Постанова

від 25.06.2020 по справі 910/2683/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/2683/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кондратової І. Д., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Люксінтен

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Кирилюк Т. Ю.

від 08.08.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Смірнової Л. Г., Руденко М. А., Дідиченко М. А.

від 17.10.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Люксінтен

до Товариства з обмеженою відповідальністю Мірітек Україна

про розірвання договору про надання комплексних послуг № 12/2017-21ІР від 15.12.2017 та стягнення 782 594,00 грн.

за участю представників:

позивача: Іщук К. В.

відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Люксінтен звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мірітек Україна про розірвання договору про надання комплексних послуг № 12/2017-21 іР від 15.12.2017, укладеного між ним та відповідачем, та стягнення 782 594,00 грн, сплачених за цим договором.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що відповідач в порушення умов договору не розробив для позивача Інтернет-сайт, не виконав в повному обсязі визначені договором етапи виконання зобов`язань, порушив визначені договором строки їх виконання, не забезпечив приведення позивачу потенційних клієнтів за узгодженими в договорі параметрами, а тому договір має бути розірваний у зв`язку з істотним порушенням відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань, а сплачена позивачем відповідачу на виконання умов цього договору сума грошових коштів в розмірі 782 594,00 грн підлягає поверненню позивачу.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

15.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Мірітек Україна (Сторона-1, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Люксінтен (Сторона-2, позивач) був укладений договір № 12/2017-21 iP (далі по тексту - договір, спірний договір), за умовами якого Сторона-1 зобов`язалася надати комплексні креативні, інформаційні, цифрові, рекламні, маркетингові послуги, послуги з організації проведення промо-акцій, здійснити розробку дизайну та функціонального наповнення інтернет-сайту, постачання програмного забезпечення, а також надати інші послуги, пов`язані з просуванням бренду, продукту та послуг в мережі Інтернет, визначені цим договором, а Сторона-2 зобов`язалася прийняти та своєчасно оплатити такі послуги/роботи/програмне забезпечення.

За змістом пункту 1.2. договору позивач обрав пакет обслуговування Мозаїчна платформа + Попередньо встановлений виграш вартістю 37 224,00 доларів США, оплату якої Сторона-2 здійснює щомісячними платежами по 3 102,00 доларів США протягом 12 місяців, та загальним строком обслуговування 52 тижні.

За умовами пакету обслуговування Мозаїчна платформа + Попередньо встановлений виграш порядок надання послуг/виконання робіт/постачання програмного забезпечення (ПЗ) здійснюється у чотири етапи:

1-й - Розробка цифрової стратегії (з 1-го по 2-ий тиждень),

2-й - Дизайн, візуалізація та розробка ПЗ (з 3-го по 13-ий тиждень),

3-й - Налаштування реклами (протягом 14-го тижня),

4-й - Рекламна компанія (з 15-го по 52-ий тиждень).

Перебіг строку обслуговування (виконання Стороною-1 своїх зобов`язань по договору) починається з 09.01.2018.

Відповідно до підпункту 1.2.2. пункту 1.2. договору тривалість рекламної кампанії, вказана в пункті 1.2., є орієнтовною і може бути збільшена або зменшена Стороною-1 в залежності від швидкості використання рекламного бюджету та досягнення мінімального показника ефективності рекламної кампанії. Рекламна кампанія підлягає завершенню у разі настання обох обставин: повного використання рекламного бюджету та досягнення мінімального показника ефективності рекламної кампанії.

У підпункті 1.2.1. пункту 1.2. договору Сторони погодили загальний мінімальний показник ефективності Рекламної кампанії - 20 потенційних клієнтів, що звернулися до Сторони-2. Потенційний клієнт - це особа, яка звернулася за послугами/товарами/продуктом (проектом) Сторони-2, яка вже ознайомлена з діяльністю компанії, середнім циклом тривалості проекту та ціновою політикою і обговорила співпрацю по існуючому онлайн магазину на платформі Мадженто або по реалізації/міграції веб-сайту на цю платформу, в тому числі але не обмежуючись, за допомогою телефонного зв`язку, електронного листування, через заявку на сайті, що створений в рамках цього договору, або оформила конкретне замовлення. Вартість потенційної заявки на проект - не менше ніж еквівалент 20 000 доларів США. Загальна вартість таких потенційних заявок від клієнтів - еквівалент 400 000 доларів США. Мінімальний показник ефективності Рекламної кампанії змінюється пропорційно вартості потенційної заявки на проект.

У цьому підпункті Сторони також розподілили загальний мінімальний показник ефективності Рекламної кампанії по місяцях, а саме: перший місяць рекламної кампанії - мінімум 1 потенційний клієнт, другий місяць рекламної кампанії - мінімум 1 потенційний клієнт, третій місяць рекламної кампанії - мінімум 2 потенційних клієнта, четвертий місяць рекламної кампанії - мінімум 2 потенційних клієнта, п`ятий місяць рекламної кампанії - мінімум 2 потенційних клієнта, шостий місяць рекламної кампанії - мінімум 3 потенційних клієнта, сьомий місяць рекламної кампанії - мінімум 3 потенційних клієнта, восьмий місяць рекламної кампанії - мінімум 3 потенційних клієнта, дев`ятий місяць рекламної кампанії - мінімум 3 потенційних клієнта.

Сторони також визначили, що ці показники є орієнтовними і їх розподіл по місяцях може змінюватися але в будь-якому випадку в межах обумовленого загального мінімального показника ефективності рекламної кампанії.

Вартість договору та порядок розрахунків Сторони визначили у розділі 2 договору, за змістом пунктів 2.1. - 2.5. якого вартість (ціна) договору на момент його укладення в національній валюті України складає 1 020 309,84 грн без ПДВ, що становить еквівалент в доларах США, вказаний у пункті 1.2. договору (37 224,00 доларів США). Якщо по договору надаються послуги/виконуються роботи, що підлягають оподаткуванню ПДВ, сума до оплати за такі послуги/роботи збільшується на суму ПДВ (із зазначенням в рахунку).

Оплата може здійснюватися як одним платежем, так і в розстрочення (щомісячними платежами), рівними частинами, в залежності від умов (порядку) оплати, вибраних Стороною-2.

У разі обрання розстрочення сума до сплати визначається, входячи з розміру щомісячного платежу, вказаного в пункті 1.2. договору в доларах США по курсу НБУ долара США до гривні на день виставлення рахунку. Таким чином при обранні розстрочення вартість (ціна) договору в гривні, вказана в пункті 2.1. договору, після його укладення може змінюватися.

Оплата здійснюється Стороною-2 на поточний рахунок Сторони-1 на підставі договору або рахунку в національній валюті. У разі обрання Стороною-2 способу оплати частинами - розстрочення (щомісячного платежу) інтервал між платежами Сторони-2 не може перевищувати 30 календарних днів.

За змістом пункту 3.1. договору після завершення надання послуг/виконання робіт за цим договором Сторона-1 складає та направляє Стороні-2 акт наданих послуг (виконаних робіт), який Сторона-2 зобов`язується підписати протягом 5 (п`яти) робочих днів після його отримання або у той самий строк надіслати Стороні-1 письмову мотивовану відмову від прийняття послуг/робіт за договором. У випадку, якщо у зазначений строку Сторона-2 не поверне підписаний акт наданих послуг (виконаних робіт) або не надасть письмову мотивовану відмову від прийняття послуг/робіт за договором, то акт наданих послуг (виконаних робіт) вважається підписаним, а послуги/роботи - наданими/виконаними Стороною-1 та прийнятими Стороною-2.

Згідно з пунктом 3.2. договору по закінченню кожного етапу надання послуг/виконання робіт/постачання програмного забезпечення (ПЗ) Сторона-1 направляє запит встановленої форми Стороні-2, яка зобов`язується протягом 3-х робочих днів після отримання запиту встановленої форми, направити підтвердження (повідомлення) для засвідчення завершення кожного етапу надання послуг/виконання робіт по договору. У разі, якщо протягом встановленого цим пунктом строку від Сторони-2 не надійшло зауважень/заперечень або підтвердження (повідомлення), сторони вважають, що такий етап надання послуг/виконання робіт/постачання ПЗ було виконано Стороною-1 повністю і належним чином і у Сторони-2 немає претензій до виконання етапу.

У пункті 3.3. договору сторони погодили електронні адреси для листування: від Сторони-1 - DC2@ipromo.digital , від Сторони-2 - iren.rasevych@luxinten.com , які визнали офіційними для листування між Сторонами при виконанні умов пункту 3.2. цього договору та для обміну інформацією/матеріалами/погодженнями в межах виконання цього договору. Підтвердження (Повідомлення) кожного етапу виконання робіт/надання послуг/постачання ПЗ, що надходять із зазначеної електронної пошти Сторони-2, мають повну юридичну силу і є підтвердженням належного виконання Стороною-1 своїх зобов`язань по окремих етапах надання послуг/виконання робіт/постачання ПЗ, визначених у договорі.

На виконання умов договору Сторона-1 виставила Стороні-2 рахунки на оплату № 131 від 18.12.2017, № 130 від 18.12.2017, № 15 від 02.02.2018, № 14 від 02.02.2018, № 33 від 28.02.2018, № 32 від 28.02.2018, № 49 від 05.04.2018, № 48 від 05.04.2018, № 63 від 24.04.2018, № 62 від 24.04.2018, № 86 від 04.06.2018, № 85 від 04.06.2018, № 115 від 02.07.2018, № 114 від 02.07.2018, № 134 від 31.08.2018, № 133 від 31.08.2018, № 161 від 20.09.2018, № 160 від 20.09.2018.

Сторона-2 оплатила ці рахунки на загальну суму 782 594,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1877 від 27.12.2017, № 1876 від 27.12.2017, № 1959 від 06.02.2018, № 1958 від 06.02.2018, № 2026 від 06.03.2018, № 2025 від 06.03.2018, № 2097 від 06.04.2018, № 2096 від 06.04.2018, № 2168 від 24.04.2018, № 2167 від 24.04.2018, № 2237 від 04.06.2018, № 2236 від 04.06.2018, № 2338 від 14.07.2018, № 2337 від 14.07.2018, № 2412 від 30.08.2018, № 2411 від 30.08.2018, № 2414 від 31.08.2018, № 2413 від 31.08.2018, № 2490 від 27.09.2018, № 2491 від 27.09.2018.

Сторона-1 (Товариство з обмеженою відповідальністю Мірітек Україна ) електронним листом від 29.01.2018 повідомила Сторону-2 (Товариство з обмеженою відповідальністю Люксінтен ) про завершення 1-го етапу.

Сторона-1 також звернулась до Сторони-2 з листом № 2708/2018-3 від 27.08.2018, в якому зазначила про порушення Стороною-2 визначених договором строків оплати та попередила про передбачені договором наслідки порушення зобов`язань в частині оплати і строків їх проведення, а саме: про припинення з 03.09.2018 дії договору, якщо Сторона-2 до 31.08.2018 не здійснить черговий платіж. Сторона-2 в листі-відповіді № 256 від 30.08.2018 погодилася сплатити наступний платіж та висловила бажання зберегти ділові відносини.

01.10.2018 між Сторонами була укладена додаткова угода, якою Сторони змінили строки надання послуг/виконання робіт та внесли зміни до пункту 2.2. Договору щодо порядку розрахунків.

За змістом пунктом 1.2. договору в редакції додаткової угоди від 01.10.2018 сторони подовжили терміни виконання другого, третього та четвертого етапів надання послуг/виконання робіт/постачання програмного забезпечення (ПЗ), а саме визначили, що термін виконання другого етапу складає з 3-го по 27-ий тиждень, третього етапу - протягом 28-го тижня, четвертий етап - з 29-го по 69-ий тиждень. Перебіг строку виконання Стороною-1 своїх зобов`язань починається з 09.01.2018.

Також Сторони узгодили графік оплат Стороною-2 за договором, згідно з яким Сторона-2 здійснює черговий платіж (від дати укладення додаткової угоди від 01.10.2018) у гривнях у сумі еквівалентній 3 102,00 доларам США 26.10.2018, 25.11.2018 та 25.12.2018.

У листі № 257 від 26.10.2018 Сторона-2 повідомила Сторону-1 про притримання внесення наступного 10-го чергового платежу на підставі підпункту 1.2.2. пункту 1.2. договору з огляду на недосягнення Стороною-1 мінімального місячного показника ефективності, у відповідь на який Сторона-1 у листі № 29/10/2018-1 від 29.10.2018 повідомила про призупинення виконання своїх зобов`язань за договором на підставі пункту 9.3. договору у разі затримання внесення оплат.

Листом від 31.10.2018 Сторона-1 повідомила позивача про завершення другого етапу.

Сторона-2 в листі № 258 від 05.11.2018 висловила свої зауваження щодо затвердження (другого) етапу, які відображені в акті огляду готовності 2-го етапу Дизайн, візуалізація та розробка ПЗ за договором, підписаному в односторонньому порядку представниками Сторони-2.

Сторона-1 у листі № 12/11/2018-1 від 12.11.2018 висловила свої заперечення на зауваження Сторони-2, посилаючись на неналежне виконання Стороною-2 своїх зобов`язань за договором.

Посилаючись на те, що Сторона-1 в порушення умов договору не розробила для Сторони-2 Інтернет-сайт, не виконала в повному обсязі визначені договором етапи виконання зобов`язань, порушила визначені договором строки їх виконання, не забезпечила приведення позивачу потенційних клієнтів за узгодженими в договорі параметрами, тобто допустила істотне порушення взятих на себе за договором зобов`язань, Сторона-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю Люксінтен у березні 2019 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мірітек Україна про розірвання договору про надання комплексних послуг № 12/2017-21 ІР від 15.12.2017, укладеного між ним та відповідачем, та стягнення сплачених за цим договором грошових коштів у сумі 782 594,00 грн,

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд міста Києва рішенням від 08.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019, відмовив у задоволенні позову повністю. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Люксінтен на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мірітек Україна 26 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що передбачені статтею 651 Цивільного кодексу України підстави для розірвання договору відсутні, оскільки позивач не довів факту істотного порушення відповідачем спірного договору. За висновком судів виконання зобов`язань за спірним договором було порушене обома сторонами, зокрема відповідач частково надав послуги/виконав роботи, а позивач не здійснював належним чином чергові платежі у визначені договором строки, тобто має місце прострочення зобов`язань як зі сторони позивача, так із боку відповідача. Суди визнали необґрунтованими посилання позивача на недосягнення відповідачем мінімальних показників рекламної кампанії та відсутність потенційних клієнтів як на обставини невиконання відповідачем жодного зобов`язання за договором, оскільки ці посилання не відповідають умовам спірного договору, в якому сторони погодили, що в разі, якщо по завершенню бюджету рекламної кампанії не буде досягнутий мінімальний показник ефективності, Сторона-1 досягає його самостійно за рахунок власних коштів (пункт 1.2.2. договору), а також позивач погодився з існуванням впливу на ефективність рекламної компанії чинників, що не залежать від волі, дій або бездіяльності відповідача (пункт 1.2.3. договору).

Відмовивши у задоволенні позову про розірвання договору, суди як наслідок відмовили і у задоволенні позову про повернення отриманого за цим правочином.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Люксінтен просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Також позивач просить розглянути питання щодо передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема частини 2 статті 651 та частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що висновки судів є незаконними, несправедливими та суперечать єдиній правозастосовчій практиці. За твердженням скаржника:

- суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позивач не довів наявності підстав для розірвання спірного договору, неправильно застосували статтю 651 Цивільного кодексу України та правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 240/198/17, не врахували, що наведені позивачем в якості підстав для розірвання договору обставини невиконання відповідачем своїх зобов`язань (не забезпечення наявності потенційних клієнтів, порушення етапності виконання зобов`язань та не виконання другого етапу зобов`язань, який передбачав розробку інтернет-сайту) є істотним порушенням відповідачем договору в розумінні статті 651 Цивільного кодексу України, оскільки внаслідок невиконання відповідачем цих зобов`язань позивач не отримав того, на що розраховав при укладенні договору: не отримав жодного потенційного клієнта, не отримав у своє користування замовлений на розробку Інтернет-сайт та поніс збитки у вигляді сплачених відповідачу коштів за роботи та послуги, як не були виконані/надані;

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов взаємосуперечливих висновків про те, що за умовами договору позивач має право на притримання внесення чергового щомісячного платежу та про те, що позивача в порушення договірного зобов`язання не здійснював належним чином сплату чергових платежів, залишив поза увагою факт того, що позивач здійснив притримання сплати чергового щомісячного платежу, користуючись наданим йому на це договором правом та жодного разу не прострочив виконання свого зобов`язання з оплати;

- суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином та в повному обсязі пункт 1.2.2. спірного договору, не врахували визначені в цьому пункті договору критерії для звільнення відповідача від обов`язку досягнення показника ефективності, на які погодився позивач, та не врахували відсутність в матеріалах справи доказів наявності цих критеріїв;

- суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином обставини невиконання відповідачем другого етапу зобов`язань за договором, а саме: не надали належну правову оцінку факту відсутності акта приймання-передачі, відсутність якого підтверджує невиконання відповідачем другого етапу зобов`язань, не надали оцінку складеному позивачем акту огляду готовності другого етапу від 05.11.2018, в якому були зафіксовані обставини неповного виконання відповідачем другого етапу зобов`язань, доказам, в яких відповідач визнає неготовність другого етапу, залишили поза увагою умови пункту 3.4. спірного договору, який є спеціальними для другого етапу зобов`язань та передбачає обов`язкове складання акта приймання-передачі як документа, що підтверджує завершення розробки інтернет-сайту;

- суди попередніх інстанцій не застосували правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 23/236 та оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013, щодо застосування частини 4 статті 822 Цивільного кодексу України, яка передбачає обов`язкове складання акта приймання-передачі як єдиного документа, що підтверджує факт належного надання (виконання) послуг за договорами у сфері інформаційних технологій;

- суди попередніх інстанцій порушили частину 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не врахували висновки Верховного Суду України;

- суд апеляційної інстанції порушив частину 6 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оскільки склав повне рішення оскаржуваної постанови з порушенням встановлених цією нормою строків, а також порушив принцип відкритості інформації, закріплений у статті 9 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не забезпечив наявність в Єдиному державному реєстру судових рішень скороченого тексту постанови від 17.10.2019 та не надавав відповідачу відповідь на заяву про надіслання судового рішення.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 залишити без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій в повному обсязі дослідили матеріали справи, ухвалили правильні рішення відповідно до норм чинного законодавства, а доводи скаржника в касаційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими та не спростовують правильні висновки судів.

За твердженням відповідача позивач не надав своєчасно всі вихідні матеріали, необхідні для виконання другого етапу надання послуг, у спірному договорі та в додатковій угоді до нього не визначене конкретне технічне завдання (специфікація) наданих послуг, запуск Інтернет-сайту відбувся 19.07.2018, що підтверджується електронною перепискою, третій етап надання послуг був виконаний у строки, визначені в додатковій угоді до спірного договору, а четвертий етап був виконаний частково з огляду на відмову позивача вносити чергові платежі та звернення до суду з цим позовом. Вказує на безпідставність посилань позивача на те, що відповідач не забезпечив його потенційними клієнтами, оскільки за умовами спірного договору незабезпечення позивача потенційними клієнтами не має своїм наслідком розірвання договору, а покладає на відповідача обов`язок забезпечити позивача мінімальним показником ефективності рекламної кампанії за власний рахунок.

У спростування доводів позивача про відсутність акта приймання-передачі другого етапу послуг відповідач зазначає про те, що умови спірного договору не передбачають складання акта по завершенню кожного етапу виконання зобов`язань. Також зазначає, що за умовами спірного договору Товариство з обмеженою відповідальністю Люксінтен не має права на дострокове розірвання договору шляхом односторонньої відмови від нього. За твердженням відповідача частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки регулює відносини будівельного підряду.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За загальним правилом, визначеним у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з`ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13).

Отже у кожному конкретному випадку суд має вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача і заперечення відповідача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У справі, що розглядається, обставини виконання сторонами своїх обов`язків за укладеним між ними договором №12/2017-21 іР від 15.12.2017 були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, суди надали їм належну оцінку та правильно встановили відсутність істотного порушення умов договору з боку відповідача.

Як на істотне порушення відповідачем умов спірного договору позивач послався на невиконання відповідачем визначених договором зобов`язань, а саме: не виконання другого етапу зобов`язань, порушення строків виконання визначених в договорі етапів, не забезпечення позивачу наявності потенційних клієнтів.

Суди попередніх інстанції, дослідивши обставини та зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши оцінку умовам спірного договору №12/2017-21 іР від 15.12.2017 та додатковій угоді до нього, врахувавши положення законодавства, які регулюють порядок розірвання договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, не встановили обставин, які передбачали б можливість розірвання цього договору з підстав, заявлених у позові, та свідчили б про істотність порушення відповідачами умов цього договору в розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Як встановили суди, зобов`язання за договором в частині надання послуг/виконання робіт/постачання програмного забезпечення були виконані відповідачем частково, зокрема відповідач виконав передбачені другим етапом роботи, однак ці роботи по їх закінченню не були затверджені відповідачем.

З доводів позивача в касаційній скарзі вбачається, що позивач визнає факт виконання відповідачем робіт, передбачених другим етапом, однак вказує на наявність у виконаних відповідачем роботах ряду недоліків та недопрацювань, з огляду на що не підтверджує відповідачу завершення цього етапу.

Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 858 Цивільного кодексу України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

З огляду на положення статей 857 та 858 Цивільного кодексу України, в яких визначені вимоги до якості виконаних підрядних робіт та відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, позивач, посилаючись на наявність у виконаних відповідачем підрядних роботах недоліків та недопрацювань, має відповідно до правил доказування в господарському процесі довести, що виконані підрядником роботи не відповідають умовами договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, результат роботи є непридатним для використання, а виявлені недоліки є істотними.

Однак позивач, посилаючись на наявність у виконаних відповідачем роботах другого етапу недоліків та недопрацювань, не зазначає в чому полягає непридатність результату виконаної відповідачем роботи (розробленого Інтернет-сайту) для його використання. Належні та допустимі докази істотності недоліків, виявлених позивачем у другому етапі виконаних відповідачем зобов`язань, та докази невідповідності результату виконаної відповідачем роботи (розробленого Інтернет-сайту) вимогам, що звичайно ставляться до цих робіт (з огляду на те, що вимоги до цих робіт в спірному договорі не були визначені), а також докази непридатності цих робіт для їх використання в матеріалах справи відсутні.

При цьому, враховуючи те, що складання та надання відповідачем позивачу акта приймання-передачі програмного продукту (Інтернет-сайту) залежить від погодження позивачем виконаних відповідачем робіт з розробки цього продукту, посилання позивача в касаційній скарзі на відсутність акта приймання-передачі як на обставину, що підтверджує факт невиконання відповідачем другого етапу зобов`язань за спірним договором, які він сам же і не погоджує без надання доказів істотності виявлених у цьому продукті недоліків, є безпідставними та до уваги Верховним Судом не беруться.

Безпідставним та необґрунтованим є також і посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин частини 4 статті 822 Цивільного кодексу України, оскільки зазначена норма регулює відносини будівельного підряду, та не стосується спірних правовідносин, які виникли між сторонами з договору № 12/2017-21 іР від 15.12.2017, який, як правильно встановив місцевий господарський суд, за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів про надання послуг, підряду, виготовлення і передачі прав інтелектуальної власності тощо, тобто взагалі не має ознак договору будівельного підряду.

У зв`язку з цим Верховний Суд вважає безпідставними та не бере до уваги посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій в порушення частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України не врахували висновки Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 23/236 щодо застосування частини 4 статті 822 Цивільного кодексу України, а також відхиляє клопотання позивача про передачу справи № 910/2683/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

Крім того Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій правильно визнали необґрунтованими посилання позивача на недосягнення відповідачем визначених у спірному договорі мінімальних показників рекламної кампанії та відсутність потенційних клієнтів як на обставини невиконання відповідачем зобов`язання за договором, оскільки, як правильно встановили суди, ці посилання не відповідають умовам спірного договору, в якому сторони погодили, що в разі, якщо по завершенню бюджету рекламної кампанії не буде досягнутий мінімальний показник ефективності, Сторона-1 досягає його самостійно за рахунок власних коштів (пункт 1.2.2. договору). При цьому за змістом пункту 1.2.2. визначена в пункті 1.2. договору тривалість рекламної кампанії є орієнтовною та її завершення залежить від використання рекламного бюджету та досягнення мінімального показника ефективності.

Отже недосягнення відповідачем визначених у спірному договорі мінімальних показників рекламної кампанії та відсутність потенційних клієнтів не свідчить про невиконання відповідачем договірних зобов`язань та не є істотним порушенням цього договору, оскільки у спірному договорі сторони погодили, що в разі, якщо по завершенню бюджету рекламної кампанії не буде досягнутий мінімальний показник ефективності, Сторона-1 (відповідач) досягає його самостійно за рахунок власних коштів.

З огляду на викладене відмовляючи в задоволенні позову господарські суди правильно виходили з того, що позивач не довів факту істотного порушення відповідачем спірного договору, не довів, що внаслідок наведених ним порушень відповідачем умов спірного договору він значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні спірного договору, зокрема, не довів того, що він втратив можливість отримати розроблений Інтернет-сайт та потенційних клієнтів.

Наведеним спростовуються твердження позивача в касаційній скарзі про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 651 Цивільного кодексу України.

Крім того Верховний Суд зазначає, що позивач не довів, в чому саме полягають понесені ним збитки внаслідок допущених відповідачем порушень договірних зобов`язань, на які посилається позивач, враховуючи те, що заявлені ним до стягнення грошові кошті, які він сплатив відповідачу на виконання умов договору, не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, а є платою за виконану відповідачем роботу, надані послуги.

Також суди попередніх інстанцій з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог та визнавши доведеними заявлені відповідачем до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу правильно здійснили розподіл витрат відповідача на правничу допомогу, стягнувши витрачені відповідачем кошти на правничу допомогу з позивача.

При цьому допущені судом апеляційної інстанції порушення частини 6 статті 240 Господарського процесуального кодексу України щодо строків складання повного тексту ухваленої постанови, на які послався скаржник, не є порушеннями норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, та не є підставами для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в розумінні статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав правильну юридичну оцінку обставинам справи та з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Люксінтен залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 у справі № 910/2683/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

В. Студенець