтверджується факт поставки природного газу у грудні 2012 року на загальну суму 40 054 407,11 грн , а не 40 063 057,00 грн, як визначено позивачем у його розрахунку. З огляду на що відповідні нарахування по зобов`язанням за грудень 2012 року судом здійснювались виходячи із вказаної суми заборгованості.

Відтак, що стосується відмови в стягненні 3% річних у розмірі 1 050,26 грн колегія суддів вважає необхідним зазначити, така відмова мотивована тим, що:

- по зобов`язанням за листопад 2012 року відмовлено в стягненні 0,24 коп, (з розрахунку за період визначений позивачем з 15.11.2013 по 30.11.2017 арифметично вірною сумою є 1 830 737, 54 грн, позивачем визначено 1 830 737, 78 грн);

- відмовлено у стягненні 1050,02 грн за зобов`язаннями за грудень 2012 року, виходячи з того, що матеріалами справи підтверджено факт поставки природного газу у грудні 2012 року на загальну суму 40 054 407,11 грн, виходячи з якої і здійснено арифметичну перевірку цього розрахунку.

З приводу відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 11 022,45 грн колегія суддів зазначає, що причиною відмови слугували обставини аналогічні як і в розрахунку 3 % річних, зокрема, матеріалами справи підтверджено факт поставки природного газу у грудні 2012 року на загальну суму 40 054 407,11 грн, виходячи з якої і здійснено арифметичну перевірку цього розрахунку. Доказів протилежного в підтвердження вказаної суми позивач не надав.

Між тим, у судовому засіданні позивач пояснив, що у його розрахунку за зобов`язаннями грудня 2012 року (а/с 34) в колонці за назвою період прострочення (розрахунковий період) де вказано дати 15.11.2013 по 31.12.2016 допущено технічну помилку, при обрахунку слід приймати до уваги відомості вказані у наступній колонці Місяці, індекси інфляції яких застосовано до заборгованості, що існувала на останній день місяця розрахункового періоду , а саме індекси інфляції 12.2013-11.2017, що і було враховано судом.

Причиною звернення до суду апеляційної інстанції з даною скаргою слугувало те, що позивач не погодився із судовим рішенням саме в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 1 050,26 грн та інфляційних втрат у розмірі 11 022,45 грн.

Скаржник у доводах апеляційної скарги стверджує про те, що суд першої інстанції здійснив розрахунок інфляційних втрат за період на суму основного боргу без врахування інфляційних нарахувань попередніх періодів, чим невірно застосував ст. 625 ЦК України.

З приводу цих доводів оскарження колегія суддів вважає необхідним звернути увагу позивача на таке.

За правовими позиціями, які неодноразово відображені у судовій практиці, нарахування інфляційних втрат з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є правомірним, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ч. 2 ст. 625 викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Самі посилання позивача на правове застосування таким чином приписів ст. 625 ЦК України, а також на відповідну судову практику беззаперечно є правильним та відповідає викладеним вище нормам.

Проте, що стосується даної справи, то враховуючи предмет та підстави позову, характер правових відносин, що склалися між сторонами, такі аргументи не є релевантними, оскільки з розгорнутого розрахунку інфляційних втрат, який здійснив сам позивач, не вбачається того, що нарахування інфляції ним здійснено з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця. Натомість судом встановлено, що помилка у розрахунку позивача полягала в тому, що первинними документами наявними у справі підтверджується факт поставки природного газу у грудні 2012 року на загальну суму 40 054 407,11 грн, яка є меншою від тієї, яку зазначив позивач (40 063 057,00 грн).

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на позивача (скаржника).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275 - 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволеня.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2019 у справі №911/2284/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний тескт постанови складено та підписано - 01.07.2020.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.В. Попікова

О.О. Євсіков