Рішення від 23.06.2020 по справі 357/773/20

Справа № 357/773/20

2/357/1291/20

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді - Цуранова А. Ю. ,

при секретарі - Севериненко Д. В.,

за участю:

представник позивача - Бараннікова Н.О. ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

18.01.2020 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт капітал засобами поштового зв`язку звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ Вердикт капітал заборгованість за кредитним договором № 86.1/АК-00001.08.2 від 04.03.2008 року у розмірі 251 057,93 грн. та стягнути понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 3 765,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.03.2008 року між ВАТ Родовід Банк , правонаступником якого є ПАТ Родовід Банк , та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 86.1/АК-00001.08.2, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 43 670 дол. США. строком до 04.03.2015 року зі сплатою 9% річних, а позичальник зобов`язався здійснити своєчасне погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення оплат рівними частинами та щомісячної сплати процентів за користування кредитом у строк до 04.03.2015 року. Після цього, 22.05.2019 року між ПАТ Родовід банк та ТОВ Вердикт капітал було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ Родовід банк відступив ТОВ Вердикт капітал право вимоги заборгованості за кредитним договором № 86.1/АК-00001.08.2 від 04.03.2008 року. Внаслідок порушення відповідачем умов договору утворилась заборгованість, яка станом на 27.12.2019 року становить 852 469,48 грн., з яких: 581 633,67 грн. - заборгованість за кредитом, 176 871,82 грн. - заборгованість по відсоткам на дату відступлення права вимоги; 39 098,40 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору; 54 865,59 грн. - заборгованість по комісії.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України позивач вказує на збільшення розміру заборгованості, яка станом на 27.12.2019 року становить 251 057,93 грн., з яких: нараховані 3 % річних - 52 394,18 грн; нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ - 198 663,75 грн.

22.01.2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

17.02.2020 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

14.03.2020 року відповідач ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку звернувся до суду з відзивом на позов, в якому не визнав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що дійсно у 2008 році останній уклав кредитний договір з АТ Родовід банк , однак подана позивачем копія кредитного договору № 86.1/АК-00001.08.2 від 04.03.2008 року та додаткової угоди від 13.10.2008 року у нього викликають сумніви щодо їх відповідності оригіналу. Крім того, позивачем не надані виписки з рахунку № НОМЕР_1 за період з 04.03.2008 року по 04.03.2015 року, тому неможливо перевірити розмір заборгованості по тілу кредиту, що вказаний позивачем у позові. Вказане впливає на розрахунки нарахованої пені та 3 % річних. Розрахунок основної заборгованості за тілом кредиту позивачем не надано. Відповідач також вказує, що не був повідомлений про заміну кредитора у зобов`язані. Просив суд застосувати загальну позовну давність, оскільки строк позовної давності в частині стягнення основної суми боргу сплинув 04.03.2018 року.

23.03.2020 року представник позивача ОСОБА_4 звернулась до суду з відповіддю на відзив, в якій просила позовні вимоги товариства задовольнити в повному обсязі, вказувала про необґрунтованість відзиву та заяви про застосування строків позовної давності, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та нормами матеріального права.

Представник позивача Бараннікова Н.О в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пояснивши, що відповідачем не спростовано належними доказами розрахунок позивача та загальний розмір заборгованості.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, а також застосувати строк позовної давності, пояснивши, що заборгованість за кредитом погашена позивачем на користь банку, при цьому у позовній заяві та витягу про придбання права вимоги вказані різні розміри заборгованості, що унеможливлює перевірку сум, заявлених позивачем до стягнення.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

04.03.2008 року між ВАТ Родовід банк та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 86.1/АК-00001.08.2, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 43 670,00 дол. США, терміном по 04.03.2015 року включно на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів. Процентна ставка становить 9% річних, щомісячна плата за обслуговування кредиту становить 0,2000% від суми виданого кредиту.

13.10.2008 року між ВАТ Родовід банк та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до кредитного договору № 86.1/АК-00001.08.2 від 04.03.2008 року, відповідно до умов якого процентна ставка за кредитами за цим договором встановлюється в розмірі 11% річних.

22.05.2019 року між ПАТ Родовід банк та ТОВ Вердикт Капітал укладено договір № 14 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ Родовід банк відступив на користь ТОВ Вердикт Капітал права вимоги за договором кредиту № 86.1/АК-00001.08.2 від 04.03.2008 року.

Відповідно до витягу з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами - додаток № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 22.05.2019 року (а.с. 29), ОСОБА_3 мав заборгованість за кредитним договором № 86.1/АК-00001.08.2 від 04.03.2008 року в розмірі 534 955,34 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 162 677,18 грн. - заборгованість по відсотках, 54 865,59 грн. - залишок по комісії.

Згідно наданого позивачем розрахунку загальний розмір заборгованості відповідача станом на 27.12.2019 року складає 852 469,48 грн., з яких: 581 633,67 грн. - заборгованість за кредитом, 176 871,82 грн. - заборгованість по відсоткам на дату відступлення права вимоги; 39 098,40 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору; 54 865,59 грн. - заборгованість по комісії.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу. Так, у частині п`ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у справі № 6-2168цс-15 від 30.03.2016 року.

В судовому засіданні представник позивача повідомила про відсутність в неї інформації щодо пред`явлення ПАТ Родовід Банк позову з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-157цс16 від 25.05.2016 року наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

З посиланням на статті 625 та 1049 ЦК України позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних за період з 27.12.2016 по 27.12.2019 року в сумі 52 394,18 грн. та процентної ставки пені у відсотках на день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за період з 27.12.2018 по 27.12.2019 року в розмірі 198 663,75 грн.

Тобто, наведені до стягнення суми нараховані позивачем після закінчення строку дії договору 04.03.2015 року (п. 1.1 договору) та на розмір кредитної заборгованості - 581 633,67 грн., при цьому згідно наявного у справі витягу (додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги) залишок по тілу кредиту становить 534 955,34 грн.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Зазначений правовий висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

За приписами ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав за змістом ст. 625 та 1049 ЦК України для стягнення з відповідача трьох відсотків річних та пені за подвійною обліковою ставкою НБУ.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для застосування заявленого представником відповідача пропуску строку позовної давності відсутні, оскільки у задоволенні позову судом відмовлено по суті заявлених вимог.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30.06.2020 року.

СуддяА. Ю. Цуранов