Постанова

від 15.09.2020 по справі 540/1081/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 р. Категорія: 112030500м.ОдесаСправа № 540/1081/20 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Херсон

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюка Г.В.

суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року по справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Адвокатського об`єднання "Жованник і партнери" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Адвокатського об`єднання "Жованник і партнери" (надалі - відповідач, АО "Жованник і партнери"), у якому просить стягнути з АО "Жованник і партнери" на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції у розмірі 55 326,67 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 149,40 грн. на банківські реквізити: (одержувач: УК у м. Херсоні/м.Херсон/50070000, код 37959779, Банк: ГУДКСУ у Херсонській області IBAN UA118999980313131230000021002, Бюджетне кодування в призначення в призначенні платежу:*;101; код ЭДРПОУ і підприємства; платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2019 рік), мотивуючи його тим, що в порушення вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) відповідач не забезпечив працевлаштування однієї особи з інвалідністю та не сплатив за це адміністративно-господарські санкції та пеню.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що всі підприємства зобов`язані або виконувати встановлений Законом № 875-XII норматив працевлаштування осіб з інвалідністю (інше діючим законодавством не передбачено), або перераховувати до Державного бюджету України відповідну суму адміністративно-господарських санкцій, які використовуються на фінансування заходів із соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної реабілітації осіб з інвалідністю, надання цільових позик на створення робочих місць, передбачених для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 27.02.2020 відповідачем - АО "Жованник і партнери" подано до Херсонського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма № 10-ПІ), згідно якому

- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в 2019 році становила 15 осіб, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність " - " осіб;

- кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" повинна становити " - " осіб.

02.04.2020 р. Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів листом за вих. № 03-08/2617 повідомило АО "Жованник і партнери" про не виконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, встановленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю", та обов`язок сплатити адміністративно - господарські санкції у сумі 55 326, 67 грн.

Не сплата АО "Жованник і партнери" зазначеної суми адміністративно - господарських санкцій є підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач виконав вимоги, покладені на нього розділом IV Закону № 875-XII, а чинне законодавство не зобов`язує підприємство самостійно займатися пошуком та працевлаштуванням інвалідів.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до статті 19 Закону № 875-XІI для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 цього ж Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

З огляду на приписи статті 238 Господарського кодексу України до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, стаття 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Відповідно до статті 18 Закону №875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду і на приписи Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до частини першої статті 18-1 Закону № 875-XII інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

В силу частини третьої статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у від 31.01.2019 у справі № 809/750/17.

Як вбачається зі змісту листа Херсонського міського центру зайнятості від 14.04.2020 р. № 2120/04/1214/20, АО "Жованник і партнери" протягом 2019 року надавалася до Херсонського міського центру зайнятості звітність за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу", з зазначенням у ІІ розділі звітності "Коментарі до даних про вакансії" про можливість працевлаштування категорії громадян "особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" станом на 04.01.2019 року за посадою "адвокат" (1 вакансія).

Протягом 2019 року Херсонським міським центром зайнятості одній особі з інвалідністю було рекомендовано звернутися до АО "Жованник і партнери" з метою вирішення питання можливого працевлаштування на робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю за посадою "адвокат", проте особа відмовилася від запропонованої вакансії.

При цьому, доказів щодо відмови АО "Жованник і партнери" у працевлаштуванні осіб з інвалідністю у 2019 році апелянт суду не надав.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів, зокрема, створило робочі місця для інвалідів та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про вжиття Підприємством заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення, яке є підставою для застосування до нього штрафних санкцій, визначених статтею 20 Закону № 875-XІI.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі № 806/1368/17 вказав, що за змістом статті 18-1 Закону № 875-XII пошук підходящої роботи для інвалідів здійснює державна служба зайнятості. Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, а також зважаючи на те, що відповідач виконав вимоги, покладені на нього розділом IV Закону № 875-XII, а чинне законодавство не зобов`язує підприємство самостійно займатися пошуком та працевлаштуванням інвалідів, суд вважає, що підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій відсутні, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року по справі № 540/1081/20, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Семенюк Г.В. Судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.