Рішення
від 06.03.2020 по справі 753/11640/16-ц
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11640/16-ц

провадження № 2/753/108/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Даниленка В.В.,

при секретарі Скромній І.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватного нотаріуса Уманського міського нотаріального округу Черповицької Інни Юріївни про визнання недійсним договорів, витребування майна та визнання права власності, суд -

В С ТА Н О В И В :

В червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та приватного нотаріуса Уманського міського нотаріального округу Черповицької І.О. з позовом про визнання угод недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування записів про іпотеку нерухомого майна та визнання права спільної сумісної власності на майно.

В межах проведення підготовчого засідання суду ОСОБА_1 через свого представника подала заяву про залучення нового співвідповідача - ОСОБА_5 та уточнену позовну заяву в якій наступним чином зформувала свої позовні вимоги:

Позивачка в позовній заяві й адресованих суду клопотаннях та її представник в судових засіданнях мотивували свої позовні вимоги наступним:

17 серпня 1996 року в відділі реєстрації актів громадянського стану виконкому Уманської міської ради народних депутатів Черкаської області було зареєстровано шлюб між нею, ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, про що мається актовий запис №327, укладення шлюбу підтверджено в матеріалах справи копією свідоцтва про його реєстрацію. Від шлюбу в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в 1999 році народився син ОСОБА_6. Позивачка та відповідач проживають в селищі Фокіно Приморського краю РФ до даного часу, являються громадянами РФ.

Шлюб було розірвано Фокінським районним судом за заявою ОСОБА_1 в лютому 2016 року.

Позивачка стверджувала, що 25 червня 2009 році на підставі договору купівлі - продажу між ТОВ Житло Киянам код ЄДРПОУ 32069938 як Продавцем та ОСОБА_2 як Покупцем за спільні заощаджені кошти ними було придбано трьохкімнатну квартиру в АДРЕСА_1, Означений договір купівлі- продажу посвідчений приватним нотаріусом КМНО Іванчик І.І, за реєстровим номером 724. Означена квартира придбавалась в новобудові.

Також придбано в новобудовах дві однокімнатні квартири.

19 серпня 2015 року, відповідно витягу з Державного реєстру прав та Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 8 вересня 2015 року, виданого Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві було зареєстровано право власності в новобудові на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2

19 серпня 2015 року, відповідно витягу з Державного реєстру прав та на підставі Свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_2, виданого 8 вересня 2015 року виданого Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві було зареєстровано право власності в новобудові на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_2

Позивачка стверджувала в своїх зверненнях до суду, що всі означені квартири здавались в найм та за їх оренду сплачувались кошти весь час до фактичного припинення шлюбних відносин в листопаді 2015 року, коли була нею викрита подружня зрада ОСОБА_2

З огляду на те, що право власності на всі три квартири в м. Києві були зареєстровані на чоловіка позивачки - ОСОБА_2 та побоюючись, що останній зможе в Україні, використовуючи свій громадянський паспорт громадянина України, в якому не було відмітки про наявність в ОСОБА_2 шлюбу - їх відчужити звернулась за допомогою до адвоката з приводу поділу даного майна.

Таким чином ОСОБА_1 виявила, що ОСОБА_2 уклав договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, 9 грудня 2015 року між ним - ОСОБА_2 продавцем та ОСОБА_3 покупцем, договір було посвідчено приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черповицькою Інною Юріївною. Своєї письмової нотаріальної згоди на укладення даного договору ОСОБА_2 не давала, угода вчинена не в інтересах сім ї, адже з листопада 2015 року шлюб ОСОБА_2 фактично розпався та вона 13 листопада отримала наказ мирового судді судового участка №67 судового району міста Фокіно Приморський край РФ від 13 листопада 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання їх спільного неповнолітнього сина ОСОБА_6

Крім того, Договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 від 9 грудня 2015 року, що укладений між ОСОБА_2 продавцем та ОСОБА_3 - покупцем, що посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черповицькою І.Ю. зареєстрований в реєстрі нотаріуса за №325 підписано ОСОБА_2 та ОСОБА_7 Для посвідчення даного договору продавець ОСОБА_2 подавав свій громадянськимй паспорт громадянина України. Означений Договір містить серед іншого пп. 8 за яким Продаж квартири продавцем вчиняється без згоди другого з подружжя, оскільки останній як на момент придбання так і на момент відчуження квартири в зареєстрованому шлюбі не перебував на не перебуває, однією сім'єю з будь - якою жінкою не проживав та не проживає .

Позивачка також стверджувала, що при укладенні даного договору обі сторони його, тобто і продавець ОСОБА_2 і покупець ОСОБА_3 діяли не добросовісно, адже покупець є близьким родичем ОСОБА_2, є хрещеною мамою їх з ОСОБА_2 сина ОСОБА_6, а тому достовірно знала та не могла не знати, про те, що ОСОБА_2 перебуває на той час в шлюбі, їй достовірно було відомо про існування дружини ОСОБА_2, адже ОСОБА_3 неодноразово приїздила до них з ОСОБА_2 в гості в Приморський край РФ, подала про це відповідні фото таблиці. Позивачка посилається на неправдивість даного пункту договору та його фіктивність.

Позивачка також наполягала на порушенні приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу положень п 1.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , що затверджений Наказом Міністерства юстиції України, від 22.02.2012 № 96/5 (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору - 9 грудня 2015 року) Правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, та, у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. Та вказувала на те, що означений договір купівлі - продажу вчинено сторонами та посвідчено нотаріусом за такої терміновості, що продавець не отримував відповідної довідки - характеристики в Київському міському бюро технічної інвентаризації та що даних про державну реєстрацію квартири після її придбання в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та в Державному реєстрі прав не було проведено, а таку державну реєстрацію неправомірно провела сама приватний нотаріус Черповицька І.Ю. безпосередньо перед вчиненням угоди купівлі продажу 9 грудня 2015 року.

Позивачка стверджувала, що означений договір купівлі - продажу, окрім невідповідності є також фіктивним, адже укладений ОСОБА_2 з своєю племінницею - ОСОБА_3 - донькою рідної сестри відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8

10 грудня 2015 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Прудивуса М.А. подала до Уманського міськрайонного суду позов про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, 9 грудня 2015 року та поділ майна подружжя. Означена справа не була відкрита провадженням в Уманському міськрайонному суді та тому 15 грудня 2015 року ОСОБА_1 через свого представника Прудивуса М.А. подала інший позов про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна недійсним та про поділ майна подружжя - справа Уманського міськрайонного суду №705/6720/15-ц, в якій було відкрито провадження.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду в справі №705/6720/15-ц від 18 грудня 2015 року задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_4. ухвалу виконано відповідно Постанови державного виконавця ВДВС м. Умані 25 грудня 2015 року. Ухвалою Уманського міськрайонного суду в справі №705/6720/15-ц від 6 січня 2016 року задоволено заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 - накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду в справі №705/6720/15-ц від 18 січня 2016 року задоволено заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 - накладено арешт на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.

Так, відповідно договору дарування від 5 січня 2016 року квартири АДРЕСА_3, що укладені між відповідачем ОСОБА_2 - дарувальником та ОСОБА_4 - обдарованим, договір посвідчено приватним нотаріусом КМНО Погореловим Б.С. право власності на означену квартиру, яку ОСОБА_1 вважає спільним сумісним майном подружжя було відчужено на ОСОБА_4 Відповідно договору дарування від 5 січня 2016 року квартири АДРЕСА_2, що укладені між відповідачем ОСОБА_2 - дарувальником та ОСОБА_4 - обдарованим, договір посвідчено приватним нотаріусом КМНО Погореловим Б.С. право власності на означену квартиру, яку ОСОБА_1 вважає спільним сумісним майном подружжя було відчужено на ОСОБА_4

При укладенні означених двох договорів дарування ОСОБА_2 не отримував в ОСОБА_1 письмової нотаріальної згоди на учинення договору про розпорядження майном подружжя. За текстами угод дарування двох однокімнатних квартир, що розташовані в АДРЕСА_2 приватний нотаріус КМНО Погорелов Б.В. в супереч положень порядку вчинення нотаріальних дій не отримав від ОСОБА_2 заяву про те, що відчужувач ОСОБА_2 перебуває чи не перебуває в шлюбі, а встановив належність квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності самостійно в посвідувальному написі нотаріуса в кінці тексту договорів дарування, зазначивши, що через відсутність в паспорті громадянина України ОСОБА_2 відмітки про шлюб.

В послідуючому 6 січня 2016 року було також укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, що учинений продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Животовською Н.Г.

Позивачка ОСОБА_1 стверджувала, що ОСОБА_4 є також родичем відповідача ОСОБА_2, а саме його двоюрідним братом, а тому і даний договір є фіктивним, адже направлений на приховування ОСОБА_2 спільного сумісного майна від поділу.

Позивачка стверджувала, що не залежно від наявної судової справи №705/6720/15-ц та винесених ухвал суду про забезпечення позову, відповідач ОСОБА_2 також розпорядився одноособово, не отримуючи від неї письмової нотаріальної згоди і квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.

Після укладення означених договорів купівлі - продажу та дарування 13 січня 2016 року ОСОБА_4 передав означені квартири в іпотеку за договорами іпотеки в обтяження ОСОБА_3, про що маються записи №27805976 від 13 січня 2016 року, що вчинений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Чеповицькою І.Ю. на квартиру АДРЕСА_2 №27807761 від 13 січня 2016 року приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Чеповицькою І.Ю. на квартиру АДРЕСА_3 Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про реєстрацію заборони за договорами іпотеки №27805976 від 13 січня 2016 року, що вчинений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Чеповицькою І.Ю. на квартиру АДРЕСА_2 №27807761 від 13 січня 2016 року приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Чеповицькою І.Ю. на квартиру АДРЕСА_3 Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про реєстрацію заборони.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала наступними нормативними актами: Статтею 63 CК України, якою встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Також окремо зазначала про фіктивність договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, що учинений 9 грудня 2015 року ОСОБА_2 продавцем та ОСОБА_3 покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черповицькою Інною Юріївною, договору дарування від 5 січня 2016 року квартири АДРЕСА_2, що укладені між відповідачем ОСОБА_2 - дарувальником та ОСОБА_4 - обдарованим та договору дарування від 5 січня 2016 року квартири АДРЕСА_2, що укладені між відповідачем ОСОБА_2 - дарувальником та ОСОБА_4 - обдарованим на підставі ст. 234 ЦК України, зазначаючи, що через укладення спірних договорів про відчуження спільного сумісного майна на ім'я близьких родичів відповідача ОСОБА_2, з врахуванням, що набувачі майна по спірним договорам об'єктивно не могли не знати про існування зареєстрованого шлюбу в відчужувача ОСОБА_2, діяли при укладенні даних правочин7ів не добросовісно, а тому укладені фіктивні правочини Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином з огляду на обізнаність набувачів квартири АДРЕСА_1, по договору що учинений 9 грудня 2015 року та 6 січня 2016 року - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та набувача по договорам дарування однокімнатних квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.

Ухвалою Дарницького райсуду м. Києва залучено співвідповідачем ОСОБА_5 паспорт НОМЕР_3, виданий Уманським РВ УДМС України в Черкаській області 5 лютого 2016 року, код РНОКПП НОМЕР_4, проживаюча АДРЕСА_5. У зв'язку з чим позивачем уточнені позовні вимоги в частині витребування майна з чужого незаконного володіння - володіння і ОСОБА_4 і ОСОБА_5

В заяві про доповнення позовних вимог представник ОСОБА_1 Прудивус М.А. в доповнення до раніше поданих доводів звертав увагу суд на наступне:

07 березня 2017 року, а отже, після подання позову ОСОБА_1 про визнання договору купівлі - продажу недійсним та поділ майна подружжя в справі Уманського міськрайонного суду №705/6720/15-ц, що подана ОСОБА_1 15 грудня 2015 року та після 22 червня 2016 року - відкриття провадження в даній справі за позовом ОСОБА_1 подала позов до Дарницького районного суду міста Києва, справа №753/11640/16-ц до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та приватного нотаріуса Чеповицької про визнання угод з спільним сумісним майном подружжя в Дарницький райсуд м. Києва звернулась ОСОБА_5 з позовом про поділ майна подружжя справа №753/4381/17 (суддя Леонтюк Л.К.), однак позивачкою не виправлені недоліки ухвали суду про залишення її без руху та позовна заява повернута була позивачці в справі №753/4381/17 ОСОБА_5

06 червня 2017 року, а отже, після подання позову ОСОБА_1 про визнання договору купівлі - продажу недійсним та поділ майна подружжя в справі Уманського міськрайонного суду №705/6720/15-ц, що подана ОСОБА_1 15 грудня 2015 року та після 22 червня 2016 року - відкриття провадження в даній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного суду міста Києва, (справі №753/11640/16-ц) до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та приватного нотаріуса Чеповицької про визнання недійсними угод з спільним сумісним майном подружжя, повторно ОСОБА_5 звернулась з позовом до ОСОБА_4 з позовом про поділ майна подружжя справа №753/10330/17 (суддя Цимбал І.К.). В ході розгляду справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання угод дарування квартир удаваними правочинами та поділ майна подружжя ОСОБА_4 подав свою заяву про визнання позову своєї дружини ОСОБА_5 при цьому ОСОБА_4, достовірно знаючи про існування щонайменше двох судових справ відносно даного ж спірного майна за позовами ОСОБА_1 - справи Уманського міськрайонного суду №705/6720/15-ц, що подана ОСОБА_1 15 грудня 2015 року та після відкриття провадження в даній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного суду міста Києва, (справі №753/11640/16-ц) до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та приватного нотаріуса Черповицької про визнання угод з спільним сумісним майном подружжя, в супереч ст. ст. 131 ЦПК України (редакції до 2017 року) якорю встановлено, що Сторони до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо суд попередне судове засідання в справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті, зобов'язані повідомити суду про всі відомі їм рішення судів, що стосуються предмету спору, а також про всі відомі їм незавершені судові провадження, що стосуються предмету спору, в супереч ст. 36 ЦПК України (редакції до 2017 року) Сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявляти вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про таку третю особу не повідомив про наявну уже на той час судову справу стосовно поділу квартир по АДРЕСА_2 - справа №705/6720/15-ц з 15 грудня 2015 року. Та дану цивільну справу Дарницького районного суду за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та приватного нотаріуса Чеповицької про визнання недійсними угод з спільним сумісним майном подружжя. Подав заяву про визнання позову своєї дружини ОСОБА_5 на підставі якої і було винесено судове рішення.

Рішенням Дарницького районного суду від 12 липня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 суд постановив:

Визнати удаваними договори від 5 січня 2016 року дарування однокімнатних квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, що укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 удаваними правочинами.

Визнати квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Визнати за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частку квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_1.

Означене рішення суду оскаржено ОСОБА_1 після того, як вона про дізналась про його винесення судом та ухвалою апеляційного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року в провадженні 22-ц/796/6691/2018 відкрито провадження, а тому рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року в справі №753/10330/17 в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання удаваними договорів дарування спірних квартир та визнання квартир спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не набрало законної сили.

Відповідвач ОСОБА_2 в судові засідання Дарницького районного суду міста Києва не з'являвся, свої інтереси уповноважив представляти адвоката адвокатського бюро ВІКО Васильєва ЄЄ.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Васильєв Є.Є. в судових засіданнях та в адресованому суду відзиві на позов позовні вимоги ОСОБА_1 заперечував повністю наступним.

Що під час нормального подружнього життя з позивачкою, ОСОБА_2 разом з рідним братом, ОСОБА_9 після закінчення служби в армії Російської Федерації, планували переїзд разом з сім'ями в Україну, в зв'язку з чим ОСОБА_2 мав намір придбати в місті Києві, де вони планували оселитися, трьохкімнатну квартиру для проживання разом з сім'єю та дві однокімнатні квартири, які планували здавати в оренду та за рахунок цього забезпечити собі та своїй сім'ї гідний рівень життя.

Дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_1 не надала згоду на отримання банківської позики грошових коштів під заставу нерухомості, що належала родині ОСОБА_2 та була спільно нажита під час шлюбу, тому, ОСОБА_2, під особисті зобов'язання, без будь-якої участі та згоди дружини, зайняв у друзів та знайомих велику суму грошових коштів та все ж таки купив три квартири в Києві, як і планував. А саме: 24.07.2009 р. позичив грошові кошти в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США у ОСОБА_10, за яку придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1; 20.03.2011 р. позичив грошові кошти в розмірі 45 000 (сорок п'ять тисяч) доларів США у ОСОБА_11, за яку придбав однокімнатну квартиру в Києві в Ж/М "Осокорки-Північні" за адресою: АДРЕСА_3; 06.08.2012 р. позичив грошові кошти в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США у ОСОБА_12, за яку придбав однокімнатну квартиру в Києві в Ж/М "Осокорки-Північні" за адресою: АДРЕСА_2.

Вищевказані квартири вважає, що відповідно до ч. З ст.57 СК України, були придбані за кошти, які належали ОСОБА_2 особисто та були отримані ним за договорами позики без будь-якого залучення коштів з сімейного бюджету.

Внаслідок вищевикладеного, ОСОБА_2 не мав жодної можливості розрахуватися з боргами, які виникли через обставини, викладені вище, не бажаючи втягувати свою сім'ю в боргові зобов'язання, що виникли на той час, відповідно до ст. 59 СК України з урахуванням інтересів своєї сім'ї, яку мав намір залишити поза особистими розрахунками за боргами, здійснив своє право особистої приватної власності шляхом відчуження належного йому на праві особистої приватної власності майна з метою погасити особисті боргові зобов'язання, а саме: Квартира за адресою: АДРЕСА_1 була відчужена ОСОБА_3, за що ОСОБА_2 отримав суму в розмірі 90 000 (дев'яносто тисяч) доларів США; Квартири за адресою: АДРЕСА_2 та кв. АДРЕСА_3 були відчужені ОСОБА_4, за що ОСОБА_2 отримав суму в розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) доларів США. Грошові кошти, отримані ОСОБА_2 за відчужені квартири в сумі 160 000 доларів США відповідно до ч. З ст.57 та ст.59 СК України як належні йому особисто кошти були спрямовані на повернення особистих боргів за договорами позики, а саме: 90 000 доларів США було повернуто ОСОБА_10 (60 000 доларів США основного боргу та 30 000 доларів США одноразовий штраф за несвоєчасне повернення основного боргу); 30 000 (тридцять тисяч) доларів США було повернуто ОСОБА_11; 40 000 (сорок тисяч) доларів США було повернуто ОСОБА_12

Залишок грошового боргу, який виник внаслідок дій позивачки ОСОБА_1, яка штучно створювала перешкоди для повернення ОСОБА_2 особистих запозичень, ОСОБА_2 мав намір і має до тепер повернути особисто як порядна людина. Але, його колишня дружина, маючи на меті особисте збагачення, робить все, щоб пересварити ОСОБА_2 з родичами та друзями, які свого часу йому допомогли

Відповідач ОСОБА_3 до судових засідань в справі не з'являлась, свої інтереси уповноважила представляти адвоката Артемович.

Адвокат Артемович позов ОСОБА_1 заперечувала аналогічними з ОСОБА_2 та його представником - адвокатом АО ВІКО Васильєвим Є.Є. Відповідач ОСОБА_4. заперечував позов ОСОБА_1 викладеним в письмовому відзиві, зокрема наступним:

Восени 2015 року до ОСОБА_4 звернувся його родич, ОСОБА_2, який на той час мешкав на Далекому Сході Російській Федерації в Приморському Краю та запропонував купити в нього щось з належної йому нерухомості в м. Києві, що складалась з трьохкімнатної квартири та двох однокімнатних квартир.

ОСОБА_2 пояснив ОСОБА_4, що внаслідок відмови дружини від запланованого переїзду сім'ї до України та продажу належної сім'ї нерухомості в Приморському Краю РФ, він не може розрахуватися за особистими боргами, що виникли внаслідок того, що ОСОБА_2 намагався самостійно вирішити питання щодо створення умов для переїзду та проживання своєї сім'ї в місті Києві. ОСОБА_2 повідомив, що його дружина ОСОБА_1 не має жодного відношення до коштів, за які була придбана нерухомість в м. Києві, дана нерухомість, відповідно до ст.57 СК України має статус особистого майна ОСОБА_2, а тому він без будь-яких суперечок та згоди своєї дружини може її продати, а йому на той час були вкрай необхідні кошти, оскільки потрібно було вирішувати питання з борговими зобов'язаннями. На той час, ціни, за якими ОСОБА_2 пропонував купити в нього нерухомість, були досить привабливими, а саме: за трьохкімнатну квартиру на АДРЕСА_1 ОСОБА_2 просив 90 000 доларів СІНА, а за дві однокімнатні квартири по АДРЕСА_2 - по 35 000 доларів США за кожну. На момент пропозиції ОСОБА_2 ОСОБА_4 повідомив, що мав власні заощадження, а також як пенсіонер Міністерства оборони України, очікував в кінці 2015 року на грошову компенсацію за не отримане належне житло, а тому ОСОБА_4 спало на думку купити всю нерухомість, яку продавав ОСОБА_2 На жаль, коли ОСОБА_4 отримав належну йому грошову компенсацію, та мав можливість придбати всю нерухомість, належну ОСОБА_2, ОСОБА_4 стало відомо про те, що трьохкімнатну квартиру ОСОБА_2 вже продав іншій їхній з ОСОБА_2 родичці ОСОБА_3, але ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4, що дана купівля-продаж на вимогу чоловіка ОСОБА_3 була засобом забезпечення повернення сім'ї ОСОБА_13 90 000 доларів США, що їх отримав від них ОСОБА_2 Що він без жодних проблем домовився з ОСОБА_3, яка своїми діями мала намір допомогти ОСОБА_2 вийти з ситуації, яку створила його дружина, а тому 06 січня 2016 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі- продажу квартири по АДРЕСА_1 в м. Києві, за яку ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 90 000 доларів СІІІА, що підтверджується розпискою ОСОБА_3 Також ОСОБА_4 повідомив, що 5 січня 2016 р. він придбав у ОСОБА_2 дві однокімнатні квартири по АДРЕСА_2 за 70 000 доларів СІІІА, що підтверджується власноруч написаною ОСОБА_2 розпискою.

З даних міркувань, вважаючи, що придбане майно в ОСОБА_2 є його особистою приватною власністю прохав суд відмовити ОСОБА_1 в позові повністю.

Відповідач ОСОБА_5 до суду не з'являлась, свої міркування стосовно позову виклав її представник - адвокат Кравчук О.В. в відзиві. Сторона відповідача ОСОБА_5 участі в судових засіданнях в справі не приймала.

Серед іншого відповідач ОСОБА_5 в відзиві адвоката визначила такі моменти в заперечення позову ОСОБА_1:

31.12.2015 р. ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_4, після чого змінила прізвище на ОСОБА_5. До офіційного укладення шлюбу більше року проживала з ОСОБА_4 в цивільному шлюбі. За час шлюбу подружжям було спільно придбано: дві однокімнатні квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2; трикімнатна квартира АДРЕСА_6.

Щодо обставин придбання вищевказаного майна зазначила, що до офіційного укладення шлюбу ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 проживали в м. Умань та планували переїхати до міста Києва, де ОСОБА_4 мав хорошу роботу. Перед одруженням, в грудні 2015 року ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_5 купити у його родича нерухомість в місті Києві, яку той мав намір продати за привабливою ціною, оскільки йому через особисті обставини терміново потрібні були кошти. Причини такого рішення свого родича, ОСОБА_4 не пояснював.

ОСОБА_4 мав намір купити в м. Києві три квартири - одну трьох кімнатну для проживання, а також дві однокімнатні, які він планував здавати в оренду та отримувати певний прибуток, що дозволило б сім'ї жити в м. Києві на певному рівні.

ОСОБА_4 повідомив їй - ОСОБА_5, що для купівлі даних квартир необхідно загалом 160 000 (сто шістдесят тисяч) доларів США, а також була необхідна сума в розмірі близько 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США для проведення належного ремонту та закупівлі меблів і побутової техніки. ОСОБА_4 також повідомив, що має 60 000 (шістдесят тисяч) доларів власних заощаджень, а також запевнив, що має отримати великі компенсаційні виплати, та що всі подальші витрати по приведенню нерухомості в належний стан він бере на себе. ОСОБА_5 мала на зберіганні близько 100 000 (ста тисяч) доларів США, які належали її сину. З них 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США були її власними грошовими заощадженнями, які вона подарувала своєму сину на весілля. Решта грошових коштів подарували батьки дружини її сина на весілля та заробив її син закордоном. Відповідач попросив ОСОБА_5 поговорити сином, щоб той позичив йому грошові кошти в розмірі 100 000 (сто тисяч) доларів США. ОСОБА_4 переконав ОСОБА_5 в тому, що це вигідна пропозиція без жодних ризиків, оскільки він планує купувати дані квартири вже після укладення шлюбу, а тому куплена нерухомість буде спільною власністю подружжя, нажитою під час шлюбу.

Оскільки сторони і раніше планували переїхати до Києва, а наявність нерухомості в Києві сприяло реалізації сімейним планам, ОСОБА_5 умовила свого сина від першого шлюбу ОСОБА_14 надати ОСОБА_4 100 000 (сто тисяч) доларів США в борг та запевнила, що ОСОБА_4 пообіцяв віддати все протягом трьох років.

Після укладання шлюбу 31.12.2015 р. на початку 2016 року, ОСОБА_5 передала ОСОБА_4 100 000 (сто тисяч) доларів США на придбання вищевказаної нерухомості, що і було зроблено.

В січні 2017 року ОСОБА_5 випадково стало відомо, що дві однокімнатні квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 перейшли у власність ОСОБА_4 на підставі договорів дарування, а не купівлі-продажу. При цьому, згідно власноруч написаної ОСОБА_2 (продавцем) розписки від 05.01.2016 р., ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 суму в розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) доларів США за дві продані ОСОБА_4 ОСОБА_2 вищевказані квартири.

Подібна ситуація склалася також і з трьохкімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_1. Не зважаючи на наявність розписки, що ОСОБА_3 (колишній власник квартири) отримала від ОСОБА_4 90 000 (дев'яносто тисяч) доларів США, договір купівлі-продажу зазначеної квартири був вчинений лише за 146 000 (сто сорок шість тисяч) гривень.

Відповідакчка ОСОБА_5 в своєму відзиві також повідомила, що після розмови з ОСОБА_4 на її вимоги пояснити, чому майно офрмлено за договорами дарування на його ім'я скористалась послугами адвоката та виявила, що добровільно з ОСОБА_4 не зможе розділити означене майно, адже на дані квартири рішеннями судів накладено арешт. Все, що пояснив з даного приводу ОСОБА_4 було те, що дана ситуація з квартирами склалась виключно завдяки діям колишньої дружини його брата ОСОБА_2, у якого ОСОБА_4 придбав квартири. Колишня дружина, не маючи до даних квартир жодного відношення, оскільки дані квартири купувались виключно за рахунок особистих грошей ОСОБА_2 Після з'ясування даної обставини, ОСОБА_5 повідомила чоловіка, що так як він поставив під загрозу інтереси її сина, не виконав те, що обіцяв та не може вирішити дану ситуацію, вона подає позов до суду, а у випадку, якщо ОСОБА_4 будь-яким чином буде чинити їй перешкоди, вона подасть на розлучення.

02.06.2017 р. ОСОБА_5, в відповідності, як вона вважає з нормами Сімейного кодексу України, скористалась своїм правом на звернення до суду за захистом своїх прав у спосіб визначений законом та подала позов про поділ майна подружжя, оскільки будь-яких інших способів поділити дану нерухомість та вирішити дану ситуацію не залишилось.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12.07.2017 р. (суддя Цимбал І.К.) позов про поділ майна подружжя було задоволено та визнано договори дарування квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 удаваними правочинами, визнано квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1 спільно нажитим майном подружжя та визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину вищевказаних квартир.

Відповідач приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черповицька І.Ю. заперечувала позов та прохала суд виключити її зі складу відповідачів, проводити судові розгляди у її відсутність, винести законне рішення.

Позивач ОСОБА_1 через свого представника Прудивуса М.А. заперечувала доводи відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про належність коштів, що використані на придбання спірних квартир виключно ОСОБА_2, а також доводам відповідачів, про належність спірних квартир на праві особистої приватної власності відповідачеві ОСОБА_2 Також заперечувала можливість при цьому посилання на рішення судів в справах про стягнення боргів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_15, наступним:

23 березня 2016 року, а отже, після подання позову ОСОБА_1 про визнання договору купівлі - продажу недійсним та поділ майна подружжя в справі Уманського міськрайонного суду №705/6720/15-ц, що подана ОСОБА_1 15 грудня 2015 року в Дарницькому районному суді міста Києва з'явилась справа №753/5827/16-ц за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_2 про стягнення боргу; рішенням Дарницького районного суду від 4 травня 2017 року такий позов було задоволено. Рішенням апеляційного суду міста Києва від 2 серпня 2017 року провадження №22-8028 частково скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд серед іншого встановив, що: У даному конкретному випадку доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що будь-яких фактичних доказів на підтвердження придбання подружжям квартири саме за позичені кошти немає, заслуговують на увагу та можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_1, з огляду на наступне. Так зі змісту наданої суду копії розписки від 24 липня 2009 року (а.с.5; оригінал за словами сторін договору позики є втраченим за плином часу) убачається, що позика була отримана для купівлі та ремонту квартири за адресою: АДРЕСА_1. Водночас, з наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності убачається, що указана квартира була придбана ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 25 червня 2009 року. Отже боргова розписка була складена після придбання квартири. Ураховуючи цю обставину у контексті того, що за правилом ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а у розпорядженні суду відсутні будь-які докази щодо джерел коштів, за рахунок яких була придбана указана квартира, та відсутні будь-які докази щодо проведення розрахунків між сторонами договору купівлі-продажу, а також щодо проведення відповідачами ремонту у цій квартирі і його фактичного обсягу, у суду немає достатніх підстав вважати, що указаний борг був використаний в інтересах сім'ї. .

29 березня 2016 року, а отже, після подання позову ОСОБА_1 про визнання договору купівлі - продажу недійсним та поділ майна подружжя в справі Уманського міськрайонного суду №705/6720/15-ц, що подана ОСОБА_1 15 грудня 2015 року в Дарницькому районному суді міста Києва з'явилась справа за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_2 № 753/6150/16-ц про стягнення боргу. Означена справа розглядалась судами не одноразово.

Так, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 2 червня 2016 року позов було задоволено. Спір вирішено було без участі ОСОБА_1 серед іншого сторони в спорі, зокрема ОСОБА_2 не повідомив в супереч ст. 131 ЦПК України (редакції до 2017 року) Сторони до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо суд попередне судове засідання в справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті, зобов'язані повідомити суду про всі відомі їм рішення судів, що стосуються предмету спору, а також про всі відомі їм незавершені судові провадження, що стосуються предмету спору, в супереч ст. 36 ЦПК України (редакції до 2017 року) Сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявляти вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про таку третю особу не повідомив про наявну уже на той час судову справу стосовно поділу квартири по АДРЕСА_2 - справа №705/6720/15-ц з 15 грудня 2015 року. Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2018 року провадження №22-ц/796/273/2018 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 визнано судове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 2 червня 2016 року визнано нечинним, провадження в справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_2 про стягнення боргу закрито.

18 березня 2016 року, а отже, після подання позову ОСОБА_1 про визнання договору купівлі - продажу недійсним та поділ майна подружжя в справі Уманського міськрайонного суду №705/6720/15-ц, що подана ОСОБА_1 15 грудня 2015 року в Дарницькому районному суді міста Києва з'явилась справа №753/5485/16-ц за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_2 про стягнення боргу. В судових засіданнях в справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, які, як вказувала позивачка ОСОБА_11 ОСОБА_2 отримав в неї як позику саме на купівлю однокімнатної квартири по АДРЕСА_2 представником відповідача ОСОБА_2 були також адвокати АО Віко . Отже, опосередковано, через своїх представників відповідач ОСОБА_2 був обізнаний про існування щонайменше двох пов'язаних з даною справою цивільних спорів, що виникли в судах раніше, де він виступав процесуально відповідачем. В супереч положень ст. 131 ЦПК України (редакції до 2017 року) Сторони до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо суд попередне судове засідання в справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті, зобов'язані повідомити суду про всі відомі їм рішення судів, що стосуються предмету спору, а також про всі відомі їм незавершені судові провадження, що стосуються предмету спору, в супереч ст. 36 ЦПК України (редакції до 2017 року) Сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявляти вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про таку третю особу не повідомив про наявну уже на той час судову справу стосовно поділу квартири по АДРЕСА_2 - справа №705/6720/15-ц з 15 грудня 2015 року, а також про розгляд в дарницькому районному суді м. Києва даної цивільної справи. До даного часу справа за касаційною скаргою ОСОБА_1 перебуває в Верховному Суді. Також представник позивачки ОСОБА_1 повідомив, що в справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_2 Верховним Судом оголошено рішення про визнання судових рішень в частині позову ОСОБА_11 нечинними та закриття провадження в справі в частині стягнення боргу з ОСОБА_2, однак копію судового рішення Верховного Суду не надав.

Також ОСОБА_1 через свого представника в суді зіслалась на залучення до розгляду справ за позовами до ОСОБА_2 про стягнення боргів пов'язаних з відповідачем ОСОБА_2, відповідачем ОСОБА_4 та їх представниками в суді адвокатами Васильєвим Є.Є. осіб та фактичну безгрошовість укладених ОСОБА_2 договорів позик, що посвідчені розписками.

Зіслалась на те, що необхідність придбання квартири АДРЕСА_1 викликана була виключно необхідністю вкладення спільних сумісних зароблених ОСОБА_2 коштів та в подальшому переїхати на постійне місце проживання до м. Києва з Приморського краю. Зазначала, що у відповідності до поданих офіційних письмових доказів заощаджено було в валюті ОСОБА_2 та нею - ОСОБА_1 за період з 2009 року по 2015 рік подані докази та наявні в справі докази, зокрема встановивши, що ОСОБА_1 придбала валюти в РФ за період з 2009 року на загальну суму 61555 доларів США, 4000 євро.

ОСОБА_2 за період 2004 - 2015 років придбав в Банку Приморьє в РФ доларів США на загальну суму 2600, та 5000 євро. В ПромСоцБанке придбав валюти за період 2013 - 2015 років на загальну суму 24300 доларів США та 600 євро. Крім того, ОСОБА_2 на 2012 рік мав депозитний рахунок на суму 234020 росрублів, що на той час еквівалентно було по курсу 29,5 рублів за 1 долар США = 7932 долара США.

Отже, сім'єю ОСОБА_2 за період часу, що можливо документально підтвердити офіційно підтверджених було придбано валюти на загальну суму 61555+2600+24300+7932=96387 доларів США та 9600 євро.

З посиланням на означені докази спростовувала, посилаючись на загальновідомі обставини відсутність необхідності в ОСОБА_2 позичати кошти в валюті в Україні в період придбання спірних квартир та коли він проживав з ОСОБА_1 на Далекому сході РФ.

Також представник позивачки Прудивус М.А. заявляв, що позивачі в справах №753/5827/16-ц за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, №753/5485/16-ц за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_2 № 753/6150/16-ц про стягнення боргу, які представники відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 видають за знайомих та друзів відповідача ОСОБА_2 є насправді особами, що пов'язані з адвокатами Адвокатського бюро ВІКО . Так, зазначав, що ОСОБА_11 є рідною сестрою ОСОБА_16 - матері дітей адвоката Васильєва Є.Є., однак є різноробочою в м. Дніпропетровську (на той час) та не мала і не має в своєму розпорядженні таких значних та вільних коштів для безвідсоткової незабезпеченої нічим позики сторонньому для неї ОСОБА_2 Вказував, що саме на свою тещу ОСОБА_17 Васильєвим Є.Є. зареєстроване одне з підприємств - ПП Юртрейд код ЄДРПОУ 31712705, а керівником формально являється позивачка - ОСОБА_11, фактично, на скільки відомо зарплати не отримує. серед прямих помічників Васильєва Є.Є., якими реалізуються означені судові процедури та знаходяться підставні позивачі є ОСОБА_4, що знаходиться ОСОБА_2 (відповідачу в справі) двоюрідним братом, на кого тимчасово оформлено поза законом все спільне сумісне майно ОСОБА_2 одночасно рахується керівником ТОВ Правовід код ЄДРПОУ 38791453, засновником якого також є ОСОБА_16

Стосовно осіб ОСОБА_10 та ОСОБА_12 по суті лише усні пояснення про пов'язаність означених осіб з адвокатом Васильєвим Є.Є. Також представник позивачки Прудивус М.А. зауважував на тому, що і умови позики коштів ОСОБА_10 і ОСОБА_12 є нереальними та видуманими, вважаючи, що такі умови мають спростовуватись в загальному порядку через незабезпеченість позик, умов понад кількох років безвідсотковості та з об'єктивним великим ризиком таких запозичень для самих кредиторів ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_12, що об'єктивно виключали б їх укладення в звичайній ситуації.

В ході судового розгляду за клопотанням сторони відповідача та позивача судом допитано свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_18

Будучи допитаною ОСОБА_8 повідомила, що дійсно відповідач ОСОБА_2 находиться їй рідним братом, відповідачка ОСОБА_3 є їй донькою, а відповідач ОСОБА_4 находиться їй та відповідачеві ОСОБА_2 двоюрідним братом. Також повідомила, що вона раніше з чоловіком планувала придбати квартиру в АДРЕСА_1 та що саме за її особисті кошти було унесено первинний внесок в новобудову. Свідок ОСОБА_8 до суду подала копію договору про пайову участь, а саме акцій. Означений договір не містив посилання на придбання саме квартири АДРЕСА_1.

Будучи допитаний свідок ОСОБА_18 пояснив суду, що допомогав позивачці ОСОБА_1, яка находиться йому нерідною сестрою та відповідачеві ОСОБА_2 - її чоловікові в 2009 році виносити будівельне сміття з квартири АДРЕСА_1, підтвердив факт родинних зв'язків ОСОБА_2 з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та зазначав, що неодноразово сімя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була на спільних сімейних святах, де були і ОСОБА_3 і ОСОБА_8, інших показів, що стосувались би предмету спору не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позиції учасників спору та їх представників судом встановлені наступні обставини та відповідні їм докази:

Відповідно свідоцтва про реєстрацію шлюбу 17 серпня 1996 року було зареєстровано шлюб між нею, ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, про що мається актовий запис №327 Відділу реєстрації актів громадянського стану виконкому Уманської міської ради народних депутатів Черкаської області, укладення шлюбу підтверджено в матеріалах справи копією свідоцтва про його реєстрацію.

Сторони позивачка та відповідачі, їх представники не заперечують факту укладення шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_1

Відповідно рішення Приморського краю РФ шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Відповідно пояснень сторін, викладених в відзивах та усних пояснень фактичні шлюбні стосунки подружжя припинені в листопаді 2015 року, відповідно копії заяви ОСОБА_2 до Фокінського районного суду шлюбні стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинені 6 листопада 2015 року.

Відповідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_6, останній народимвся

Означені факти сторони визнають, а тому за правилами ст. 82 ч. 1 ЦПК України, якою встановлено, що Обставини, які визнаються учасниками справи. суд виходить з таких позицій, що фактично шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перестав існувати з листопада 2015 року.

Факт припинення шлюбних стосунків між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 також підтверджуються копією заяви ОСОБА_1 до Мирового судді судової дільниці №67 (РФ, Приморський край) про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на сина від 9 листопада 2015 року, Наказом мирового судді судового участка №67 судового району міста Фокіно від 13 листопада 2015 року, що подані позивачем в завіреній копії мировим суддею судової дільниці №67 судового району міста Фокіно. Означений наказ вручено ОСОБА_2 поштовим повідомленням від 27 листопада 2015 року.

Серед обставин, що також визнаються сторонами, підтверджені належними доказами є факт наявності родинних відносин між відповідачем ОСОБА_2, його племінницею - відповідачкою ОСОБА_3, його двоюрідним братом ОСОБА_4 Факт родинних стосунків між означеними відповідачами підтверджено наявними в матеріалах справи копіями записів з актів про народження, Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 18 січня 2016 року. За яким мати ОСОБА_4 ОСОБА_20 та батько відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_19 находились одне іншому рідними братом та сестрою. Аналогічно підтверджено родинні стосунки доньки ОСОБА_8 - відповідачки ОСОБА_3 - дівоче прізвище ОСОБА_3 з відповідачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4, яка знаходиться відповідно ОСОБА_2 племінницею, а ОСОБА_4 двоюрідною племінницею.

Означені факти родинних стосунків між відповідачами також було підтверджено судом в ході допиту свідка ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_18 в судовому засіданні.

Судом встановлено, що під час перебування позивачки ОСОБА_1 в шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 придбано наступне майно

25 червня 2009 році на підставі договору купівлі - продажу між ТОВ Житло Киянам код ЄДРПОУ 32069938 як Продавцем та ОСОБА_2 як Покупцем трьохкімнатну квартиру в АДРЕСА_1, Означений договір купівлі - продажу посвідчений приватним нотаріусом КМНО Іванчик І.І., за реєстровим номером 724.

Вирішуючи питання про правову природу означеного майна, а саме чи є воно спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд виходить з положень ст. 63 CК України, якою встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Спростовуючи в тому вигляді, як це розуміли відповідачі презумпцію спільності сумісності придбаного за час шлюбу майна подружжям ОСОБА_2 відповідачами подано ряд розписок про запозичення коштів на їх придбання. Означені докази не можуть бути покладені в основу судового рішення для спростування презумпції спільності сумісного майна подружжя з огляду на те, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не подавав свого позову про визнання спірних квартир його особистою приватною власністю. Таке питання також не ставилось і в даній справі. Відповідно положень ч.ч. 1 та 3 ст. 13 ЦПК України Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Отже, за відсутності судового рішення про визнання спірних квартир особистою приватною власністю ОСОБА_2, відсутні підстави вважати, що спірні квартири належить виключно йому, оскільки докази на спростування презумпції спільності майна, набутого подружжям у шлюбі, відсутні.

Суд також в даному аспекті зазначає, що підлягають відхиленню доводи відповідачів про придбання квартири АДРЕСА_1 за запозичені кошти в громадянина ОСОБА_10 та посилання відповідачів на відповідне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 4 травня 2017 року в справі №753/5827/16-ц за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, адже означене рішення Дарницького районного суду скасоване Рішенням апеляційного суду міста Києва від 2 серпня 2017 року провадження №22-8028. При цьому, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд серед іншого встановив, що: У даному конкретному випадку доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що будь-яких фактичних доказів на підтвердження придбання подружжям квартири саме за позичені кошти немає, заслуговують на увагу та можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_1, з огляду на наступне. Так зі змісту наданої суду копії розписки від 24 липня 2009 року (а.с.5; оригінал за словами сторін договору позики є втраченим за плином часу) убачається, що позика була отримана для купівлі та ремонту квартири за адресою: АДРЕСА_1. Водночас, з наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності убачається, що указана квартира була придбана ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 25 червня 2009 року. Отже боргова розписка була складена після придбання квартири. Ураховуючи цю обставину у контексті того, що за правилом ч.4 ст. 60 ЦПК України (редакції чинній на момент розгляду спору) доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а у розпорядженні суду відсутні будь-які докази щодо джерел коштів, за рахунок яких була придбана указана квартира, та відсутні будь-які докази щодо проведення розрахунків між сторонами договору купівлі-продажу, а також щодо проведення відповідачами ремонту у цій квартирі і його фактичного обсягу, у суду немає достатніх підстав вважати, що указаний борг був використаний в інтересах сім'ї. .

Отже, судовими рішеннями в справі №753/5827/16-ц за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_2 про стягнення боргу не встановлено жодних обставин стосовно спростування презумпції спільності сумісно придбаного майна подружжя стосовно означеного об'єкту спору.

Стосовно посилань відповідачів в спростування презумпції спільності сумісності придбаного майна подружжяим ОСОБА_2 на квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 на розписки про запозичення коштів ОСОБА_2 в ОСОБА_12 та ОСОБА_11 суд окрім вищевикладеного також зауважує, що в справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_2 № 753/6150/16-ц про стягнення боргу відсутне рішення по суті позовних вимог ОСОБА_12, адже Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2018 року провадження №22-ц/796/273/2018 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 визнано судове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 2 червня 2016 року визнано нечинним, провадження в справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_2 про стягнення боргу закрито.

Предмети спору в справі за позовом ОСОБА_12 про стягненя боргу з ОСОБА_2 та в справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_2 не тотожні за своїм предметом з спором про визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на квартиру по АДРЕСА_2, а тому в принципі не можуть спростовувати встановлену законодавчо презумпцію спільності сумісності придбаного за час шлюбу майна.

Аналогічних правових висновків стосовно належності доказів в підтвердження спростованих обставин презумпції спільності сумісності майна саме окремим судовим рішенням з відповідним предметом спору прийшов і Верховний Суд в постанові Великої Палати від 21 листопада 2018 року справа N 372/504/17 провадження N 14-325цс18.

Аналізуючи положення цивільного законодавства, а саме відповідно п. 4.7 Глави 1 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, На підтвердження того факту, що майно набуто одним із подружжя під час окремого проживання з другим з подружжя у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, подається копія рішення суду, що набрало законної сили, про визнання особистою приватною власністю одного з подружжя майна, що є предметом цього договору ., отже, законодавець чітко встановив, яким саме належним доказом має підтверджуватись особиста приватна власність одного з подружжя - відповідним рішенням суду.

Так, після припинення шлюбних стосунків в листопаді 2015 року без згоди іншого з подружжя ОСОБА_2 уклав договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, що учинений 9 грудня 2015 року ОСОБА_2 продавцем та ОСОБА_3 покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черповицькою Інною Юріївною. Суд звертає увагу на п. 5.1 даного Договору, відповідно якого Продавець - ОСОБА_2 гарантував Покупцю ОСОБА_3 що квартира по договору, що прав третіх осіб, відповідно ст. 659 ЦК України як у межах так і за межами України немає. Відповідно п. 8.1 даного Договору встановлено, що Продаж квартири Продавцем вчиняється без згоди другого з подружжя, оскільки останній, як на момент придбання так і на момент відчуження квартирив зареєстрованому шлюбі не перебував та не перебуває, однією сімєю з будь - якою жінкою не проживав та не проживає . А отже, продавцем квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 9 грудня 2015 року було подано неправдиві відомості про не перебування його в шлюбі на 2009 рік - момент придбання квартири та на 2015 рік - момент її відчуження, означене спростовується копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 1996 року.

Шлюб було розірвано лише за положеннями ст. 65 Сімейного кодексу України (далі СК України) при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Зазначені норми кореспондуються з положеннямист. 369 ЦК України, відповідно до якої розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

За змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодерження в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Таким чином, при укладенні договору купівлі - продажу від 9 грудня 2015 року квартири АДРЕСА_1 не було дотримано форми, що установлена законом на момент їх учинення, а саме не було дотримано ст. 65 СК України, а тому за положеннями ст. ст. 203, 215 ЦК України укладений відповідачем договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 є недійсним з викладених підстав.

Мотивуючи доводи позивача стосовно недобросовісності дій відповідачів по відчуженню спільного сумісного майна - квартири АДРЕСА_1 по даному договору від 9 грудня 2015 року, що посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черповицькою І.Ю. з посиланням на ст. 234 ЦК України, що також сторонами було укладено фіктивний правочин, суд зазначає, що відповідно ст. 234 ч. 1 ЦК України Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином . Відповідно статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони відповідного правовідношення.

Виходячи з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі "Бочаров проти України" від 17.03.2011 р. (остаточне 17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що "суд при оцінці доказів керується критерієм "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого королівства"). Проте таке доведення може впливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між особою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі "Салман проти Туреччини").

Очевидна обізнаність набувача квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_21, яка знаходиться продавцеві ОСОБА_2 рідною племінницею, донькою рідної сестри ОСОБА_2 з наявністю шлюбу в ОСОБА_2, з існуванням ОСОБА_1 та їх спільного з ОСОБА_2 на той час неповнолітнього сина ОСОБА_6 зумовлює висновок про недобросовісність дій по укладенню договору від 9 грудня 2015 року зі сторони обох його сторін, тобто і продавця - ОСОБА_2 і покупця - ОСОБА_3

В підтвердження даного факту непрямо свідчать і інші обставини справи, а саме, квартиру АДРЕСА_1 було ОСОБА_3 відчужено на відповдіча ОСОБА_4 протягом менше 1 місяця по договору купівлі- продажу від 6 січня 2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу, покупець ОСОБА_3 так і сне була зареєстрована в означеній квартирі, фактів та доказів фактичного прийняття ОСОБА_3 у власність та володіння квартирою немає. Крім того, сам відповідач ОСОБА_4 в своєму відзиві повідомив, що при прийнятті ним рішення про придбання квартири АДРЕСА_1 йому ОСОБА_2 повідомив, що хоча означена квартира і знаходиться у власності ОСОБА_3 саме він може вказати про відчуження квартири ОСОБА_4

Також, в даній справі слід звернути увагу на правові позиції Великої палати Верховного Суду, що встановлена в постанові від 3 липня 2019 року в справі №369/11268/16-ц, провадження №14-260цс19 Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним. .

05 січня 2016 року ОСОБА_2 було укладено два договора дарування квартири АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_3, що укладені між відповідачем ОСОБА_2 - дарувальником та ОСОБА_4 - обдарованим, Договір дарування квартири АДРЕСА_2 посвідчений приватним нотаріусом КМНО Погореловим Б.С. за реєстровам №13 та договір дарування квартири АДРЕСА_3 посвідчений приватним нотаріусом КМНО Погореловим Б.С. за реєстровам №14, а отже після припинення шлюбних стосунків в листопаді 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без згоди іншого з подружжя. Вирішуючи вимоги позивачки про визнання означених двох договорів дарування суд виходить з наступного:

За положеннями ст. 65 Сімейного кодексу України (далі СК України) при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Таким чином, при укладенні договору дарування квартири АДРЕСА_2 від 5 січня 2016 року між ОСОБА_2 дарувальником та ОСОБА_4 обдарованим, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Погореловим Б.С. за реєстровам №13 та Договору дарування квартири АДРЕСА_3 від 5 січня 2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Погореловим Б.С. за реєстровам №14 не було дотримано форми договору що установлена законом на момент їх учинення, а саме не було дотримано ст. 65 СК України, а тому за положеннями ст. ст. 203, 215 ЦК України укладені відповідачем ОСОБА_2 договори квартир є недійсним з викладених підстав.

Мотивуючи доводи позивача стосовно недобросовісності дій відповідачів по відчуженню спільного сумісного майна при укладенні договору дарування квартири АДРЕСА_2 від 5 січня 2016 року між ОСОБА_2 дарувальником та ОСОБА_4 обдарованим, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Погореловим Б.С. за реєстровам №13 та Договору дарування квартири АДРЕСА_3 від 5 січня 2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Погореловим Б.С. за реєстровам №14 з посиланням на ст. 234 ЦК України, що також сторонами було укладено фіктивний правочин, суд зазначає, що відповідно ст. 234 ч. 1 ЦК України Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином . Відповідно статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Очевидна обізнаність набувача квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_4, який знаходиться продавцеві ОСОБА_2 двоюрідним братом з наявністю шлюбу в ОСОБА_2, з існуванням ОСОБА_1 та їх спільного з ОСОБА_2 на той час неповнолітнього сина ОСОБА_6 зумовлює висновок про недобросовісність дій по укладенню договорів дарування від 5 січня 2015 року зі сторони обох його сторін, тобто і дарувальника - ОСОБА_2 і обдарованого - ОСОБА_4

Крім того, суд не може не прийняти до уваги доводи сторін, позивача по суті свого позову та відповідача ОСОБА_4 про те, що на момент укладення спірних договорів дарування він був обізнаний з ситуацією в сімї ОСОБА_2 та що його дружина ОСОБА_1 не погодилась на переїзд до м. Києва, не надавала своєї згоди на укладення договорів іпотеки чи іншого забезпечення під означені квартири. Заслуговує на увагу та прийняття також факт наявності на момент укладення спірних договрів дарування 5 січня 2016 року судової справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_3 в Уманському міськрайонному суді №705/6720/15-ц з 15 грудня 2015 року. В означеній справі відповідачі ОСОБА_2 викликались судом за адресою АДРЕСА_7, і саме означену адресу ОСОБА_2 зазначив в спірних договорах як свою адресу проживання в Україні, аналогічно з відповідачем ОСОБА_4 - за адресою АДРЕСА_8, а тому суд з означених мотивів також відхиляє доводи відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про їх необізнаність з тим, що ОСОБА_1 подала позов про недійсність договору купівлі - продажу від 9 грудня 2015 року та поділ майна подружжя в Уманський міськрайонний свуд. З означених підстав також не виключається обізнаність всіх відповідачів з забезпеченнями позову ОСОБА_1 в судовій справі №705/6720/15-ц , зокрема Ухвалою Уманського міськрайонного суду в справі від 18 грудня 2015 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_4. ухвалу виконано відповідно даних ВДВС м. Умані 25 грудня 2015 року. Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 5 січня 2016 року та від 6 січня 2016 року, якими задоволено заяви про забезпечення позову - накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, унесено заборону відчуження майна ОСОБА_2 Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 18 січня 2016 року задоволено заяву про забезпечення позову - накладено арешт на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.

В даному випадку винесені судові рішення - ухвали про забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на квартири та унесення судової заборони відчуження майна ОСОБА_2, що чинні та не оскаржувались відповідачами до даного часу є обов'язковими, відповідно положень ст. 124 Конституції України на всій території України та обов'язкові до виконання, не залежно від того, що дійсно, під час оформлення спірних угод дані про їх винесення не були зареєстровані в Державному реєстрі прав, свіх, окрім постанови Уманського ВДВС Уманського міськрайонного управління юстиції про заборону відчуження майна ОСОБА_2 від 25.12.2015 року, яка була проігнорована приватними нотаріусами при вчиненні спірних угод.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що два примірники договорів дарування квартири АДРЕСА_2 від 5 січня 2016 року між ОСОБА_2 дарувальником та ОСОБА_4 обдарованим, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Погореловим Б.С. за реєстровам №13 та Договору дарування квартири АДРЕСА_3 від 5 січня 2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Погореловим Б.С. за реєстровам №14, а саме перший примірник, що наданий до суду відповідачем ОСОБА_4 та примірник, що витребуваний відповідно ухвали Дарницького районного суду в даній справі від 18 березня 2017 року, що надійшли від приватного нотаріуса КМНО Погорелова Б.С. не є ідентичними. Так, в примірниках завірених приватним нотаріусом КМНО на адресу Дарницького районного суду м. Києва наявний запис після посвідчу вального надпису нотаріуса Погорелова Б.С. наступного змісту Квартира, яка є предметом цього договору є особистою власністю Дарувальника ОСОБА_2, оскільки набута ним в період не знаходження в зареєстрованому шлюбі, цей факт перевірено за пред'явленим паспортом громадянина України серії НОМЕР_5, виданого Уманським МВ УМВС України в Черкаській області 2 сепрня 1997 року на імя ОСОБА_2, в якому на сторінці 10 в графі Сімейний стан відсутні записи про реєстрацію шлюбу .

Примірники договорів дарування квартири АДРЕСА_2 від 05 січня 2016 року між ОСОБА_2 дарувальником та ОСОБА_4 обдарованим, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Погореловим Б.С. за реєстровам №13 та Договору дарування квартири АДРЕСА_3 від 5 січня 2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Погореловим Б.С. за реєстровам №14, а саме перший примірник, що наданий до суду відповідачем ОСОБА_4 з відзивом на позов не містять такого запису. При цьому суд звертає увагу, що приватним нотаріусом КМНО Погорєловим Б.С. в порушення положень п 4.6 Глави 1 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що при посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена /неодружений, удова/удівець), відчужувач подає відповідну заяву, у якій також зазначається, що майно, яке є предметом цього правочину, не є спільною сумісною власністю. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома другого учасника правочину та зазначає про це в його тексті. Така заява повинна виходити особисто від відчужувача, а в разі вчинення правочину через представника - від представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні правочину подавати від його імені заяву про належність йому (відчужувачу) майна на праві особистої приватної власності., у відповідності з п. 4.7 того ж Порядку . На підтвердження того факту, що майно набуто одним із подружжя під час окремого проживання з другим з подружжя у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, подається копія рішення суду, що набрало законної сили, про визнання особистою приватною власністю одного з подружжя майна, що є предметом цього договору такої заяви відібрано не було, відмітка на екземплярі договору, що залишився в справах приватного нотаріуса КМНО Погорєлова Б.С. про не перебування в шлюбі ОСОБА_2 не може по формі та суті замінити відповідної заяви.

Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, що учинений 6 січня 2016 року продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_4, що посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Животовською Н.Г. зазначає наступне:

Відповідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме мацйно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №51585293 означений договір було укладено між ОСОБА_3 продавцем та ОСОБА_4 покупцем о 17 год 04 хв., а отже, після закінчення робочого дня Уманського міськрайонного суду. Відповідно до Журналу попереднього судового засідання Уманського міськрайонного суду від 6 січня 2016 року в справі 705/6720/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та інших про поділ майна подружжя Уманський міськрайонний вуд 6 січня 2016 року о 8 год. 00 хв. Розпочав розгляд клопотання позивачки ОСОБА_1 про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1. Підготовче засідання в зазначеній справі завершено о 10 год 00 хв. 2016 року, за результатами яфкого суд оголосив ухвалу про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_9.

Як свідчать матеріали справи та про що суд зазначав вище, сторони в справі, зокрема відповідач ОСОБА_2, його брат ОСОБА_9 викликались за адресами в АДРЕСА_7 та АДРЕСА_4 відповідно, тобто саме за адресами, що зазначав сам ОСОБА_2 як свої та свого брата ОСОБА_9 адреси в Україні на той час, використовував означені адреси при укладенні спірних договорів в тому числі, надав до суду та приватним нотаріусам при укладенні спірних договорів копії сторінок свого паспорту громадянина України саме з зазначеною адресою, а отже, поза розумним сумнівом ОСОБА_2 був обізнаний з датою судового розгляду.

Як пояснив суду відповідач ОСОБА_4 в своєму відзиві, що саме за вказівкою ОСОБА_2 він оформив означений договір купівлі - продажу з відповідачкою ОСОБА_3, аткож повідомивши суду, що по суті договір купівлі - продажу мміж ОСОБА_2 та ОСОБА_3 означеної квартири від 9 грудня 2015 року не був фактичним, а лише для забезпечення боргу.

Отже, так, як і ОСОБА_2 не мав необхідного обсягу прав на самостійне без згоди дружини ОСОБА_1 розпорядження спірною квартирою АДРЕСА_1 по договору від 9 грудня 23015 року, то й в набувача - ОСОБА_3, не виникло право власності розпоряджатись означеним майном та укладати спірний договір купівлі - продажу. Обставини справи та подані сторонами докази викривають, що договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, що учинений 6 січня 2016 року продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_4, що посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Животовською Н.Г. укладений був сторонами стосовно спільного сумісного майна позивачки та відповідача ОСОБА_2 та його фіктивного оформлення на близьких родичів відповідача ОСОБА_2 без реальної мети зміни та припинення цивільних прав та обов'язків, а виключно для уникнення поділу спільного сумісного майна в цивілдьній справі №705/6720/15.

Статтею 14 ЦПК України 2004 року (редакції, що була чинна на момент унесення ухвали Уманським міськрайонним судом від 6 січня 2016 року в справі №705/6720/15 про арешт квартири №14 визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України). Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 цього Кодексу).

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Згідно з частиною восьмою статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якими встановлено обтяження, особи в інтересах якої встановлено обтяження, уповноваженої ним особи.

Разом з тим, правочин щодо відчуження майна, яке перебуває під арештом, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи, незалежно від того, чи було зареєстроване таке обтяження відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на час його укладення, якщо про встановлену заборону сторонам правочину було відомо.

До таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постановах від 25 травня 2016 року у справі N 6-605цс16, від 24 травня 2017 року у справі N 6-640цс17 та від 18 січня 2017 року у справі N 6-2552цс16 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі N 543/730/14-ц (провадження N 14-149цс18).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України (правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним). Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).

Отже, окрім підстав, заначених судом раніше до визнання даного договору, а саме порушення сторонами положень ст. 60, ст. 65 СК України, ст. 369 ЦК КУкраїни, на підставі ст. 215, ст. 205 ЦК України, стосовно даного спірного договору суд застосовує положення ст. 228 ЦК України.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва, в вересні 2017 року, задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання удаваними правочинів, визнання спільною сумісною власністю та поділ майна - квартири АДРЕСА_1, квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3.

Всі означені квартири є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та є предметом спору в даній справі. Судом встановлено, що квартири АДРЕСА_1, квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та встановлено юридичні факти незаконності відчуження по договору купівлі - продажу від 6 грудня 2015 року, що укладений між ОСОБА_2 - продавцем та ОСОБА_3 покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черповицькою І.Ю., договора дарування квартири АДРЕСА_2 від 5 січня 2016 року між ОСОБА_2 дарувальником та ОСОБА_4 обдарованим, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Погореловим Б.С. за реєстровам №13 та Договору дарування квартири АДРЕСА_3 від 5 січня 2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Погореловим Б.С. за реєстровам №14 та договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, що учинений 6 січня 2016 року продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_4укалдені ОСОБА_2 відносно спільного сумісного майна з порушенням вимог ст. 65 СК України, ст. ст. 205, 203, 215, 234 ЦК України та є недійсними з моменту їх укладення.

Суд зазначає, що ОСОБА_5 отримала Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3 та зареєструвала за собою право власності відповідно витягу з Державного реєстру прав 29 вересня 2017 року в Департаменті з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської державної адвмівнвстрації на підставі судового рішення Дарницького районного суду міста Києва в справі №753/10330/17 від 12 липня 2017 року. Означене рішення суду оскаржено ОСОБА_1 та ухвалою апеляційного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року в провадженні 22-ц/796/6691/2018 відкрито провадження, а тому рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року в справі №753/10330/17 в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання удаваними договорів дарування спірних квартир та визнання квартир спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не набрало законної сили.

За правилами ЦПК України, встановленими ст. 273 ч. 1 ЦПК України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. , а отже відповідач ОСОБА_5 не вправі посилатись на означене рішення суду як підставу відмовити в позові в частині позовних вимог, що стосується неї - витребування майна з чужого незаконного володіння.

В частині відчуження квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3 позов ґрунтується на ч. 3 ст. 388 ЦК України, що Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. . отже, при заключення двох договорів дарування презюмується отримання вищезазначених двох однокімнатних квартир по невідплатному правочину, а тому позивачка має право витребувати в судовому порядку означені квартиир з власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5

В частині відчуження квартири АДРЕСА_1 позов ґрунтується на положеннях ст. 388 ч. 1 п. 3 ЦК України, що Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. , адже означена квартира вибула з спільної сумісної власності позивача та відповідача1 завдяки неправдивій заяві відповідача1 про те, що він не перебуває в шлюбі, а квартира є його приватною особистою власністю.

Одночасно суд зауважує, що відповідно статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

В матеріалах нотаріальних справ приватного нотаріуса Погорєлова Б.С. маються завірені копії заяв від імені ОСОБА_5 на свою згоду на укладення договорів дірування ОСОБА_4 як обдарованим квартир АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3, а отже її обізнаність з тим, який саме мав заклечатись договір з ОСОБА_2 обдарованим ОСОБА_4 - саме договір дарування.

Тому, послідуючі заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про те, що укладаючи договора дарування квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3 сторони насправді уклали договори купівлі - продажу, при цьому використали спільні сумісні кошти вже подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є об'єктивними та ставляться під сумнів своєю формою та в описаних обставинах - змістом, хоча і не мають звизначного юридичного значення для вирішення вимоги до ОСОБА_5 з огляду на не набрання рішенням Дарницького районного суду міста Києва в справі №753/10330/17 законної сили, є лише доказом загальної недобросовісності дій відповідачів в спарві.

З огляду на те, що відповідачами стосовно спірного майна було вчинено цілий ряд правочинів, що визнаються судом недійсними суд, для забезпечення права на ефективний судовий захист, встановленого в ст. 13 Конвенції має також застосувати до спірних правовідносин і положення ст. 392 ЦК України, ст. 60 СК України визнавши право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, АДРЕСА_2. Суд вважає, що відмова в визнанні такого права спричинить унеможливлення виконання рішення суду, подальший ефективний захист прав позивача, адже щонайменше унеможливить повернення оригіналів правових документів на спірні об'єкти права власності з матеріалів нотаріальних справ, поновлення його реєстрації, забезпечить право в подальшому сподіватись на не повторення аналогічних дій з спільним сумісним майном відповідачем ОСОБА_2

Стосовно позовної вимоги позивачки про скасування запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про реєстрацію заборони за договорами іпотеки №27805976 від 13 січня 2016 року, що вчинений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черповицькою І.Ю. на квартиру АДРЕСА_2 №27807761 від 13 січня 2016 року приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черповицькою І.Ю. на квартиру АДРЕСА_3в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про реєстрацію заборони за договорами іпотеки №27805976 від 13 січня 2016 року, що вчинений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черповицькою І.Ю. на квартиру АДРЕСА_2 №27807761 від 13 січня 2016 року приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черповицькою І.Ю. на квартиру АДРЕСА_3., суд задовольняючи означену позовну вимогу виходить з того, що вона є похідною від вимог про визнання угод з спільним сумісним майном подружжя недійсними, що вирішені судом та забезпечуватиме сторонам ефективне поновлення своїх прав.

Одночасно суд відхиляє всі інши доводи позивача та заперечення відповідачів. Стосвоно клопотання відповідача Черповицької І.Ю. про виключення її зі складу відповідачів суд має роз'яснити його заявнику, що саме позивач визначається в своїх адресованих суду заявах з процесуальних питань, позовній заяві з вимогами та в тмоу числі колом відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Уманського міського нотаріального округу Черповицької Інни Юріївни, ОСОБА_5 про визнання недійсним договорів, витребування майна та визнання права власності - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту вчинення договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, що учинений 9 грудня 2015 року ОСОБА_2 продавцем та ОСОБА_3 покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черповицькою Інною Юріївною.

Визнати недійсним з моменту вчинення договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, що учинений 6 січня 2016 року продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Животовською Н.Г.

Визнати недійсним з моменту вчинення договір дарування від 5 січня 2016 року квартири АДРЕСА_3, що укладені між відповідачем ОСОБА_2 - дарувальником та ОСОБА_4 - обдарованим.

Визнати недійсним з моменту вчинення договір дарування від 5 січня 2016 року квартири АДРЕСА_2, що укладені між відповідачем ОСОБА_2 - дарувальником та ОСОБА_4 - обдарованим.

Витребувати з володіння ОСОБА_4 та ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1.

Витребувати з володіння ОСОБА_4 та ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_3.

Витребувати з володіння ОСОБА_4 та ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2.

Визнати право спільною сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, АДРЕСА_2.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про реєстрацію заборони за договорами іпотеки №27805976 від 13 січня 2016 року, що вчинений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Чеповицькою І.Ю. на квартиру АДРЕСА_2 №27807761 від 13 січня 2016 року приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Чеповицькою І.Ю. на квартиру АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9650 гривень 00 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя:


Суд	Дарницький районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	06.03.2020
Оприлюднено	03.07.2020
Номер документу	90164363
Судочинство	Цивільне

Даниленко В. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 06.03.2020 по справі 753/11640/16-цДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —753/11640/16-ц

Рішення від 06.03.2020

Рішення
від 06.03.2020 по справі 753/11640/16-ц
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА