Постанова

від 29.06.2020 по справі 640/1934/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/1934/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіФайдюка В.В.,

СуддівМєзєнцева Є.І.,

Чаку Є.В.

При секретаріМарчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України, третя особа: Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду мста Києві з позовом до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України (далі відповідач), третя особа - військова частина НОМЕР_1 (далі третя особа), в якому просив:

- визнати протиправною відмову Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України у виплаті грошової компенсації за не отримане під час проходження військової служби речове майно;

- зобов`язати Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за не отримане під час проходження військової служби речове майно згідно довідки від 08 листопада 2018 року №708 у сумі 18 512,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою про проведення виплати нарахованої грошової компенсації за недоотримане речове майно, однак отримав відмову вмотивовану тим, що грошова компенсація за не отримане під час проходження військової служби речове майно виплачується при звільненні. Оскільки позивач не отримав таку грошову компенсацію при звільненні, то відсутні підстави для її виплати.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року даний адміністративний позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, що полягає у невиплаті позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а тому позивач має право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 18 512,22 грн, і його права в цій частині повинні бути поновлені шляхом стягнення з відповідача відповідної суми.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відмова у виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби позивачу є правомірною, оскільки позивач, надавши згоду про виключення його зі списків особового складу військової частини, погодився з тим, що з ним проведено всі необхідні розрахунки. Законодавством не передбачено виплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, особам, звільненим з військової служби та втратили статус військовослужбовця.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Наказом начальника Головного управління персоналу заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 01 листопада 2018 року №325 ОСОБА_1 звільнено з військової служби відповідно до підпункту «й» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09 листопада 2018 року №114 (по стройовій частині) у зв`язку із звільненням в запас на підставі наказу від 01 листопада 2018 року №325 відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, наказано ОСОБА_1 виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 18 512,22 грн.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 листопада 2018 року №117 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу 16 центру планування та контролю навігаційного забезпечення Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України.

Листом від 16 січня 2019 року №292/252 Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України відмовив позивачу у проведенні виплати грошової компенсації за неотримане речове майно у зв`язку з відсутністю правових підстав для проведення виплати зазначеної грошової компенсації.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, останній звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається апелянт в своїй скарзі.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закону № 2011).

Статтею 1 Закону № 2011 передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Згідно ч.1 статті 9-1 Закону № 2011 речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі Порядок № 178).

Пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

З вищенаведеного вбачається, що військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за неотримане речове майно у разі звільнення з військової служби. Зазначені гарантії реалізуються відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, в тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Згідно змісту абз.1,3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивач відповідає вимогам, встановленим пунктами 2 та 3 Порядку № 178, та виплата вказаної компенсації передбачена в наказі командира військової частини НОМЕР_2 від 09 листопада 2018 року № 114, то він має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Стаття 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 30 червня 2020 року.

Головуючий суддя:В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Є.В. Чаку