Ухвала

від 02.07.2020 по справі 910/17381/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

02.07.2020Справа № 910/17381/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Електрокарс Авто" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2020 року в справі № 910/17381/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автопланета Херсон" до товариства з обмеженою відповідальністю "Електрокарс Авто" про стягнення 1 024 835,61 грн.,

за участі представників сторін:

від стягувача: не з`явився;

від боржника: Грушовець А.С. за ордером від 25 травня 2020 року серії АІ № 1018438;

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Автопланета Херсон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Електрокарс Авто" заборгованості у розмірі 1 024 835,61 грн., з яких: 1 000 000,00 грн. - основний борг, 24 835,61 грн. - пеня, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за попереднім договором від 27 березня 2019 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Шкурдова Л.М.) від 24 квітня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 1 000 000,00 грн., 15 000,00 грн. витрат зі сплати судового збору, а також 30 000,00 грн. витрат на послуги адвоката. Водночас у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

9 червня 2020 року через відділ діловодства суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Електрокарс Авто" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2020 року, в якій відповідач просив суд розстрочити виконання цього судового рішення згідно із запропонованим боржником графіком.

За результатами повторного автоматизованого розподілу, проведеного у зв`язку з відпусткою судді Шкурдової Л.М., дана заява передана на розгляд судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 червня 2020 року (суддя Павленко Є.В.) заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Електрокарс Авто" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2020 року в справі № 910/17381/19 призначено до розгляду на 18 червня 2020 року.

Проте судове засідання, призначене на 18 червня 2020 року, не відбулося у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності суддею Павленком Є.В.

У подальшому судове засідання у справі № 910/17381/19 було призначено на 2 липня 2020 року, про що її учасників було повідомлено відповідними ухвалами від 25 червня 2020 року.

Слід також зазначити, що 18 червня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли заперечення товариства з обмеженою відповідальністю "Автопланета Херсон" проти задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Електрокарс Авто" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2020 року в справі № 910/17381/19, в яких стягувач зазначив про відсутність правових підстав для задоволення цієї заяви з огляду на умисне порушення боржником своїх договірних зобов`язань та відсутність намірів їх виконувати у добровільному порядку.

У судовому засіданні 2 липня 2020 року представник боржника підтримав вимоги, викладені у заяві про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2020 року в справі № 910/17381/19, та наполягав на їх задоволенні.

Стягувач про дату, час і місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, проте явку свого представника у призначене судове засідання не забезпечив.

Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги встановлений частиною 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) присічний строк, передбачений для розгляду вказаної заяви, суд дійшов висновку про її розгляд без участі представника стягувача.

Розглянувши подану товариством з обмеженою відповідальністю "Електрокарс Авто" заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2020 року в справі № 910/17381/19, заслухавши пояснення представника заявника, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується вказана заява, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду цієї заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129 1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012, від 25 квітня 2012 року у справі № 11-рп/2012 та від 30 червня 2009 року у справі № 16-рп/2009.

Водночас за частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Зі змісту вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що підставою для відстрочки чи розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.

У своїй заяві в обґрунтування вимог про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2020 року згідно із запропонованим боржником графіком товариство з обмеженою відповідальністю "Електрокарс Авто" посилалося на свій скрутний фінансовий стан, накладення арешту на розміщені на банківських рахунках боржника грошові кошти та запровадження на території України карантинних заходів.

Проте наведені заявником підстави для розстрочення виконання судового рішення (тяжке фінансове становище та накладення арешту на розміщені на банківських рахунках боржника грошові кошти) не є тими виключними обставинами в розумінні статті 331 ГПК України, які давали б можливість для розстрочення виконання судового рішення, оскільки такий незадовільний майновий стан відповідача утворився, зокрема, внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об`єктивних, незалежних від нього обставин.

Крім того, посилання заявника на запровадження на території України карантинних заходів (у тому числі з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19) в якості підстави для надання розстрочки виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2020 року в справі № 910/17381/19 також не беруться судом до уваги з огляду на те, що заявником не було надано жодних доказів на підтвердження, зокрема, погіршення його матеріального стану внаслідок запровадження таких заходів.

Як було зазначено, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо наявності загрози банкрутства юридичної особи, відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відтак, саме на заявника в контексті приписів статей 74, 76-79 ГПК України покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав для задоволення його заяви. Проте останнім не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження наведених ним обставин.

Таким чином, наведені заявником обставини не засвідчують неможливості або ускладнення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2020 року в справі № 910/17381/19, і не є винятковими в розумінні статті 331 ГПК України. Ці обставини лише вказують на те, що примусове виконання даного судового рішення може негативно вплинути на фінансовий стан товариства з обмеженою відповідальністю "Електрокарс Авто".

Крім того, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, суд зобов`язаний враховувати інтереси не лише боржника, а й стягувача.

Разом із тим суд констатує, що стягувач також є суб`єктом господарювання, здійснює підприємницьку діяльність та зобов`язаний оплачувати роботу своїх працівників. Відтак, затримка у виконання вищенаведеного судового рішення може негативно вплинути на фінансовий стан позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність заявником наявності правових підстав, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання прийнятого у даній справі судового рішення.

Слід також зазначити, що згідно із запропонованим боржником графіком розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2020 року в справі № 910/17381/19 товариство з обмеженою відповідальністю "Електрокарс Авто" зобов`язувалося сплатити на користь позивача першу частину спірної суму грошових коштів у розмірі 145 000,00 грн. у строк до 30 червня 2020 року. Проте у судовому засіданні 2 липня 2020 року представник заявника зазначив, що у вищенаведений строк товариство з обмеженою відповідальністю "Електрокарс Авто" на користь стягувача грошових коштів у сумі 145 000,00 грн. не перерахувало. Наведені обставини свідчать про те, що товариством з обмеженою відповідальністю "Електрокарс Авто" у запропонованому ним порядку не вчинялися дії з погашення спірної заборгованості у розмірі та строки, вказані заявником у графіку розстрочення платежів.

Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Електрокарс Авто" не довело належними та допустимими доказами наявності правових підстав, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання прийнятого у даній справі судового рішення, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні його заяви слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статями 74, 76-79, 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Електрокарс Авто" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2020 року в справі № 910/17381/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автопланета Херсон" до товариства з обмеженою відповідальністю "Електрокарс Авто" про стягнення 1 024 835,61 грн. відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту: 2 липня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко