Рішення

від 26.05.2020 по справі 280/669/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 травня 2020 року Справа № 280/669/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002063305 (форма Р ) від 22.10.2019, №0002073305 (форма Р ) від 22.10.2019, №0002093305 (форма Р ) від 22.10.2019.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що контролюючим органом в акті безпідставно зазначено про завищення задекларованих валових витрат, оскільки перевіряючий не зміг встановити залишок ТМЦ у підприємця тому що підприємцем не було надано матеріали інвентаризації залишків ТМЦ за перевіряємий період. Позивач зазначає, що веде податковий облік у спрощеному вигляді і тому не зобов`язаний проводити інвентаризацію залишків ТМЦ та вести бухгалтерський облік як це вимагає законодавство від юридичних осіб. Тобто, норми Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №879 на фізичних осіб-підприємців не розповсюджується. Зазначає, що перевіряючий особисто виїжджав на місце здійснення позивачем господарської діяльності та мав змогу встановити наявність залишків ТМЦ. Окрім того, в процесі перевірки контролюючому органу було надано додатково письмові пояснення про відсутність можливості на дату проведення перевірки здійснення інвентаризації залишків ТМЦ. Також, в акті зазначається, що позивачем було придбано на значну суму дзеркала, як матеріал для виготовлення продукції, при цьому цей матеріал позивачем був безпідставно віднесений до валових витрат. При цьому зазначає, що до перевірки позивачем були надані всі документи, які підтверджують використання зазначеного матеріалу у виготовленні шафів-купе та шафів-гардероб та книжних шафів зі склом. Відтак, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі. Додаткові пояснення надано у відповіді на відзив (вх.. №212576 від 17.03.2020).

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив (вх.. №10751 від 05.03.2020), відповідно до якого зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки щодо дотримання вимог податкового законодавства, які встановлені за результатами перевірки позивача є обґрунтованими, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та законними. У задоволенні позов просить відмовити у повному обсязі з підстав зазначених у відзиві.

Ухвалою суду від 13.02.2020 позовну заяву призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання відбудеться 03.03.2020.

Ухвалою суду від 03.03.2020 підготовче засідання відкладено до 31.03.2020.

Ухвалою суду від 31.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження, судове засідання відкладено до 30.04.2020.

Ухвалою суду від 30.04.2020 закрито підготовче провадження у справі №280/669/20, призначено справу до судового розгляду по суті на 19.05.2020.

Ухвалою суду від 19.05.2020 розгляд справи відкладено на 26.05.2020.

26.05.2020 представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача не заперечив щодо поданого клопотання.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності в Запорізькій райдержадміністрації 29.05.2002, отримав свідоцтво про державну реєстрацію від 29.05.2002 №0141103, на податковому обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області перебуває з 29.05.2002, є платником ПДВ згідно свідоцтва від 05.09.2002 №64590721

В період з 30.08.2019 по 12.09.2019 Управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-УІ, п.2 ч. 1 ст.13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010р. №2464-VІ(зі змінами та доповненнями) та відповідно до затвердженого плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік, наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 07.08.2019 року №2747 здійснено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та спати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено Акт від 26.09.2019 №20/08-01-33-05/1859805012 (далі - Акт перевірки від 26.09.2019).. який вручено особисто ФОП ОСОБА_1 31.05.2019р.

Згідно висновків Акту перевірки від 26.09.2019 встановлено наступні порушення:

- п. 177.2 п. 177.4. ст.177 Податкового кодексу України занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 65692,25 грн. в т.ч. за 2017 рік. на суму 52597,22грн., за 2018 рік на суму 13095,03 грн;

- пп. 164.1.3 п. 164.1 ст.164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, а саме заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 5474,35грн. в т.ч. за 2017 рік в сумі 4383,10 грн., в т.ч. за2018 рік в сумі 1091,25 грн.;

пп. 14.1.181, п.14.1 ст. 14, п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на додану вартість на загальну суму 48315,00грн у т.ч за липень 2017 року на суму 7099грн. за серпень 2017 року на суму 1105 грн. за вересень 2017 року на суму 19083 грн. за березень 2018 року на суму 493 грн., за квітень 2018 року на суму 4236 грн., за травень 2018 року на суму 8179грн.,. за червень 2018 року на суму 1452 грн., за липень 2018 року на суму 451 грн., за жовтень 2018 року на суму 5500 грн., за листопад 2018 року на суму 717 грн.;f

- п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме платником не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підлягають обов`язковій реєстрації у т.ч. при здійснені взаємовідносин з TOB "СПЕЙС СІСТЕМЗ ІНЖИНІРІНГ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 40175487) у лютому, березні, червні, липні 2017 року, з TOB "ЕОС ДАТА АНАЛІТПСС УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 39887523) у червні 2017 року, з БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "БЕРЕГИНЯ" , (код ЄДРПОУ 26373425) у грудні 2017 року, з ФОП ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) у грудні 2017 року;

- пп."в" п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме встановлено включення до декларацій за 2017-2018 роки перекручених даних, а саме завищення валових витрат.

ФОП ОСОБА_1 на акт від 26.09.2019р. № 20/08-01-33-05/1859805012 подав запереченнях №04/10/19 від 04.10.2019 (вх. №4431/ФОП від 07.10.2019).

ГУ ДПС у Запорізькій області за результатами розгляду заперечення, висновки акту перевірки від 26.09.2019 № 20/08-01-33-05/1859805012 залишено без змін, про що повідомлено ФОП ОСОБА_1 листом від 10.10.2019 №3121/14/08-01-13-05-05, направленого засобами почтового зв`язку.

За результатами розгляду матеріалів перевірки відповідно до вимог Податкового кодексу України та згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за № 2135/22447), ГУ ДФС у Запорізькій області прийняті податкові повідомлення - рішення, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій, а саме :

податкове повідомлення-рішення від 22.10.2019 № 0002093305 форма Р (військовий збір) на загальну суму 6842,94грн. |

податкове повідомлення-рішення від 22.10.2019 №0002073305 форма Р (ПДФО) на загальну суму 82115,31грн.

податкове повідомлення-рішення від 22.10.2019 №0002063305 форма Р (ПДВ) на загальну суму 60393,75грн.

податкове повідомлення-рішення від 22.10.2019 №0002053305 форма Н (ПДВ) на загальну суму 25823,07грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення направлено 23.10.2019 засобами поштового було отримано особисто ФОП ОСОБА_1 від 25.10.2019.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями №0002063305 (форма Р ) від 22.10.2019, №0002073305 (форма Р ) від 22.10.2019, №0002093305 (форма Р ) від 22.10.2019 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Щодо встановлених порушень відносно завищення валових витрат, а саме завищення задекларованих валових витрат у 2017 році у розмірі 292206,78 грн. та за 2018 рік у сумі 72750,18 грн.. в частині безпідставного включення сум за придбані ТМЦ, які не були використанні у виробництві готової продукції. судом встановлено наступне.

За правилами п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом IV. Загальний оподатковуваний дохід це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 розділу IV ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У відповідності до вимог п.177.4 цієї статті до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

За приписами підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

При цьому, відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що чистий оподатковуваний дохід, який є об`єктом оподаткування для фізичних осіб - підприємців від провадження господарської діяльності, визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин тощо. При цьому, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів, які повинні містити обов`язкові реквізити.

Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що відповідно до наданих до перевірки первинних документів встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у 2017 році - 2018 році здійснював діяльність з виробництва меблів для офісів і підприємств торгівлі.

Перевіркою правомірності включення до складу валових витрат сум сплачених контрагентам-постачальникам за придбані товари(роботи, послуги) встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , безпідставно включив у 2017 році до складу валових витрат суму у розмірі 292206,78 грн. без ПДВ та у 2018 році суму у розмірі 72750,18 грн. сплачені за придбані ТМЦ з урахуванням наступного:

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у 2017 року та у 2018 року здійснював діяльність з виробництва офісних меблів.

ФОП ОСОБА_1 до перевірки надав акти списання ТМЦ за період з січня 2017 року по грудень 2017 року та за період з січня 2018 року по грудень 2018 року, відповідно до яких наведено розрахунок втрачених матеріалів виключно тільки по ДСП, ДВП на кожен окремий вид виготовленої продукції по відповідній заявці, про те в жодній з них не наведено інформацію по найменуванню використаного матеріалу у т.ч. Дзеркало 4мм б/ц. з його фактично витраченого розміру, кількості та загального обсягу.

Таким чином, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у 2017 році та у 2018 році. придбав ТМЦ Дзеркало 4мм б/ц), використання якого у господарській діяльності не встановлено, не надані підтверджуючи первинні документи, які підтверджували використання у господарській діяльності та які відсутні на залишках.

ГУ ДПС у Запорізькій області під час проведення планової виїзної перевірки було надано письмовий запит ФОП Бобровський А.П. від 02.09.2019р. №24/14/08-01-33-05-10, щодо надання пояснень та їх документального підтвердження у т.ч. матеріали інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, у т.ч. зняття залишків товарно-матеріальних цінностей в розрізі найменувань товару станом на 01.01.2017р., 01.01.2018р. та 31.12.2017р., 31.12.2018р., також надано запит від 16.09.2019р. № 541/08-01- 33-05-10 про вжиття заходів, а саме проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей за місцем фактичного провадження діяльності;

ФОП ОСОБА_1 на зазначений запити не надав інформацію стосовно наявності товарно-матеріальних цінностей, а також інформацію щодо проведеної інвентаризації.

В ході проведення перевірки відповідно до наданих первинних документів встановлено, що станом на 31.12.2017 та станом на 31.12.2018 . на залишках відсутні наявні ТМЦ.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог зазначає, що позивачем до перевірки були надані акти списання ТМЦ за період з січня 2017 року по грудень 2018 року, відповідно до яких наведено розрахунок витрачених матеріалів виключно, як багато витратні матеріали, тільки по ДСП, ДВП на кожен окремий вид виготовленої продукції по відповідній заявці, про те в жодній з них не наведено інформацію по найменуванню використаного матеріалу у т.ч. дзеркало 4 мм б/ц, з його фактично витраченого розміру, кількості та загального обсягу. Позивач у TOB ІНТЕРГЛАС придбав ТМЦ у 2017 року - 639,807 м2 (дзеркало 4 мм б/ц), у 2018 року - 489,579 м2 (дзеркало 4 мм б/ц, скло флоат 4).

При цьому, згідно номенклатури реалізованої готової продукції на сторінках №44 рядок 14, 24, 49, 50,52; №45 рядок 13, 15,25, 30, 32, 42, 43, 44, 53, 67; №46 рядок 6, 9, 17, 18, 19,20,23,51,62, №47 рядок 3, 5, 10, 11; №53 рядок 5, 6, 9, 10, 11; № 55 рядок 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 66, 67, 68; №56 рядок 1, 2, 4, 5, 6, 21, 25 Акту перевірки від 26.09.2019 зазначені меблі, які включають в собі дзеркало та скло. Це шафа гардероб, у яких на внутрішній стороні дверей встановлені дзеркала, шафи-купе, книжні шафи зі склом, дзеркало в рамі, дзеркало на ДСП. У шафах гардероб на внутрішній стороні дверей встановлені дзеркала згідно специфікації постачання продукції по комерційній пропозиції прийнятою TOB СПЕЙС СІСТЕМЗ ІНЖИНІРІНГ УКРАЇНА у лютому 2016 році, що додано позивачем до позову.

Всього за перевірений період з 01.01.2017 по 31.12.2018 було виготовлено 83 шафів гардероб та 12 книжних шафів зі склом, на виробництво яких було використано 1087 м2 дзеркал та 42 м2 скла з урахуванням виробничих відходів, що підтверджується наданими до перевірки видатковими документами.

Окрім того, Договором купівлі-продажу товару №ПР2017-203 від 15.09.2017 з додатками, укладений між позивачем та TOB Інтерглас передбачено, що оформлений та оплачений, а також отриманий згідно накладних товар (дзеркала) за домовленістю сторін може зберігатися у продавця та фактично споживатися позивачем по мірі необхідності в його виробничій діяльності.

Розглядаючи спір по суті, суд зазначає, що в даному випадку є наявність спору щодо обов`язкового проведення фізичною особою-підприємцем інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей за звітний період.

Відповідно п.2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , із змінами та доповненнями, передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Згідно із ст. 2 вищевказаного Закону дія цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на суб`єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, та що ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Відповідно до вимог п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI Фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. ...

Форма Книги обліку доходів і витрат та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затверджено наказом Міністерства доходів та зборів України від 16.09.2013 N 481 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 01.10.201З № 1686/24218.

Відповідно до п. 5 абз.6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність визначено у графі 5 реквізити документа, що підтверджує понесені витрати зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг;

Відповідно до п. 6 абз.6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність визначено у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня;

Пунктом 177.4 ст. 177 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування.

згідно з п.п. 20.1.9 ст. 20 ПКУ контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Судом встановлено, що позивач у перевіряємий період вів книгу обліку доходів та витрат відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 16.09.2012 №481.

У відповідності до абзацу 5 п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно абзацу 10 п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Вищенаведені норми матеріального права України дозволяють суду зробити висновок, що контролюючий орган матиме законні підстави вважати, що товари, нестачу яких виявлено у платника податку на додану вартість, використовуються платником податків в операціях, що не є господарською діяльністю платника, і на цій підставі проводити коригування нарахованих платником податку податкових зобов`язань з податку на додану вартість, приймати рішення про донарахування неповністю сплаченого платником податку на додану вартість, про притягнення платника до встановленої законом відповідальності за неповну чи несвоєчасну сплату сум податку на додану вартість, тільки в тому випадку, якщо таку нестачу буде виявлено на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), проведеної платником податку на вимогу такого органу, або у випадку, коли платник податків відмовився від проведення інвентаризації на законну випадку контролюючого органу.

Виходячи з цього, суд констатує, що проведення платником податку на додану вартість, на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки платника податку, інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У відповідності до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за №1365/26142 затверджено Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань. Це Положення застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства).

Як слідує з акту перевірки, під час проведення податкової перевірки у ФОП ОСОБА_1 Головне управління ДФС у Запорізькій області не вимагало у позивача проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

При цьому матеріалами справи підтверджено факт придбання дзеркала 4 мм б/ц згідно договору купівлі-продажу товару №ПР2017-203 від 1.09.2015, його отримання, здійснення оплати та використання у господарській діяльності позивача, що підтверджується актами списання товарно-матеріальних цінностей.

При цьому суд звертає увагу, що сам акт перевірки містить позицію податкового органу щодо використання дзеркала на ДСП. Відтак

У відповідності до п.16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід для нарахування податку на доходи фізичних осіб.

Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , для фізичних осіб-підприємців, єдиний соціальний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Отже, нарахування та сплата військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для фізичних-осіб підприємців носить похідний характер від нарахування податку на доходу фізичних осіб, який підлягає до сплати фізичними-особами підприємцями. У разі визнання судом протиправним рішення контролюючого органу щодо донарахування до сплати фізичній особі-підприємцю сум податку на доходи фізичних осіб, протиправним слід визнати також ті рішення контролюючого органу, згідно з якими фізичній-особі підприємцю контролюючим органом були донараховані до сплати суми військового збору, єдиного внеску та штрафних санкцій за несплату військового збору і єдиного внеску, у зв`язку із донарахуванням сум податку на доходи фізичних осіб.

Щодо збитковості деяких господарських операцій (сторінка 43 Акту перевірки) слід зазначити наступне: В постанові ВС від 10.12.2019 р. у справі № П/811/1512/14,зазначено ,що до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов`язаних із виробництвом товару, належать: рівень попиту на продукцію, кон`юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва і складські запаси продавця та інші умови, які об`єктивно впливають на формування ціни. При цьому прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати й окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об`єктивними причинами, а відтак продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача. Крім того, в акті перевірки не наведено доказів щодо реалізації продукції за цінами, які не відповідають звичайним.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1494 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0002063305 (форма Р ) від 22.10.2019, №0002073305 (форма Р ) від 22.10.2019, №0002093305 (форма Р ) від 22.10.2019.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1494 (одна тисяча чотириста дев`яносто чотири) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 25.06.2020

Суддя О.О. Артоуз