Рішення

від 01.07.2020 по справі 160/2610/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року Справа № 160/2610/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпровська селищна рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 24.10.2019 р. №0320078-5540-0416 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості 18010300 за 2018 рік в сумі 26 363,96 грн.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.08.2018 року вона отримала у власність об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель і споруд, загальною площею 2427,9 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний факт підтверджується договором дарування комплексу будівель та споруд від 23.08.2018 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.08.2018 року. 12.11.2019 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 24.10.2019 року №0320078-5540-0416, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості 18010300 за 2018 рік в сумі 26 363,96 грн. Позивач вважає вказане рішення протиправним з огляду на наступне. Відповідно до п/п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. 13.07.2017 року Дніпровською селищною радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області прийнято рішення №159-20/VІІ Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не території Дніпровської селищної ради на 2018 рік , яке мало бути оприлюднене до 15 липня 2017 року. Однак, вказане рішення не було оприлюднене в жодному з друкованих засобів масової інформації. Отже, податок на нерухоме майно за 2018 рік не може бути визнаний обов`язковим до сплати, оскільки Дніпровська селищна рада офіційно не оприлюднила до 15 липня 2017 року рішення про встановлення такого податку. Крім того, позивач вважає, що належні їй на праві власності об`єкти нерухомого майна взагалі не е об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно оскільки, Відповідно до п.п. ж п/п.266.2.2. п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 01.01.2019 року) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. При цьому, належний позивачу на праві власності, об`єкт нерухомого майна призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності і відноситься до інших будівель сільськогосподарського призначення (код 1271.9 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, який затверджений і введений в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 р. №507. Цей класифікатор розроблений та ведеться Державним науково-дослідним інститутом автоматизованих систем у будівництві (ДНДІАСБ).). Вказаний факт підтверджується Експертним висновком АС №2002402 від 24.01.2020 року, складеним Державним підприємством Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві (код 02498180). Факт того, що позивач є сільськогосподарським виробником підтверджується копією декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік. На підставі викладеного позивач просила, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 р. відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також залучено до участі у справі Дніпровську селищну раду Верхньодніпровського району Дніпропетровської області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

03.04.2020 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на адресу суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що на виконання вимог Податкового кодексу України, Дніпровською селищною радою на адресу Кам`янського управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області 08.11.2017 року надано копію рішення Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Дніпровської селищної ради на 2018 рік від 13 липня 2017 року №159 20/VІІ. Відповідно до вказаного рішення для об`єктів нежитлової нерухомості встановлено ставку податку у розмірі 0,7% від розміру мінімальної заробітної плати встановлене законом на 1 січня звітного року, тобто 26,07 грн. Відповідно до наявної інформації гр. ОСОБА_2 на праві власності належав об`єкт нежилої нерухомості розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 4134,10 кв.м. Частина вказаного об`єкту 23.08.2018 року відчужена шляхом укладання договору дарування від 23.08.2018 року №1098, виданого приватним нотаріусом Малашовою Г.В.. Після укладання договору дарування у власність позивача перейшла частина об`єкту площею 2427,9 к.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Враховуючи наведене громадянці ОСОБА_3 нараховано податок у розмірі 26 636,96 грн. При цьому відповідач вважає, помилковим висновок позивача про необхідність оприлюднення рішення органу місцевого самоврядування про встановлення земельного податку, оскільки у 2017 році було зупинено дію п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, що свідчить про відсутність обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків і зборів. Також відповідач не вбачає підстав для застосування до позивача податкової преференції відповідно до пп. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, оскільки належні докази того, що вона є сільськогосподарським виробником, а об`єкти нерухомого майна належать до будівель та споруд, призначених для використання у сільськогосподарській діяльності відсутні. Відповідач вважає, що нарахування сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки здійснене з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

26.03.2020 року від Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на адресу суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що рішення Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Дніпровської селищної ради на 2018 рік від 13 липня 2017 року №159 20/ІІ було розміщено на інформаційних дошках у приміщенні Дніпровської селищної ради та комунального підприємства Дніпровець за адресою вул. Шкільна будинок 9. Всім зацікавленим особам була надана можливість ознайомитися з ним у відповідальних співробітників селищної ради. За таких обставин третя особа вважає позовні вимоги не обґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні.

09.04.2020 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено наступне. Щодо порушення органом місцевого самоврядування вимог законодавства України про необхідність оприлюднювати рішення про встановлення, зокрема, ставок податку на нерухоме майно позивач зазначила, що дійсно 20.12.2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України №1791-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році (далі Закон №1791-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017 року. Однак, як видно вже з назви самого Закону, в ньому йде мова про бюджетні надходження у 2017 році. У даній же справі оскаржується нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік. Отже, рішення про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік мають бути прийняті органами місцевого самоврядування до 15 липня 2017 року в рамках виконання вимог статей 4 і 12 Податкового кодексу України, і матимуть ознаки регуляторних актів та потребуватимуть реалізації процедур, передбачених Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності . Отже, податок на нерухоме майно за 2018 рік не може бути визнаний обов`язковим до сплати, оскільки Дніпровська селищна рада офіційно не оприлюднила до 15 липня 2017 року рішення про встановлення такого податку. Щодо статусу сільськогосподарського товаровиробника позивачем зазначено, що за результатами проведеної сільськогосподарської діяльності нею було подано декларацію про доходи за 2018 рік, у якій відображено доходи від сільськогосподарської діяльності. Дане є підтвердження тому, що позивач є товаровиробником. Стосовно того, що акт обстеження земельної ділянки (від 31.10.2019 р.) та експертний висновок АС №2002402 (від 24.01.2020 р.) датовані не 2018 роком, позивач зазначила, що лише ця обставина жодним чином не змінює того факту, що належний їй на праві власності об`єкт нерухомого майна призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності і відноситься до інших будівель сільськогосподарського призначення. З моменту запровадження податку на нерухоме майно по 01.01.2019 року сільськогосподарські товаровиробники мали право не сплачувати податок на нерухомість за сільськогосподарські будівлі. Таке право випливало з пп. ж пп.266.2.2 ст.266 ПКУ. В ньому було прямо встановлено, що не оподатковуються податком на нерухомість будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності . Також до 01.01.2019 року перелік сільськогосподарських будівель, які підпадали під звільнення від сплати податку на нерухомість, не був визначений. З цього слідує, що до 01.01.2019 року доведення позивачем, що дані будівлі належать до сільськогосподарських будівель не було потреби, адже всі вони так чи інакше задіяні у процесі виробництва сільськогосподарської продукції. Якщо керуватися нормами пп. ж пп. 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України, то вимога з відповідності доведення того, що дані будівлі належать до сільськогосподарських будівель виникає тільки з 01.01.2019 року. Також позивач просила врахувати, що процедура належності визначення об`єктів до відповідного класу була тривалий час не визначена та є досить кропіткою, а нормами Податкового кодексу України не визначено, як підтвердити належність об`єктів до сільськогосподарських будівель та споруд та який орган видає висновки з зазначеним підтвердженням. Тому, позивачем надано підтвердження до органу ДПС, що дані об`єкти належать до сільськогосподарських будівель одразу після отримання таких висновків. На підставі викладеного позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.08.2018 року ОСОБА_1 отримала у власність об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель і споруд, загальною площею 2427,9 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування комплексу будівель та споруд від 23.08.2018 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.08.2018 року.

24.10.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0320078-5540-0416, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2018 рік в сумі 26 363,96 грн.

Вказане податкове зобов`язання було визначене на підставі рішення Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Дніпровської селищної ради на 2018 рік від 13 липня 2017 року №159 20/VІІ, відповідно до якого для об`єктів нежитлової нерухомості встановлено ставку податку у розмірі 0,7% від розміру мінімальної заробітної плати встановлене законом на 1 січня звітного року, тобто 26,07 грн. Так, відповідачем було розраховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості у 2018 році, виходячи із площі об`єкта нерухомого майна - комплексу будівель і споруд, які належать позивачу у розмірі 2427,9 кв.м. та за період - 5 місяців, які вказаний об`єкт перебував у володіння позивача.

Не погодившись із зазначеними нарахуваннями позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо посилання позивача про неможливість застосування у спірних правовідносинах рішення Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Дніпровської селищної ради на 2018 рік від 13 липня 2017 року №159 20/VІІ суд зазначає таке.

01.01.2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року №71-VIII. Згідно з даним нормативно-правовим актом запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.

Зокрема, в силу положень підпунктів 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості рішення щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України).

В свою чергу, підпунктом 266.8.1. пункту 266.8. статі 266 ПК України встановлено, що у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини першої статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

За приписами статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.

Водночас, відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору (пункт 10.3 статті 10 ПК України).

Статтею 12 ПК України визначені, зокрема повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.

Пунктом 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зазначена норма узгоджується з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно із пунктом 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Одночасно, з цим суд звертає увагу, що відповідно до п. 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 20.12.2016 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" № 1791-VIII (далі - Закон №1791-VIII) в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Тобто, положеннями пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1791 зупинено дію підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" до прийнятих в 2017 році рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів.

Таким чином, зважаючи на те, що рішення Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Дніпровської селищної ради на 2018 рік №159 20/VІІ було притято 13 липня 2017 року, суд приходить до висновку, що визначені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідають тим, що встановлені підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України з урахуванням змін, внесених Законом України від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році".

Отже, відповідачем при визначенні податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки було правомірно застосовано рішення Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Дніпровської селищної ради на 2018 рік №159 20/VІІ від 13.07.2017 року, яким визначено відповідні ставки податку.

Разом із тим суд зазначає, що одним із спірних питань у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, яке належить позивачу об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та наявність у позивача статусу сільськогосподарського виробника.

В силу вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1).

Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 ПК базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування. Так, підпунктом ж підпункту 266.2.2 у редакції Закону України від 28.12.2014 року №71-VIII, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

На переконання суду застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін сільськогосподарський товаровиробник має інше змістовне навантаження.

Так, судом було встановлено, що об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель і споруд, загальною площею 2427,9 кв.м., що розташований за адресою Дніпропетровська область. Верхньодніпровський район, селище міського типу Дніпровське, АДРЕСА_1 , будинок АДРЕСА_1 д належить позивачу на праві приватної власності.

Згідно експертного висновку АС № 2002402 від 24.01.2020 року вказаний об`єкт нерухомого майна віднесений до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Відповідно до положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 року №507, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412).

До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).

Зазначеним експертним висновком спірний об`єкт нерухомості віднесено до будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9) .

Відповідачем доказів на спростування експертного висновку АС № 2002402 від 24.01.2020 року не надано.

Таким чином, суд вважає доведеним факт приналежності комплекс будівель і споруд, загальною площею 2427,9 кв.м., що розташований за адресою Дніпропетровська область. Верхньодніпровський район, селище міського типу Дніпровське, вулиця Київська, будинок 1д до будівель сільськогосподарського призначення.

Отже, об`єкти нерухомості, які належить позивачці на праві приватної власності і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов`язання, є будівлями/спорудами, призначеними для використання безпосередньо у

сільськогосподарській діяльності.

Проте, спірними залишаються питання щодо наявності у позивача статусу сільськогосподарського виробника та використання об`єкту нерухомості безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Так, в постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 01.10.2019 року у справі № 0340/1905/18, на яку посилається позивач дійсно зазначено, про те, що …норма підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК не ставить у залежність право на податкову пільгу від фактичного використання об`єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності… , проте наявність статусу сільськогосподарського виробника є обов`язковою умовою для отримання податкової пільги передбаченої п.п. ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, про що також зазначено у наведеній постанові.

Проте, як вже було зазначено судом вище відповідно до п.п. 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК сільськогосподарським товаровиробником може бути юридична особа або фізична особа - підприємець, яка, зокрема, займається виробництвом сільськогосподарської продукції.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 як суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець не зареєстрована.

Суд також критично оцінює надану податкову декларацію про майновий стан та доходи позивача за 2018 рік, оскільки вказана декларація не є належним доказом наявності статусу сільськогосподарського виробника.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що лише одночасна наявність двох умов, а саме власник об`єкта нерухомості є сільськогосподарським товаровиробником та об`єкт нерухомості призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності надає особі право на використання пільги передбаченої підпункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК.

Судом встановлено, що об`єкт нерухомості, який належить позивачу на праві власності призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, проте ОСОБА_1 не має статусу сільськогосподарського виробника.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для застосування до позивача пільги передбаченої підпункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпровська селищна рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням особливостей визначених абзацом 2 пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна