Ухвала

від 30.06.2020 по справі 216/2416/20

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/2416/20

Провадження № 1-кп/216/724/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року м. Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

представників потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12019040230001842 від 12.10.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У Центрально-Міському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває на розгляді кримінальне провадження № 12019040230001842 від 12.10.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки 17 липня 2020 року спливає строк тримання останнього під вартою й судове провадження не буде завершене до його спливу. При цьому підстави для скасування або зміни обраного запобіжного заходу відсутні, тому що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, для можливості застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, на теперішній час не встановлено.

Потерпіла та представники потерпілих підтримали клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 , кожен окремо, проти задоволення клопотання прокурора заперечували та просив змінити обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, враховуючи конкретні обставини справи та особу обвинуваченого, зокрема, наявність в останнього міцних соціальних зв`язків і постійного місця проживання.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_10 , кожен окремо, підтримали позицію, висловлену ОСОБА_7 і його захисником.

Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши клопотання та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 лютого 2020 року до ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який останній раз ухвалою суду від 19 травня 2020 року було продовжено до 17 липня 2020 року включно, із визначенням застави в розмірі 42 040 грн.

На цей час кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 і ОСОБА_8 знаходиться на розгляді в суді, продовжений двомісячний строк тримання останнього під вартою спливає 17 липня 2020 року, до спливу цього строку судове провадження не буде завершено з об`єктивних причин, оскільки судовий розгляд лише розпочато, у судовому засіданні ще не допитано потерпілих, свідків, обвинуваченого та не досліджено матеріали кримінального провадження, наступне судове засідання призначено на 04 серпня 2020 року.

Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення; вік і стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність в обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, його репутацію та майновий стан, а також наявність у нього судимостей; дотримання обвинуваченим умов застосованих до нього раніше запобіжних заходів; наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення він обвинувачується, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи. Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою, суд виходить з такого.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, тому відповідно до вимог ст. 183 КПК України до нього може бути застосований такий винятковий запобіжний захід.

При цьому суд враховує відсутність обставин, які б перешкоджали утриманню обвинуваченого під вартою, зокрема таких як похилий вік, інвалідність, тяжкі або хронічні захворювання тощо.

Разом з тим суд зважає на відсутність в обвинуваченого достатньо міцних соціальних зв`язків і постійного законного джерела доходу, оскільки останній неодружений, утриманців не має, офіційно не працює.

Крім того, суд бере до уваги, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий за умисні корисливі злочини та обвинувачується в 11 епізодах нового тяжкого злочину проти власності, вчинених протягом досить короткого проміжку часу після звільнення від відбуття покарання за попередні аналогічні злочини, що свідчить про його негативну репутацію та характеризує як особу, схильну до вчинення протиправних дій, тому його перебування на волі може призвести до вчинення ним ряду інших подібних кримінальних правопорушень.

Таким чином, наведені вище обставини про особу обвинуваченого та суворість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, підтверджують наявність високого ступеню ризиків, що останній, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому суд зважає, що підстави, за яких слідчим суддею було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та обставини, які при цьому враховувались, на даний час не змінились, а заявлені щодо останнього ризики є вагомими, не зменшились і продовжують існувати.

Водночас суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість і ступінь суспільної небезпеки злочину, спосіб його вчинення та наслідки, кількість епізодів злочинної діяльності, особи потерпілих, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини, конкретні обставини кримінального провадження та характер інкримінованих йому дій, а також наведені вище дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України й зазначені в клопотанні прокурора ризики об`єктивно існують і запобігти їм, окрім як продовженням строку дії застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - неможливо. При цьому такий запобіжний захід відповідає тяжкості кримінального правопорушення й даним про особу обвинуваченого, а також є співмірним з реально існуючими ризиками. У зв`язку з цим суд не вбачає підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, за їх недостатністю для запобігання наявним ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і належної поведінки.

Отже, на теперішній час достатніх даних про наявність підстав для скасування обраного обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу або його зміни на більш м`який, не пов`язаний з позбавленням свободи, судом не встановлено.

Разом з тим доводи сторони захисту щодо можливості застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не спростовують наведених висновків суду, оскільки належним чином не гарантують запобігання встановлених ризиків без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому в даному випадку тяжкість вчиненого злочину є не єдиною підставою для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Ураховуючи викладене, оскільки матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 знаходяться на розгляді в суді, строк тримання останнього під вартою спливає 17 липня 2020 року, до спливу цього строку судове провадження не буде завершене з наведених причин, підстав для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу на теперішній час не встановлено, оскільки ризики, які існували під час його застосування, не зменшились і виправдовують подальше тримання під вартою, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів, тобто до 28 серпня 2020 року.

Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цих Кодексом.

Визначаючи розмір застави як альтернативного запобіжного заходу, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого ОСОБА_7 , інших наведених даних про його особу та наявних ризиків, суд дійшов висновку, що пропорційним існуючим ризикам і достатнім стримуючим засобом, який зможе забезпечити гарантії належної поведінки обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є застава в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 42 040 грн, який не є завідомо непомірним для обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 182, 183, 331, 369-372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 28 серпня 2020 року включно.

Визначити заставу в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 42 040 (сорок дві тисячі сорок) грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі протягом дії цієї ухвали.

У разі внесення застави й звільнення обвинуваченого з-під варти, зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до суду та покласти на нього строком до 28 серпня 2020 року включно такі обов`язки:

- не відлучатися з м. Кривого Рогу Дніпропетровської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками в цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в цій ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до частин 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 цього Кодексу.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому або заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Дія ухвали суду закінчується о 24 годині 28 серпня 2020 року.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити директору державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» для виконання.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала суду, яка набрала законної сили, обов`язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Суддя ОСОБА_1