Постанова

від 01.07.2020 по справі 1.380.2019.006888

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006888 пров. № А/857/3854/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.006888 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Комунального підприємства Львівської обласної ради Інформаційні системи Край про стягнення платежу (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Кузан Р.І., в м. Львові Львівської області 24.02.2020 року), -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Львівській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Львівській області) звернулось до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства Львівської обласної ради Інформаційні системи Край (далі - відповідач, КП ЛОР Інформаційні системи Край ), в якому просить стягнути з КП ЛОР Інформаційні системи Край штрафні санкції за неподання розрахунків частини чистого прибутку (доходу), що вилучається до бюджету у сумі 9123,27 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та винесене з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що станом на 19.09.2019 у відповідача виник податковий борг по штрафних санкціях за неподання розрахунків частини чистого прибутку, що становить 9123,27 грн. Як зазначає позивач, такий борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень і є узгодженим. Оскільки платником не вживаються заходи щодо погашення заборгованості, просить стягнути таку у судовому порядку.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до частини п. 3 ч. 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Відповідач - КП ЛОР Інформаційні системи Край зареєстрований як юридична особа та внесений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій з кодом ЄДРПОУ 19159986, місцезнаходження: 79008, Львівська область, м.Львів, вул.Винниченка, 18.

Згідно з інформацією щодо розрахункових рахунків КП ЛОР Інформаційні системи Край (код ЄДРПОУ 19159986) станом на 20.09.2019 у відповідача наявні відкриті рахунки в установах банків.

Згідно з довідкою Головного управління ДФС у Львівській області від 18.09.2019 № 422/9/13-01-51-08 податковий борг по штрафних санкціях за неподання розрахунків частини чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств КП ЛОР Інформаційні системи Край становить 9123,27 грн. та виник на підставі:

- податкового повідомлення-рішення від 27.11.2017 № 0158391225 на суму 1190,00 грн., винесене на підставі акта про результати перевірки № 1497/13-01-12-25/19159986 від 15.11.2017 (залишок несплаченої суми 1136,57 грн.);

- податкового повідомлення-рішення від 05.04.2018 № 0084671225 на суму 1020,00 грн., винесене на підставі акта про результати перевірки № 516/13-01-12-25/19159986 від 22.03.2018;

- податкового повідомлення-рішення від 05.01.2018 № 0000331225 на суму 3250,00 грн., винесене на підставі акта про результати перевірки №1661/13-01-12-25/19159986 від 18.12.2017;

- податкового повідомлення-рішення від 18.06.2018 № 0139591225 на суму 1020,00 грн., винесене на підставі акта про результати перевірки № 1455/13-01-12-25/19159986 від 07.06.2018.

Окрім цього, у зв`язку з несплатою відповідачем у встановлені законодавством строки грошового зобов`язання, контролюючим органом нараховано пеню, яка облікується за платежем 21010300 - частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств у сумі 2696,70 грн.

Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей кодекс, зокрема, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів визначено у статтях 9-10 цього Кодексу.

Разом з тим, частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету унітарними підприємствами, хоча і є обов`язковим до сплати цими підприємствами платежами, але не входить до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов`язкових платежів), визначеного статями 9 та10 ПК України.

Так, відповідно до частини 1 статті11-1 Закону України Про управління об`єктами державної власності від 21.09.2006 № 185-V, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №185-V), державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України Украерорух відповідно до Закону України Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів , державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств Міжнародний дитячий центр Артек і Український дитячий центр Молода гвардія ) та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затверджено Постановою Кабінет Міністрів України від 23.02.2011 № 138 (далі - Порядок № 138).

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку № 138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Тобто, частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово-господарської діяльності, розраховується за правилами бухгалтерського обліку та формою розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та декларується і сплачується у строк та в порядку, передбачені для податку на прибуток підприємств.

При цьому, як вже було зазначено вище, частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм ПК України, оскільки цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків.

Покладення ж на контролюючі органи повноважень щодо обліку спірних платежів, а також контролю за правильністю та своєчасністю надходження їх до Державного бюджету України не змінює правової природи таких платежів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.08.2018 по справі № 826/19797/16.

З матеріалів справи встановлено, що податкова заборгованість по штрафних санкціях за неподання розрахунків частини чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств КП ЛОР Інформаційні системи Край становить 9123,27 грн. та виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 27.11.2017 № 0158391225 на суму 1190,00 грн., від 05.04.2018 № 0084671225 на суму 1020,00 грн., від 05.01.2018 № 0000331225 на суму 3250,00 грн., від 18.06.2018 № 0139591225 на суму 1020,00 грн. та пені на суму 2696,70 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті та штрафні санкції застосовані у зв`язку з неподанням відповідачем розрахунків частини чистого прибутку підприємства у встановленому законодавством порядку.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку не оскаржувались.

Відтак, предметом стягнення в даному випадку є не самостійно визначені відповідачем у відповідних розрахунках суми чистого прибутку, що підлягають сплаті до бюджету, а донараховані податковим органом грошові зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями за неподання таких розрахунків.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями визначено строки сплати до бюджету визначених податковим органом сум штрафних (фінансових) санкцій, а також наслідки для відповідача у разі несплати таких.

Відповідно до підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідачем не надано доказів сплати визначених податковим органом сум штрафних (фінансових) санкцій, відтак, вказані суми грошових зобов`язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу у відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 ПК України.

У разі коли у платника податків виник податковий борг контролюючий орган, у відповідності до вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами п. 58.3 ст. 58 ПК України у разі, коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

Згідно пунктів 95.1, 95.2 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, податковий орган набуває право на стягнення податкового боргу (в т.ч. і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму податкового зобов`язання протягом 60 днів після винесення платнику податків податкової вимоги.

Апеляційним судом встановлено, що ГУ ДПС у Львівській області не було надіслано КП ЛОР Інформаційні системи Край податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Доказів протилежного станом на час розгляду справи суду не надано.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом не виконано умов щодо надіслання на адресу КП ЛОР Інформаційні системи Край податкової вимоги про сплату боргу, відтак у позивача на даний час відсутнє право на стягнення з відповідача податкового боргу в судовому порядку.

Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ стосується вимог якості закону та юридичної визначеності. Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог якості закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі Михайлюк та Петров проти України (заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз згідно із законом насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі Полторацький проти України (від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні, свідчать про довільне і неправильне трактування ним норм податкового законодавства.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.006888 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав та виключно у випадках, визначених частиною 4 та пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська