Постанова

від 01.07.2020 по справі 263/10297/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/1875/20

263/10297/19

Головуючий у І інстанції Киян Д.В.

Єдиний унікальний номер 263/10297/19

Номер провадження 22-ц/804/1875/20

Доповідач Барков В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року м. Маріуполь

Донецький апеляційний суд в складі:

головуючого судді Баркова В.М.,

суддів Мироненко І.П.,

Мальцевої Є.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу адвоката Тесля Антона Віталійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 січня 2020 року, ухвалене в м. Маріуполі Донецької області, у справі за позовом Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року позивач Маріупольський міжрайонний відділ Управління поліції охорони в Донецькій області (далі - Маріупольський МВ УПО) звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди.

Позовна заява вмотивована тим, що 12 лютого 2018 року відповідач ОСОБА_1 о 22:00 год., керуючи автомобілем Hyundai Genesis Coupe, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по проспекту Нахімова в районі будинку № 206 у Центральному районі місті Маріуполі, порушивши пункти 11.4, 12.1 Правил дорожнього руху України (не обрав безпечної швидкості), здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, внаслідок чого скоїв зіткнення зі службовим автомобілем Маріупольського МВ УПО ВАЗ 211140, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок зіткнення обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 квітня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до звіту № 15 Про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 15 січня 2019 року вартість необхідних відновлювальних робіт пошкодженого в ДТП автомобіля ВАЗ 211140, державний знак НОМЕР_2 складає 60 629,29 грн. Просили стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Маріупольського МВ УПО матеріальну шкоду в розмірі 60 629,29 грн., витрати по оплаті експертизи в розмірі 2 000 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 січня 2020 року позов Маріупольського МВ УПО до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Маріупольського МВ УПО матеріальну шкоду в розмірі 60 629,29 грн., витрати по оплаті експертизи в розмірі 2 000 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 березня 2020 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Тесля А.В., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, який не був повідомлений про розгляд справи належним чином, у зв`язку з чим позбавив його можливості реалізувати свої процесуальні права. Відповідач ОСОБА_1 з позовними вимогами не погоджується, оскільки його цивільно-правова відповідальність, як власника транспортного засобу, на момент ДТП була застрахована у встановленому законом порядку в ПрАТ Київський страховий дім , а тому саме страховиком мала бути відшкодована шкода, заподіяна внаслідок ДТП. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним були виконані вимоги щодо порядку звернення до страхової компанії та неотримання відшкодування від страхової компанії. Крім того вказує на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до звіту №15 про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ, вартість пошкодженого у ДТП КТЗ становить 15000 грн. та оскільки він залишається у власності позивача та може бути реалізований, реальна вартість матеріальної шкоди позивача становить різницю між вартістю КТЗ до ДТП та залишковою вартістю КТЗ після ДТП, тобто 60 629,29 грн. - 15 000 грн. = 45 629,29 грн. Також заперечує проти стягнення з відповідача вартості витрат по оплаті експертизи, оскільки вказані витрати не були заявлені в розрахунку судових витрат. Щодо належності доказів матеріальної шкоди зазначає, що звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, не є висновком експертизи, вартість ремонтних робіт безпідставно завищеною. Також зазначає, що в позовній заяві та рішенні суду невірно зазначено по-батькові відповідача Анатолійович замість вірного Антонович .

У відзиві на апеляційну скаргу позивач Маріупольський МВ УПО зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, із доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не погоджується. Також вказував, що після ДТП були складені повідомлення про подію, що може бути визнана страховою та повідомлення про ДТП, які були надіслані до страхової компанії ПрАТ Київський страховий дім , проте страховик ніяк не відреагував, в телефонному режимі посилалися на те, що вони знаходяться в стані припинення. Із відповіді МТСБУ вбачається, що членство ПрАТ Київський страховий дім в МТСБУ припинено, а виконати зобов`язання страховика за нього можливо лише у разі, якщо він є учасником, що визнаний банкрутом та\або ліквідований.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч.ч. 1, 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Такі висновки суду першої інстанції є помилковими, зроблені без належного з`ясування обставин справи.

Судом встановлено, що Маріупольське МВ УПО є власником транспортного засобу ВАЗ 21140 реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 7).

Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 квітня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у розмірі 340 грн. Постановою встановлено, що ОСОБА_1 здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 211140, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 8).

Відповідно до звіту № 15 Про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 15 січня 2019 року вартість матеріального збитку завданого, з технічної точки зору, власнику КТЗ легкового автомобіля ВАЗ 211140 реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 60 629,29 грн. (а.с. 9-34).

З платіжного доручення №11185 від 15 січня 2019 року вбачається, що Маріупольським МВ УПО сплачено послуги за визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ ВАЗ 211140 у розмірі 2 000 грн. (а.с. 35).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно із ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При визначенні вартості заподіяної шкоди застосовуються положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092.

Згідно з пунктом 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема якщо строк експлуатації легкових автомобілів перевищує 5 років для КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших КТЗ.

У звіті № 15 Про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 15 січня 2019 року, у калькуляції №15/19 вартості ремонту та відновлюваних робіт ТЗ ВАЗ-21114, визначена вартість відновлюваного ремонту (без урахування зносу) - 61 808,79 грн., вартість відновлюваного ремонту (з урахуванням зносу) - 42 929,79 грн.

Таким чином, вартість матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням КТЗ ВАЗ 211140, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 42 929,79 грн.

Ухвалюючи рішення про відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, суд першої інстанції з огляду на підстави та зміст позовних вимог не застосував до спірних правовідносин положення Методики, не з`ясував фактичний розмір заподіяних позивачу збитків.

Відшкодування шкоди, заподіяної власником (володільцем) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована урегульовано Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 28 цього Закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати, пов`язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У відповідності до ст.12 цього Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

У відповідності до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В своїй апеляційній скарзі представник відповідача зазначає, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Hyundai Genesis Coupe , реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ Київський страховий дім . Проте, на підтвердження цього не надає ніяких підтверджуючих документів, зокрема полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ Київський страховий дім з 10 серпня 2018 року перебуває в стані припинення за рішенням засновників, строк для заявлення кредиторами своїх вимог встановлено до 10 жовтня 2018 року (а.с. 61-67).

Також, з інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті МТСБУ в мережі Інтернет вбачається, що членство ПрАТ Київський страховий дім в МТСБУ з 05 липня 2018 року припинено через заборгованість до фондів МТСБУ.

Крім того, з листа МТСБУ від 10 жовтня 2018 року № 3.1-05/31642 вбачається, що бюро не може здійснити регламенту виплату замість ПрАТ Київський страховий дім , оскільки останнього не визнано банкрутом (а.с. 60).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 4, 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, враховуючи, що вина відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої було пошкоджено КТЗ позивача, встановлена постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 квітня 2018 року, а також ненадання відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності в нього обов`язку відшкодувати позивачу завдану шкоду, позовні вимоги Маріупольського МВ УПО підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача вартості відновлюваного ремонту пошкодженого в результаті ДТП КТЗ з урахуванням зносу.

Згідно з п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Оскільки відповідачем такої заяви подано не було, питання про передачу складових частин КТЗ після відшкодування збитків та проведення відновлюваного ремонту, судом не вирішується.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність стягнення витрат по сплаті експертизи, апеляційний суд не приймає їх до уваги, оскільки відповідно до п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Доводи апеляційної скарги про незгоду з висновками звіту про оцінку вартості матеріального збитку, оскільки цей звіт не є висновком експертизи, апеляційний суд також відхиляє. З урахуванням положень ст.ст. 76, 77 ЦПК України вказаний звіт про оцінку вартості матеріального збитку є належним доказом. Крім того, відповідачем клопотання про призначення судової експертизи не заявлялося.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання до суду першої інстанції позовної заяви, позивач сплатив судовий збір в розмірі 1921 грн. (а.с. 36). За подання апеляційної скарги відповідачкою сплачено судовий збір у розмірі 2881,50 грн. (а.с. 107).

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог (заявлено вимоги на 60 629,29 грн., задоволено в розмірі 42 929,79 грн., що складає 70,81% від суми заявлених вимог), з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину сплаченого судового збору за подачу позову до суду першої інстанції у розмірі 1 360,26 грн. (1 921 грн. х 70,81%).

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути частину сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 841,11 грн. (2 881,50 грн. х 29,19%).

Враховуючи викладене, судове рішення в частині розміру стягнення з відповідача матеріальної шкоди та витрат по сплаті судового збору підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Тесля Антона Віталійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 січня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди та витрат по сплаті судового збору - змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області матеріальну шкоду в розмірі 42 929 (сорок дві тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень 79 коп. та витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 1 360,26 (одна тисяча триста шістдесят) гривень 26 коп.

Стягнути з Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 841 (вісімсот сорок одну) гривню 11 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 01 липня 2020 року.

Судді В.М. Барков

І.П. Мироненко

Є.Є. Мальцева