Постанова

від 24.06.2020 по справі 278/3160/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 278/3160/16-ц

провадження № 61-34348св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області, Житомирська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, Державна інспекція сільського господарства у Житомирській області, Перша державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Слюсар Валентин Володимирович, приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Силіна Наталія Володимирівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_5 , до якої приєдналася Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області, на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2017 року у складі судді Зубчук І. В. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 19 березня 2018 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Галацевич О. М., Борисюка Р. М.,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області, Житомирська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, Державна інспекція сільського господарства у Житомирській області, Перша державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Слюсар В. В., приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Силіна Н. В., про визнання правочину недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням 25 сесії Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області 6 скликання від 12 квітня 2013 року № 464 Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність громадянам надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , орієнтовною площею 0,1500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1 на території Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області та встановлено термін дії даного дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність на період 1 (одного) року з дня прийняття рішення.

Рішенням 4 сесії Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області 7 скликання від 28 січня 2016 року № 35 Про поновлення рішення про надання дозволу на розробку проекту продовжено до 28 січня 2017 року термін дії рішення Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 12 квітня 2013 року № 464. Рішення набирає чинності після зняття судом заборони у справі № 806/3823/14 від 01 жовтня 2014 року.

Разом з тим, земельна ділянка АДРЕСА_1 , на яку ОСОБА_1 мала намір замовити у виконавця проект землеустрою щодо відведення такої у її власність, продана ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 28 травня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В. В., зареєстрованого під номером 1086, укладеного під час існування заборони на відчуження земельної ділянки.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28 травня 2015 року.

У травні 2017 року ОСОБА_1 надіслала до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій первинну позовну заяву доповнила вимогою про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 21 лютого 2017 року № 97, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Силіною Н. В., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2017 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27 грудня 2017 року) у задоволенні позову відмовлено .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щоОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами те, що її права були порушені при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки. Судом не встановлені умови, передбачені частиною другою статті 203, статтею 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за яких оспорювані позивачем договори, можуть бути визнані недійсними, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 19 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , - представника ОСОБА_1 , залишено без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2017 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок суду першої інстанції про безпідставність позову є обґрунтованим, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування або зміни відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у квітні 2018 року, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що вчинені відповідачами правочини в силу статті 228 ЦК України вважаються такими, що порушують публічний порядок, оскільки вони спрямовані на порушення конституційних прав, свобод та інтересів позивача як члена територіальної громади, якій належить спірна земельна ділянка. Апеляційний суд, посилаючись на статтю 83 Земельного кодексу України, робить хибний висновок про те, що земельна ділянка є комунальною власністю територіальної громади в особі Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області. Незаконність заволодіння земельною ділянкою ОСОБА_2 встановлена рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2015 року, яке набрало законної сили згідно ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 01 жовтня 2015 року у справі № 278/3993/13-ц. Правочин з купівлі-продажу земельної ділянки вчинено ОСОБА_2 та ОСОБА_4 28 травня 2015 року під час дії заходів забезпечення позову (з 01 жовтня 2014 року по 30 травня 2016 року). Вчинення дій сторонами договору всупереч постановленої судом ухвали про заборону вчиняти такі дії є порушенням публічного порядку, тому такий правочин є нікчемним. Заявник вважає, що оскаржувані судові рішення спрямовані на узаконення протизаконних дій відповідачів та бездіяльності третіх осіб. Посилається на те, що ухвалу про забезпечення позову у даній справі судом першої інстанції постановлено лише 30 березня 2017 року, внаслідок чого було забезпечено здійснення чергового відчуження спірної земельної ділянки згідно з договором дарування від 21 лютого 2017 року, що є очевидним фактом умисних і упереджених дій судді на користь сім`ї відповідачів.

Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області надіслала до суду касаційної інстанції заяву про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої її представником ОСОБА_5 , у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд цієї касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. До таких висновків Верховний Суд дійшов з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанцій установили, що рішенням 25 сесії Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області 6 скликання від 12 квітня 2013 року № 464 Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність громадянам надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , орієнтовною площею 0,1500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1 на території Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області та встановлено термін дії даного дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, на період 1 (одного) року з дня прийняття рішення.

Рішенням 31 сесії Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області 6 скликання від 22 листопада 2013 року № 530 Про розгляд подання прокуратури Житомирського району Про усунення порушень вимог Земельного кодексу України це рішення в частині ОСОБА_1 скасовано.

Рішенням 4 сесії Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області 7 скликання від 28 січня 2016 року № 35 Про поновлення рішення про надання дозволу на розробку проекту скасовано рішення від 22 листопада 2013 року № 530 відносно ОСОБА_1 та продовжено до 28 січня 2017 року термін дії рішення Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 12 квітня 2013 року № 464 із зазначенням, що таке набирає чинності після зняття судом заборони у справі № 806/3823/14 від 01 жовтня 2014 року.

19 грудня 2016 року Новогуйвинською селищною радою Житомирського району Житомирської області ухвалено рішення № 280 Про продовження терміну дії дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

В той же час земельна ділянка площею 0,15 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1822055600:01:000:1153, що розташована на території Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області і яку ОСОБА_1 мала намір отримати, розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 21 жовтня 2011 року № 1026 передана у власність ОСОБА_2 , державний акт про право власності на землю серії ЯМ № 706415.

В подальшому вищезазначене розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації та державний акт, що посвідчував право власності на спірну земельну ділянку, рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 01 жовтня 2015 року,визнано частково недійсним та скасовано. Суди встановили, що на момент винесення головою Житомирської районної державної адміністрації розпорядження від 21 жовтня 2011 року земельна ділянка перебувала у віданні Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області.

28 травня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу земельна ділянка площею 0,15 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1822055600:01:000:1153, що розташована на території Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, була продана ОСОБА_3 , а 21 лютого 2017 року на підставі договору дарування передана у власність безоплатно ОСОБА_4 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Правом на звернення до суду за захистом відповідно до вказаних правових норм наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи і, залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Суди першої та апеляційної інстанцій, із урахуванням встановлених обставин справи, належним чином оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з того, що оспорюваними договорами права ОСОБА_1 не порушено, оскільки на час укладення договорів вона у встановленому законом порядку не набула права користування або власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822055600:016000:1153, а зміст правочинів та їх форма не суперечать вимогам цивільного законодавства, доказів фіктивності правочинів суду не надано. Отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою є лише передумовою для набуття земельних прав в майбутньому, а не гарантією набуття такого права.

Судами встановлено, що в період з 01 жовтня 2014 року по 30 травня 2016 року була чинною ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 806/3823/14, якою заборонено вчиняти будь-які дії із земельними ділянками у масиві Великий Шумськ смт Гуйва, в тому числі із належною ОСОБА_2 земельною ділянкою № НОМЕР_1 , кадастровий номер 1822055600:016000:1153. Проте, така підстава не може бути підставою для скасування судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову виходячи з того, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами те, що її права були порушені при укладенні спірних договорів купівлі-продажу та дарування, у зв`язку з чим можуть підлягати захисту.

Вирішуючи спір, суди правильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2017 року та постанова Апеляційного суду Житомирської області від 19 березня 2018 року відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_5 , до якої приєдналася Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області, залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 19 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко