Рішення

від 18.06.2020 по справі 380/1077/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1077/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в загальному позовному провадженні адміністративну справу № 380/1077/20 за позовом Відкритого акціонерного товариства Український інститут автобусо-тролейбусобудування до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство Український інститут автобусо-тролейбусобудування звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (Відповідач), в якому із урахуванням уточнення до позовної заяви від 29 січня 2020 року, просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 22 січня 2020 року № 0000640504, № 0000650504 та № 0000660504 повністю;

- відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області судовий збір.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій, здійснених з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН відповідно до укладеного договору № 11012018 від 11 січня 2018 року, є безпідставними, оскільки ґрунтуються на суб`єктивних припущеннях та не підкріплені жодними належними та допустимими доказами. Вказує, що всі наявні первинні бухгалтерські документи та документи фінансової звітності належним чином оформлені та відповідають вимогам Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що не заперечується податковим органом, а відтак підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Стверджує, що фактично підставою для проведення позапланової виїзної документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства Український інститут автобусо-тролейбусобудування щодо здійснення господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН стала ухвала слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва про тимчасовий доступ до речей і документів від 15 липня 2019 року у кримінальному проваджені № 42019000000000, у якій фігурує зазначений контрагент позивача. З цього приводу позивач зауважує, що вказана обставина відповідно до вимог чинного законодавства не може слугувати підставою для висновку про фіктивність чи реальність господарських операцій. Крім цього, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного місцезнаходження за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Саме тому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 0000640504 від 22 січня 2020 року, № 0000650504 від 22 січня 2020 року та № 0000660504 від 22 січня 2020 року.

У відповіді на відзив, позивач додатково зазначає про те, що відповідачем не наведено законодавчого обґрунтування доказів нереальності чи відсутності факту здійснення господарської операції згідно договору № 11012018 від 11 січня 2018 року. Вказує, що загальні посилання щодо оформлення бухгалтерської документації, зокрема, і акту здачі-приймання робіт відповідно до вищевказаного договору на Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку не містять конкретних пунктів нормативних актів, яким би не відповідали зазначені первинні документи. Стверджує, що в акті здачі-приймання робіт зазначено місце і обсяги виконаних робіт, зрештою, наведений акт є додатком до договору, у якому це все описано.

Щодо посилань відповідача на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2019 року позивач зауважує, що по суті ця ухвала не має прямого відношення до справи, оскільки це ухвала про надання доступу до речей і документів, яка стосується одного з контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН , а жодних ухвал чи постанов суду саме щодо Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН немає.

Тому позивач не вбачає жодних правових і фактичних підстав для висновку про те, що документи щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН мають статус складених формально.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечує з наступних підстав. Зазначає, що 11 січня 2018 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН укладений договір № 11012018 з виконання робіт (ремонт даху) відповідно до якого позивач виступає Замовником, а Товариство з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН Виконавцем. Стверджує, що наданий до перевірки акт здачі-приймання робіт (надання послуг) до договору № 11012018 від 11 січня 2018 року складений з порушенням вимог законодавства до первинних документів, оскільки в ньому не конкретизований зміст робіт, не визначені обсяги виконаних робіт, не вказано яким чином здійснювався розрахунок їх вартості (кількість затрачених людино/машино годин для виконання робіт, не вказано, яким ресурсами виконувалися роботи), акти не містять інформацію про фактично понесені витрати, відсутня інформація щодо місця здійснення господарських операцій, обсягів одиниці виміру господарських операцій, а також не зазначено, в чому виражено їх результат. Тому, на думку відповідача, у наданому до перевірки акті не розкрито зміст господарських операцій.

Також відповідач вказує, що згідно зареєстрованих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН та його контрагентів-постачальників за червень 2018 року перевіркою встановлено відсутність по ланцюгу постачання реального джерела походження робіт та послуг, які в подальшому були реалізовані позивачу.

Зазначає, що до Єдиного державного реєстру судових рішень внесено ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2019 року, справа № 487/2133/19 у кримінальному провадженні № 42019000000000463 від 01 березня 2019 року за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст.205, ч.2 ст.367, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, в якому фігурує контрагент позивача - постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН . Тобто, на думку відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН як продавець не здійснює господарську діяльність, а функціонує лише для формування неправомірної податкової вигоди у покупців , тим самим створюючи передумови для неправомірного формування ними податкового кредиту.

Відповідач стверджує, що позивачем до перевірки не надано документів, які б конкретизували зміст та обсяги виконаних робіт, яким чином розраховувалася їх вартість, кількість затрачених людино/машино годин для виконання робіт, не вказано якими ресурсами виконувалися роботи, зокрема, щодо кількості працівників Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН , які здійснювали ремонтні роботи та на якій території (площа, приміщення) замовника чи актів прийому-передачі ремонтної території (площі приміщення) для виконання робіт по ремонту даху.

Відповідач вважає, що оскільки господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН фактично не здійснювались, тому первинні документи (договори, акти виконаних робіт, послуг, накладні, податкові накладні), які видані Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН не є підставою для бухгалтерського обліку, позаяк не фіксують факт здійснення господарських операцій.

Саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 10 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 04 березня 2020 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання

Ухвалою суду від 19 травня 2020 року, яка занесена в протокол судового засідання закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 18 червня 2020 року, яка занесена в протокол судового засідання постановлено розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З 12 грудня 2019 року по 18 грудня 2019 року Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства Український інститут автобусо-тролейбусобудування з питань проведення взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН за період червень 2018 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на прибуток, за результатами якої складено акт № 783/05.1/00234844 від 24 грудня 2019 року.

Вказаною документальною позаплановою виїзною перевіркою Відкритого акціонерного товариства Український інститут автобусо-тролейбусобудування встановлено наступні порушення вимог:

- п.5, п.6, п.7, п.9 П(С)БО 16 Витрати , п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством за 2018 рік завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податку на прибуток в сумі (-) 434773 грн. та занижено податок на прибуток в сумі 18941 гривень;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством завищено від`ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 108000 грн., в тому числі за червень 2018 року в сумі 108000 гривень.

22 січня 2020 року Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі акта перевірки від 24 грудня 2019 року № 783/05.4/00234844 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000640504, яким Відкритому акціонерному товариству Український інститут автобусо-тролейбусобудування збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток в сумі 23676 гривень, в тому числі за податковим зобов`язаннями в сумі 18941 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 4735 гривень;

- № 0000650504, яким Відкритому акціонерному товариству Український інститут автобусо-тролейбусобудування зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 434773 гривень;

- № 0000660504, яким Відкритому акціонерному товариству Український інститут автобусо-тролейбусобудування зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 108000 гривень.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 0000640504 від 22 січня 2020 року, № 0000650504 від 22 січня 2020 року та № 0000660504 від 22 січня 2020 року протиправними та такими, що їх належить скасувати, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Предметом спору у даній справі є оцінка правомірності винесених Головним управлінням ДПС у Львівській області спірних податкових повідомлень-рішень № 0000640504 від 22 січня 2020 року, № 0000650504 від 22 січня 2020 року та № 0000660504 від 22 січня 2020 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Статтею 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, у тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В той же час, за змістом вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначається: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Згідно з пунктом 201.6 цієї ж статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.10 зазначеної статті, податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХІ (далі - Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України № 996-ХІ слідує, що первинний документ це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію.

Суд звертає увагу на те, що законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак такими документами можуть бути такі, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України № 996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати (далі - П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до пункту 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пункту 9 П(С)БО 16 не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

З аналізу наведених норм права слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.

Як слідує зі змісту акта документальної позапланової виїзної перевірки позивача № 783/05.1/00234844 від 24 грудня 2019 року у ньому зафіксовано те, що:

- перевіркою повноти визначення об`єкта оподаткування податку на прибуток за період 2018 року встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі (-)434773 грн. та заниження податку на прибуток у сумі -18941 грн., у тому числі за 2018 рік у сумі 18941 грн.;

- перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01 червня 2018 року по 30 червня 2018 року встановлено завищення від`ємного значення суми податку на додану вартість, яка сплачується до державного бюджету на загальну суму 108000 грн., в тому числі за грудень 2018 року у розмірі 108000 грн.;

Вищевказані висновки податкового органу ґрунтуються на таких обставинах, зазначених в акті документальної позапланової виїзної перевірки № 783/05.1/00234844 від 24 грудня 2019 року:

- перевіркою повноти декларування показників рядка 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року встановлено його заниження всього у сумі 540000 грн., в тому числі за 2018 рік у сумі 540000 грн. (в результаті завищення Собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), в частині придбаних будівельних послуг у сумі 540000 грн. по взаєморозрахунках із Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН . Оскільки встановлені факти і дані, що доводять нереальність господарської операції (відсутність реального здійснення діяльності контрагентом та законного джерела походження товару, робіт, послуг) перевіркою не підтверджено взаєморозрахунки між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН та Відкритим акціонерним товариством Український інститут автобусо-тролейбусобудування ;

- при дослідженні взаємовідносин Відкритого акціонерного товариства Український інститут автобусо-тролейбусобудування з Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН встановлено наявність акту здачі-приймання робіт (надання послуг) до договору поставки № 11012018 від 11 січня 2018 року. Представлений до перевірки акт здачі-прийняття робіт (послуг) Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН складений з порушенням вимог законодавства до первинних документів, а саме: в акті приймання виконаних будівельних робіт не конкретизований зміст робіт, не визначені обсяги виконаних робіт, не вказано яким чином здійснювався розрахунок їх вартості (кількість затрачених людино/машино годин для виконання робіт, не вказано, яким ресурсами виконувалися роботи), акти не містять інформацію про фактично понесені витрати, відсутня інформація щодо місця здійснення господарських операцій, обсягів одиниці виміру господарських операцій, а також не зазначено, в чому виражено їх результат. Таким чином, у поданому до перевірки акті виконаних робіт не розкрито зміст господарських операцій. Враховуючи вищеописане, документи представлені до перевірки не підтверджують реальність отримання послуг Відкритим акціонерним товариством Український інститут автобусо-тролейбусобудування від Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН ;

- згідно проведеного аналізу діяльності постачальника відповідно до наявної інформації в АІС Податковий блок перевіркою встановлено податкову інформацію щодо Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН , яка має суттєве значення для висновків щодо нереальності оформлених господарських операцій з придбання товарів (послуг): оформлені документально Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН операції з придбання та реалізації товарів передбачають значний обсяг трудовитрат, наявності значної кількості освічених та кваліфікованих спеціалістів, проте немає можливості встановити фахову належність працівників, що могли здійснювати господарські операції, у зв`язку із ненаданням платником жодного документу, який би підтверджував наявність у штаті підприємства комірників вантажників, товарознавців, менеджерів по торгівлі; також згідно даних ЄРПН не отримувалось послуг перевезення, навантаження чи складування; у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за 2, 3 та 4-ий квартали 2018 року записи по коду ознаки 157 становлять всього 2600,00 грн., відповідно платником не отримано послуги у значних обсягах від інших фізичних осіб-підприємців. Враховуючи вищевикладене, вбачається неможливість проведення господарських операцій Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН наявними трудовими ресурсами. Отже, виходячи з проведеного аналізу податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено придбання одного переліку товарів (робіт, послуг) та реалізації зовсім інших товарів (робіт, послуг).

- при проведенні аналізу ЄРПН виявлено маніпулювання Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН податковою звітністю з податку на додану вартість за періоди декларування ПДВ, охоплені перевіркою, а саме не відповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару, робіт, послуг;

- згідно зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН та його постачальників за період червень 2018 року перевіркою встановлено відсутність по ланцюгу постачання реального джерела походження робіт та послуг, які в подальшому були реалізовані на адресу Відкритого акціонерного товариства Український інститут автобусо-тролейбусобудування ;

- до Єдиного державного реєстру судових рішень внесено ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2019 року, справа № 487/2133/19 у кримінальному провадженні за № 42019000000000463 від 01 березня 2019 року за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст.205, ч.2 ст.367, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, в якому фігурує контрагент - постачальник Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН ;

- контрагент - постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН як продавець не здійснює господарську діяльність та функціонує лише для формування неправомірної податкової вигоди у покупців, тим самим створюючи передумови для неправомірного формування останнім податкового кредиту;

- фінансово-господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН по взаємовідносинах з Відкритим акціонерним товариством Український інститут автобусо-тролейбусобудування була відображена лише документально, без передачі робіт, послуг, на підставі неправомірно складених первинних документів за нереальними операціями;

- надані для перевірки Відкритим акціонерним товариством Український інститут автобусо-тролейбусобудування первинні документи, хоча й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху ТМЦ, робіт, послуг між Відкритим акціонерним товариством Український інститут автобусо-тролейбусобудування та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН , тобто є недостовірними;

- в ході перевірки не підтверджено наявність поставок будівельних матеріалів, робіт, послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН , тобто не підтверджено фактичне здійснення господарської операції, тому надані до перевірки документи не мають силу первинних документів.

Таким чином, з наведеного вбачається, що в ході проведення перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між Відкритим акціонерним товариством Український інститут автобусо-тролейбусобудування та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН .

Надаючи оцінку таким висновкам контролюючого органу суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 11 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН (Виконвець) та Відкритим акціонерним товариством Український інститут автобусо-тролейбусобудування (Замовник) укладено договір № 11012018 від 11 січня 2018 року відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання: Ремонт даху з давальницьких матеріалів за адресою Замовника.

Відповідно до пунктів 2.1-2.3 договору № 11012018 за виконану роботу відповідно до даного Договору Замовник перераховує Виконавцю 648000,00 грн. (шістсот сорок вісім тисяч гривень) в тому числі ПДВ - 108000,00 грн. Розрахунок по Договору проводиться Замовником протягом 10-ти банківських днів після підписання Акту здачі-приймання робіт. Розрахунки проводяться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошей на рахунок Виконавця. Сторони можуть передбачати інші форми розрахунків, не заборонені чинним законодавством України.

На підтвердження виконання договору № 11012018 від 11 січня 2018 року позивач надав суду: акт № 1 приймання-передачі давальницьких матеріалів від 18 січня 2018 року, акт № 2 приймання-передачі давальницьких матеріалів від 30 січня 2018 року, акт списання давальницьких матеріалів від 31 січня 2018 року, акт № 3 приймання-передачі давальницьких матеріалів від 22 лютого 2018 року, акт списання давальницьких матеріалів від 28 лютого 2018 року, акт № 4 приймання-передачі давальницьких матеріалів від 28 березня 2018 року, акт списання давальницьких матеріалів від 29 березня 2018 року, акт № 5 приймання-передачі давальницьких матеріалів від 24 квітня 2018 року, акт списання давальницьких матеріалів від 26 квітня 2018 року, акт № 6 приймання-передачі давальницьких матеріалів від 24 травня 2018 року, акт списання давальницьких матеріалів від 31 травня 2018 року, акт № 7 приймання-передачі давальницьких матеріалів від 05 червня 2018 року, акт здачі-приймання (надання послуг) до договору № 11012018 від 11 січня 2018 року.

Відповідно до акту здачі-приймання (надання послуг) до договору № 11012018 від 11 січня 2018 року, цей акт складений про те, що Виконавцем (Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН ) були виконані наступні роботи по договору № 11012018 від 11 січня 2018 року: ремонт даху з давальницьких матеріалів за адресою Замовника - вартість 540000,00 грн. (сума без ПДВ). Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 540000,00 грн. (п`ятсот сорок тисяч гривень 00 копійок), ПДВ 20% - 108000,00 грн. (сто вісім тисяч гривень 00 копійок), загальна вартість (послуг) із ПДВ 648000,00 грн. (шістсот сорок вісім тисяч гривень 00 копійок). Сторони претензій одна до одної не мають.

Оплата за виконані роботи проведена позивачем в безготівковий спосіб шляхом перерахування коштів на банківський рахунок контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН у розмірі 648000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2562 від 13 липня 2018 року.

Ремонтні роботи відповідно до договору № 11012018 від 11 січня 2018 року виконувалися з із матеріалів, придбаних позивачем та наданих Виконавцю, що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р134 від 25 грудня 2017 року, рахунком на оплату № 5 від 12 січня 2018 року та видатковими накладними № 3 від 12 січня 2018 року, № 190098 від 11 січня 2018 року, № 190058 від 10 січня 2018 року, № 190238 від 15 січня 2018 року, № 190409 від 17 січня 2018 року, № 191013 від 30 січня 2018 року, № 190338 від 16 січня 2018 року, № 190336 від 16 січня 2018 року, № 183711 від 28 грудня 2017 року, № ДК000047873 від 05 січня 2018 року, № 134 від 25 грудня 2017 року, № 1 від 12 січня 2018 року № 6 від 16 лютого 2018 року, № 193501 від 23 березня 2018 року, № 193663 від 28 березня 2018 року, № 192939 від 15 березня 2018 року, № 192793 від 12 березня 2018 року, № 192153 від 22 лютого 2018 року, № 192019 від 20 лютого 2018 року, № 191943 від 19 лютого 2018 року, № 191478 від 08 лютого 2018 року, № 191181 від 02 лютого 2018 року, № 191216 від 02 лютого 2018 року, № 191123 від 01 лютого 2018 року, № 11 від 15 березня 2018 року, № 194958 від 24 квітня 2018 року, № 194484 від 17 квітня 2018 року, № 13 від 04 квітня 2018 року, № 197092 від 08 травня 2018 року, № 195419 від 16 травня 2018 року, № 196288 від 23 травня 2018 року, № РН-0000015 від 15 травня 2018 року.

Врахувавши встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини та висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки позивача № 783/05.1/00234844 від 24 грудня 2019 року, суд зазначає наступне.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку послуг мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд встановив, що вони є реальними та підтверджуються долученими позивачем до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

За результатами ретельного аналізу відображених у первинній документації відомостей суд дійшов висновку, що вони надають можливість ідентифікувати фактичне надання послуг позивачу від його задекларованого виконавця - Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН .

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Більше того, в акті перевірки податковий орган стверджує, що первинні документи, надані позивачем відповідають вимогам, які встановлені до таких документів чинним законодавством, однак доходить висновку, що такі документи є недостовірними, оскільки не відображають реального руху товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН .

Суд зауважує, що Верховний суд у своїх судових рішеннях неодноразово висловлював правову позицію з приводу того, що для сформування за наслідками проведених господарських операцій податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами витрати, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також оформлення таких операцій належним чином складеними первинними документами, підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит, який у подальшому прийняв участь у формуванні від`ємного значення, відсутні.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 28 травня 2019 року у справі № 815/2960/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 813/1066/16, від 23 липня 2019 року у справі № 826/10852/158 визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку, як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

З огляду на наведене, суд констатує, що наявні в матеріалах справи докази щодо спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету, свідчать про зміну майнового стану та отримання позитивного економічного ефекту від здійснення господарської діяльності.

Щодо доводів податкового органу про те, що акт здачі-приймання (надання послуг) до договору № 11012018 від 11 січня 2018 року складений з порушенням вимог законодавства до первинних документів, а тому не підтверджує реальність отримання послуг Відкритим акціонерним товариством Український інститут автобусо-тролейбусобудування від Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН суд зазначає, що чинним законодавством не затверджено форми бланку акту виконаних робіт (послуг). Крім того, відсутність в актах виконаних робіт певної деталізації , при умові дотримання обов`язкових реквізитів, встановлених статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні для первинних та зведених облікових документів, не позбавляє їх юридичної та доказової цінності.

Ступінь деталізації опису господарської операції в первинному документі законодавством не встановлена. Незаповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Окрім того, виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, указаними в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 810/4751/13-а.

Судом встановлено, що надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН первинні документи (акти приймання передачі давальницьких матеріалів, акти списання давальницьких матеріалів), а також акт здачі-приймання (надання послуг) до договору № 11012018 від 11 січня 2018 року розкривають зміст та обсяг господарських операцій, мають усі обов`язкові реквізити: назву документа, дату і місце складення, назви підприємств, від імені яких складено документи, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, печатки.

Отже, доводи податкового органу про не зазначення певної інформації при оформленні акту здачі-приймання (надання послуг) до договору № 11012018 від 11 січня 2018 року носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення його юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю відбулися.

Суд також критично сприймає посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в його інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН , оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі №822/5413/15 податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб.

Крім того, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в підрядника на праві оренди або лізингу.

Проте, питання щодо залучення Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН до виконання будівельних робіт за договором № 11012018 від 11 січня 2018 року працівників за договорами цивільно- правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу) посадовими особами відповідача під час проведення перевірки не вивчалося.

Тому, суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Крім того, без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагента суб`єкта господарювання основних засобів, трудових та виробничих ресурсів, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

Суд вважає безпідставними доводи податкового органу про те, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок будівельних матеріалів, робіт, послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН , тобто не підтверджено фактичне здійснення господарської операції, оскільки як встановлено судом будівельно-монтажні роботи відповідно до договору № 11012018 від 11 січня 2018 року виконувалися із матеріалів, придбаних позивачем та наданих Виконавцю, що підтверджується товарно-транспортною накладною, рахунком на оплату, видатковими накладними, актами приймання-передачі давальницьких матеріалів та актами списання давальницьких матеріалів.

Також у пункті 1.1 договору № 11012018 від 11 січня 2018 року чітко передбачено те, що виконання робіт, а саме ремонт даху здійснюватиметься з давальницьких матеріалів.

Суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не заборонено виконання робіт за договором підряду з матеріалів замовника. Вказане підтверджується, зокрема, нормою частини першої статті 840 Цивільного кодексу України відповідно до якої якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Тому доводи відповідача в цій частині суд відхиляє з огляду на їх безпідставність.

Щодо посилань податкового органу на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2019 року, справа № 487/2133/19 у кримінальному провадженні за № 42019000000000463 від 01 березня 2019 року за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст.205, ч.2 ст.367, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, в якому фігурує контрагент позивача - постачальник Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН суд зазначає, що у вказаній ухвалі, яка містить виклад клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей і документів, немає жодних відомостей щодо фіктивності та нереальності господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН . Висновки відповідача під час перевірки не можуть ґрунтуватись на даних таких клопотань слідчих, оскільки, згідно з статтею 84 Кримінального процесуального кодексу України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

В розумінні кримінального процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, є, зокрема, відповідні судові рішення, що набрали законної сили. Але про наявність таких рішень в акті перевірки не згадується.

Разом з тим, контролюючим органом вироків суду відносно названого контрагента позивача, які набрали законної сили, не надано.

Тому посилання податкового органу на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2019 року суд до уваги не приймає.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду первинну документацію, результат дослідження якої переконує, що зазначені копії первинних документів підтверджують реальність господарських операцій позивача з контрагентом. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, оскільки не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціях з контрагентом, обов`язок ведення і зберігання яких покладено на позивача.

При цьому, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем та його контрагентом розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Порушення контрагентом позивача податкової дисципліни, наявна в інформаційних базах даних податкового органу інформація, не може бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів, що підтверджують реальність господарської операції.

Отже, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійсненої господарської операції первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірна господарська операція позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН підтверджується належним чином оформленими первинними документами, пов`язана з господарською діяльністю позивача, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладеного правочину не відповідає дійсності, та не ґрунтується на належних доказах.

За таких обставин спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 0000640504 від 22 січня 2020 року, № 0000650504 від 22 січня 2020 року та № 0000660504 від 22 січня 2020 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжних доручень № 3400 від 31 січня 2020 року та № 3436 від 26 лютого 2020 року за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 8496,74 грн., відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 8496,74 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - Відкритого акціонерного товариства Український інститут автобусо-тролейбусобудування (вул. Персенківка, 10, м. Львів, 79026) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 0000640504 від 22 січня 2020 року, № 0000650504 від 22 січня 2020 року та № 0000660504 від 22 січня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039) на користь Відкритого акціонерного товариства Український інститут автобусо-тролейбусобудування (вул. Персенківка, 10, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 00234844) 8496,74 грн. сплаченого судового збору відповідно до платіжних доручень № 3400 від 31 січня 2020 року та № 3436 від 26 лютого 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII Перехідні положення та п. 3 Розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.

Повне рішення складено 30 червня 2020 року.

Суддя Клименко О.М.