Рішення

від 24.06.2020 по справі 460/588/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2020 року м. Рівне №460/588/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання О.П. Янчар та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник адвокат Дремлюга Ю.С.,

відповідача: представник Кириченко О.В.,

третьої особи відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Держгеокадастру у Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Серницька сільська рада Зарічненського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, відповідач), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 11.11.2019 №2959, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,8050 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Серницької сільської ради Зарічненського району Рівненської області;

зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Рівненській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,8050 у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Серницької сільської ради Зарічненського району Рівненської області.

В обґрунтування позову вказав, що йому відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з тих підстав, що Серницька сільська рада Зарічненського району Рівненської області листом від 30.10.2019 №453 заперечила у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Однак, така підстава для відмови не передбачена нормами Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 20.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 27.02.2020 задоволено клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою від 03.03.2020 залишено без задоволення заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Серницьку сільську раду Зарічненського району Рівненської області.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 відповідачем 11.11.2019 було прийнято рішення у формі наказу №2959, яким відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Підставами для такої відмови було непогодження надання дозволу Серницькою сільською радою, з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, затверджених у встановленому законом порядку. Сільська рада повідомила, що відповідно до технічного звіту на виконання підготовчих робіт до розроблення проекту землеустрою щодо встановлення змін меж с. Серники та виготовлення генерального плану згідно з проектуванням дана земельна ділянка відноситься до запасу житлової та громадської забудови. Також представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки це є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру у Рівненській області і суд не може втручатись у здійснення державним органом його дискреційних повноважень. Просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа пояснення на позовну заяву не подала.

Ухвалами суду від 18.03.2020, 06.04.2020 та від 29.04.2020 розгляд справи відкладено за клопотанням учасників справи у зв`язку із запровадженням на території України карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

В період з 25.05.2020 по 09.06.2020 головуючий суддя перебувала у відпустці.

Ухвалою від 11.06.2020 розгляд справи відкладено на 24.06.2020, про що учасників справи повідомлено у встановленому процесуальним законом порядку.

Представник третьої особи в судове засідання неодноразово не прибув, покликаючись на запровадження в Україні карантину.

Беручи до уваги, що третя особа є суб`єктом владних повноважень, не висловила своєї позиції щодо позовних вимог, не ініціювала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції чи розгляду справи у письмовому провадженні, та враховуючи, що суд не визнавав участь такої особи обов`язковою, суд вважав відсутніми підстави для відкладення судового розгляду справи та ухвалив продовжувати судовий розгляд за відсутності третьої особи.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали свої вимоги та заперечення з підстав, наведених в заявах по суті справи.

Заслухавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

15.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадасгру у Рівненській області з заявою (клопотанням) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,8050 га, яка розташована на території Серницької сільської ради Зарічненського району Рівненської області, для ведення особистого селянського господарства (а.с.6) .

За результатами розгляду поданої позивачем заяви (клопотання) ГУ Держгеокадастру у Рівненській області видано наказ від 11.11.2019 №2959 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" (а.с.7), з підстави невідповідності вимогам наказу Держземагентства України від 15.10.2014 №328 "Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України", відповідно до якого передбачено обов`язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності".

Зазначено, що Серницька сільська рада Зарічненського району Рівненської області листом від 30.10.2019 №453 (а.с.33) заперечила у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, ОСОБА_1 звернувсь до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 ЗК України.

Так, частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 118 ЗК України містить вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відповідач, в силу вимог ЗК України та покладених на нього обов`язків, зобов`язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з`ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого земельного питання.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.02.2019 у справі №820/688/17, в якій Суд наголосив, що рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може відповідати критеріям, установленим ст.2 КАС України, якщо не надає чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання. Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України така відмова має бути мотивованою, а підставою відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідач, розглядаючи заяву позивача, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні.

При цьому, у випадку надання відмови ГУ Держгеокадастру у Рівненській області повинно було керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст.118 ЗК України.

Натомість, у наказі від 11.11.2019 №2959 відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з посиланням на те, що Серницька сільська рада Зарічненського району Рівненської області висловила свою позицію щодо непогодження відведення позивачу земельної ділянки, оскільки відповідно до технічного звіту на виконання підготовчих робіт до розроблення проекту землеустрою щодо встановлення змін меж с. Серники та виготовлення генерального плану згідно з проектуванням дана земельна ділянка відноситься до земель запасу житлової та громадської забудови.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що як на час прийняття спірного рішення, так і на час судового розгляду, земельна ділянка, яку має намір одержати позивач, відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності та не передана в комунальну власність відповідного органу місцевого самоврядування; повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою належать відповідачу.

Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 123 ЗК України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України Про землеустрій від 22.05.2003 № 858-IV (далі - Закон № 858-IV) для встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються для створення повноцінного життєвого середовища та створення сприятливих умов їх територіального розвитку, забезпечення ефективного використання потенціалу територій із збереженням їх природних ландшафтів та історико-культурної цінності, з урахуванням інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, і затвердженої містобудівної документації (ч.2 ст. 46 Закону № 858-IV).

Згідно ч. 6 ст. 46 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл, селищ, міст розробляються за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці підлягає погодженню сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення її меж. У разі розширення меж населеного пункту за рахунок території, яка не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією (ч.8 ст.46 Закону № 858-IV).

Рішення про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць є одночасно рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо їх встановлення (зміни) (ч.10 ст.46 Закону № 858-IV).

Відомості про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць вносяться до Державного земельного кадастру. Відомості про встановлені (змінені) межі адміністративно-територіальних одиниць зазначаються у витязі з Державного земельного кадастру, який безоплатно видається відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді (ч.12 ст.46 Закону № 858-IV).

Складовою частиною проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж населеного пункту є перелік земельних ділянок державної власності (із зазначенням їх кадастрових номерів, місцезнаходження, площі та цільового призначення), які переходять у комунальну власність відповідної територіальної громади (ч.13 ст.46 Закону № 858-IV).

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутнє рішення про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальної одиниці, яке свідчило б про те, що земельна ділянка, яку має намір одержати позивач, включена до зони житлової забудови відповідного населеного пункту, а також відсутній проект землеустрою щодо впорядкування території с. Серники Зарічненського району, затверджений у встановленому законом порядку, який би підтверджував такі обставини. Водночас, зміст листа Серницької сільської ради від 30.10.2019 №453 свідчить лише про те, що виконуються підготовчі роботи до розроблення проекту землеустрою щодо встановлення змін меж с. Серники. Представник відповідача, а також і третя особа на наявність відповідних документів не вказує, а судом їх не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що вказана відповідачем підстава для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою є необґрунтованою та не узгоджується з приписами ЗК України.

Крім того, посилання відповідача на рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1 (введеного в дію наказом Держземагентства України від 15.10.2014 №328), яким доручено начальникам головних управлінь Держземагентства в областях за зверненнями фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15 жовтня 2014 року, забезпечити обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою, суд вважає безпідставним.

Суд зазначає, що таке рішення колегії є організаційно-розпорядчим, а не нормативним документом, а врахування чи неврахування позиції місцевої ради під час вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачено чинним законодавством та не є підставою для відмови у наданні такого дозволу в розумінні закону.

Відтак, відмовивши у задоволенні клопотання позивача, відповідач як суб`єкт владних повноважень на порушення вимог ч. 7 ст. 118 ЗК України не зазначив визначених законом підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що спірний наказ ГУ Держгеокадастру у Рівненській області не відповідає критеріям обґрунтованості та розсудливості, а тому є протиправним та порушує законні інтереси позивача.

Оцінюючи доводи відповідача щодо його дискреційних повноважень в питаннях розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, суд зазначає таке.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може» .

При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано статтею 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Вказані висновки узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 07.06.2019 (справа №826/17196/17), від 30.09.2019 (справа №818/1760/17).

Також суд наголошує, що відповідно до ст. 118 ЗК України відповідач зобов`язаний або надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою, або відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах.

Оскільки процес надання позивачу формальної відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може тривати безкінечно, то в даному випадку, враховуючи, що позивач звернувся до відповідача із всіма необхідними документами, єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов`язання ГУ Держгеокадастру надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Така позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 30.09.2019 (справа №818/1760/17), а також Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи те, що ГУ Держгеокадастру у Рівненській області протиправно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з підстав, не передбачених ЗК України, суд вважає, що в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження відповідача, а зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність буде обґрунтованим, повним та належним способом захисту порушеного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, відповідач не довів правомірності оспорюваного наказу, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати суд присуджує на користь позивача відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (33013, м. Рівне, вул. С. Петлюри,37, код ЄДРПОУ 39768252) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 11.11.2019 № 2959 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,8050 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Серницької сільської ради Зарічненського району Рівненської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 30 червня 2020 року.

Суддя Дорошенко Н.О.