Рішення

від 01.07.2020 по справі 357/9588/18

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/9588/18

2/357/557/20

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 липня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: секретар Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Малишева Наталія Анатоліївна, Білоцерківська районна державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: секретар Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Малишева Наталія Анатоліївна, Білоцерківська районна державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, посилаючись на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 .

16 серпня 2018 року вона звернулась до Білоцерківської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, так як мати залишила заповіт і не включила її до кола спадкоємців по заповіту.

Як їй стало відомо, 18.10.2017 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Малишевою Наталією Анатоліївною та зареєстрований в реєстрі за № 21, з якого вбачається, що мати розподілила належні їй на праві власності: земельну ділянку площею 2,8863 га (кадастровий номер земельної ділянки 3220484900:00:007:0038, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), що розташована за адресою: Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області заповіла своїй дочці, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , 1/1 частину; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 ) і прилеглі до нього земельні ділянки: площею 0,1068 га (кадастровий номер земельної ділянки 3220484902: АДРЕСА_2 0022 АДРЕСА_3 АДРЕСА_1 заповіла своїм онукам: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 по 1/2 частині кожному.

Проте, в момент вчинення правочину, а саме складання ОСОБА_5 заповіту як розпорядження на випадок своєї смерті щодо належних їй прав та обов`язків та посвідчення його державним нотаріусом, остання не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, що полягає в наступному.

ОСОБА_5 на початку 2000-х років проходила курс лікування в психоневрологічній лікарні з приводу психічного розладу здоров`я, в зв`язку з чим в подальшому до кінця її життя в неї спостерігалося порушення сприйняття, мислення, емоцій, інтелекту та пам`яті, постійно змінювалося відношення до життя, суспільства та самої себе. Крім того, вона постійно говорила всім своїм рідним, знайомим та сусідам про те, що до неї по ночам приходить покійний чоловік , була психічно неврівноваженою людиною, мала церебросклероз, тривожно-депресивний синдром.

Також, хоче звернути увагу на те, що мати починаючи з 90-х років та до самої смерті тяжко хворіла на ряд інших захворювань, зокрема з 1993 року вона страждала на повну глухоту лівого уха, епітимпаніт, цукровий діабет II типу, ожиріння II типу, ІХС, стенокардія напруги II ф. кл., гіпертонічна хвороба II стадії, серцева недостатність І-ІІ А ст., кардіосклероз, гінекологічні захворювання, хронічний обструктивний бронхіт, дихальна недостатність II ст., після травматичний артрозо-артрит лівого плечового суглобу, атеросклеротичний кардіосклероз, гемангіома 5 пальця лівої руки, деформуючий поліостеоартроз та ряд інших захворювань, які в сукупності могли вплинути не усвідомлювала значення своїх дій або ж керування ними.

Після проходження курсів лікувань мати не могла вести нормальний спосіб життя, потребувала сторонньої допомоги, мала наслідки психічних розладів, про які вона зазначала вище, що є можливим при захворювання які пов`язані з порушення мозкового кровообігу на які страждала ОСОБА_5 .

В серпні 2017 року мати перестала самостійно пересуватися і ОСОБА_2 забрала її до себе додому у с. Скребиші, Білоцерківського району де й вона проживала до смерті. Вона відвідувала хвору матір, привозила їй продукти харчування й ліки.

З підстав наведених вище, вона вважає, що мати не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в момент складання розпорядження на випадок своєї смерті (складання заповіту), а тому з підстав передбачених ст. ст. 201, 215, 1248, 1257 ЦК України необхідно визнати недійсним односторонній правочин яким є заповіт як розпорядження на випадок смерті внаслідок того, що ОСОБА_5 вчинивши вказаний вище правочин не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

При таких обставинах заповіт порушує її право на спадкування як спадкоємця за законом першої черги і фактично позбавив її права на спадщину оскільки вона не включена в коло спадкоємців.

Просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 від 18 жовтня 2017 року, складений та посвідчений секретарем Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_6 та зареєстрований за № 21 щодо спадкування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , 1/1 частин земельної ділянки площею 2,8863 га (кадастровий номер земельної ділянки 3220484900:00:007:0038, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), що розташована за адресою: Піщенської сільської ради Білоцерківського району Київської області; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 по 1/2 частині кожному житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_4 ) і прилеглі до нього земельні ділянки: площею 0,1068 га (кадастровий номер земельної ділянки 3220484902: АДРЕСА_2 0022 АДРЕСА_3 АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів на її користь судові витрати ( а. с. 3-9 ).

Ухвалою судді від 12 вересня 2018 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 16 годину 45 хвилин 02 жовтня 2018 року ( а. с. 31-32 ).

Ухвалою суду від 23 жовтня 2018 року витребувано у Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська міська лікарня № 4 амбулаторну картку хворого або іншої медичної документації ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 78-79 ).

Ухвалою суду від 12 листопада 2018 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів ( а. с. 91-92 ).

Ухвалою суду від 10 грудня 2018 року по справі було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення експерту було поставлено питання Чи усвідомлювала значення своїх дій або могла керувати своїми діями громадянка ОСОБА_5 у момент вчинення правочину ( заповіту ), який посвідчений 18.10.2017 року секретарем Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Малишевою Наталією Анатоліївною та зареєстрований в реєстрі за № 21? ( а. с. 111-114 ).

Ухвалою суду від 28 серпня 2019 року відновлено провадження у зазначені справі та підготовче засідання у справі було призначено на 12 вересня 2019 року ( а. с. 131-132 ).

Ухвалою суду від 12 вересня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11 жовтня 2019 року ( а. с. 147-148 ).

06 листопада 2019 року в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , про що свідчить протокол судового засідання ( а. с. 158-162 ).

Свідки були допитані на прохання експертного закладу ( а. с. 127 ).

Ухвалою суду від 06 листопада 2019 року повторно було призначено по справі посмертну судову-психіатричну експертизу та перед експертом поставлено теж саме питання, як і в вищевказаній ухвалі суду від 10.12.2018 року ( а. с. 163-166 ).

Ухвалою суду від 15 червня 2020 року відновлено провадження у зазначеній цивільній справі та судове засідання у справі призначено на 01 листопада 2020 року ( а. с. 175-176 ).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, 01.07.2020 року за вх. № 24443 судом отримано заяву, в якій остання просила розглядати справу у її відсутність. Позовні вимоги підтримує повністю та просить задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, представником відповідачів - адвокатом Дульдієр О.П. надано до суду заяву, отримана 01.07.2020 року за вх. № 24489, в якій просив слухати справу за наявними в матеріалами без його та відповідачів. Просив в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися в законному порядку.

В матеріалах справи наявні листи про розгляд справи за відсутності третіх осіб ( а. с. 105, 142 ).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , повторно виданого 20.07.2018 року Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області ( а. с. 13 ), де після смерті останньої залишилось спадкове майно.

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 склала заповіт, яким зробила наступне розпорядження: земельну ділянку площею 2,8863 га (кадастровий номер земельної ділянки 3220484900:00:007:0038, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), що розташована за адресою: Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області заповіла своїй дочці, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , 1/1 частину; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 ) і прилеглі до нього земельні ділянки: площею 0,1068 га (кадастровий номер земельної ділянки 3220484902: АДРЕСА_2 0022 АДРЕСА_3 АДРЕСА_1 заповіла своїм онукам: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 по 1/2 частині кожному.

Зазначений заповіт було посвідчено секретарем Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Малишевою Наталією Анатоліївною та зареєстрований в реєстрі за № 21 ( а. с. 14 ).

Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання недійсним заповіту, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що її мати не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними в момент складання розпорядження на випадок своєї смерті (складання заповіту).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 ст.16 ЦК України встановлено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, особа може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який здатен захистити інтереси власника суб`єктивного права та припинити їх порушення на майбутнє або усунути загрозу його порушення.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до положень статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (стаття 1234 Кодексу).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Статтею 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.

Частиною першою та другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У постанові від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення з приводу того, що як односторонній правочин заповіт підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.

Отже недійсними є заповіти: в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України № 3306/5 від 11 листопада 2011 року (далі - Порядок) визначено порядок посвідчення заповіту.

Так, у пункті 1.2. розділу I вищевказаного Порядку зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування.

В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. При вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії (пункти 2.1., 2.3. розділу II Порядку).

У пункті 1.4. розділу III Порядку зазначено, що посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

З оспорюваного заповіту, складеним ОСОБА_5 18 жовтня 2017 року вбачається, що останній було роз`яснено зміст ст. ст. 1233, 1234, 1235, 1236, 1241, 1307 ЦК України, заповіт прочитаний ОСОБА_5 та підписаний власноручно. Заповіт посвідчено ОСОБА_6 секретарем Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Заповіт до підписання прочитаний в голос заповідачем ОСОБА_5 і власноручно підписаний нею у її присутності. Особу її встановлено, дієздатність перевірено.

Отже, з зазначеного заповіту вбачається, що ОСОБА_5 дійсно виявила бажання зробите вищезазначене розпорядження щодо свого майна.

З боку позивача не надано жодного належного та допустимого доказу того, що померла ОСОБА_5 не розуміла значення своїх дій та була на час складання заповіту недієздатною.

Також, не надано і жодного належного доказу того, що ОСОБА_5 не мала наміру складати заповіт та розпорядитися своєю власністю на користь певних осіб.

Навпаки, висновком судово-психіатричної експертизи № 37-ц від 11.03.2020 року зазначено, що ОСОБА_5 під час складання і підписання заповіту ІНФОРМАЦІЯ_8 страждала на хронічне психічне захворювання у формі астенічного розладу органічного походження ( церебральний атеросклероз ). Проте, ступень виразності психічних розладів був такий, що ОСОБА_5 під час складання і підписання заповіту 18 жовтня 2017 року могла розуміти значення своїх дій та керувати ними ( а. с. 171-173 ).

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. ч. 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 79 визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, достовірних доказів того, що померла ОСОБА_5 під час складання і підписання заповіту 18 жовтня 2017 року не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними з боку позивача не надано.

Навпаки, під час розгляду даної цивільної справи доводи позивача не знайшли свого підтвердження та спростовані наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.

Оскільки, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то не підлягають і стягненню з відповідачів на користь позивача судові витрати понесені останньою при зверненні до суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 2 ст. 16, ст. ст. 203, 215, 1216, 1217, 1218, 1233, 1247, 1248, 1252, 1253, 1257 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76-83, 89, 133, 141, 211, 247, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, Постановою від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: секретар Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Малишева Наталія Анатоліївна, Білоцерківська районна державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ( адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: ОСОБА_3 ( адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: ОСОБА_4 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 );

Третя особа: секретар Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Малишева Наталія Анатоліївна ( адреса місцезнаходження: 09160, Київська область, Білоцерківський район, с. Піщана, вул. Замкова, буд. 66, ЄДРПОУ: 04363124 );

Третя особа: Білоцерківська районна державна нотаріальна контора ( адреса місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Павлюченко, 65а, ЄДРПОУ: 05466039 ).

Повне судове рішення складено 01 липня 2020 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов