Рішення

від 18.06.2020 по справі 910/2988/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.06.2020Справа № 910/2988/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "КИЇВГАЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-7"

про стягнення 200726,02 грн

Представники сторін:

від позивача: Мельник О.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "КИЇВГАЗ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-7" про стягнення 200726,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором підряду №П-1302/12-08 від 12.08.2019 в частині виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 26.03.2020.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211 та на виконання розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 13.03.2020 №11/0/2-20 "Про додаткові заходи із попередження респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19", судові засідання, які призначені на 26.03.2020, знято з розгляду, у зв`язку із чим судове засідання у цій справі не відбулося.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.04.2020 призначив підготовче засідання у справі №910/2988/20 на 14.05.2020.

У судовому засіданні 14.05.2020 суд на підставі ст. 177 ГПК України продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 28.05.2020.

28.05.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення №6746 від 15.08.2019, оригіналу картки рахунку 3711 та копії банківської виписки. Також позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог.

Розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд зазначає, що у вказаній заяві позивач не змінює ні підстав, ні предмету позову, а лише доповнює його посиланнями на норми матеріального права. Суд долучив до матеріалів справи вказану заяву.

У судовому засіданні 28.05.2020 суд постановив прокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.06.2020.

18.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 18.06.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 28.05.2020.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.

У своєму клопотанні відповідач заявив про відкладення підготовчого засідання з метою забезпечення прав відповідача, передбачених ст.42, 165, 178 ГПК України. Клопотання відповідача мотивоване запровадженням карантину на території України.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2" (зі змінами) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

У свою чергу, згідно із постановою Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", з 11.05.2020 в Україні почато перший етап послаблення карантинних обмежень, введених у зв`язку з епідемією коронавірусу, зокрема, дозволено діяльність адвокатів.

Суд зазначає, що саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів та не є беззаперечною підставою для відкладення розгляду справи. Окрім того, враховуючи послаблення карантинних заходів, суд вважає, що відповідачем не було належним чином доведено факту неможливості направлення уповноваженого представника у судове засідання 18.06.2020, та реалізації процесуальних прав, зокрема шляхом подання відзиву на позов.

Окрім того, в ухвалі від 28.05.2020 судом роз`яснено відповідачу, що у порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи не позбавленні можливості подати до суду заяви, клопотання, відзив, заперечення на відзив, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні.

У відповідності до ч.4 ст.120 ГПК України, ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Ухвалу про призначення справи до розгляду справи по суті відповідач отримав 12.06.2020, а тому мав достатньо часу на підготовку до судового засідання, а також подання відзиву на позов.

Водночас суд зазначає, що пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

За змістом ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Необґрунтовані клопотання призводять до штучного затягування судового процесу, що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

У клопотанні про відкладення розгляду справи відповідачем не зазначено про можливість надання суду доказів у спростування позовних вимог, не наведено жодних обставин неможливості розгляду справи без участі представника відповідача.

Подання відповідачем необґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, виходячи зі змісту статей 202, 216 ГПК України, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідно до ухвали суду від 28.05.2020 явка сторін не визнавалася обов`язковою. Суд також зазначає, що у судовому засіданні 28.05.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.06.2020, а тому вимоги відповідача про необхідність відкладення підготовчого засідання є помилковими.

Отже, суд вважає можливим здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Присутній у судовому засіданні 18.06.2020 представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав, просив суд його задовольнити.

У судовому засіданні 18.06.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.08.2019 між Акціонерним товариством "КИЇВГАЗ" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-7" (підрядник, відповідач) укладений договір підряду № П-1302/12-08 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проєктної документації виконання робіт з монтажу вузла обліку газу та монтажу газопроводу (далі - роботи) на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. Університетська, 27.

Згідно із п.3.1. договору, вартість робіт становить - 250 907,52 грн. (з ПДВ).

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що оплата замовником за даним договором проводиться у два етапи:

І етап: аванс 80 % від вартості робіт, у розмірі 200726,02 грн у строк протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами цього договору;

ІІ етап: остаточний розрахунок 20%, в розмірі 50181,50 грн у тому числі 8 363,58 грн у строк протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами Актів приймання - передачі виконаних робіт.

Позивач зазначає, що на виконання умов п.3.3. договору, позивач згідно із платіжним дорученням № 6746 від 15.08.2019 перерахував відповідачу аванс у розмірі 200 726,02 грн.

У пункті 2.2. договору, підрядник зобов`язаний виконати всі роботи за цим договором та передати результати робіт до 31 грудня 2019 року.

Відповідно до пункту 2.3. договору при неможливості виконати роботи в строк вказаний у пункті 2.2. договору, підрядник зобов`язаний повідомити про це замовника з метою перегляду строків. Рішення про перегляд строків оформляється додатковою угодою.

Підрядник за договором зобов`язався: виконати роботи у встановлені договором строки відповідно до проєктної документації; організувати та передати замовнику у порядку, передбаченому законодавством та даним договором закінчені роботи; здійснити забезпечення робіт матеріалами, устаткуванням, обладнанням (пп. 4.1.1., 4.1.5. та 4.1.14 договору).

Відповідно до п.5.1. договору, забезпечення робіт матеріалами та обладнанням здійснює підрядник.

Згідно п.9.3. договору, по закінченню робіт, або у разі припинення дії договору, підрядник готує та передає на розгляд позивачу акт приймання-передачі виконаних робіт, а також надає замовнику належним чином оформлену виконавчу документацію (сертифікати, паспорти, протоколи та акти перевірок, обстеження і випробувань встановлених матеріалів та обладнання, акти прихованих робіт, тощо).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання з виконання робіт у строк передбачений договором не виконав, результати виконаних робіт та виконавчу документацію позивачу по акту приймання-передачі виконаних робіт не передав.

Згідно п.п.4.4.5. договору, замовник має право відмовитися від даного договору та вимагати відшкодування збитків,якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що їх закінчення у строк, визначений договором, стає неможливим.

У відповідності до п.12.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами нами своїх зобов`язань.

Відповідно до п.12.2. договору, цей договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку на вимогу однієї із сторін у випадку невиконання чи неналежного виконання своїх договірних зобов`язань на строк більше ніж 5 (п`яти) робочих днів.

Відповідно до п.14.8 договору, цей договір може бути також припинений з інших підстав та у порядку, визначеному чинним законодавством.

26.12.2019 позивач звернувся до відповідача із листом (вих. № 3056/09-1 від 26.12.2019), в якому пропонував відповідачу у строк до 28.12.2019 передати за актом приймання-передачі виконаних робіт результати робіт за договором та усю виконавчу документацію.

Як зазначає позивач, відповідач не надав відповіді на зазначений лист, результати робіт та виконавчу документацію не передав позивачу за актом приймання-передачі виконаних робіт.

27.01.2020 позивач посилаючись на п.4.4.5. та п.14.8 договору та ч.2 ст.849 ЦК України, направив відповідачу лист вих. № 184/09-1 від 27.01.2020 з повідомленням про односторонню відмову від договору підряду №П-1302/12-08 від 12.08.2019 та з вимогою повернути отриманий за договором аванс у сумі 200726,02 грн.

Оскільки відповідач на вимогу позивача суму авансу не повернув, позивач звернувся до суду із стягненням з відповідача грошових коштів у сумі 200726,02 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, права та обов`язки сторін у даній справи виникли на підставі договору підряду №П-1302/12-08 від 12.08.2019.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до договору підряду №П-1302/12-08 від 12.08.2019 сторонами погоджено, що позивач сплачує відповідачу аванс 80 % від вартості робіт, у розмірі 200726,02 грн у строк протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами цього договору. Остаточний розрахунок 20%, в розмірі 50181,50 грн у тому числі 8 363,58 грн у строк протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами Актів приймання - передачі виконаних робіт.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов п.3.3 договору, перерахував на користь відповідача суму авансу у розмірі 200726,02 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6746 від 15.08.2019 та банківською випискою з рахунку позивача за 15.08.2019.

Отже, позивач як замовник виконав свій обов`язок зі сплати на користь відповідача як підрядника авансу у розмірі 200726,02 грн.

Стаття 846 Цивільного кодексу України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 2.2. договору сторони погодили, що відповідач зобов`язаний виконати всі роботи за цим договором та передати результати робіт до 31 грудня 2019 року.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки виконання зобов`язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст. 599 ЦК), то виконання боржником, у даному випадку відповідачем як підрядником за договором (зобов`язаною стороною за договором в частині виконання робіт), повинно бути підтверджено відповідачем належним чином.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов`язку за договором, а так само обставин, які перешкоджали виконанню цього обов`язку, несе відповідач як боржник у цьому зобов`язанні.

У відповідності до договору підряду сторонами погоджено, що приймання виконаних відповідачем робіт оформляється та підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт. Окрім того, відповідач надає позивачу належним чином оформлену виконавчу документацію (сертифікати, паспорти, протоколи та акти перевірок, обстеження і випробувань встановлених матеріалів та обладнання, акти прихованих робіт).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

У відповідності до ч.3 ст. 13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належних і допустимих доказів виконання підрядником робіт за договором підряду№П-1302/12-08 від 12.08.2019 та у передбачений строк матеріали справи не містять і відповідач таких доказів суду не надав.

Оскільки, відповідач не приступив до виконання робіт та не виконав роботи у строк, визначений умовами договору, 27.01.2020 замовник направив підряднику лист вих. №184/09-1 від 27.01.2020, у якому на підставі п.4.4.5. та п.14.8 договору та ч.2 ст.849 ЦК України, повідомив про односторонню відмову від договору підряду №П-1302/12-08 від 12.08.2019 та вимагав повернути отриманий за договором аванс у сумі 200726,02 грн. Вказаний лист відповідач залишив без відповіді та задоволення.

При цьому, суд зазначає, що норми законодавства передбачають право замовника на відмову від договору підряду на підставі частини 2 статті 849 ЦК України у разі порушення умов договору підряду та не встановлюють обов`язку позивача вручати заяву про відмову від договору безпосередньо підряднику чи перевіряти факт такого отримання.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним або зміненим.

Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно із ч.2 ст.598 ЦК України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Суд враховує правову позицію, викладену об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 16.03.2020 у справі №910/2051/19, в якій зазначено, що статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Суд зазначає, що зазначає, що відмовитись від договору підряду і вимагати відшкодувати збитки відповідно до положень частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України є правом замовника в силу закону, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України тягне припинення зобов`язань його сторін.

Враховуючи вище викладене, оскільки як встановлено судом вище відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором підряду у частині виконання робіт та у строки передбачені договором, суд дійшов висновку, що на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, у позивача виникло право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондує положенням статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною , втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тобто, положеннями частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України законодавцем визначено більш широке поняття збитків при їх відшкодуванні за наслідками порушення умов договору підряду, де відшкодуванню підлягають і витрати зроблені замовником на виконання договірних зобов`язань.

Як встановлено судом вище, договірні зобов`язання між сторонами за договором підряду №П-1302/12-08 від 12.08.2019 припинились на підставі листа позивача вих. №184/09-1 від 27.01.2020.

Водночас нормами глави 83 Цивільного кодексу України урегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.

Так, частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава , на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною другою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні ; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій набуто майно, згодом відпала.

Ураховуючи відсутність доказів належного виконання відповідачем договірних зобов`язань із виконання робіт за договором, припиненого згідно зі статтею 849 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми 200726,02 грн відповідно до статей 849 і 1212 ЦК України у їх сукупності.

З огляду на те, що договірні зобов`язання між сторонами припинились, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що з відповідача на користь позивача має бути стягнута сума у розмірі 200726,02 грн, сплачена позивачем за договором підряду №П-1302/12-08 від 12.08.2019.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "КИЇВГАЗ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-7" грошових коштів у сумі 200726,02 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-7" (02093, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 11-А, ідентифікаційний код 34183008) на користь Акціонерного товариства "КИЇВГАЗ" (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА БОЙЧУКА, будинок 4Б, ідентифікаційний код 03346331) грошові кошти у сумі 200726,02 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 3010,89 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 30.06.2020.

Суддя С. О. Турчин