Рішення

від 01.07.2020 по справі 540/1081/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1081/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Адвокатського об`єднання "Жованник і партнери" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені,

встановив:

I. Зміст позовних вимог

27 квітня 2020 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач ) звернулося до суду з позовом до Адвокатського об`єднання "Жованник і партнери" (надалі - відповідач, АО "Жованник і партнери"), у якому просить стягнути з АО "Жованник і партнери" на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції у розмірі 55 326,67 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 149,40 грн. на банківські реквізити: (одержувач: УК у м. Херсоні/м.Херсон/50070000, код 37959779, Банк: ГУДКСУ у Херсонській області IBAN UA118999980313131230000021002, Бюджетне кодування в призначення в призначенні платежу:*;101; код ЭДРПОУ і підприємства; платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2019 рік).

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII) відповідач не забезпечив працевлаштування однієї особи з інвалідністю та не сплатив за це адміністративно-господарські санкції та пеню.

25.05.2019 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, на виконання вимог статті 18 Закону №875-XII відповідач повідомляв центр зайнятості про наявність посади для працевлаштування особи з інвалідністю, тобто вживав необхідних заходів для недопущення правопорушення. Причини не працевлаштування особи з інвалідністю не залежали від роботодавця, тому на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженим органом такої особи для працевлаштування або відсутності у населеному пункті осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватися. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 30.04.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. (ст. 258 КАС України)

Згідно з частиною 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

При цьому, суд вказує, що постановою КМ України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", зі змінами, внесеними постановами КМ України від 25.03.2020 р. № 239, від 22.04.2020 р. № 291 та від 04.05.2020 р. № 343, а також постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", зі змінами, внесеними постановою КМУ від 17.06.2020 р. № 500 запроваджено на усій території України карантин до 31 липня 2020 р.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 р., розділ VI " Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3 яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, в тому числі щодо розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження тощо продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Враховуючи, що матеріали справи не містять будь - яких заяв або клопотань учасників справи щодо неможливості її розгляду через запровадження на усій території України карантину суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі документами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 27.02.2020 відповідачем - АО "Жованник і партнери" подано до Херсонського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма № 10-ПІ), згідно якому

- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в 2019 році становила 15 осіб, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність "-" осіб;

- кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" повинна становити "-" осіб.

02.04.2020 р. Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів листом за вих. № 03-08/2617 повідомило АО "Жованник і партнери" про не виконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, встановленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю", та обов`язок сплатити адміністративно - господарські санкції у сумі 55 326,67 грн.

Не сплата АО "Жованник і партнери" зазначеної суми адміністративно - господарських санкцій є підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Положеннями частини 8 статті 69 Господарського кодексу України визначено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон №875-XII) передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

За змістом статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Так, у частині 1 цієї статті Закону №875-XII визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина 2 статті 19 Закону №875-XII).

У статті 20 Закону №875-XII зазначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

З огляду на приписи статті 238 Господарського кодексу України до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, стаття 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 18 Закону №875-XII регламентовано, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

За правилами частини 1 статті 18-1 Закону №875-XII інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості, як безробітний.

За змістом частини 3 статті 18-1 Закону №875-XII державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

За змістом положень пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Форма звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання".

Відповідно до пункту 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 №1476), форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку (пункт 4 згаданого Порядку).

VI. Оцінка суду

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у від 31.01.2019 у справі № 809/750/17.

Як вбачається зі змісту листа Херсонського міського центру зайнятості від 14.04.2020 р. № 2120/04/1214/20, АО "Жованник і партнери" протягом 2019 року надавалася до Херсонського міського центру зайнятості звітність за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу", з зазначенням у ІІ розділі звітності "Коментарі до даних про вакансії" про можливість працевлаштування категорії громадян "особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" станом на 04.01.2019 року за посадою "адвокат" (1 вакансія).

Протягом 2019 року Херсонським міським центром зайнятості одній особі з інвалідністю було рекомендовано звернутися до АО "Жованник і партнери" з метою вирішення питання можливого працевлаштування на робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю за посадою "адвокат", проте особа відмовилася від запропонованої вакансії.

При цьому, доказів щодо відмови АО "Жованник і партнери" у працевлаштуванні осіб з інвалідністю у 2019 році позивач суду не надав.

При вирішенні даних спірних правовідносин суд застосовує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних правовідносинах, викладені в його постановах. ( ч. 5 ст. 242 КАС України).

Так, Верховний Суд в постанові від 31.01.2019 у справі № 809/750/17 зазначив, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів, зокрема, створило робочі місця для інвалідів та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі № 806/1368/17 вказав, що за змістом статті 18-1 Закону № 875-XII пошук підходящої роботи для інвалідів здійснює державна служба зайнятості. Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

VІІ. Висновок суду

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, а також зважаючи на те, що відповідач виконав вимоги, покладені на нього розділом IV Закону №875-XII, а чинне законодавство не зобов`язує підприємство самостійно займатися пошуком та працевлаштуванням інвалідів, суд вважає, що підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій відсутні, у зв`язку з чим приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місце знаходження 73003, м. Херсон, пров. Інженера Корсакова, буд. 5а, код ЄДРПОУ 14125171) до Адвокатського об`єднання "Жованник і партнери" (місце знаходження 73024, м. Херсон, вул. Рішельєвська, 19, код ЄДРПОУ 38698022) про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, але не пізніше 30-денного строку з дня закінчення карантину. При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна

кат. 112030500