Ухвала

від 02.07.2020 по справі 340/2183/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

щодо забезпечення позову

02 липня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/2183/20

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Жук Р.В., розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства "Агро Віта ЛМ" (25 006, м.Кропивницький, вул. Тараса Карпи, 84, офіс 506, код ЄДРПОУ - 30746581 ) до Новгородківського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області ( 28200, Кіровоградська область, смт. Новгородка, вул.Криворізька, 19, код ЄДРПОУ - 33927937 ) прозняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Агро Віта ЛМ" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд зобов`язати Новгородківський районний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області зняти арешти та заборону відчуження з майна боржника ПСП "Агро Віта ЛМ" код ЄДРПОУ - 30746581, що накладено на підставі виконавчого листа №2-195 від 01.02.2012 року про стягнення 1700 боргу та 36000 кг насіння соняшнику.

Ухвалою суду від 30.06.2020 року позовну заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро Віта ЛМ" залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

01.07.2020 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зняття арешту з майна позивача, який накладено в межах ВП №34349891 від 19.09.2012 року на майно по реєстраційному номеру об`єкта майна 232903735234 номер обтяження 3703390 та 232734135234 номер запису обтяження 3700704.

В обґрунтування заяви зазначено, що не зняття арешту з нерухомого майна позивача є очевидною ознакою протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Позивач позбавлений можливості розпоряджатись власним майном у зв`язку з тим, що відповідач не виконав свій обов`язок, а саме не зняв арешт з нерухомого майна позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 150 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Пунктом 1 ч.2 цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 5 ст.154 КАС України визначено, що про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 154 КАС України заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно п. 4, 5 ч. 1 ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, в тому числі:

- захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

- інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Аналізуючи зміст положень ч. 2 ст. 150 КАС України суддя зазначає, що забезпечення позову допускається лише у виключних випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ж є очевидні ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вивчивши заяву представника позивача суд вказує на те, що зазначені позивачем обставини не є свідченням очевидної протиправності рішення відповідача про накладення та не зняття арешту з майна позивача, а тому питання правомірності чи протиправності таких дій підлягають з`ясуванню під час розгляду адміністративної справи та не можуть бути встановлені при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Суду не надано жодного документу або інших доказів на підтвердження наявності очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Додатково суд зважає на правовий висновок постанови Верховного Суду від 08.08.2019р. по справі №826/12319/18 (касаційне провадження №К/9901/67074/18) з приводу застосування ст.ст.150 і 151 КАС України, де указано, що "Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками зупинення дії адміністративного акта.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зважає на покликання заявника щодо можливості порушення його прав, однак, наведені доводи ґрунтуються на її суб`єктивних судженнях та припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких вона звернулась до суду і буде істотно ускладнено.

Більш того, суд до доводів викладених у заяві про забезпечення позову ставиться критично, оскільки оцінку вказаним діям і рішенням відповідача можливо буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Водночас, суд вбачає за необхідне наголосити на тому, що порушене право заявника буде відновлено з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.

Підсумовуючи викладені вище міркування та враховуючи приписи ч.5 ст.242 КАС України, суд доходить до переконання як про недоведеність існування явної та очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Відтак, у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст.150-154, 156, 256, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро Віта ЛМ" про забезпечення позову у справі №340/2183/20 - відмовити.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук