Рішення

від 22.06.2020 по справі 915/2255/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року Справа № 915/2255/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : Товариства з додатковою відповідальністю «СІЛЬГОСПГОСПОДАРСТВО ГУР`ЇВКА» ,

юридична адреса: 56660, Миколаївська обл., Новоодеський район, село Гур`ївка, вул. Центральна, 9 (код ЄДРПОУ 03764229)

до відповідача: Новоодеської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, юридична адреса: 56602, вул. Центральна, 101, м. Нова Одеса Миколаївської області (код ЄДРПОУ 25379271)

про розірвання договору,

за участі представників учасників справи :

від позивача: Павловський І.І., згідно ордеру

від відповідача: Федоринський В.М., керівник

в с т а н о в и в:

08.11.2019 позивач звернувся до господарського суду з позовної заявою до відповідача про розірвання договору-погодження, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю Сільгоспгосподарство Гур`ївка Новоодеського району Миколаївської області та Новоодеською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок укладеного 22.03.2016.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/2255/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 13.11.2019 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам п. 3 ч. 3 ст. 163, ч. 2 ст. 164 ГПК України, встановлено позивачеві 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали суду.

22.11.2019 позивачем подано до господарського суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 27.11.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/2255/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 24.12.2019 року, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 24.12.2019, яку внесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі відкладено на 27.01.2020 року о 10:00 год.

20.01.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив (а.с. 44-51), в якому зазначено, що станом на 18.01.2019 року будь-якого спору між сторонами в межах виконання спірного договору не існує. Із посиланням на приписи ст. ст. 1-3, 9, 21, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» відповідач зазначає, що після прийняття відповідного рішення Миколаївською обласною радою відповідач укладає договір з Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (структурним підрозділом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства) в якому визначаються умови ведення мисливського господарства на відповідних мисливських угіддях. Виконання відповідачем умов спірного договору можливе лише тільки після надання відповідачу мисливських угідь у порядку, визначеному ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» на підставі рішення Миколаївської обласної ради.

На підставі викладеного відповідач просить закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору. У разі, якщо суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 27.01.2020 року, яку внесено до протоколу судового засідання, строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, підготовче засідання у справі відкладено на 25.02.2020 року о 10:50 год.

03.02.2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 73-74).

13.02.2020 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с. 76-78).

Ухвалою суду від 25.02.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17.03.2020 року о 12:00 год.

Ухвалою від 30.03.2020 судом постановлено: судове засідання для розгляду справи по суті, яке було призначено на 17.03.2020 о 12:00, перенести на іншу дату, визначення якої буде здійснено додатково при усуненні обставин, які спричинили введення в Україні карантину; запропоновано учасникам справи ініціювати розгляд справи без участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні, на підставі наявних документів, у зв`язку зі встановленням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.202р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу « COVID-19» з наступними змінами, подавши до Господарського суду Миколаївської області відповідне клопотання (заяву); повідомити ро дату та час судового засідання учасників справи додатково відповідною ухвалою.

Згідно з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу « COVID - 19» від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 25 березня 2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 22 квітня 2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061). Установлено, що: у регіонах, в яких встановлено карантин, застосовуються протиепідемічні заходи, що визначаються цією постановою, а також заходи, що додатково встановлені органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах компетенції; заходи, запроваджені актами законодавства в процесі реалізації карантину на період, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211, продовжують діяти на період, встановлений цією постановою; Головним державним санітарним лікарем України розробляються та затверджуються протиепідемічні заходи, які визначають особливості провадження діяльності суб`єктами господарювання на період карантину.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 50 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Здійснення правосуддя суддями у відкритих судових засіданнях з безпосередньою участю сторін процесу в умовах оголошення Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, створює загрозу для життя та здоров`я суддів і учасників судових засідань.

Водночас згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та розвинуто статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як право на справедливий суд. Статтею 64 Конституції передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Рішенням Ради суддів України від 17 березня 2020 року затверджено рекомендації щодо особливого режиму роботи судів на період карантину, відповідно до яких на період з 16 березня до 3 квітня судам рекомендовано запровадити заходи, спрямовані на зменшення негативних наслідків, викликаних спалахом вірусної інфекції « COVID-19» , зокрема: роз`яснення громадянам щодо можливості відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції; обмеження допуску у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань; зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня; за можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, у порядку письмового провадження; надання учасниками справи необхідних документів (позовних заяв, заяв, скарг, відзивів, пояснень, клопотань тощо) до суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд» , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку; утримання від відвідування приміщень суду, особливо за наявності захворювання.

З огляду на викладене, право на справедливий суд не може бути обмежене, проте при встановленні справедливого балансу між правом особи на безпечне для життя і здоров`я довкілля та правом на справедливий суд переважає природне право осіб на життя та безпечне довкілля, обов`язок щодо забезпечення якого покладено на державу Україна.

Аналогічної позиції дотримується і Вища рада правосуддя в публічному зверненні до Президента України та Верховної Ради України щодо забезпечення доступу громадян до правосуддя в умовах карантину від 26 березня 2020 року.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено частиною 4 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Ухвалою суду від 26.05.2020 року судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22 червня 2020 року о 12:00 год .

22.06.2020 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки Відділу Держгеокадастру у Новоодеському районі Миколаївської області №ДС-34-14.19-99.4-489/0/2-16 від 05.02.2016 року (а.с. 24) станом на 01.01.2016 року за Товариством з додатковою відповідальністю «СІЛЬГОСПГОСПОДАРСТВО ГУР`ЇВКА» в адмінмежах Гур`ївської сільської ради числяться земельні ділянки загальною площею 5548,4800 га, в тому числі: с/г угідь 5501,2461 га, з них: 5196,3613 га ріллі, 304,8848 га пасовищ, інших земель 47,2357 га з них: 10,4357 га під господарськими будівлями та 36,8000 га під господарськими шляхами і дорогами.

22.03.2016 року між Товариством з додатковою відповідальністю «СІЛЬГОСПГОСПОДАРСТВО ГУР`ЇВКА» (землекористувач, позивач) та Новоодеською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок (користувач мисливських угідь, відповідач) укладено договір-погодження (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого землекористувач погоджує користувачу мисливських угідь для ведення мисливського господарства землі, які перебувають у нього в користуванні на підставах визначених чинним законодавством України, що знаходяться в межах Гур`ївської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, загальною площею 5501 га, терміном на 25 років (а.с. 9).

Відповідно до п. 2.1 Договору користувач мисливських угідь у встановленому законодавством порядку має право здійснювати заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам користувача земельної ділянки.

Відповідно до п. 2.2 Договору користувач мисливських угідь зобов`язується:

- вести мисливське господарство на закріплених за ним мисливських угіддях з дотриманням вимог Конституції України, Законів України «Про тваринний світ» , «Про мисливське господарство та полювання» , інших нормативних актів в галузі охорони та використання тваринного світу та ведення мисливського господарства;

- використовувати мисливські угіддя відповідно до умов надання їх у користування, визначених цим Договором;

- раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного середовища перебування мисливських тварин внаслідок власної діяльності;

- забезпечити проведення заходів, спрямованих на охорону і відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування;

- вести боротьбу з шкідливими хижими тваринами (вовками, лисицями, сірими воронами тощо);

- дотримуватись режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України та інших міжнародних конвенцій, які ратифіковані Україною;

- надавати першочергове право полювання мисливцям, які проживають в адміністративно-територіальних межах відповідної ради де знаходяться землі землекористувача згідно пропускної спроможності мисливських угідь;

- забезпечити землекористувачу пільгові умови, передбачені чинним законодавством України та статутом користувача мисливських угідь, щодо полювання в межах мисливських угідь, наданих в користування користувачу мисливських угідь;

- виконувати інші обов`язки щодо охорони і використання об`єктів тваринного світу та користування мисливськими угіддями.

Відповідно до п. 2.3 Договору землекористувач має право зокрема у разі систематичного невиконання користувачем мисливських угідь умов цього Договору подавати до Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства матеріали про припинення права користування наданими мисливськими угіддями.

Відповідно до п. 3.1 Договору у разі не виконання користувачем мисливських угідь умов цього Договору землекористувач має право письмово попередити та вимагати усунення порушень цього Договору в місячний термін.

Відповідно до п. 3.2 Договору при не виконанні користувачем мисливських угідь вимог землекористувача останній має право здійснити заходи, передбачені п. 2.3 цього Договору або розірвати цей Договір в судовому порядку.

Відповідно до п. 4.1 Договору даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і проставлення відбитків печаток. Умова щодо наявності печатки розповсюджується лише на землекористувачів, які у встановленому законодавством порядку мають право виготовити відповідну печатку.

24.10.2017 року позивач звернувся до відповідача з листом №79 від 19.10.2017 року (а.с. 10), в якому зазначив, що 22 березня 2016 року позивач надав погодження відповідачу на користування для ведення мисливського господарства землями, які належать позивачу на правах оренди загальною площею 5501 га. До цього часу питання отримання у користування мисливських угідь відповідачем не вирішено. До позивача звернулись місцеві мисливці, які бажають самі вести мисливське господарство, з проханням узгодити їм землі, які належать позивачу на правах оренди для ведення мисливського господарства. Враховуючи вищевикладене, позивач відзиває своє погодження, яке було надане відповідачу 22.03.2016 року для використання земель для ведення мисливського господарства.

Вказаний лист відповідачем отримано 28.10.2017 року (а.с. 11).

У відповідь на зазначений лист, відповідач листом №24-11/17 від 17.11.2017 року (а.с. 12) повідомив позивачу наступне.

Відносини в сфері ведення мисливського господарства в тому числі і процедура отримання мисливських угідь в користування регламентується ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» (надалі - Закон).

Відповідно до ч. 6 ст. 21 цього Закону відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Згідно цієї норми між позивачем та відповідачем укладено договір-погодження від 22.03.2016, згідно розділу 1 якого позивач погодив відповідачу для ведення мисливського господарства землі площею 5501 га, терміном на 25 років.

На підставі, в тому числі і цього договору-погодження, відповідач відповідно до ст.22 Закону отримав подання Державного агентства лісових ресурсів України від 16.12.2016 №03-11/03-16, яким відповідачу погоджено питання щодо надання в користування мисливських угідь площею 44 234, 4852 га на території Новоодеського району, в тому числі і на території Гур`ївської сільської ради.

Крім того відповідач зазначає, що це питання було погоджено всіма сільськими радами Новоодеського району на території яких розміщені відповідні мисливські угіддя в тому числі і Гур`ївською сільською радою, що вказує на підтримку цього питання місцевою громадою, представниками якої є місцеві мисливці та рибалки.

На даний час вищевказане подання Державного агентства лісових ресурсів України від 16.12.2016 №03-11/03-16 перебуває на розгляді Миколаївської обласної ради. Відповідач ініціює винесення цього питання на розгляд чергової сесії Миколаївської обласної ради.

Вищевказаний договір-погодження від 22.03.2016 не містить положень, які б дозволяли сторонам цього Договору розривати його в односторонньому порядку в тому числі і шляхом відзиву погодження.

Із посиланням на приписи ст. 629 ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України відповідач зазначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також відповідачем зазначено, що станом на 17.11.2017 ним не допущено порушень умов договору-погодження від 22.03.2016.

З урахуванням викладеного відповідач повідомляє позивачу про те, що ініціатива позивача щодо відзиву погодження є такою, що не відповідає умовам договору-погодження від 22.03.2016 та відповідним приписам Цивільного Кодексу України.

Враховуючи важливість цього питання для громади Новоодеського району, що підтверджено відповідними зверненнями Новоодеської районної ради та Гур`ївської сільської ради на адресу Миколаївської ОДА та Миколаївської обласної ради відповідач не має можливості надати згоди на розірвання договіру-погодження від 22.03.2016.

Також відповідачем зазначено, що у разі отримання в користування відповідачем мисливських угідь на території Гур`ївської сільської ради, всі без виключення місцеві мисливці отримають можливість полювати та безпосередньо приймати участь у веденні мисливського господарства, відповідно до вимог Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та статуту Українського товариства мисливців і рибалок.

Вказаний лист позивач отримав 20.11.2017 року, вх. №48.

16.05.2019 року позивач звернувся до відповідача з листом №33 від 13.05.2019 року (а.с. 13), в якому позивач пропонує відповідачу в місячний термін усунути порушення вказаних в обов`язках користувача по договору - погодження укладеного між позивачем та відповідачем від 22.01.2016 року, а також вимог чинного законодавства.

Позивачем зазначено, що з вини відповідача цей договір до цього часу не введено в силу по використанню земель за їх призначенням по договору , що позбавляє членів ТДВ «СГ Гур`ївка» використовувати мисливські угіддя за їх призначенням більше двох років.

Крім того в зв`язку з не використанням відповідачем мисливських угідь, відповідачем не встановлюються біотехнічні споруди для утримання в зимовий час тварин та птиці, а також для відтворення поголів`я птиці і тварин.

Вказаний лист відповідачем отримано 17.05.2019 року (а.с. 14).

Позивач листом від 27.06.2019 року №38/1 (а.с. 15), наданим на запит адвоката Павловського І.І. №15 від 25.06.2019 року, повідомив про те, що з 01.04.2016 року і по теперішній час:

- Новоодеською районною організацією «Українське товариство мисливців та рибалок» не були побудовані біотехнічні споруди в лісосмугах, лісах та інших угіддях;

- на вищевказаних ділянках не проводились заходи спрямовані на охорону та відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування;

- на вищевказаних ділянках не проводилась боротьба з шкідливими хижими тваринами (вовками, лисицями, сірими воронами та ін.);

- не було дотримання режиму охорони видів тварин занесених до Червоної книги України та інших міжнародних Конвенцій, які ратифіковані Україною;

- не надавалось першочергове право на полювання мисливцям, які проживають в адміністративно - територіальних межах де знаходиться землекористувач ТДВ «Сільгоспгосподарство Гур`ївка» . Таке право не надавалось жителям, які проживають в селах Гур`ївка та Піски і є членами ТДВ «Сільгоспгосподарство Гур`ївка» .

Миколаївська обласна рада листом №1135-09-05-19 від 12.07.2019 року (а.с. 19), наданим на адвокатський запит №27 від 04.07.2019 року стосовно надання інформації про прийняття Миколаївською обласною радою рішення щодо надання земель у користування Новоодеській районній організації «Українське товариство мисливців та рибалок» , які знаходяться в оренді ТДВ «СГ Гур`ївка» повідомила, що вищезазначеного рішення Миколаївською обласною радою не приймалося.

Позивач звернувся до відповідача з пропозицією №47 від 25.07.2019 року (а.с. 16), в якій із посилання на порушення відповідачем умов договору, приписи ст.ст. 526, 611 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України запропонував розірвати договір в добровільному порядку не передаючи справу на вирішення суду.

У відповідь на зазначену пропозицію, відповідач листом №30-08/19 від 25.08.2019 року (а.с. 17-18) повідомив позивачу про те, що на даний час проект рішення щодо надання відповідачу в користування мисливських угідь площею 44234, 4852 га перебуває на розгляді Миколаївської обласної ради. Відповідач зазначає, що станом на 25.08.2019 не допустив порушень умов договору-погодження від 22.03.2016 року, оскільки ті умови договору, про які позивач вказуєте в своїй пропозиції та зазначаєте про їх порушення відповідачем станом на 25.08.2019 не можуть виконуватись, їх виконання можливе лише після надання відповідачу відповідних мисливських угідь у порядку визначеному ст.22 Закону на підставі рішення Миколаївської обласної ради. Як зазначено вище вказане рішення станом на 25.08.2019 Миколаївською обласною радою не прийняте. Із посиланням на викладене відповідач зазначає, що пропозиція щодо розірвання договору в добровільному порядку є такою, що не відповідає умовам договору-погодження від 22.03.2016 та відповідним приписам Цивільного Кодексу України.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача винести рішення, яким розірвати договір-погодження, укладений 22.03.2016 року між Товариством з додатковою відповідальністю «СІЛЬГОСПГОСПОДАРСТВО ГУР`ЇВКА» та Новоодеською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не виконуються умови вказаного договору.

Відповідно до преамбули Закону України «Про мисливське господарство та полювання» цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» :

користувачі мисливських угідь - спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь;

мисливство - вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь;

мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства;

мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва;

мисливські угіддя державного мисливського резерву (або запасу) - мисливські угіддя, які не закріплені за певними користувачами або звільнилися за рахунок позбавлення права користування, охорона яких та регулювання чисельності тварин на яких здійснюються безпосередньо центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері мисливського господарства;

біотехнічні заходи - комплекс різноманітних господарських робіт, спрямованих на поліпшення умов існування, розмноження та збільшення чисельності мисливських тварин.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі, належать до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі в межах території України, є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника мисливських тварин здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить:

затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства;

вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь ;

вирішення інших питань у межах своїх повноважень.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь.

Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.

Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.

Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя.

Переважне право на користування мисливськими угіддями мають:

власники та постійні користувачі земельних ділянок;

користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

На підставі ч. 6 ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» між позивачем та відповідачем укладено спірний договір-погодження від 22.03.2016 року, згідно якого позивач погодив відповідачу для ведення мисливського господарства землі площею 5501 га терміном на 25 років.

Відповідачем отримано подання Державного агентства лісових ресурсів України (центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства) від 16.12.2016 №03-11/03-16, яким відповідачу погоджено питання щодо надання в користування мисливських угідь площею 44234, 4852 га на території Новоодеського району, в тому числі і на території Гур`ївської сільської ради (а.с. 54).

Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» після погодження цього питання Державним агентством лісових ресурсів України та Миколаївською обласною державною адміністрацією воно передано на розгляд Миколаївської обласної ради, яка уповноважена приймати рішення про надання у користування відповідним користувачам мисливських угідь.

Відповідно до приписів ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» після прийняття відповідного рішення Миколаївською обласною радою відповідач укладає договір з Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (структурним підрозділом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства) в якому визначаються умови ведення мисливського господарства на відповідних мисливських угіддях.

Тільки після проходження цієї визначеної Законом процедури відповідач набуває повноцінного статусу користувача мисливських угідь та відповідно набуває права на ведення мисливського господарства на території наданих йому мисливських угідь, а також має право виконувати обов`язки, визначені ст. 30 Закону, в тому числі і обов`язки, на які вказує позивач.

Як зазначено вище, відповідно до частини 2 ст. 21 Закону не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.

Подання Державного агентства лісових ресурсів України від 16.12.2016 року №03-11/03-16 не містить терміну його дії, отже є чинним до моменту прийняття Миколаївською обласною радою рішення щодо надання відповідачу в користування відповідних мисливських угідь.

З огляду на вищевикладене вбачається, що виконання відповідачем умов спірного договору можливе лише після надання відповідачу відповідних мисливських угідь у порядку визначеному ст. 22 Закону на підставі рішення Миколаївської обласної ради.

Доказів які б свідчили, що рішення прийнято в матеріалах справи немає.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України), право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Згідно з ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, суб`єктів, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 651 ЦКУ зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 652 ЦКУ у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б вказували на наявність обставин з якими наведені норми пов`язують можливість розірвання договору за рішенням суду.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «СІЛЬГОСПГОСПОДАРСТВО ГУР`ЇВКА» (юридична адреса: 56660, Миколаївська обл., Новоодеський район, село Гур`ївка, вул. Центральна, 9, код ЄДРПОУ 03764229),

відповідач: Новоодеська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок (юридична адреса: 56602, вул. Центральна, 101, м. Нова Одеса Миколаївської області, код ЄДРПОУ 25379271).

Повний текст рішення складено і підписано 02.07.2020.

Суддя В.О. Ржепецький