Ухвала

від 30.06.2020 по справі 380/4960/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/4960/20

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

30 червня 2020 року м. Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Карп`як О.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (79006, м. Львів, вул. Городоцька, 299) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради щодо відмови у проведенні державної реєстрації внесення змін до відомостей про Державне підприємство Український метановий центр (місцезнаходження: м. Донецьк, вул. Артема, 97, код ЄДРПОУ 36559278) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, за моєю заявою від 05.05.2020 року.

- зобов`язати Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської Ради забезпечити в межах їх компетенції вчинення самостійно або будь-яким державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будь-якого Центру надання адміністративних послуг м. Львова реєстраційної дії по проведенню державної реєстрації внесення змін до відомостей про Державне підприємство Український метановий центр (місцезнаходження: м. Донецьк, вул. Артема, 97, код ЄДРПОУ 36559278) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, а саме: виключити запис про мене, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), як про керівника (директора) та підписанта Державного підприємства Український метановий центр (код ЄДРПОУ 36559278), оскільки такий не відповідає дійсності.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Судом встановлено, що позивач 05 травня 2020 року звернувся із заявою до відповідача про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про керівника (директора) Державного підприємства Український метановий центр . Відповідачем йому було відмовлено у внесенні таких змін на підставі того, що не було подано повний пакет документів, запропоновано подати повний пакет документів, передбачених ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що наказом Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів № 64 від 27.05.2009 року Про створення державного підприємства Український метановий центр - створено державне підприємство Український метановий центр , затверджено статут Підприємства та призначено ОСОБА_1 , директором Підприємства з укладенням контракту після проведення державної реєстрації підприємства та уповноважено вчинити дії пов`язані з реєстрацією новоствореного підприємства у встановленому законом порядку. На виконання п. 4 Наказу № 64 позивачем подано необхідний пакет документ на підставі якого Виконавчим комітетом Донецької міської ради 22.06.2009 року була проведена державна реєстрація ДП Український метановий центр , про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія НОМЕР_2 . Проте, після реєстрації підприємства як було вказано у п. 3 наказу № 64, з позивачем не уклали контракт, до виконання обов`язків директора ДП Український метановий центр ОСОБА_1 не приступав. Підприємство взагалі не розпочало свою господарську діяльність, оскільки програма під реалізацію якої воно було створено, не була погоджена Урядом.

До адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Вказані положення закріплені у статтях 2, 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України, яким визначено поняття публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів та завдання судочинства.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад і участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як встановлено судом, наказом Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів № 64 від 27.05.2009 року Про створення державного підприємства Український метановий центр - створено державне підприємство Український метановий центр , затверджено статут Підприємства та призначено ОСОБА_1 , директором Підприємства з укладенням контракту після проведення державної реєстрації підприємства та уповноважено вчинити дії пов`язані з реєстрацією новоствореного підприємства у встановленому законом порядку.

Виконавчим комітетом Донецької міської ради 22.06.2009 року була проведена державна реєстрація ДП Український метановий центр , про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія НОМЕР_2 .

Державне агенство з енергоефективності та енергозбереження України листом від 26.03.2020 повідомило позивача про немає правових підстав для ініціювання внесення змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно виключення ОСОБА_1 , як директора ДП "Український метановий центр" із зазначеного реєстру.

Позивач 05 травня 2020 року звернувся із заявою до відповідача про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про керівника (директора) Державного підприємства Український метановий центр , мотивуючи тим, що з ним не було укладено контракту та фактично підприємство не розпочало свою діяльність.

Отже, звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту його трудових прав (припинення трудових відносин чи встановлення факту відсутності таких), а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Вимога про визнання неправомірною бездіяльнсоті державного реєстратора з внесення в ЄДР відомостей, щодо достовірності яких виник трудовий спір, має похідний характер від трудового спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту в ефективний спосіб.

Отже, цей спір не пов`язаний із захистом прав ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільно-процесуального кодексу України суди загальної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожному гарантоване право на працю, яке полягає у можливості заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає та на яку вільно погоджується; використання примусової праці забороняється.. Заборона використання примусової праці резюмується положеннями Конвенції Міжнародної організації праці (МОП) № 29.

Стаття 21 КЗпП України визначає поняття трудового договору, встановлюючи, що це є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є, зокрема: 1) угода сторін. 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7 1 ) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; 7 2 ) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади"; 7 3 ) набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках; 8) підстави, передбачені контрактом; 9) підстави, передбачені іншими законами.

Також, судом враховується і те, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2016р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецидентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад цього спору, суд приходить до висновку, що даний позов не містить ознак публічно-правового спору, а походить з цивільних правовідносин щодо припинення трудових відносин, а тому не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Водночас, слід роз`яснити позивачеві, що даний спір є цивільно-правовим спором та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у загальному місцевому суді за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Положеннями пункту першого частини першої статті 170 КАС України закріплено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 170, ст.ст. 242, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 380/4960/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду у порядку, визначеному ст.ст. 293, 295-297 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом 15-ти днів з дня отримання її копії.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна