Постанова

від 16.06.2020 по справі 910/15769/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2020 р. Справа№ 910/15769/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

За участю секретаря судового засідання Прохорової Г.С.

представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 16.06.2020

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Укргазбанк

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.01.2020

у справі № 910/15769/19 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Українська національна розрахункова картка

до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Укргазбанк

про стягнення 514 479,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство Українська національна розрахункова картка (далі - ПрАТ Укркарт /позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Укргазбанк (далі - ПАТ АБ Укргазбанк /відповідач) про стягнення 514 479,00 грн, у тому числі: 113 512,00 грн - 3% річних та 400 967,00 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати наданих послуг згідно договору №777 від 01.10.2001 про надання послуг процесингового центру. Крім того, наявність заборгованості встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі №910/6002/17, яке на даний час відповідачем не виконано, заборгованість не погашено. Отже, оскільки відповідач ухиляється від виконання рішення суду, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України на суму заборгованості.

Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/15769/19 позов Приватного акціонерного товариства Українська національна розрахункова картка задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Укргазбанк на користь Приватного акціонерного товариства Українська національна розрахункова картка 113 512,00 грн - 3% річних, 400 967,00 грн - інфляційних втрат та 7 717,19 грн - судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Українська національна розрахункова картка до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Укргазбанк про стягнення 3% річних в розмірі 113 512,00 грн та інфляційних втрат у сумі 400 967,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Укргазбанк звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі № 910/15769/19 та винести нове рішення про відмову у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки при вирішенні спору судом було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Укргазбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі № 910/15769/19, призначено справу до розгляду на 24.03.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 повідомлено учасників справи №910/15769/19, що, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19" (із змінами) та встановлений карантинний режим, судове засідання, призначене на 24.03.2020, не відбудеться.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться 26.05.2020.

У судовому засіданні 26.05.2020 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 16.06.2020.

Позиції учасників справи

Представник Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Укргазбанк у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі № 910/15769/19 та винести нове рішення про відмову у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Представник Приватного акціонерного товариства Українська національна розрахункова картка у поясненнях, наданих у судовому засіданні, визнав вимоги апеляційної скарги в частині невірного розрахунку інфляційних втрат, надав новий розрахунок інфляційних втрат, просив суд врахувати його при прийнятті рішення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.10.2001 між Акціонерним товариством відкритого типу Українська національна розрахункова картка , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Українська національна розрахункова картка (далі - компанія, позивач), та Акціонерним товариством Укргазбанк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Укргазбанк (далі - банк, відповідач), укладено договір про надання послуг процесингового центру № 777, згідно з умовами якого компанія надає, а банк використовує та оплачує послуги процесингового центру компанії (далі - ПЦ) згідно з тарифами (комісіями), що наведені у додатку 1.

У п. 5.2.1 договору сторони передбачили, що на банк покладений обов`язок здійснювати сплату послуг, наданих ПЦ компанією, у порядку, розмірах і термінах, обумовлених цим договором.

Згідно з п. 4.2 договору розрахунковим періодом за даним договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 4.4 договору Компанія проводить розрахунок вартості наданих послуг, оформлює акт виконаних робіт з деталізацією наданих послуг, який сторони підписують протягом 3 робочих днів після закінчення розрахункового періоду.

Після підписання акта виконаних робіт компанія виставляє рахунок для сплати наданих послуг за розрахунковий період, який банк сплачує протягом 3 банківських днів (п. 4.5. договору).

Відповідно до п. 3.1 договору перелік і вартість послуг ПЦ визначається згідно з тарифами (комісіями), наведеними у додатку 1.

Згідно з п. 3.3 договору всі зміни в переліку послуг ПЦ, тарифах (комісіях) оформлюються як додатки до цього договору.

13.07.2017 Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №910/6002/17, яким позов Приватного акціонерного товариства Українська національна розрахункова картка задоволено повністю, присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Укргазбанк на користь ПрАТ Українська національна розрахункова картка боргу у сумі 1 313 238,55 грн, витрат по сплаті судового збору в розмірі 19 698,58 грн. Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При розгляді справі №910/6002/17 Господарським судом міста Києва було встановлено наступне.

26.08.2016 відбулась робоча зустріч представників позивача та відповідача з питання зміни діючих за вказаним договором тарифів, що зафіксовано в протоколі робочої зустрічі.

З метою внесення змін до тарифів відповідач направив позивачу лист № 170/10342/2016 від 09.09.2016, у якому повідомив останнього про направлення йому проекту додаткової угоди від 09.09.2016 та пропонував його підписати до 12.09.2016, а також долучив два примірники підписаної відповідачем додаткової угоди від 09.09.2016. Згідно з умовами цієї угоди додаток 1 до договору було викладено у новій редакції та визначено, що дія вказаної додаткової угоди розповсюджується на відносини, що виникли між сторонами з 01.10.2016.

Позивач листом № 1708/501 від 21.09.2016 повідомив відповідача про свою згоду укласти додаткову угоду на умовах, запропонованих відповідачем, та направив останньому підписаний позивачем примірник додаткової угоди від 09.09.2016. Вказаний лист був направлений на адресу відповідача 28.09.2016, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком підприємства поштового зв`язку № 8980 від 28.09.2016.

Отже, додаткова угода від 09.09.2016 до договору № 777 від 01.10.2001р. є укладеною та її дія розповсюджувалася на відносини, що виникли між сторонами з 01.10.2016 до 31.12.2016 на підставі Договору №777 від 01.10.2001 про надання послуг процесингового центру.

До підписання сторонами додаткової угоди від 09.09.2016 р. відповідач оплачував послуги процесингового центру по тарифах, зазначених у додатковій угоді № 81 від 01.06.2016. Після підписання сторонами додаткової угоди від 09.09.2016, починаючи з жовтня 2016 року, відповідач був зобов`язаний оплачувати послуги процесингового центру по тарифах, зазначених у цій додатковій угоді. З підписанням сторонами додаткової угоди № 82 від 30.12.2016 сторони домовились, що основний договір залишається дійсним на період з 01.01.2017 до 31.12.2017 включно, крім того сторони домовилися щодо чергового внесення змін до вартості послуг, які позивач надає банку згідно Договору № 777 від 01.10.2001.

На виконання умов договору позивач протягом жовтня-грудня 2016 надав відповідачу послуги загальною вартістю 9 617 779,41 грн, що підтверджується актами виконаних робіт від 31.10.2016, 30.11.2016 та 31.12.2016, а також рахунками на оплату № 1124 від 04.11.2016, № 1212 від 05.12.2016 та № 14 від 05.01.2017.

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг не виконав та оплатив їх частково, а саме в розмірі 8 304 540,86 грн, що підтверджується банківськими виписками від 23.11.2016, 20.12.2016 та 02.02.2017. Таким чином, у ПАТ АБ "Укргазбанк" виникла заборгованість за договором про надання послуг процесингового центру № 777 від 01.10.2001 у розмірі 1 313 238,55 грн.

Отже, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 1 313 238,55 грн у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг процесингового центру № 777 від 01.10.2001 та додаткової угоди до нього від 09.09.2016.

Крім того, позивач наголошував на тому, що на день звернення позивача з даним позовом до суду, відповідачем не виконано рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі №910/6002/17, яке набрало законної сили.

З урахуванням наведених обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 113 512,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 400 967,00 грн, нарахованих наступним чином:

- рахунок №1124 від 04.11.2016, сума боргу 409 312,77 грн, період нарахування з 11.11.2016 по 01.11.2019, розмір 3% річних - 36 502,00 грн, розмір інфляційних втрат - 133 436,00 грн;

- рахунок №1212 від 05.12.2016, сума боргу 408 048,83 грн, період нарахування з 13.12.2016 по 01.11.2019, розмір 3% річних - 35 316,00 грн, розмір інфляційних втрат - 123 230,75 грн;

- рахунок №14 від 05.01.2017, сума боргу 495 876,95 грн, період нарахування з 12.01.2017 по 01.11.2019, розмір 3% річних - 41 694,00 грн, розмір інфляційних втрат - 144 300,20 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, надав послуги згідно договору протягом жовтня-грудня 2016 року на загальну суму 9 617 779,41 грн. Однак, відповідач за надані послуги у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1 313 238,55 грн.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи, що відповідачем на час звернення позивача до суду з цим позовом, рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі №910/6002/17 не виконано, зокрема, сума боргу за договором про надання послуг процесингового центру № 777 від 01.10.2001 та додатковою угодою до нього від 09.09.2016 не погашена, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 113 512,00 грн та інфляційні втрати у сумі 400 967,00 грн.

Відповідно до п. 4.5. договору після підписання акта виконаних робіт компанія виставляє рахунок для сплати наданих послуг за розрахунковий період, який банк сплачує протягом 3 банківських днів.

З урахуванням наведених положень договору, рахунок № 1124 від 04.11.2016 мав бути оплачений до 10.11.2016, отже прострочення оплати починається з 11.11.2016; рахунок №1212 від 05.12.2016 підлягав до сплати до 09.12.2016, отже прострочення оплати починається з 12.12.2016; рахунок №14 від 05.01.2017 мав бути оплачений до 11.01.2017, отже прострочення оплати починається з 12.01.2017.

Матеріали справи свідчать, що відповідач за надані послуги розрахувався частково в розмірі 8 304 540,86 грн з порушенням строків, передбачених договором, зокрема 23.11.2016, 20.12.2016 та 02.02.2017, по кожному рахунку відповідно.

Згідно положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наявний у матеріалах справи розрахунок позивача 3% річних від простроченої суми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 113 512,00 грн.

Разом із тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заявленої позивачем суми 400 967,00 грн - інфляційних втрат, з наступних підстав.

Як вбачається із наявного у матеріалах справи розрахунку інфляційних втрат, до нього були включені періоди, в яких прострочення складало менше місяця, зокрема: за рахунком №1124 від 04.11.2016 прострочення у листопаді 2016 року склало менше одного місяця; за рахунком №1212 від 05.12.2020 прострочення за грудень склало менше одного місяця; за рахунком №14 від 05.01.2017 прострочення у січні 2017 року склало менше одного місяця.

При цьому колегія суддів враховує, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Під час визначення індексу інфляції необхідно враховувати певні вимоги щодо здійснення розрахунку інфляційних втрат.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а за місяць.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема у постановах від 25.04.2018 у справі №904/7401/16, від 24.10.2018 у справі № 910/19576/17.

Таким чином, встановивши, що термін прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати отриманого товару за кожен період окремо становить менше одного місяця, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат за відповідні періоди.

Враховуючи викладене, перевіривши наданий позивачем новий розрахунок інфляційних втрат, з урахуванням наведеної практики Верховного Суду щодо вірного визначення періоду, за який підлягають нарахуванню інфляційні втрати, колегія суддів вважає новий розрахунок позивача вірним, тому вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у сумі 379 036,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування частково.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги частково, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Укргазбанк задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/15769/19 скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Укргазбанк (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1; ідентифікаційний код 23697280) на користь Приватного акціонерного товариства Українська національна розрахункова картка (09025, Київська область, Сквирський район, село Безпечна, вулиця Ордаша, будинок 19; ідентифікаційний код 23702532) інфляційних втрат у сумі 21 931 (двадцять одна тисяча дев`ятсот тридцять одна) грн. 00 коп.

3. В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українська національна розрахункова картка (09025, Київська область, Сквирський район, село Безпечна, вулиця Ордаша, будинок 19; ідентифікаційний код 23702532) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Укргазбанк (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1; ідентифікаційний код 23697280) 694 (шістсот дев`яносто чотири) грн. 54 коп. судового збору у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи № 910/15769/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 26.06.2020

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич