Рішення

від 30.06.2020 по справі 640/13355/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року м. Київ № 640/13355/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом

Головного управління ДФС у м. Києві доДочірнього підприємства Водолій про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у м. Києві (адреса місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ідентифікаційний код - 39439980) (надалі - позивач або ГУ ДФС у м. Києві або Контролюючий орган) подало на розгляд Окружному адміністративному суду м. Києва позов до Дочірнього підприємства Водолій (адреса: 04201, м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, буд. 35, ідентифікаційний код - 30109376) (далі - відповідач або ДП Водолій ), у якому просить суд стягнути кошти з платника податків ДП Водолій з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу в розмірі 598 267,61 грн.

Мотивуючи позовні вимоги ГУ ДФС у м. Києві наголошує, що станом на момент звернення до суду загальна сума податкового боргу ДП Водолій , яка не сплачена у встановлені законодавством строки, становить 598 267,61 грн. Позивач вказав, що заборгованість складається з:

податку на додану вартість - 344 431,55 грн., в тому числі пеня 93550,30 грн., яка виникла у зв`язку з несплатою платником податків сум податкових зобов`язань нарахованих контролюючим органом, згідно прийнятих податкових повідомлень-рішень які на даний час мають статус узгоджених, відповідно до вимог Закону;

податку на прибуток приватних підприємств - 253836,06 грн., в тому числі пеня - 41349,81 грн., яка виникла у зв`язку з несплатою платником податків сум податкових зобов`язань нарахованих контролюючим органом, згідно прийнятих податкових повідомлень-рішень, що за результатом розгляду адміністративної справи № 826/13509/16 скасовані не були, а відтак грошові зобов`язання визначені останніми набули статусу узгоджених.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2019 відкрито провадження у адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Копію вказаної ухвали направлено листом з поштовим ідентифікатором № 01051 0426224 0 за місцем реєстрації відповідача, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - 04201, м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, буд. 35.

В силу ч. 4 ст. 124 Кодексу адміністративного судочинства України (в тексті скорочено - КАС України), у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Суд примічає, що відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав, у зв`язку з чим та у відповідності до ч. 6 ст. 162 та ч. 2 ст. 175 КАС України суд вирішує даний спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державне підприємство Водолій зареєстровано як юридична особа, станом на час звернення позивача до суду з цим позовом та на теперішній час перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві.

27.12.2017 за самостійним рішенням контролюючого органу анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість у зв`язку з ненаданням декларацій протягом року.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України, Кодекс) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Разом з тим, станом на дату звернення позивача до суду за відповідачем обліковується податковий борг в розмірі 598267,61 грн. з:

податку на додану вартість - 344431,55 грн., в тому числі пеня 93550,30 грн.;

податку на прибуток приватних підприємств - 253 836,06 грн., в тому числі пеня 41349,81 грн.

Згідно із п. 19.1 ст.19 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів та здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Положеннями п.п.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.п.14.1.137 п.14.1 ст.14 ПК України орган стягнення - це державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із п.п.14.1.152 п.14.1 ст.14 Кодексу погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

При цьому, положеннями п.41.2 ст.41 ПК України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до п.41.1 ст.41 Кодексу контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України (п.41.3 ст.41 ПК України).

При цьому, приписами ст.19-3 ПК України передбачено функції державних податкових інспекцій. Так, державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

З аналізу вказаних норм вбачається, що Головне управління ДФС у м. Києві є контролюючим органом, якому надано право здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу, у тому числі і стягувати суми податкового боргу, оскільки такі повноваження не входять до функцій державної податкової інспекції, в якій платник податків стоїть на обліку.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на час звернення позивачем із адміністративним позовом за відповідачем рахується податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість у загальному розмірі 598267,61 грн., що підтверджується карткою особового рахунку платника податку.

Вказаний борг виник на підставі:

податкової вимоги № 7794-23 від 08.06.2015 на суму 285280,87 грн. (отримано відповідачем поштою 18.06.2015);

податкового повідомлення-рішення № 0000212204 від 19.01.2015, яким визначено позивачу до сплати суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 250 711,25 грн., в тому числі 200569 грн. за основним платежем та 51142,25 - штрафні санкції;

податкового повідомлення-рішення № 0000202204 від 19.01.2015, яким визначено позивачу до сплати суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 214 233,75 грн., в тому числі 171387 грн. за основним платежем та 42846,75 грн. - штрафні санкції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2017 у адміністративній справі № 826/13509/16 у задоволенні позову Дочірнього підприємства Водолій до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2015 № 0000212204 та № 0000202204 відмовлено.

Зазначене рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 05.06.2017.

Отже, грошові зобов`язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 19.01.2016 за результатами розгляду адміністративної справи набули статусу узгоджених.

Податковим органом також нараховано пеню з податку на додану вартість у сумі 93550,30 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 41349,81 грн.

Згідно із пп. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, відповідно до абзацу 2 п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Виконанням податкового обов`язку згідно пункту 38.1 статті 38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання протягом установленого строку.

Судом встановлено, що сума податкового боргу виникла на підставі самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань, згідно податкової звітності та податкових повідомлень-рішень, що набули статусу узгоджених.

Відповідно до пп. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Оскільки, на момент звернення позивача з даним позовом, протягом розгляду справи відповідачем не погашено узгоджену суму грошового зобов`язання у сумі 598267,61 грн., то суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 90 КАС України, передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приймаючи до уваги, що податковий борг відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, зважаючи, що наявність у останнього вказаної заборгованості, яка підтверджується наявними у матеріалах справи документами, з урахуванням того, що доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день прийняття даного рішення сторонами не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 159, 243-245, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Водолій (адреса: 04201, м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, буд. 35, ідентифікаційний код - 30109376) з наявних банківських рахунків, обслуговуючих відповідного платника податків, на користь Головного управління ДФС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код - 39439980) податковий борг у сумі 598267,61 грн. (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч двісті шістдесят сім гривень 61 копійки).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко