Постанова

від 02.12.2020 по справі 380/1077/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1077/20 пров. № А/857/9276/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року, прийняте суддею Клименко О.М. в м.Львові, повний текст складено 30.06.2020 року, у справі № 380/1077/20 за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 22 січня 2020 року № 0000640504, № 0000650504 та № 0000660504.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій, здійснених з контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН відповідно до укладеного договору № 11012018 від 11 січня 2018 року, є безпідставними, оскільки ґрунтуються на суб`єктивних припущеннях та не підкріплені жодними належними та допустимими доказами. Вказує, що всі наявні первинні бухгалтерські документи та документи фінансової звітності належним чином оформлені та відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що не заперечується податковим органом, а відтак підтверджують факт здійснення господарських операцій. Стверджує, що фактично підставою для проведення позапланової виїзної документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства Український інститут автобусо-тролейбусобудування щодо здійснення господарських відносин з ТОВ ТОП БУД ДИЗАЙН слугувала ухвала слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва про тимчасовий доступ до речей і документів від 15 липня 2019 року у кримінальному проваджені № 42019000000000, у якій фігурує зазначений контрагент позивача. Вважає, що вказана обставина відповідно до вимог чинного законодавства не може бути підставою для висновку про фіктивність чи реальність господарських операцій. Крім цього, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного місцезнаходження за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 0000640504 від 22 січня 2020 року, № 0000650504 від 22 січня 2020 року та № 0000660504 від 22 січня 2020 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ГУ ДПС України у Львівській області подало апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН на адресу ТОВ ТОП БУД ДИЗАЙН та його постачальників за період червень 2018 року перевіркою встановлено відсутність по ланцюгу постачання реального джерела походження робіт та послуг, які в подальшому були реалізовані на адресу ВАТ Український інститут автобусо-тролейбусобудування . Вказує, що фінансово-господарська діяльність ТОВ ТОП БУД ДИЗАЙН по взаємовідносинах з ВАТ Український інститут автобусо-тролейбусобудування була відображена лише документально, без передачі робіт, послуг, на підставі неправомірно складених первинних документів за нереальними операціями. Зазначає, що надані для перевірки позивачем первинні документи, хоча й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху товаро-матеріальних цінностей, робіт, послуг між ВАТ Український інститут автобусо-тролейбусобудування та ТОВ ТОП БУД ДИЗАЙН , тобто є недостовірними. Крім цього, зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки ухвалі Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2019 року, справа № 487/2133/19 у кримінальному провадженні за № 42019000000000463 від 01 березня 2019 року за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст.205, ч.2 ст.367, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, в якому фігурує контрагент - постачальник товариство з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН .

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обгрунтованим, а вимоги апеляційної скарги безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, яка просить задоволити апеляційну скаргу, представника позивача, який просить залишити без змін рішення суду, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з таких підстав.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що з 12 грудня 2019 року по 18 грудня 2019 року Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства Український інститут автобусо-тролейбусобудування з питань проведення взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН за період червень 2018 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на прибуток, за результатами якої складено акт № 783/05.1/00234844 від 24 грудня 2019 року.

Вказаною документальною позаплановою виїзною перевіркою ВАТ Український інститут автобусо-тролейбусобудування встановлено наступні порушення вимог:

- п.5, п.6, п.7, п.9 П(С)БО 16 Витрати , п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, внаслідок чого підприємством за 2018 рік завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податку на прибуток в сумі (-) 434773 грн. та занижено податок на прибуток в сумі 18941 гривень;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України внаслідок чого підприємством завищено від`ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 108000 грн., в тому числі за червень 2018 року в сумі 108000 гривень.

22 січня 2020 року Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі акта перевірки від 24 грудня 2019 року № 783/05.4/00234844 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000640504, яким ВАТ Український інститут автобусо-тролейбусобудування збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток в сумі 23676 гривень, в тому числі за податковим зобов`язаннями в сумі 18941 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 4735 гривень;

- № 0000650504, яким ВАТ Український інститут автобусо-тролейбусобудування зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 434773 гривень;

- № 0000660504, яким ВАТ Український інститут автобусо-тролейбусобудування зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 108000 гривень.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірна господарська операція позивача з ТОВ ТОП БУД ДИЗАЙН підтверджується належним чином оформленими первинними документами, пов`язана з господарською діяльністю позивача, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладеного правочину не відповідає дійсності, та не ґрунтується на належних доказах.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 16.1.2. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У пункті 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 ПК України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати (далі - П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до пункту 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пункту 9 П(С)БО 16 не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Виходячи з положень абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз вказаних норм законів свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що передбачено у пункті 44.2 статті 44 ПК України.

За змістом абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, в ході проведення перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між ВАТ Український інститут автобусо-тролейбусобудування та ТОВ ТОП БУД ДИЗАЙН .

Між ТОВ ТОП БУД ДИЗАЙН (Виконвець) та ВАТ Український інститут автобусо-тролейбусобудування (Замовник) укладено договір № 11012018 від 11 січня 2018 року, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання: Ремонт даху з давальницьких матеріалів за адресою Замовника.

Відповідно до пунктів 2.1-2.3 даного договору, за виконану роботу відповідно до Договору Замовник перераховує Виконавцю 648000,00 грн., в тому числі ПДВ - 108000,00 грн. Розрахунок по Договору проводиться Замовником протягом 10-ти банківських днів після підписання Акту здачі-приймання робіт. Розрахунки проводяться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошей на рахунок Виконавця. Сторони можуть передбачати інші форми розрахунків, не заборонені чинним законодавством України.

На підтвердження виконання договору № 11012018 від 11 січня 2018 року позивачем надано: акт № 1 приймання-передачі давальницьких матеріалів від 18 січня 2018 року, акт № 2 приймання-передачі давальницьких матеріалів від 30 січня 2018 року, акт списання давальницьких матеріалів від 31 січня 2018 року, акт № 3 приймання-передачі давальницьких матеріалів від 22 лютого 2018 року, акт списання давальницьких матеріалів від 28 лютого 2018 року, акт № 4 приймання-передачі давальницьких матеріалів від 28 березня 2018 року, акт списання давальницьких матеріалів від 29 березня 2018 року, акт № 5 приймання-передачі давальницьких матеріалів від 24 квітня 2018 року, акт списання давальницьких матеріалів від 26 квітня 2018 року, акт № 6 приймання-передачі давальницьких матеріалів від 24 травня 2018 року, акт списання давальницьких матеріалів від 31 травня 2018 року, акт № 7 приймання-передачі давальницьких матеріалів від 05 червня 2018 року, акт здачі-приймання (надання послуг) до договору № 11012018 від 11 січня 2018 року.

Відповідно до акту здачі-приймання (надання послуг) до договору № 11012018 від 11 січня 2018 року, цей акт складений про те, що Виконавцем були виконані роботи по договору № 11012018 від 11 січня 2018 року: ремонт даху з давальницьких матеріалів за адресою Замовника - вартість 540000,00 грн. (сума без ПДВ). Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 540000,00 грн., ПДВ 20% - 108000,00 грн., загальна вартість (послуг) із ПДВ 648000,00 грн.. Сторони претензій одна до одної не мають.

Оплата за виконані роботи проведена позивачем в безготівковий спосіб шляхом перерахування коштів на банківський рахунок контрагента - ТОВ ТОП БУД ДИЗАЙН у розмірі 648000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2562 від 13 липня 2018 року.

Ремонтні роботи відповідно до договору № 11012018 від 11 січня 2018 року виконувалися з із матеріалів, придбаних позивачем та наданих Виконавцю, що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р134 від 25 грудня 2017 року, рахунком на оплату № 5 від 12 січня 2018 року та видатковими накладними № 3 від 12 січня 2018 року, № 190098 від 11 січня 2018 року, № 190058 від 10 січня 2018 року, № 190238 від 15 січня 2018 року, № 190409 від 17 січня 2018 року, № 191013 від 30 січня 2018 року, № 190338 від 16 січня 2018 року, № 190336 від 16 січня 2018 року, № 183711 від 28 грудня 2017 року, № ДК000047873 від 05 січня 2018 року, № 134 від 25 грудня 2017 року, № 1 від 12 січня 2018 року № 6 від 16 лютого 2018 року, № 193501 від 23 березня 2018 року, № 193663 від 28 березня 2018 року, № 192939 від 15 березня 2018 року, № 192793 від 12 березня 2018 року, № 192153 від 22 лютого 2018 року, № 192019 від 20 лютого 2018 року, № 191943 від 19 лютого 2018 року, № 191478 від 08 лютого 2018 року, № 191181 від 02 лютого 2018 року, № 191216 від 02 лютого 2018 року, № 191123 від 01 лютого 2018 року, № 11 від 15 березня 2018 року, № 194958 від 24 квітня 2018 року, № 194484 від 17 квітня 2018 року, № 13 від 04 квітня 2018 року, № 197092 від 08 травня 2018 року, № 195419 від 16 травня 2018 року, № 196288 від 23 травня 2018 року, № РН-0000015 від 15 травня 2018 року.

За результатами аналізу відображених у первинній документації відомостей колегія суддів дійшла висновку, що вони надають можливість ідентифікувати фактичне надання послуг позивачу від його задекларованого виконавця - ТОВ ТОП БУД ДИЗАЙН .

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази щодо спірних господарських операцій позивача з ТОВ ТОП БУД ДИЗАЙН підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету, свідчать про зміну майнового стану та отримання позитивного економічного ефекту від здійснення господарської діяльності.

Посилання відповідача на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2019 року, справа № 487/2133/19 у кримінальному провадженні за № 42019000000000463 від 01 березня 2019 року за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст.205, ч.2 ст.367, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, в якому фігурує контрагент позивача - постачальник товариство з обмеженою відповідальністю ТОП БУД ДИЗАЙН , не являються беззаперечними доказами нереальності господарських операцій, оскільки обставини фіктивності вказаного контрагента позивача можуть бути вставлені конкретно щодо нього виключно вироком суду.

У зв`язку з цим необхідно мати на увазі, що будь-яка неправомірна діяльність контрагента (в тому числі фіктивне підприємництво) не може бути визнана беззаперечною підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно зі статтею 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Дослідивши в сукупності обставини справи, колегія суддів вважає, що доводи та аргументи відповідача щодо нереальності згаданих господарських операцій ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати обставини щодо нереальності здійснення таких операцій.

З врахуванням встановленого колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 380/1077/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. І. Мікула В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 14.12.20