Постанова від 03.09.2020 по справі 357/773/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2020 року м. Київ

Унікальний номер справи № 357/773/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11366/2020

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

при секретарі - Добровольській Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Цуранова А.Ю., по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У січні 2020 року ТОВ Вердикт Капітал звернувся до суду з вказаним позовом на обґрунтування якого зазначив, що 04 березня 2008 року між ВАТ РОДОВІД БАНК , правонаступником якого є ПАТ РОДОВІД БАНК , та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 86.1/АК-00001.08.2 у вигляді відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 43670 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 9 % річних і терміном повернення до 04 березня 2015 року.

13 жовтня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до вищевказаного Договору за пунктом 1.5 якої сторони погодили визначення процентної ставки за користування кредитними грошима в розмірі 11% річних та розділ 7 (Особливі умови) викладено в новій редакції.

22 травня 2019 року між ПАТ РОДОВІД БАНК та ТОВ Вердикт Капітал був укладений договір № 14 про відступлення права вимоги, за яким позивач набув прав Кредитора за вищевказаним кредитним Договором, зокрема на суму: 534 955,34 грн. заборгованості по тілу кредиту, 162 677,18 грн. заборгованості по сплаті процентів, 54 865,59 грн. комісії.

Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором станом на 27 грудня 2019 року 852 469,48 грн., з яких: 581 633,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 176 871,82 грн. заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги; 39 098,40 грн. заборгованість за процентами з дати відступлення права вимоги і до 27 грудня 2019 року.

На підставі вищезазначеного, позивач просив ухвалити рішення про стягнення на його користь із відповідача ОСОБА_1 суми боргу за договором про надання споживчого кредиту № 86.1/АК-00001.08.2 від 04 березня 2008 року, в розмірі 251057,93 грн., з яких: 52 394,18 грн. - 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 27 грудня 2016 року до 27 грудня 2019 року і 198 663,75 грн. - пеня за подвійною обліковою ставкою НБ України з посиланням на ст.ст. 549, 1049 ЦК України (а.с.1-6).

Відповідач проти позову заперечував, зазначав, що позивач надав копії кредитного договору, тому відповідач має сумніви щодо їх відповідності оригіналу. Крім того, до суду не надано доказів отримання позичальником коштів через касу банку, розмір заборгованості за тілом кредиту визначений у завищеному розмірі. Умовами Договору не передбачено сплати процентів за користування кредитними коштами після закінчення строку 04 березня 2015 року та відсутні зобов`язання позичальника щодо сплати відсотків або пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України. Повернення кредитних грошей було визначено щомісячними платежами, строк сплати яких і розмір були визначені у Додатку 1 до кредитного Договору. Строк виконання зобов`язання настав 04 березня 2015 року, а позивач звернувся до суду із зазначеним позовом в січні 2020 року, тому просив застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду (ч.ч. 2, 3 ст. 267 ЦК України). Попередньо визначені відповідачем витрати на правничу допомогу зазначені в розмірі 20 000 грн. (а.с. 57-59, 99-102).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2020 року у задоволенні позову ТОВ Вердикт Капітал відмовлено (а.с. 110, 114-117).

Не погодившись з рішенням міськрайонного суду, 21 липня 2020 року представник ТОВ Вердикт Капітал - адвокат Радченко В.Ю. направила до суду апеляційну скаргу в якій просила скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове про задоволення позову. На обґрунтування скарги зазначила, що суд не врахував вимог законодавства, обставин і доказів, які викладені на обґрунтування заявленого позову і дійшов помилкового висновку про відмову у його задоволенні (а.с. 119-133).

31 серпня 2020 року до апеляційного суду надійшов відзив, в якому представник відповідача - адвокат Капустін В.В. просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (а.с. 148-153).

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Капустін В.В. заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Інші особи до суду не прибули, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Факт належного сповіщення позивача ТОВ Вердикт Капітал підтверджується врученням повідомлення уповноваженій особі 21 серпня 2020 року про що є відмітка працівників пошти (а.с. 142-147).

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, представників сторін, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що 04 березня 2008 року між ВАТ РОДОВІД БАНК , правонаступником якого є ПАТ РОДОВІД БАНК , та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 86.1/АК-00001.08.2 у вигляді відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 43670 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 9 % річних і терміном повернення до 04 березня 2015 року. Детальний розпис сукупної вартості кредиту строки і розмір внесення щомісячних платежів щодо повернення кредитних грошей, визначені Додатком 1 до вищевказаного кредитного Договору (а.с. 8-15).

За пунктами 1.2, 1.7 цього Договору. кредитні кошти надані на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів. Забезпеченням виконання зобов`язань за цим Договором є застава автомобіля Toyota Camry згідно з договором застави № 86.1/АК-00001.08.2-3 від 04 березня 2008 року. Позичальник також відповідає перед Банком за зобов`язаннями, що випливають з цього Договору всіма коштами, майном, майновими правами, що йому належать на праві власності, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством.

Позивачем наданий Інформаційний лист про орієнтовну сукупну вартість кредиту, який містить підпис позичальника (а.с. 16-18).

13 жовтня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до вищевказаного Договору за пунктом 1.5 якої сторони погодили визначення процентної ставки за користування кредитними грошима в розмірі 11% річних та розділ 7 (Особливі умови) викладено в новій редакції (а.с. 19-20).

22 травня 2019 року між ПАТ РОДОВІД БАНК та ТОВ Вердикт Капітал був укладений договір № 14 про відступлення права вимоги, за яким позивач набув прав Кредитора за вищевказаним кредитним Договором, зокрема на суму: 534 955.34 грн. заборгованості по тілу кредиту, 162 677,18 грн. заборгованості по сплаті процентів, 54 865.59 грн. комісії (а.с. 26-29).

За пунктом 3.3 Статуту, Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи, ТОВ Вердикт Капітал має право надавати кошти у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснення інших операцій з фінансовими активами (а.с. 30-43).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До суду першої інстанції були надані належним чином завірені копії кредитного Договору із додатками та доповненнями, Договору про відступлення права вимоги.

Право Банку надавати кредитні кошти в іноземній валюті, факт придбання автомобіля Toyota Camry за надані Банком кредитні кошти, передачу цього автомобіля у заставу кредитору та часткове погашення кредитної заборгованості відповідач ОСОБА_1 в суді не заперечував.

Тому, встановлені по справі обставини і докази свідчать, що між Банком та ОСОБА_1 виникли правовідносини за договором про надання споживчого кредиту.

Щодо вимог про стягнення пені.

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.9 вищевказаного кредитного Договору, позичальник ОСОБА_1 зобов`язувався за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів сплачувати Банку за кожний день прострочення пеню у розмірі 1.6% від суми простроченого платежу, проте, таких вимог про стягнення пені з підстав п. 3.9 кредитного Договору позивачем у цьому провадженні не заявлено (а.с 10).

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 198 663,75 грн. пені за період з 27 грудня 2018 року до 27 грудня 2019 року, розрахованих за подвійною обліковою ставкою Національного Банку України з посиланням на ст.ст. 549, 1049 ЦК України.

Проте, таких зобов`язань укладений сторонами кредитний договір не містить.

Положення частини 1 ст. 1048 ЦК України визначають, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене та наявність передбаченого сторонами розміру пені за вищенаведеними положеннями кредитного Договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення цих позовних вимог про стягнення пені за подвійною обліковою ставкою Національного Банку України.

Щодо вимог про стягнення 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

Відповідна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Строк повного виконання позичальником зобов`язань з повернення кредитних коштів визначений пунктом 3.2 кредитного Договору і є таким, що настав 04 березня 2015 року.

В суді першої інстанції представник позивача повідомила про відсутність інформації щодо пред`явлення ПАТ Робовід Банк позову з вимогою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Цих обставин апелянтом не спростовано і в суді апеляційної інстанції про що свідчать матеріали справи, протокол та звукозапис судового засідання.

Поряд з цим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставне нарахування і збільшення кредитором тіла кредиту за рахунок процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору і відсутність у справі об`єктивних доказів про рух коштів позичальника за яких суд мав би дійти висновку про розмір заборгованості за тілом кредиту та визначити розмір 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання апелянта на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року суд апеляційної інстанції визнав неспроможними, оскільки у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) були встановлені інші фактичні обставини справи, зокрема, рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року, ухваленим у цивільній справі № 2-4129/2009, було стягнуто солідарно з боржників на користь ПАТ Універсал Банк заборгованість за Кредитним договором у сумі 358 073,97 грн., яка складається з тіла кредиту та процентів за користування ним. Оскільки вказане рішення суду боржники виконали у повному обсязі лише 6 липня 2015 року, Банк просив на підставі статті 625 Цивільного кодексу України стягнути нараховані на суму боргу, визначеному судовим рішенням, інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Тому, Велика Палата Верховного Суду в іншій справі зазначила, що правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

В цій справі, що переглянута апеляційним судом, позичальник ОСОБА_1 за графіком платежів, який є Додатком 1 до вищевказаного кредитного Договору, 04 березня 2015 року мав вчинити останній щомісячний платіж в сумі 612.56 доларів США. При цьому, з часу настання строку виконання Договору і повернення кредитних коштів, тобто 04 березня 2015 року, кредитор до 18 січня 2020 року не заявляв вимог до боржника. Не заявлено таких вимог про погашення заборгованості за кредитом (тіло кредиту, проценти) і в цьому провадженні.

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, не можуть бути визнані підставою для скасування оскаржуваного рішення, тому судом апеляційної інстанції відхилені.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі ст. 141 ЦПК України, не підлягають задоволенню вимоги апелянта про стягнення з іншої сторони судових витрат по справі.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал - залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 03 вересня 2020 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

О.В. Борисова