Постанова

від 24.06.2020 по справі 621/1613/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 621/1613/19 Головуючий суддя І інстанції Овдієнко В. В.

Провадження № 22-ц/818/3318/20 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: визнання права власності на земельну ділянку

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря : Семикрас О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 17 березня 2020 року, ухвалене у складі головуючого судді Овдієнко В.В., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського Господарства Штефан Віталія Олексійовича про визнання факту належності майнового паю та визнання особи співвласником,

встановив:

14 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ФГ Штефана В. О. , у якому просила встановити факт приналежності майнового паю ОСОБА_1 до фермерського господарства Штефана В. О. та зобов`язати визнати її співвласником. Судові витрати по справі просила стягнути з відповідача.

Позовна заява мотивована тим, що вона працювала в КСП "Геніївський" з 12.08.1970 по 29.04.2000, була відрахована з членів КСП "Геніївський" та звільнена з посади вищезгаданого КСП у зв`язку з передачею земельного та майнового паїв ФГ Штефана В. О. згідно з Положенням про паювання і виділення майна при реформуванні КСП на підставі заяви від 25.02.2000.

Вказала, що за час роботи у КСП "Геніївське" їй був нарахований та виділений майновий пай у сумі 4 770 грн 80 коп. Загальними зборами пайовиків КСП "Геніївське", де проголосували 244 особи, що підтверджується Протоколом № 4 від 04.03.2000, було встановлено: 66 осіб, в тому числі і вона, передали свої земельні та майнові паї ФГ Штефана В. О .

Використавши паї всіх 66 осіб на суму 214 975 грн 00 коп., в 2006 році відповідач здійснив на свій розсуд вибіркову купівлю-продаж майнових паїв лише 56 осіб, замість реально використаних 66.

На підставі вище зазначеного факту розбіжностей, відповідач, діючи в своїх власних інтересах, позбавив її майнової частки.

Вважала, що дії відповідача незаконними, оскільки згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" пай є власністю члена підприємства, і у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

На її звернення до відповідача в 2012 році вона отримала письмову відповідь у формі звинувачень в корисливих намірах. Вона подала ряд звернень до Геніївської сільської ради в особі голови Русіна Ю. В. з проханням надати інформацію стосовно приналежності її майнового паю до ФГ Штефана В. О. , але у відповідь на звернення вона не отримала чіткої інформації.

Після багаторазових звернень до різноманітних інстанцій, їй було рекомендовано звернутись до суду (а. с. 2-3).

У письмовому відзиві відповідач ФГ Штефан В.О. заперечував проти позову з тих підстав, що до фермерського господарства Штефана В.О. передано не усі майнові паї у формі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), а лише 56 осіб, що було оформлено нотаріально. Документального підтвердження права на свою частку ОСОБА_1 до ФГ Штефана В.О. не надавала, а останнє вказаний майновий пай не отримувало та ним не користувалось (а. с. 51-53).

09.08.2019 від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, де зазначила, що Фермерське господарство подало відзив на позовну заяву, в якому посилається на договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться в спільній частковій власності від 12.12.2000 та акти на приймання-передачу основних засобів, згідно вказаного договору. Але в зазначених документах відсутній список осіб, за рахунок яких було сформовано ФГ Штефана В.О. , а тому не підтверджується факт, що господарство не користувалось її майновим паєм.

Натомість для підтвердження своїх позовних вимог, вона посилається на копію Протоколу № 4 загальних зборів КСП "Геніївське" від 04.03.2000, де в п. 1 порядку денного розглянуто заяви про вихід з членів КСП з земельними і майновими паями, та зазначено список осіб, що вийшли з членів КСП та передали свої паї до ФГ Штефана В.О. , у тому числі разом із членами своєї родини під № 22 ОСОБА_1 , № 23 ОСОБА_3 , № 24 ОСОБА_3 .

Зазначає, що вона передавала свій майновий пай ФГ Штефана В.О. саме з тих підстав, що в його господарстві також інші члени її родини. Тільки її батько ОСОБА_3 за № 39 знаходиться в списку власників майнових паїв, право власності яких перейшло до ФГ Штефана В.О. згідно договору купівлі-продажу від 01.07.2006, а її не зазначено. Цей факт підтверджує довідка № 1065 від 08.07.2019, видана Генїївською сільською радою Зміївського району Харківської області в тому, що згідно книги обліку майнових сертифікатів, були видані сертифікати наступним громадянам: ОСОБА_3 , сертифікат серія ХА117526 , сума 4 415 грн 70 коп.; ОСОБА_1 , сертифікат серія ХА117206 , сума 4 770 грн 82 коп.

У зв`язку з передачею земельного та майнового паїв до ФГ Штефана В.О. , згідно з Положенням про паювання і виділення майна при реформуванні КСП, на підставі заяви від 25.02.2000, що підтверджується довідкою з архівного відділу № 01-36/76 від 04.12.2013, всіх працюючих звільнено 29.04.2000, в тому числі і її за № 38 з виділенням майна в натурі, яке ввійшло в суму 214 974 грн 70 коп.

Відповідно до Протоколу № 4 від 04.03.2000 та № 6 загальних зборів КСП "Геніївське" від 10.11.2000 зазначена сума майнових паїв осіб, що виходять зі складу КСП до ФГ, складає 214 974 грн 70 коп. В той же час ФГ зазначає, що використало тільки її земельний пай, але не надало стосовно цього ніяких доказів та документальних підтверджень. Відповідно до списку власників майнових паїв, право власності яких перейшло до ФГ Штефана В. О. згідно договору купівлі-продажу від 01.07.2006 зазначено не 56 (як у відзиві), а 58 осіб на суму 190 910 грн 74 коп., що не відповідає реально використаним паям та забраному майну стосовно реформування КСП на суму 214 974 грн 70 коп. Також не представлений список осіб згідно рішення зборів співвласників про продаж часток, які знаходяться у спільній власності на момент створення господарства в 2000 році.

Вона була особисто присутньою під час укладання договорів купівлі-продажу 20.06.2006, мала відповідні документи, але ОСОБА_2 відмовив в укладенні з нею договору, висловлюючи намір зробити це пізніше, але після неодноразових її звернень так цього і не здійснив. Після чого, в 2012 році дав письмову відповідь з недостовірними даними.

Згідно до листа Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації № 0496/11-28 від 16.01.2014 не підтверджує факт, що ФГ зазначений майновий пай не отримувало та ним не користувалось, а тільки повідомляє за інформацією керівника ФГ Штефана В. О., що до складу його господарства свої паї внесли 56 осіб, які уклали з ним договір купівлі-продажу в 2006 році. Департамент рекомендує звернутися за місцем реєстрації майнових сертифікатів до сільської ради, на території якої знаходиться КСП "Геніївське", для уточнення користувача її майнового паю. Для цього нею було подано клопотання до суду про витребування доказів від 16.07.2019.

Майно, що ввійшло в господарство за Протоколом загальних зборів № 4 від 04.03.2000, та Протоколом № 6 від 10.11.2000 у відповідності до використаних паїв на суму 214 974 грн 70 коп., а в представлених даних ФГ стосовно договору купівлі-продажу 2006 року значиться інша сума - 190 910 грн. 74 коп. Але після підрахунку актів прийому-передачі основних засобів згідно договору про спільне використання майна загальна сума тільки 185 000 грн. Тому, представлені акти приймання-передачі майна містять невідповідності майже на 30 000 грн, що свідчить про невідповідність списку осіб використаних паїв.

ФГ Штефана В.О. формувалось базуючись на основі майна, яке належало членам КСП "Геніївське", тобто власників майнових паїв. Отже особи передали свої земельні та майнові паї в оренду Фермерському господарству, бо тільки в сукупності використовувались паї фермером.

Щодо договорів про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться в спільній частковій власності від 12.12.2000 список осіб та загальна сума взагалі не зазначені, а мають відповідати сумі використаних паїв всіх 66 пайовиків, а саме 214 974 грн 70 коп. стосовно забраного майна при реформуванні КСП "Геніївське" на 2000 рік. Зокрема, 15 осіб взагалі не зазначені в списку, а 7 осіб включено в договір купівлі-продажу з новими прізвищами, що свідчить про розбіжності щодо 8 осіб. Представлений відповідачем список власників майнових паїв, право власності яких перейшло до ФГ 01.07.2006, згідно договорів купівлі-продажу, не відповідає реально використаним майновим паям, які зазначені в 2000 році.

Відповідно Указу Президента України від 29.01.2001 № 62/2001 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" майнові паї дозволено виділяти в натурі, дарувати, міняти, передавати в спадщину або в оренду. До договорів купівлі-продажу майнового паю також обов`язково додаються рішення зборів співвласників про продаж часток у спільній власності, затверджених наказом Мінагрополітики України від 09.04.2001р. № 97. ФГ Штефана В. О. не надало копію протоколу загальних зборів зі списком осіб, на основі якого були підписані договори купівлі-продажу від 01.07.2006.

Таким чином, її твердження про те, що Фермерське господарство, використавши майнові паї 66 осіб на суму 214 974 грн 70 коп., в тому числі і її майновий пай ХА117206 на 4 770 грн 80 коп., підтверджується вищезазначеними документами і є обґрунтованим. Натомість відповідач свою позицію, щодо 58 використаних паїв доказової бази не надав, таких даних в Протоколі № 4 загальних зборів КСП "Геніївське" від 04.03.2000 та Протоколі № 6 від 10.11.2000 взагалі не існує.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 17 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду незаконне, необґрунтоване, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вказала, що у клопотанні до сільської ради про витребування доказів від 16.07.2019 р. зазначено питання про список осіб, за рахунок яких збиралось майно. Але суд в ухвалі від 23.10.2019р. змінив суть питання і зазначив про виділене майно в натурі по кожному майновому паю, але таких даних в сільській раді дійсно немає, бо майно забиралось сумарно за майнові паї всіх 67 осіб. Із-за розбіжностей в клопотанні суду стосовно майна по кожному майновому паю, її позбавили законного права на докази по справі. Наголошує, що не заперечувала факт відсутності себе в списку 58 осіб купівлі- продажу майнових паїв. Але суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що ФГ Штефана В.О. формувалось в тому числі за рахунок і її майнового паю в 2000 році на затверджену в Протоколі №6 суму 214974,70 грн. Купівля-продаж була здійснена вибірково в 2006 році на суму 190910,74 грн., а решта осіб залишились співвласниками.

Зазначила, що договір купівлі-продажу від 01.07.2006 року укладено не з усіма 67 особами, яким були виділені та присвоєні відповідні реєстраційні номера нотаріусом Анохіною Вікторією Михайлівною з № від 998 по 1062, та № 1000 і № 1219 при формуванні господарства, а з лише 58 пайовиками, з відсутніми реєстраційними №1050 - 1058, свідчить про те, що не всіх пайовиків включено в договір купівлі-продажу. Це означає, що список осіб був представлений нотаріусу, але не був висвітлений у судовому засіданні. Суд першої інстанції взагалі не звернув увагу на розбіжності в списках осіб.

Вказала, що суд не прийняв до уваги Протоколи №4 від 04.03.2000р., та №6 від 10.11.2000р. Натомість Договір про спільне володіння і розпорядження майном, що знаходиться в спільній частковій власності від 12.12.2000р, та список власників майнових паїв, право власності яких перейшло до ФГ Штефана В.О. згідно договорів купівлі- продажу від 01.07.2006 р., на які посилається відповідач, без відповідних підписів та печаток були визнані правомірними.

У письмовому відзиві представник відповідача ФГ Штефана В. О. - адвокат Демура І.Б. просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Зміївського районного суду Харківської області від 17 березня 2020 року -без змін.

На обґрунтування вказав, що до фермерського господарства Штефана В. О. передано майнові паї, у формі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), 56 осіб, що було оформлено нотаріально. Документального підтвердження права на свою частку ОСОБА_1 до ФГ Штефана В. О. не надавала, а відповідач вказаний майновий пай не отримав та ним не користувався.

Вказав, що у відповідності зі Свідоцтвом НОМЕР_1 про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 11 лютого 2003 року, виданого Геніївською сільською радою, частка ОСОБА_1 на яку вона має право, визначена в розмірі 4770,80 грн., або 3,15% від загальної вартості майна пайового фонду КСП Геніївське на 01 квітня 2000 року. В свою чергу, ФГ Штефана В. О. зазначає, що на сьогоднішній день майно, яке увійшло до зазначеного господарства знаходиться на території 2-го відділення КСП Геніївське , до його складу свої майнові паї, у формі Свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), що було задокументовано та завірено нотаріально з присвоєнням відповідних реєстраційних номерів, документальне підтвердження на свою частку ОСОБА_1 до Фермерського господарства Штефана Віталія Олексійовича не надавала , а останнє зазначений майновий пай не отримувало та ним не користувалось. Зазначене підтверджується листом Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації №С-496/11-28 від 16 січня 2014 року.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 вказала, що на її вимоги не був представлений список пайовиків з відповідністю до забраного майна на загальну суму 214974,70 грн., зверталась до суду для з`ясування приналежності її майнового паю на момент створення господарства в 2000 році.

Зазначає, що представлений нею лист Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації №0496/11-28 від 16 січня 2014 року, на який посилається відповідач, не підтверджує факт використання паю на момент створення господарства, а лише зазначає зі слів ФГ Штефана , що її майновий пай він не набув у власність в результаті купівлі-продажу у 2006 році. В той же час, відповідач не заперечує факт використання майнових паїв на суму, забраних єдиним комплексом на суму 214 975грн., що зазначається в Проколах №4 та №6. У представленому списку в 2006 р. через 6 років користувань паями, зазначається вже сума 190 911 грн. та відсутні 10 пайовиків, зокрема позивачки ОСОБА_1 , та додані 2 нові прізвища : ОСОБА_6 (який був одноосібником), ОСОБА_7 (бухгалтер ФГ Штефана В.О. ). З метою зменшення податкового навантаження та уникнення належних розрахунків з розбіжностями майже на 30000 грн на 2000 рік, відповідач представив договір від 12.12.2000 року без конкретних відповідних списків осіб та сум.

Відповідач не надав до суду достовірних документів, стосовно яких майно, яке увійшло до зазначеного господарства у формі Свідоцтв про право власності на майновий пай, згідно протоколу зборів співвласників про продаж часток, що знаходяться у спільній власності, що є обов`язковою вимогою для укладення договору купівлі - продажу. Достовірної доказової бази щодо 56 пайовиків в матеріалах справи немає. ФГ використало майновий пай ще в 2000 році при отриманні майна єдиним комплексом на суму 214975грн., а не через 6 років в 2006 році, здійснивши за бажанням купівлю-продаж. Не доречно до достовірних документів 2000 року долучати свідоцтва про право власності 2006 року, які не відповідають затвердженій сумі 214975грн.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися у судове засідання, за відсутності інших учасників справи, які були належним чином повідомлені про розгляд справи, що відповідно до ст.ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає подальшому розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам оскаржене рішення суду у повній мірі відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів передачі свого права на майновий пай Фермерському господарству Штефана В.О. та що він фактично володіє, користується або розпоряджається майном.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч.1 ст. 358 ЦК).

Частинами 1 та 2 ст. 364 ЦК встановлено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник має право на одержання грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Частиною 1 ст. 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство передбачено, що майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій.

Статтею 361 ЦК України передбачено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві (ч. 2 ст. 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство ).

У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін формі (ч. 3 ст. 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 "Про врегулювання питань забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" затверджено Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 року за № 62 "Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств" визначено, що майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства, свідоцтво (майновий сертифікат) з відміткою про виділення майна в натурі (однак в сукупності із актом приймання-передачі майна) можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене (виділене) майно в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку № 177 майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування, видається нове свідоцтво.

Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. До зазначеного списку додаються такі документи: акт розрахунку уточненого пайового фонду; уточнена структура пайового фонду; уточнений перелік майна пайового фонду. Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування, до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради. Оформлені свідоцтва реєструються у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Відмову у видачі свідоцтва можна оскаржити в судовому порядку (п. 14 Порядку № 177).

Відповідно до положень статті 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з Порядком визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177 Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки , до списку осіб, які мають право на майновий пай, включаються всі члени підприємства, а також, особи, за якими відповідно до законодавства зберігається право на майновий пай, зокрема: спадкоємці померлих осіб, які мали право на майновий пай. Список осіб, які мають право на майновий пай, складається комісією і затверджується зборами співвласників. Право на майновий пай посвідчується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат).

Відповідно до положень статті 15 ЦК України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (стаття 3 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції).

Згідно з положеннями статті першої Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство колективне сільськогосподарське підприємство (далі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підприємство є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку та може мати печатки .

Статтею п`ятою цього Закону визначено, що членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. В силу статті сьомої Закону об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами власності. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції з господарського управління колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених (ч.ч.1-3 ст. 8 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство ).

Згідно з положеннями статті 9 даного Закону до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

Відповідно до пункту 4 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року№ 62 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) у процесі реорганізації підприємств, у тому числі при вирішенні майнових питань, належні їм активи, відображені у загальному переліку на дату реорганізації, поділяються на такі групи: активи, передбачені для задоволення кредиторської заборгованості реорганізованого підприємства, які передаються підприємству-правонаступнику; активи, які не підлягають паюванню; майно соціальної інфраструктури; активи пайового фонду.

Складання (уточнення) переліків активів та зобов`язань підприємств здійснюється комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки.

В силу пункту 8 цього Порядку кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів:

- об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу;

- об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду;

- отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд;

- відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

Виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників (пункт 9 даного Порядку).

Положенням статті 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник відповідно до частини другої статті 319 ЦК України має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем в майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

На підставі Указу Президента України від 29 січня 2001 № 62 (62/2001) в Україні забезпечується вільне здійснення права власності на паї, зокрема передачу паїв в оренду, купівлю-продаж, дарування, міну, передачу у спадщину.

Відповідно до положень Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом на право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради.

Свідоцтво (майновий сертифікат) засвідчує наявність у власника частки (паю) колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, який в подальшому спільно використовується. Свідоцтво є на руках у тих осіб, хто в натурі пай не отримали і використовують його спільно з іншими співвласниками.

Пунктом 8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62, передбачено, що кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

Листом Міністерства аграрної політики України від 20 квітня 2005 року № 37-17-2/5492 встановлено, що при викупі майнових паїв або часток у майні, що знаходиться у спільній частковій власності, відповідно до Договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, обов`язково укладаються відповідні договори купівлі-продажу, форми яких наведені у Рекомендаціях щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності, затверджених наказом Мінагрополітики від 09 квітня 2001 року № 97.

При викупі майнових паїв договори купівлі-продажу укладаються з кожним власником цих паїв і підписуються сторонами договору особисто або довіреною особою, повноваження якої посвідчуються нотаріально.

До договорів купівлі-продажу майнового паю обов`язково додаються копії договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній (частковій) власності, та акт приймання-передачі майна співвласниками від підприємства правонаступника, довіреність на ім`я голови комітету (уповноважену особу) спілки (об`єднання) громадян-співвласників майна на право представляти їхні інтереси, рішення зборів співвласників про продаж часток у спільній частковій власності.

Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частини першої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Таким чином, для придбання частки майна, що знаходиться у спільній частковій власності необхідна наявність договору про спільне володіння, користування та розпорядження майном, наявність відмови співвласників від переважного права купівлі частки при купівлі майнових прав сторонньою особою, додержання письмової форми договору купівлі-продажу майнових прав із зазначенням істотних умов договору та після цього отримання свідоцтва на право на майновий пай новим власником.

Як вбачається з матеріалів справи, з довідок сільськогосподарського підприємства "Геніївське" № 242 від 29.04.2000 та № 246 від 03.05.2000 позивач ОСОБА_1 дійсно працювала в радгоспі "Геніївський" (в травні 1996 року перейменований в КСП "Геніївське" пр. № 48 від 03.05.1996) з 12 серпня 1970 року по 29 квітня 2000 року, і виведена з членів КСП, ій виділений земельний пай при розпаюванні земель КСП "Геніївське", в розмірі 4,78 умовних кадастрових гектарів, земельний пай зданий в оренду (а. с. 5).

Рішенням загальних зборів членів КСП "Геніївське" від 04.03.2000, протокол № 4, затверджено список осіб, які виходять із членів КСП "Геніївське" з земельними і майновими паями в кількості 331 осіб, в тому числі ОСОБА_1 ; виділено землі особам, які віддали земельні паї Штефану В. О. , зокрема ОСОБА_1 виділено земельний пай на ділянці в„– 3 , де розміщено 35, 52 паї, по списку черговості паювання № 22 (а. с. 12, 13-24, 29, 30, 158-168).

З довідки архівного відділу Зміївської районної державної адміністрації Харківської області № 01-36/76 від 04.12.2013 та розпорядження № 12 від 19.04.2000 вбачається, що згідно з розпорядженням по КСП "Геніївське" від 19.04.2000 № 12 "в зв`язку з реформуванням КСП, згідно Указу Президента України "Про невідкладні заходи прискорення реформи аграрного сектору економіки" № 1529/99 від 03.12.1999 на підставі поданих заяв про вихід з членів КСП з належним земельним та майновим паєм: 1. Вивести з членів КСП та звільнити з роботи з наданням земельного паю в натурі 4,78 ум. кадастрових гектарів, в тому числі: 3,4 ум. кад. га пашні, 0,75 га сіножатей, 0,55 га пасовищ та майнового паю згідно з Положенням про паювання і виділення майна при реформуванні КСП слідуючим: 38. ОСОБА_1 підстава: заява від 25.02.2000 року" (а. с. 6-8).

Рішенням загальних зборів КСП "Геніївське" від 10.11.2000, протокол № 6, затверджено розрахунок розподілу майнових паїв на загальну суму 1 488 800 грн 00 коп., в тому числі ФГ Штефана на суму 214 974 грн 70 коп., що складає вартість майнових паїв 67 осіб (а. с. 25-27, 60-61, 169-171).

Відповідно довідки Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області № 1065 від 08.07.2019, згідно книги обліку майнових сертифікатів були видані сертифікати наступним громадянам: ОСОБА_3 , сертифікат ХА 117526 , сума 4 415 грн 70 коп.; ОСОБА_1 , сертифікат ХА 117206 , сума 4 770 грн 82 коп.; ОСОБА_3 в книзі реєстрів відсутній (а. с. 47, 86).

На підставі сертифіката ХА № 117206 "Про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), виданого Геніївською сільською радою 11.02.2003, ОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства КСП "Геніївський", реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю "Генівське", відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 10.11.2000, загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 01.04.2000 становить 1 502 640 грн, частка ОСОБА_1 визначена в розмірі 4 770 грн 80 коп, або 3,15 відсотків (а. с. 10).

З наданих відповідачем копій установчих документів ФГ Штефана В. О. зареєстрованого Зміївською державною районною адміністрацією 29.06.2000, код ЄДРПОУ 04050636, договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності від 12.12.2000, підписаного уповноваженою особою ОСОБА_2 , списку власників майнових паїв, право власності яких перейшло до ФГ Штефана В. О. згідно договорів купівлі-продажу від 01.07.2006, витратних накладних та актів приймання-передачі основних засобів згідно договору про спільне використання майна, вбачається, що фактично ФГ Штефана В. О. придбало у власність майнові паї 58 осіб на загальну суму 190 910 грн 74 коп., що менше, ніж було передбачено Рішенням загальних зборів КСП "Геніївське" від 10.11.2000, протокол № 6. Позивач ОСОБА_1 відсутня у списку осіб, з якими ФГ " Штефана В. О. " було укладено договір купівлі-продажу майнового паю. Також, відсутні відомості про використання майнового паю ОСОБА_1 під час створення фермерського господарства (а. с. 54-59, 62-81, 137-149).

На відсутність підстав вважати, що ФГ Штефана В.О. набуло у власність або фактично використовує майновий пай ОСОБА_1 вказують і листи Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації № С-496/11-28 від 16.01.2014, Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління міндоходів у Харківській області ГУ Міндоходів у Харківській області № 293/9/20-09-18-23 від 21.02.2014, Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області № 02-11/С-57 від 05.12.2013, № 02-11/С-7 від 21.02.2014, №02-14/С-5 від 14.04.2015, Зміївської районної державної адміністрації Харківської області № 01-11/С-486 від 24.10.2013 та № 01-14/С-199 від 06.05.2015, що були надані у відповідь на звернення ОСОБА_1 (а. с. 9, 11, 28, 31, 33-35).

Відповідно до Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2001 року № 177 Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки на виконання Указу Президента України від 29.01.2001 року № 62, таким документом є Свідоцтво про право власності на майновий пай (майновий сертифікат), яке видається сільською радою згідно із списком осіб, які мають на це право.

Відповідно до частини другої, третьої статті 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін формі.

В пункті 15 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62,визначено, що виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення права власності на зазначене майно в установленому порядку.

При виділенні майна у натурі групі співвласників, які уклали договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, співвласники передають підприємству правонаступнику (користувачі) один примірник цього договору і копію рішення зборів співвласників про виділення майна в натурі. Підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітки про виділення майна в натурі у спільну часткову власність у свідоцтвах цієї групи співвласників, що засвідчені підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтва з відмітками про виділення майна в натурі у спільну часткову власність, акт приймання-передавання майна та договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, можуть бути підставою для оформлення співвласниками права власності на зазначене майно в установленому порядку.

Установлено, що свідоцтва про право власності на майнові паї, що містяться в матеріалах справи, не містять жодних відміток про виділення в натурі індивідуально чи на праві спільної часткової власності будь-якого конкретного майна, як індивідуального визначеного об`єкта.

Постановою Кабінету Міністрів України Про врегулювання питань забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки від 28 лютого 2001 року № 177 затверджено Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, пунктом 13 якого визначено, що майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування, видається нове свідоцтво.

Згідно з пунктом 14 вказаного Порядку свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. До зазначеного списку додаються такі документи: акт розрахунку уточненого пайового фонду; уточнена структура пайового фонду; уточнений перелік майна пайового фонду. Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування, до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради. Оформлені свідоцтва реєструються у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Відмову у видачі свідоцтва можна оскаржити в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

Право на майновий пай виникає у члена відповідного КСП, засвідчується відповідним документом - майновим сертифікатом і не пов`язується з конкретним майном до його виділення в натурі.

Оскільки позивач є власником майнового паю, засвідченого відповідним документом - свідоцтвом про право власності на майновий пай у пайовому фонді майна КСП Геніївський (правонаступник ТОВ Геніївське ), не пов`язаного з виділеним у натурі майном, - підстав вважати що вона є співвласником частки у праві спільної часткової власності колективного підприємства немає.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що відповідно до протоколів загальних зборів від 04.03.2020 та 10.11.2000, оскільки вони не є тими документами, що підтверджують її права співвласника, і тому колегія суддів їх відхиляє.

Таким чином, колегія суддів з висновком суду першої інстанції, що позивач не довела позов належними та допустимими доказами, а наявність свідоцтва про право власності на майновий пай не призводить до виникнення у позивача права співвласника.

Відсутність на майновому сертифікаті позивача відповідної відмітки підприємства-правонаступника про виділення йому в натурі спростовує той факт, що належна ОСОБА_1 частка була виділена у встановленому законодавством порядку. Оскільки процедура виділення в натурі належної позивачеві частки не була дотримана, відсутні підстави стверджувати про набуття ним права власності на спірне майно у передбачений законом спосіб.

Колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України також застосовує правову позицію, яка була викладена у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 368/2048/15-ц за аналогічним позовом щодо використання майнового паю, згідно якої право на майновий пай виникає у члена відповідного КСП, засвідчується відповідним документом - майновим сертифікатом і не пов`язується з конкретним майном до його виділення в натурі. Оскільки позивачка є власником майнового паю, засвідченого свідоцтвом про право власності на майновий пай, не пов`язаного з виділенням у натурі майном, доказів іншого позивач до справи не надала, - підстав уважати що вона є співвласником частки у праві спільної часткової власності колективного підприємства (фермерського господарства) - немає.

Тому колегія суддів відхиляє наведені у скарзі доводи щодо неврахування відповідачем майнового паю позивачки при укладенні договору купівлі-продажу 2006 року, який є чинним. Укладення договорів купівлі-продажу майнових паїв, на які не виділене конкретне майно, не є підтвердженнями виникнення права власності на спірне майно, а свідчить лише про перехід прав на майновий пай. Належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували право власності позивачки на спірне майно до суду не надано.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу, а доводи скарги не доведені.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростували, то відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга залишається без задоволення, а заочне рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 17 березня 2020 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 30 червня 2020 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді І.В.Бурлака.

О.М.Хорошевський.