Постанова

від 26.06.2020 по справі 462/4637/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/4637/17 Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н.М.

Провадження № 22-ц/811/2455/19 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:36

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року м.Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 19 червня 2019 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства Скнилівок до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2017 року Львівське комунальне підприємство (далі - ЛКП) Скнилівок звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.07.2007 року по 01.07.2017 року в розмірі 17225 грн. 44 коп., з яких: заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за вказаний період становить 9632 грн. 40 коп., а за центральне опалення - 7593 грн. 04 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що будинок АДРЕСА_1 , в якому проживають відповідачі і є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , яке у спірний період було виконавцем вказаних видів житлово-комунальних послуг.

Відповідачі свого обов`язку по оплаті за надані житлово-комунальні послуги належним чином не виконували, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яку відповідачі в добровільному порядку не бажають погашати.

Зазначає, що ЛКП Скнилівок зверталось із заявами про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за вказані вище житлово-комунальні послуги, однак, видані судові накази скасовувались за заявами боржників, зокрема, останній судовий наказ, виданий Залізничним районним судом м.Львова 14 серпня 2017 року, було скасовано ухвалою суду від 06 вересня 2017 року.

Позивач вважає, що ним не пропущено встановленого законом трирічного строку позовної давності, оскільки цей строк переривався зверненнями ЛКП Скнилівок до суду із заявами про видачу судових наказів про стягнення спірної заборгованості.

Відповідачі подали до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності і, окрім цього, заперечували пред`явлені до них позовні вимоги по суті з тих підстав, що договорів про надання вказаних вище житлово-комунальних послуг з ними не укладалось і такі послуги їм надавались неналежної якості та/або взагалі не надавались.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 19 червня 2019 року, з урахуванням виправлених у ньому описок ухвалою суду від 26 червня 2019 року, позов ЛКП Скнилівок задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у користь ЛКП Скнилівок заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі по 3899 грн. 20 коп. з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_4 у користь ЛКП Скнилівок судовий збір у розмірі 200 грн.

Рішення суду оскаржили відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , просять його скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ЛКП Скнилівок відмовити повністю.

Свої доводи апелянти обґрунтовують тим, що суд дійшов безпідставного висновку про те, що вони отримували житлово-комунальні послуги належної якості та в повному обсязі, не давши належної правової оцінки доказам, які вони подали на підтвердження заперечень на позовну заяву.

Крім того, зазначають, що через бездіяльність ЛКП Скнилівок щодо облаштування в під`їзді будинку проїзду для інвалідного візка, відповідач ОСОБА_2 , яка бажала приймати участь в судовому засіданні по даній справі, була позбавлена можливості відстоювати свої права та захищати законні інтереси особисто.

Звертають увагу, що суд свідомо проігнорував їхню заяву про застосування наслідків спливу позовної давності відносно виставлених їм рахунків за центральне опалення, хоча для цього були усі визначені законом підстави, оскільки останній платіж по сплаті вказаного виду послуг вони здійснили у травні 2014 року, що підтверджено квитанціями, а із заявою про видачу судового наказу ЛКП Скнилівок звернулось до суду лише 17.07.2017 року, пропустивши трирічний строк позовної давності.

В іншій частині вважають заявлені до них вимоги безпідставними, про що вони намагались довести суду першої інстанції, оскільки позивач своїх обов`язів по утриманню будинку належним чином не виконував, через аварійність інженерного обладнання було залито їхню квартиру, крім того, ЛКП Скнилівок немає ліцензії на виготовлення та транспортування теплової енергії; межі прибудинкової території не встановлені; ЛКП Скнилівок надавало неякісні послуги в період затоплення їхньої квартири; ЛКП Скнилівок допустило незаконне від`єднання від внутрішньобудинкової опалювальної системи будинку інших квартир; внутрішньобудинкова система опалення у будинку не відповідає затвердженому проекту і в ЛКП відсутня технічна документація по внутрішньо-будинкових теплових мережах, ЛКП не проводило робіт по заміні існуючих трубопроводів внутрішньо-будинкової опалювальної системи і акти виконаних таких робіт відсутні.

Апелянти вважають, що позивачем не доведено факту надання їм належної якості та в повному обсязі спірних послуг.

Відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України, дану апеляційну скаргу було призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

16.06.2020 року від апелянта ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи з її участю, однак, обставин, які б давали апеляційному суду підстави провести розгляд справи в загальному порядку з повідомленням (викликом) учасників справи, в заяві не наведено, а тому така не підлягає задоволенню.

Згідно з розпорядженнями голови Львівського апеляційного суду від 18 та 31 березня, 23 квітня, 08 та 22 травня 2020 року, на підставі рішення зборів суддів Львівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, вирішено тимчасово, з 19 березня до 22 червня 2020 року, не розглядати справи у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинити їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів.

Однак, зазначені обмеження не стосуються, зокрема, цивільних справ, які призначені до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, а також у разі подання заяв учасниками про розгляд справи у їх відсутності.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення , ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення .

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 16.06.2020 року, є дата складення повного судового рішення - 26.06 . 2020 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_4 (а.с.4 т.1).

Вказаний будинок знаходиться на обслуговуванні ЛКП Скнилівок , яке у спірний період було виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинку та центрального опалення.

Договорів про надання вказаних видів житлово-комунальних послуг між сторонами не укладалось.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості по вказаній квартирі (а.с.5-6 т.1) встановлено, що станом на 01.07.2017 року заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території становить 9632 грн. 40 коп., а заборгованість за послуги з центрального опалення - 7593 грн. 04 коп.

При цьому, за період з 01.07.2007 року по 01.08.2013 року відомості щодо нарахування відповідачам плати за вказані види житлово-комунальних послуг відсутні, а міститься лише інформація про борг станом на 01.08.2013 року по оплаті послуг з утримання будинку в сумі 5640 грн. 52 коп. (а.с.5 т.1), а по оплаті послуг з центрального опалення - 6494 грн. 03 коп. (а.с.6 т.1).

Згідно з розрахунком, нарахування плати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території позивачем здійснено за період з 01.08.2013 року по 01.07.2017 року на суму 8204 грн. 68 коп., з яких оплачено ці послуги на суму 2526 грн. 08 коп., а 1686 грн. 72 коп. сплачено за рахунок субсидії, отже, заборгованість становить 3991 грн. 88 коп. (8204,68 - 2526,08 - 1686,72 = 3991,88).

Таким чином, доведеною є заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, які надавались за період з 01.08.2013 року по 01.07.2017 року, в розмірі 3991 грн. 88 коп.

В іншій частині, а саме: за період з 01.07.2007 року по 01.08.2013 року на суму 5640 грн. 52 коп., заборгованість за вказаний вид послуг не доведена, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.07.2007 року по 01.08.2013 року в розмірі 5640 грн. 52 коп. є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Це ж саме стосується й послуг з центрального опалення.

У зв`язку з відсутністю будь-яких належних доказів про нарахування відповідачам заборгованості за період з 01.07.2007 року по 01.08.2013 року на суму 6494 грн. 03 коп., позовні вимоги в цій частині є також безпідставними і не підлягають задоволенню.

Отже, доведеною є лише заборгованість по оплаті послуг з центрального опалення за період з 01.08.2013 року по 01.07.2014 року в розмірі 1099 грн. 01 коп., виходячи з того, що за вказаний період було нараховано 2131 грн. 26 коп., з яких оплачено послуги на суму 1032 грн. 25 коп. (2131,26 - 1032,25 = 1099,01).

За період з 01.07.2014 року по 01.07.2017 року жодних нарахувань плати по послузі з центрального опалення не було, а тому і заборгованість за цей період, згідно з розрахунком (а.с.6 т.1), відсутня.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини щодо надання вказаних видів житлово-комунальних послуг, є, зокрема, Закон України Про житлово-комунальні послуги , Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, Правила користування приміщеннями житлових будинків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року №45).

Обов`язок споживача житлово-комунальних послуг оплатити надану виконавцем послугу закріплений у п.5 ч.3 ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Таким чином, відсутність між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг не звільняє відповідача від обов`язку оплатити за надані їй послуги, оскільки такий обов`язок у неї виникає в силу закону.

У відповідності до ч.1 ст.20 Закону, споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

У відповідності до п.5 ч.1 ст.20 Закону, споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.

Частиною другою статті 21 цього Закону передбачено обов`язок виконавця послуг, зокрема, забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а також розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.

У відповідності до ст.18 Закону, у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. У разі неприбуття представника виконавця у погоджений строк або необгрунтованої відмови від підписання акта-претензії, він вважається дійсним, якщо його підписали не менше як два споживачі.

Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обгрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Відповідачі не звертались із актами-претензіями до позивача у встановленому Законом порядку протягом спірного періоду і такі в матеріалах справи відсутні.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про те, що законними є вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.08.2013 року по 01.07.2017 року в розмірі 3991 грн. 88 коп. та заборгованості за послуги з центрального опалення за період з 01.08.2013 року по 01.07.2014 року в розмірі 1099 грн. 01 коп.

Однак, відповідачі подали до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267 ЦК).

Частиною першою статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч.2 ст.264 ЦК).

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст.264 ЦК).

З матеріалів справи встановлено, що перед зверненням до суду із вказаним позовом, позивач звертався до суду із заявами про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по вказаних видах житлово-комунальних послуг, однак, видані судом судові накази скасовувались за заявами боржників, а саме: судовий наказ, виданий Залізничним районним судом м.Львова 28 вересня 2010 року було скасовано ухвалою суду від 10 листопада 2010 року (а.с.37 т.1); судовий наказ, виданий Залізничним районним судом м.Львова 09 вересня 2013 року було скасовано ухвалою суду від 03 жовтня 2013 року (а.с.39 т.1) і судовий наказ, виданий Залізничним районним судом м.Львова 14 серпня 2017 року було скасовано ухвалою суду від 06 вересня 2017 року (а.с.7 т.1).

Також встановлено, що у період з 01.08.2013 року по 01.08.2016 року відповідачі частково оплачували послуги з утримання будинку та прибудинкової території, відтак, відповідно до наведених вище норм ЦК України, позовні вимоги про стягнення з них заборгованості за період з 01.08.2013 року по 01.07.2017 року на суму 3991 грн. 88 коп. пред`явлені до них в межах встановленого законом строку позовної давності, а тому визначених законом підстав для відмови у задоволенні цих вимог за спливом позовної давності немає.

Що ж стосується послуг з центрального опалення, то остання оплата за вказаний вид послуг на суму 56 грн. 62 коп. здійснена у травні 2014 року, тому, з урахуванням наведених вище норм матеріального права й тих обставин, що з моменту звернення позивача із заявою про видачу судового наказу від 09 вересня 2013 року до наступного судового наказу від 14 серпня 2017 року пройшло більше трьох років, а з 01.07.2014 року, як уже зазначалось вище, нарахування за вказаний вид послуг не здійснювалось, тому до пред`явлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з центрального опалення за період з 01.08.2013 року по 01.07.2014 року в розмірі 1099 грн. 01 коп. необхідно застосовувати наслідки спливу позовної давності за заявою відповідачів.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з центрального опалення за період з 01.08.2013 року по 01.07.2014 року у розмірі 1099 грн. 01 коп. не підлягають задоволенню за спливом позовної давності, оскільки поважних причин для поновлення цього строку судом не встановлено і такого клопотання позивач до суду першої інстанції не подавав, вважаючи цей строк не пропущеним.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з центрального опалення за період з 01.07.2007 року по 01.07.2017 року в розмірі 7593 грн. 04 коп. задоволенню не підлягають в повному обсяз.

Суд першої інстанції вказаних вище обставин справи та норм матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, в повній мірі не врахував, що призвело до неправильних висновків суду по суті вирішення спору, тому оскаржуване рішення підлягає зміні в частині визначення розміру стягуваної з відповідачів у користь позивача заборгованості, шляхом його зменшення з 3899 грн. 20 коп. до 997 грн. 97 коп. з кожного, та із зазначенням, що стягувана заборгованість є заборгованістю по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.08.2013 року по 01.07.2017 року.

У зв`язку з цим та з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні і в частині визначення розміру стягуваного з відповідача ОСОБА_4 у користь позивача судового збору, шляхом його зменшення з 200 грн. до 184 грн.

В решті, правових підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції немає, а тому апеляційна скарга відповідачів підлягає частковому задоволенню.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги апелянтів, які звільнені від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір , судовий збір у розмірі 924 грн., який визначений судом пропорційно до вимог, у задоволенні яких відмовлено позивачеві за наслідками апеляційного розгляду справи, підлягає стягненню з позивача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.2-4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 19 червня 2019 року змінити в частині визначення розміру заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у користь Львівського комунального підприємства Скнилівок , зменшивши його до 997 гривень 97 копійок з кожного та зазначивши, що стягувана заборгованість є заборгованістю по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.08.2013 року по 01.07.2017 року .

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 19 червня 2019 року змінити в частині визначення розміру судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_4 у користь Львівського комунального підприємства Скнилівок , зменшивши його до 184 гривень.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Львівського комунального підприємства Скнилівок в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 924 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 26 черевня 2020 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.