ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" червня 2020 р. Справа№ 910/3414/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання : Кубей В.І.
за участю представників сторін:
від заявника: Аніщенко Б.С. - ордер серія ВМ №1002333 від 25.11.2019 року;
від відповідача : Неупокоєва Н.К. - договір б/н від 25.02.2020 року,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 року (повний текст складено 10.03.2020 року) (суддя Привалов А.І.)
у справі № 910/3414/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ВЕСТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІР", Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАН О", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН ПРАЙД", Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА ПЛАТИНУМ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ОЙЛ ПЛЮС", Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕКСІС ПЛЮС", Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДАЛ ПРАЙМ", Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕВЕРС ОІЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКС ОЙЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДХОЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "НК МАРСЕЛЬ", Товариства з обмеженою відповідальністю "НК ВАЛЕНСІЯ", Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРВІНОК-ІНВЕСТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНАНТ ТОРГ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНК ПРОМ", Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН ХОЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС ОЙЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЙЛОР ХОЛД", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАН ОЙЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРС 2018", Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРНЕТТА-ТОРГ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОТУШ", Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛІНГ ОІЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЬМІРА ОЙЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРЕЙ-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСПЕР-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРА ОЙЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄС-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФІЛЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНСІС", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕН", Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЛЕЯ", Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙВОР", Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВАРА М", Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОРЕС"Ю, Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ПЕТРОЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ-ОІЛ"
про забезпечення позову і додані до неї матеріали, подану до пред`явлення позову
Особи, які отримають статус учасника справи:
Позивачі:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ВЕСТ"
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛІР"
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКТАН О"
4. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИТАН ПРАЙД"
5. Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКА ПЛАТИНУМ"
6. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ОЙЛ ПЛЮС"
7. Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕКСІС ПЛЮС"
8. Товариство з обмеженою відповідальністю "АНДАЛ ПРАЙМ"
9. Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕВЕРС ОІЛ"
10. Товариство з обмеженою відповідальністю "МІКС ОЙЛ"
11. Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕДХОЛ"
12. Товариство з обмеженою відповідальністю "НК МАРСЕЛЬ"
13. Товариство з обмеженою відповідальністю "НК ВАЛЕНСІЯ"
14. Товариство з обмеженою відповідальністю "БАРВІНОК-ІНВЕСТ"
15. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОМІНАНТ ТОРГ"
16. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІНК ПРОМ"
17. Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН ХОЛ"
18. Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАТУС ОЙЛ"
19. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЙЛОР ХОЛД"
20. Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛАН ОЙЛ"
21. Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРС 2018"
22. Товариство з обмеженою відповідальністю "БАРНЕТТА-ТОРГ"
23. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОТУШ"
24. Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЛІНГ ОІЛ"
25. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАЛЬМІРА ОЙЛ"
26. Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРЕЙ-С"
27. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСПЕР-С"
28. Товариство з обмеженою відповідальністю "МОДЕРА ОЙЛ"
29. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІЄС-С"
30. Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕФІЛЛ"
31. Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕНСІС"
32. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕН"
33. Товариство з обмеженою відповідальністю "КАТЛЕЯ"
34. Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙВОР"
35. Товариство з обмеженою відповідальністю "НАВАРА-М"
36. Товариство з обмеженою відповідальністю "СТОРЕС"
37. Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ПЕТРОЛ"
38. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ-ОІЛ"
Відповідачі:
1. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "КАПІТОН КОМПАНІ"
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГМЕГАМАРТ"
4. Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ-ПРОСТІР"
5. Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ БРІДЖ ЛТД"
6. Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРАЙК ІНТЕРПРАЙЗ"
7. Товариство з обмеженою відповідальністю "САТУРН-11"
8. Товариство з обмеженою відповідальністю "СИЛМА ТРЕЙД"
9. Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНТРЕЙД"
10. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС ІНВЕСТМЕНТ"
11. Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІЛ-ПРОФІТ"
12. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮБК ПЛЮС"
13. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРІОН КОРПОРЕЙШН"
14. Приватне підприємство "АЛЬКОР МАРКЕТ"
15. Приватне підприємство "АСГАРД-ТК"
16. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕНЕР ТРЕЙД"
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у справі № 910/3414/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ВЕСТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІР", Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАН О", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН ПРАЙД", Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА ПЛАТИНУМ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ОЙЛ ПЛЮС", Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕКСІС ПЛЮС", Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДАЛ ПРАЙМ", Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕВЕРС ОІЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКС ОЙЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДХОЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "НК МАРСЕЛЬ", Товариства з обмеженою відповідальністю "НК ВАЛЕНСІЯ", Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРВІНОК-ІНВЕСТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНАНТ ТОРГ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНК ПРОМ", Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН ХОЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС ОЙЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЙЛОР ХОЛД", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАН ОЙЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРС 2018", Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРНЕТТА-ТОРГ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОТУШ", Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛІНГ ОІЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЬМІРА ОЙЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРЕЙ-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСПЕР-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРА ОЙЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄС-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФІЛЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНСІС", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕН", Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЛЕЯ", Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙВОР", Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВАРА М", Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОРЕС"Ю, Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ПЕТРОЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ-ОІЛ" задоволено частково. Заборонено Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо повернення та/або витребування зазначених в ухвалі об`єктів лізингу. Заборонено Публічному акціонерному товариству Комерційний банк Приватбанк та будь-яким іншим особами вчиняти дії спрямовані на обмеження в користуванні орендованим майном та/або дії спрямовані на повернення та/або на вилучення (примусове або добровільне) майна, переданого за договорами оренди зазначеними в оскаржуваній ухвалі.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 року у справі № 910/3414/20 та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема суд першої інстанції не обґрунтував необхідність вжиття заходів забезпечення позову, пославшись лише на загальні норми процесуального права.
Так, скаржник вказав, що підстави вважати, що АТ КБ ПриватБанк вчиняє дії, направлені на уникнення виконання зобов`язань перед заявниками - відсутні.
Також, за твердженням скаржника суд першої інстанції обмежуючи АТ КБ ПриватБанк у способах захисту своїх прав не забезпечив дотримання принципу співмірності, в результаті чого залишив власника - АТ КБ ПриватБанк без можливості реагувати на порушення свого права власності.
При цьому, скаржник вказав, що судом не було встановлено, власника майна, щодо якого встановлені запобіжні заходи. Водночас, з дати розірвання договору фінансового лізингу Лізингоодержувач втрачає право на предмет лізингу, після припинення договору фінансового лізингу, нерухоме майно, що було передано в лізинг, має бути повернуто власнику (лізингодавцю) негайно.
Крім того, скаржник зазначив, що позовні вимоги щодо визнання недійсним з моменту укладання п. 5.1.5 договорів лізингу є завідомо безпідставними. Банком вживалися дії щодо повернення майна але не щодо всіх об`єктів.
Водночас, скаржник вказав, що відповідачами були ініційовані 26 справ за позовами до АТ КБ ПриватБанк про визнання пункту договору фінансового лізингу про право одностороннього розірвання договору в зв`язку з простроченням сплати чергових лізингових платежів недійсними, водночас за результатом розгляду даних справ, не було задоволено жодного позову.
Також, скаржник зазначив, що в заяві про забезпечення позову, заявники зазначають невірне найменування Банку, а саме організаційну форму - Публічне акціонерне товариство. Після націоналізації, Банком змінено назву на Акціонерне товариство.
13.04.2020 року матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2020 передані на розгляд колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий, Владимиренко С.В., Попікова О.В.
25.05.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника заявників до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 року у справі №910/3414/20 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 року у справі №910/3414/20 залишити без змін.
Крім того, представник заявників у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що доводи та аргументи апелянта, щодо протиправності прийняття оскаржуваної ухвали, викладені у апеляційній скарзі, зводяться до простої незгоди банку з прийнятою ухвалою та не відповідають об`єктивним обставинам правовідносин та не базуються на чинному законодавстві України. В той же час, оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою.
03.06.2020 головуючим суддею Демидовою А.М., заявлено самовідвід від розгляду справи №910/3414/20 з метою недопущення сумнівів в неупередженості, які можуть виникнути в у зв`язку із тим, що родич її близької особи працює в юридичній компанії, яка є в переліку осіб, які можуть отримати статус відповідачів у даній справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 заяву про самовідвід судді Демидової А.М., у розгляді апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2020
у справі № 910/3414/20 задоволено.
Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-07/250/20 від 05.06.2020 року призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи для заміни судді, який є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у зв`язку з задоволенням заяви про самовідвід судді Демидової А.М.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2020 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у справі № 910/3414/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., суддів Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у справі № 910/3414/20 у складі: головуючого судді - Сулім В.В., суддів Ткаченко Б.О., Майданевича А.Г. до провадження, своєю ухвалою від 10.06.2020 року.
18.06.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшло повідомлення про повернення позову у справі №901/4040/20, який був забезпечений оскаржуваною ухвалою. Крім того, в даному повідомленні скаржник, зокрема, зазначив, що позовна вимога про визнання права користування на нерухоме майно - не може розглядатися Господарським судом міста Києва.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 06.05.2020 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, заява про забезпечення позову, зокрема, була обґрунтована тим, що у 2016 році між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк у якості лізингодавця та юридичними особами відповідачами у якості лізингоодержувачів було укладено ряд договорів фінансового лізингу, відповідно до умов яких Банк передав лізингоодержувачам майно, а лізингоодержувачі прийняли майно від банку в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, на умовах фінансового лізингу.
В подальшому, на підставі відповідних договорів лізингу, лізингоодержувачами було укладено договори оренди, за умовами яких лізингоодержувачі передали, а орендарі (позивачі у даній справі) прийняли у тимчасове володіння і платне користування індивідуально визначене нерухоме майно.
Так, за твердженням заявників, станом на сьогоднішній день АТ КБ ПриватБанк вчиняються активні дії щодо розірвання договорів лізингу та повернення об`єктів лізингу, які фактично знаходяться в оренді у заявників. При цьому, при поверненні об`єктів лізинг, Банком застосовуються положення договорів, які регламентують беззаперечне повернення об`єктів на користь Банку з вчиненням виконавчих написів нотаріусів.
АТ КБ ПриватБанк було здійснено направлення на адреси Лізингоодержувачів повідомлення про розірвання Договорів лізингу та пред`явлено вимоги про повернення майна, в яких в тому числі висловлювалось попередження з посиланням на пп. 5.1.5 Договорів лізингу про можливість примусового повернення майна в беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
На підставі Договорів лізингу, АТ КБ ПриватБанк також було отримано виконавчі написи нотаріусів на повернення майна, на підставі яких відкрито виконавчі провадження.
Заявники вважають, що вказаними діями АТ КБ ПриватБанк суттєво порушує їх права на мирне володіння та користування переданими їм на підставі Договорів оренди об`єктами нерухомого майна - автозаправними станціями (АЗС) в загальній кількості 247 одиниць.
Викладені обставини, стали підставою для звернення заявників до суду з заявою про забезпечення до пред`явлення позову в порядку ст.138 Господарського процесуального кодексу України шляхом:
- заборони Публічному акціонерному товариству Комерційний банк Приватбанк та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо повернення та/або стягнення зазначених нижче об`єктів лізингу, в тому числі, але не виключно, шляхом звернення до приватних та/або державних нотаріусів, а також інших осіб, які вчиняють нотаріальні дії, для одержання виконавчих написів, та/або шляхом звернення до приватних та/або державних виконавців з метою виконання таких виконавчих написів, на підставі Договорів лізингу;
- заборони Публічному акціонерному товариству Комерційний банк Приватбанк та будь-яким іншим особами вчиняти дії спрямовані на обмеження в користуванні орендованим майном та/або дії спрямовані на повернення та/або на вилучення (примусове або добровільне) майна, переданого за наступними Договорами оренди.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття "ефективний засіб", за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
В ході вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 року по справі №910/361/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, АТ КБ ПриватБанк вчиняються дії щодо розірвання договорів лізингу та повернення об`єктів лізингу, які перебувають у користуванні заявників (позивачів) на підставі договорів оренди, що підтверджується наступними повідомленнями (наявні в матеріалах справи):
- Повідомлення від 17.04.2019 року № Э.Upr 1/3-82878, яке було надіслане на адресу ТОВ Капітон Компані , Банк вказав про розірвання договору лізингу №4К16086ЛИ від 16.09.2016 року, а також пред`явив вимогу про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу та вимогу повернути майно акту прийому-передачі.
- Повідомлення від 21.01.2020 року № Э.Upr 1/3-14092 яке було надіслано на адресу ТОВ ТОРГМЕГАМАРТ , Банк вказав про розірвання договору лізингу № 4Т16075ЛИ від 20.08.2016 року, а також пред`явив вимогу про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу та вимогу повернути майно по акту прийому-передачі.
- Повідомлення від 11.02.2020 року № Э.Upr 1/3-29134 БТ, яке було надіслано на адресу ТОВ Стронг Брідж ЛТД , Банк вказав про розірвання договору лізингу № 4С16067ЛИ від 20.08.2016 року, а також пред`явив вимогу про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу та вимогу повернути майно по акту прийому-передачі.
- Повідомлення від 21.01.2020 року № Э.Upr 1/3-14090, яке було надіслано на адресу ТОВ Стронг Брідж ЛТД , Банк вказав про розірвання договору лізингу № 4С16080ЛИ від 16.09.2016 року, а також пред`явив вимогу про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу та вимогу повернути майно по акту прийому-передачі.
Вимога від 19.02.2020 року № Э.Upr 1/3-35332, яка була надіслана на адресу ТОВ Статус Ойл та ТОВ Сатурн-11 , банк вимагав негайно звільнити приміщення від майна, речей та інших матеріальних цінностей ТОВ Статус Ойл , що знаходять за адресами: Рівненька обл., Рівненський район, с. Велика Омеляна, вул. Дубнівська, буд. 27А; Рівненська обл., Рівненський район, с. Велика Омеляна, вул. Дубнівська, буд. 14-а; Рівненська область, Млинівський район, с. Зоряне, вул. Дубенська, 3; Рівненська обл., Лубенський район, с. Бірки, вул. Крепенецька 14а.
- Повідомлення від 03.12.2019 року № Э.Upr 1/3-240353, яке було надіслано на адресу ТОВ Сатурн 11 , Банк вказав про розірвання договору лізингу № 4С16069ЛИ від 20.08.2016 року, а також пред`явив вимогу про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу та вимогу повернути майно по акту прийому-передачі.
- Повідомлення від 03.12.2019 року № Э.Upr 1/3-240352, яке було надіслано на адресу ТОВ Сатурн 11 , Банк вказав про розірвання договору лізингу № 4П16079ЛИ від 16.09.2016 року, а також пред`явив вимогу про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу та вимогу повернути майно по акту прийому-передачі.
- Повідомлення від 20.11.2019 року № Э.Upr 1/232310, яке було надіслано на адресу ТОВ Кантрейд , Банк вимагав надати лізингоодержувачу безперешкодний доступ до майна та підписати з Банком акти моніторингу (перевірки наявності та стану) предметів лізингу. При цьому, зазначена вимога жодним чином не узгоджується з договірними положеннями Договорів лізингу про безперешкодну можливість лізингоодержувачу надавати без попередньої згоди Банку в оренду об`єкти лізингу.
- Повідомленням від 05.10.2017 року № Э.Upr 1/3-119748, яке було надіслано на адресу ТОВ Стіл Профіт , Банк вказав про розірвання договору лізингу № 4С16063ЛИ від 20.08.2016 року, а також пред`явив вимогу про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу та вимогу повернути майно по акту прийому-передачі.
- Повідомлення від 14.11.2018 року № Э.Upr 1/3-675679, яке було надіслано на адресу ТОВ Стіл Профіт , Банк вказав про розірвання договору лізингу № 4С16081ЛИ від 20.08.2016 року, а також пред`явив вимогу про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу та вимогу повернути майно по акту прийому-передачі.
- Повідомленням від 14.11.2018 року № Э.Upr 1/3-675678, яке було надіслано на адресу ТОВ Стіл Профіт , Банк вказав про розірвання договору лізингу № 4С16063ЛИ від 20.08.2016 року, а також пред`явив вимогу про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу та вимогу повернути майно по акту прийому-передачі.
- Повідомлення від 06.02.2019 року № Э.Upr 1/3-19881, яке було надіслано на адресу ТОВ Стіл Профіт , Банк вказав про розірвання договору лізингу № 4С16063ЛИ від 20.08.2016 року, а також пред`явив вимогу про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу та вимогу повернути майно по акту прийому - передачі.
- Повідомлення від 15.05.2019 року № Э.Upr 1/3-97894, яке було надіслано на адресу ТОВ Стіл Профіт , Банк вказав про розірвання договору лізингу № 4С16063ЛИ від 20.08.2016 року, а також пред`явив вимогу про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу та вимогу повернути майно по акту прийому - передачі.
- Повідомлення від 15.05.2019 року № Э.Upr 1/3-97895, яке було надіслано на адресу ТОВ Стіл Профіт , Банк вказав про розірвання договору лізингу № 4С16081ЛИ від 20.08.2016 року, а також пред`явив вимогу про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу та вимогу повернути майно по акту прийому-передачі.
- Повідомлення від 15.05.2019 року № Э.Upr 1/3-87896, яке було надіслано на адресу ТОВ ЮБК Плюс , Банк вказав про розірвання договору лізингу № 4Ю16062ЛИ від 20.08.2016 року, а також пред`явив вимогу про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу та вимогу повернути майно по акту прийому - передачі.
- Повідомлення від 15.05.2019 року № Э.Upr 1/3-87897, яке було надіслано на адресу ТОВ ЮБК Плюс , Банк вказав про розірвання договору лізингу № 4Ю16082ЛИ від 16.09.2016 року, а також пред`явив вимогу про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу та вимогу повернути майно по акту прийому - передачі.
- Повідомлення від 21.01.2020 року № Э.Upr 1/3-14093БТ, яке було надіслано на адресу ТОВ Пріон Корпорейшн , Банк вказав про розірвання договору лізингу № 4П16079ЛИ від 16.09.2016 року, а також пред`явив вимогу про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу та вимогу повернути майно - акту прийому-передачі.
- Повідомленням від 05.07.2018 року № Э.Upr 1/3-253981, яке було надіслано на адресу ТОВ Асгард-ТК , Банк вказав про розірвання договору лізингу № 4П16064ЛИ від 20.08.2016 року, а також пред`явив вимогу про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу та вимогу повернути майно по акту прийому - передачі.
- Повідомленням від 11.02.2020 року № Э.Upr 1/3-29133, яке було надіслано на адресу ТОВ Дентер Трейд , Банк вказав про розірвання договору лізингу № 4д160068 від 20.08.2016 року, а також пред`явив вимогу про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу та вимогу повернути майно по акту прийому-передачі.
На підставі договорів лізингу, ПАТ КБ Приватбанк також було отримано виконавчі написи нотаріусів на повернення майна з лізингу, та в подальшому на підставі таких виконавчих написів виконавцями були відкриті виконавчі провадження:
1) Виконавчий напис № 3391 від 16.08.2019 року, виданий Остапенко Євгеном Михайловичем, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу про повернення банку об`єкту лізингу, а саме нерухомого майна за адресою Тернопільська обл., Тернопільський р-н, вул. Підволочинське шосе, буд. 3 А; нежитлове приміщення загальною площею 12,8 кв.м.
На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Снігуром Олегом Юрійовичем було відкрито виконавче провадження ВП №60066652.
2) Виконавчий напис № 2 від 09.01.2020 року, виданий Остапенко Євгеном Михайловичем, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу про повернення банку об`єкту лізингу, а саме нерухомого майна: за адресою: Львівська обл., Сколівський р., смт. Верхнє Синьовидне, вул. Січових Стрільців, 207а, операторна. А, загальна площа 43,3 кв.м, навіс, Б, замощения, І, резервуари, І (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 999080446245); за адресою: Волинська область, Ковельський р., с. Старі Кошари, вул, Лісова, буд. 2 (два):загальною площею 112,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 993052407221); за адресою Волинська область, Луцький район, с. Чаруків, вул. Вокзальна, буд. 146, загальною площею 38,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 995349007228); за адресою Рівенська обл., Радивильський р., с. Пустоиванне, вулиця Першотравнева, будинок 1 а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 993077556258); за адресою Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул.Гайдамацька, буд. 101: загальною площею 81,7 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 986433046209); за адресою Рівненська обл., Дубенський р-н, с.Дубрівка, вул. Дубенська, буд.42 (сорок два): Автозаправочна станція, загальна площа 72, 7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 986277556216); за адресою Рівненська обл., Дубенський р-н, с.Шепетин, вул..Кременецька, буд. 2 (два): А1 - будівля АЗС, цегла, загальною площею 70,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 986247456216); за адресою Рівненська область, Млинівський район, с. Зоряне, вул. Дубенська, буд. З (три) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 992416556238); за адресою Рівненська область, Рівненський район, с. Велика Омеляна, вул. Дубнівська, буд. 27а (двадцять сім "а") (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 992371856246); за адресою Рівненська область, Рівненський район, с. Велика Омеляна вул. Дубнівська, будинок 14-а (чотирнадцять тире "а"): 1. А- автозаправочна станція, шлак, 68,8 кв.м.;2.1-ІІІ - замощення, бетон, 463,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 992398256246); за адресою Рівненська область, Дубенський район, с. Бірки, вул. Кременецька, буд. 14 а (чотирнадцять "а"): літ. А-1 - АЗС, загальна площа 39,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 992464256216); за адресою Рівненська область, Радивилівський район, с. Бугаївка, вул. Київська, буд. 1 (один) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 992262156258); за адресою Рівненська обл., Радивилівський р., с. Бугаївка, вул. Київська, буд. 2 (два) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 992287256258); за адресою Рівненська обл., Дубенський р-н, с.Привільне вул. Дубенська буд 59 (п`ятдесят дев`ять): автозаправочна станція, Б, стіни цегляні, загальна площа 98,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 986365156216); за адресою: Львівська обл., Перемишлянський р., с. Брюховичі, вул. Франка, буд 222 (двісті двадцять дві): загальною площею 73,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 997200946233).
На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць Адрієм Андрійовичем було відкрито виконавче провадження № 61254082.
3) Виконавчий напис № 1 від 09.01.2020 року, виданий Остапенко Євгеном Михайловичем, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу про повернення банку об`єкту лізингу, а саме нерухомого майна: за адресою: Рівненська обл., Радивилівський р., с. Опарипси, вул. Бродівська, 98: будівлі і споруди автозаправної станції, заг. пл. 334,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:999075656258); за адресою: Рівненська обл., Радивилівський р., с. Опарипси, вул. Бродівська, 98а: АГЗС-100М, загальною площею 3,0 кв.м.(реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:985775956258)
На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем було відкрито виконавче провадження № 61254833.
Тобто, АТ КБ ПриватБанк вчиняються системні активні дії щодо розірвання договорів лізингу та повернення об`єктів лізингу, які перебувають в оренді. При цьому, при поверненні об`єктів лізингу, Банком застосовуються положення договорів, які регламентують беззаперечне повернення об`єктів на користь Банку з вчиненням виконавчих написів нотаріусів.
Водночас, колегія суддів погоджується з твердженням представника заявників, що вказаними вище діями АТ КБ ПриватБанк посягає на права позивачів на мирне володіння та користування переданими їм на підставі договорів оренди об`єктами нерухомого майна - автозаправними станціями (АЗС).
При цьому, колегія суддів приймає до уваги твердження скаржника, що станом на час винесення оскаржуваної ухвали Банком було здійснено примусове вилучення двох об`єктів нерухомого майна, а саме автозаправних станцій за адресою Херсонська обл. Скадовський район. с/рада Радгоспненська, АЗС, автодорога Херсон-Сімферополь (М24) 68 км (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1019818265247) та за адресою Херсонська обл. Олешківський район, м. Олешки, траса Херсон-Сімферополь (М24) б/н, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1021176265250.
Тобто, відсутність прямих договірних відносин між Банком та позивачами не свідчить, що Банк не взмозі порушити права користування орендарів на об`єкти нерухомого майна.
При цьому, банк витребовуючи в позасудовому порядку майно яке знаходиться в оренді фактично позбавляє орендаря доводити правомірність свого володіння.
Таким, чином, доводи скаржника щодо невтручання останнього у господарську діяльність лізінгоодержувачів (відповідачів) та орендарів (позивачів) спростовуються вищевикладеним, оскільки АТ КБ ПриватБанк вчиняються дії, які призводять до втручання у господарські правовідносини, які виникли щодо оренди зазначеного вище майна.
Як вбачається з матеріалів справи, заявники мають намір звернутись до суду з позовом про визнання недійсними з моменту укладення пунктів 5.1.5 договорів лізингу, на підставі яких АТ КБ ПриватБанк здійснює примусове повернення майна в беззаперечному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та про визнання за ними права користування за договорами оренди.
При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що позовні вимоги щодо визнання недійсним з моменту укладання п. 5.1.5 договорів лізингу є завідомо безпідставними, оскільки останні є передчасними, адже питання обґрунтованості позовних вимог повинно вирішуватися за результатами розгляду позовних вимог по суту, а не на етапі забезпечення позову. Посилання на наявність рішень у подібних справах не може братися до уваги з врахуванням ст. 51 Господарського процесуального кодексу України.
Тобто, у суду при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову відсутній обов`язок встановлення обставин обґрунтованості чи необґрунтованості позову, дана обставина підлягає з`ясуванню при безпосередньому розгляді позовної заяви.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 10.03.2020 року у справі №910/11648/19.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність зв`язку між заходами та предметом позовних вимог, що невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком передчасну та повну втрату заявниками права вільного володіння та користування майном, а в подальшому може призвести до унеможливлення ефективного здійснення захисту їх прав та інтересів.
При цьому, апеляційний суд враховує, що договори оренди не розірвані та є чинними, що підтвердив представник апелянта в судовому засіданні.
Отже, беручи до уваги те, що заявниками вказується на фактичне порушення їх прав та охоронюваних законом інтересів, що підтверджується належними і допустимими доказами, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам заявників (позивачів) до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову призведе до неможливості захисту інтересів, до порушення охоронюваних законом інтересів позивачів та відповідно істотно ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення суду за умови задоволення позову заявників та позбавить їх можливості поновити своє порушене право користування на нерухоме майно.
Також, твердження скаржника що з дати розірвання договору фінансового лізингу автоматично розривається договір оренди з третіми особами - заявниками заяви про забезпечення позову у даній справі та відповідно, нерухоме майно, має бути повернуто власнику (лізингодавцю) не підтверджено належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказами та скаржником недоведено.
При цьому, колегія суддів відзначає, що посилання скаржника на постанови Верховного Суду №№ 910/17082/17 від 16.03.2018 року та 909/500/18 від 15.05.2019 року є некоректним так як в останніх відсутній висновок, яким скаржник обґрунтовує доводи апеляційної скарги.
Натомість колегія погоджується з доводами, що за загальним правилом зміна особи, яка здійснює повноваження власника щодо орендованого майна не може впливати на право орендаря на володіння.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову в частині:
- заборони Акціонерному товариству Комерційний банк ПриватБанк та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо повернення та/або витребування об`єктів лізингу на підставі договорів лізингу;
- заборони Акціонерному товариству Комерційний банк ПриватБанк та будь-яким іншим особами вчиняти дії спрямовані на обмеження в користуванні орендованим майном та/або дії спрямовані на повернення та/або на вилучення (примусове або добровільне) майна, переданого за договорами оренди.
Дослідивши додані до заяви докази та враховуючи збалансованість інтересів сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування заходів до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони Акціонерному товариству Комерційний банк Приватбанк звертатися до приватних та/або державних нотаріусів, а також інших осіб, які вчиняють нотаріальні дії, для одержання виконавчих написів, та/або звертатися до приватних та/або державних виконавців з метою виконання таких виконавчих написів, на підставі договорів лізингу, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову призведе до порушення збалансованості інтересів сторін.
Водночас, суд зазначає, що заборона АТ КБ ПриватБанк та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо повернення та/або витребування об`єктів лізингу на підставі договорів лізингу та заборона Публічному акціонерному товариству Комерційний банк Приватбанк та будь-яким іншим особами вчиняти дії спрямовані на обмеження в користуванні орендованим майном та/або дії спрямовані на повернення та/або на вилучення (примусове або добровільне) майна, переданого за відповідними договорами оренди є достатнім заходом забезпечення позову для недопущення порушення прав та інтересів заявників.
За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали на не співрозмірність вжиття заходів забезпечення позову та невжиття зустрічного забезпечення, колегія суддів відзначає наступне.
Згідно ст. 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом:
- Надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд немає сумнівів;
- Вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.
Проте, в даному випадку суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач понесе збитки, у зв`язку із заявою про забезпечення позову, адже право користування майном належить заявникам.
Так, об`єкти лізингу перебували в лізингу з 2016 року, а в подальшому були передані в користування позивачам, тобто титул володіння та користування спірними АЗС належить заявникам, що не заперечується Банком та саме вони є суб`єктами, які можуть зазнати втрат від простоювання об`єкту, його невикористання за цільовим призначенням, тощо.
Суд не зобов`язаний в кожному випадку вживати заходи зустрічного забезпечення, оскільки ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали місцевого суду.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 15.01.2019 року у справі №915/870/18.
Разом з цим, колегія суддів відзначає, що виходячи з приписів ч. 4 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника звернутись із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подане після застосування судом заходів забезпечення позову.
Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що відповідні заходи не обмежують скаржника в реалізації права власності в тому числі щодо отримання доходів з майна від належного боржника чи повернення майна з застосуванням процедур (в тому числі судових) обумовлених наявними обтяженнями майна, зворотнього апелянтом не доведено. Отже, апеляційним судом не встановлено, а апелянтом не доведено порушень вимог розумності, адекватності та збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.
Щодо повідомлення представника скаржника про повернення позову у справі №901/4040/20, який був забезпечений оскаржуваною ухвалою, колегія суддів відзначає, що останнє не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Водночас, посилання скаржника на правові висновки суду Верховного Суду викладені у постановах №183/5864/17-ц від 17.10.2018 року, №922/599/19 від 05.08.2019 року та №9607/183/19 від 09.08.2019 року не спростовують висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, а містять лише посилання на норми права (які враховані при розгляді цієї справи), зокрема щодо забезпечення позову.
Разом з цим, твердження скаржника, що він не є стороною правовідносин за договорами оренди, щодо яких введені запобіжні заходи, а заявники не є стороною договорів фінансового лізингу не спростовують висновків суду першої інстанції у оскаржуваній ухвалі, так як здійснюється витребування саме майна, яке фактично знаходиться у заявників та ними використовується на підставі чинного договору.
Також, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали, що позовна вимога про визнання права користування на нерухоме майно - не може розглядатися Господарським судом міста Києва, оскільки питання підсудності розглядається судом під час прийняття/неприйняття позовної заяви, а не вирішення питання щодо забезпечення позову.
За наявності підстав АТ КБ ПриватБанк не позбавлений права звернутись з заявою про скасування заходів забезпечення позову з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, колегія суддів відзначає, що в ухвалі про забезпечення позову міститься описка, а саме помилково зазначено ПАТ КБ ПриватБанк , замість АТ КБ ПриватБанк , що в свою чергу не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали в розумінні ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими встановленими обставинами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом.
При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) слід розподілити суду першої інстанції за результатами розгляду справи по суті в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 року у справі №910/3414/20 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 року у справі №910/3414/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/3414/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич
Дата складення повного тексту 02.07.2020 року.
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 23.06.2020 |
Оприлюднено | 06.07.2020 |
Номер документу | 90149833 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Сулім В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні