Рішення

від 24.06.2020 по справі 761/26460/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/26460/19

Провадження № 2/761/1599/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Цигановій Ю.М.,

за участі:

представника позивачки: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Коврижних В.І .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмежувальною відповідальністю ЛІСОВА ПІСНЯ АПАРТ-ГОТЕЛЬ про стягнення заборгованості; інфляційних збитків; 3% річних та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

В липні 2019р. позивачка ОСОБА_4 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-9) до відповідача ТОВ ЛІСОВА ПІСНЯ АПАРТ-ГОТЕЛЬ , в якому просила суд: стягнути з відповідача на свою користь:

- заборгованість в розмірі 2133,0 грн.;

- інфляційне збільшення за період з 27 квітня 2019р. по 02 липня 2019р., що складає 14,93 грн.;

- 3,0 % річних від простроченої суми за період з 27 квітня 2019р. по 02 липня 2019р., що складає 11,75 грн.;

- неустойку за порушення зобов`язань відповідачем за період з 27 квітня 2019р. по 02 липня 2019р. в сумі 1429,11 грн.;

- моральну шкоду в розмірі 5000,0 грн.;

- витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3500,0 грн., а також 140,4 грн., що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що нею було укладено договір з відповідачем, про надання послуг, відповідно до якого відповідач зобов`язувався надати позивачці та її малолітній дитині послуги, а саме: проживання в готелі у період часу з 20 квітня по 01 травня 2019р., з харчуванням по тарифу All - все включено . На виконання умов договору позивачкою було сплачено відповідачу 06 лютого 2019р. - 6000,0 грн., і 20 квітня - 21987,71 грн.

У зв`язку з тим, що відповідачем не було повідомлено позивачку про наявність дієтичного меню, а її дитина має харчову алергію, позивачка вимушена була достроково розірвати договір, про що нею було повідомлено адміністрацію готелю 25 квітня 2019р, а 26 квітня 2019р. було звільнено номер в готелі. При здійснені розрахунку, за дні відпочинку, які не були використані позивачкою, відповідачем їй було повернуто 11356,91 грн. На думку позивачки, відповідачем їй було повернуто не всю суму, оскільки позивачка вважає, що відповідачем безпідставно застосовано штрафні санкції у розмірі 2133,0 грн.

Оскільки в досудовому порядку, відповідач відмовляється провести остаточний розрахунок, позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом, про стягнення суми заборгованості в судовому порядку, а також на підставі положень ст. 625 ЦК України просила суд стягнути на свою користь 3,0 % річних, інфляційні втрати та неустойку на підставі положень ч. 7 ст. 13 Закону України Про захист прав споживачів .

Крім того, протиправна поведінка працівників відповідача спричинили у позивачки душевні страждання, що змусило її звертатися за невідкладною медичною допомогою, та спричинило їй моральну шкоду, яку вона оцінює в 5000,0 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2019р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18 листопада 2019р. на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с. 74-80), в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що діяв правомірно, розрахунок з позивачкою за невикористані дні відпочинку, у зв`язку з передчасним виїздом, було проведено вірно. Крім того, сторона відповідача звертала увагу суду, що співробітниками відповідача не було заподіяно позивачці моральної шкоди. Зазначений відзив було повернуто стороні відповідача, у зв`язку з недотриманням стороною відповідача процесуального закону щодо надсилання копії зазначеної процесуальної заяви іншим учасникам процесу. Крім того, стороною відповідача було подано додаткові пояснення на позов, які приєднані судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав зазначених у позові просила суд позов задовольнити, наголошуючи, що внаслідок дій співробітників відповідача було зіпсовано відпочинок не тільки її, а і малолітньої дитини.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав наведених у поясненнях на позов, просив суд залишити позов без задоволення, з урахуванням поданих пояснень сторони відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

За змістом ч. 2-4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка наголошувала, що відповідачем не було їй повідомлено про наявність дієтичного меню, а її дитина має харчову алергію, тому вона вимушена була достроково розірвати договір, про що нею було повідомлено адміністрацію готелю 25 квітня 2019р, а 26 квітня 2019р. було звільнено номер в готелі. При здійснені розрахунку, за дні відпочинку, які не були використані позивачкою, відповідачем їй було повернуто не всю суму, а лише 11356,91 грн.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що між сторонами було укладено договір про надання послуг, відповідно до якого відповідач зобов`язувався надати позивачці та її малолітній дитині послуги, а саме: проживання в готелі Лісова пісня , за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 20 квітня по 01 травня 2019р., з харчуванням по тарифу All - все включено . На виконання умов договору позивачкою було сплачено відповідачу 06 лютого 2019р. - 6000,0 грн., і 20 квітня - 21987,71 грн. (а.с. 23-26).

Судом встановлено, що 26 квітня 2019р. позивачкою було подано відповідачу заяву (а.с. 27), в якій остання просила повернути їй грошові кошти за невикористане проживання у готелі за період з 26 квітня по 01 травня 2019р., згідно рахунку - фактури № 37469/24443 від 20 квітня 2019р. у сумі 12864,86 грн.

В судовому засіданні представники сторін визнали, що відповідачем було повернуто позивачці грошові кошти за невикористане проживання в готелі в сумі 11356,91 грн.

Згідно п. 6 Розділу Політика розміщення Правил для проживаючих в Готелі Лісова Пісня , гість може зменшити кількість днів проживання в Готелі своєю письмовою заявою за три доби до виїзду без застосування до нього штрафних санкцій. Якщо ця заява була зроблена пізніше або не зроблена взагалі, Готель має право застосувати до Гостя штрафні санкції за простій апартаменту в розмірі повної вартості пакету послуг за добу згідно затвердженого тарифу.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правові наслідки порушення зобов`язання визначенні ст. 611 ЦК України, якою передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановленні договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Крім того, ст. 907 ЦК України встановлено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо, зокрема: порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою.

Судом встановлено, що подана позивачкою заява від 26 квітня 2019р. (а.с. 27) не містить підстав для припинення договору, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, а саме у зв`язку з неналежним меню харчування для дитини позивачки, при цьому протягом всього часу розгляду справи стороною позивача не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин.

Крім того, судом встановлено, що одночасно з поданням вищезазначеної заяви, стороною позивача була змінено в односторонньому порядку дату виїзду з 01 травня 2019р. на 26 квітня 2019р.

Таким чином, в розумінні положень п. 6 Розділу Політика розміщення Правил для проживаючих в Готелі Лісова Пісня , суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було нарахована неустойка у вигляді штрафу.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову в частині

Вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки суми основної заборгованості у розмірі 2133,0 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Вбачається, що застосування цивільно-правової відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України можливе в разі прострочення виконання виключно грошового зобов`язання.

Частиною 9 ст. 12 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку, що зі сторони боржника (відповідача) не мало місце прострочення грошового зобов`язання, суд вважає, що не підлягають задоволенню і вимоги позивачки про стягнення на її користь з відповідача інфляційне збільшення за період з 27 квітня 2019р. по 02 липня 2019р., що складає 14,93 грн.; 3,0 % річних від простроченої суми за період з 27 квітня 2019р. по 02 липня 2019р., що складає 11,75 грн.; неустойка за порушення зобов`язань відповідачем за період з 27 квітня 2019р. по 02 липня 2019р. в сумі 1429,11 грн.

У відповідності з п. 5) ч. 1 ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Враховуючи те, що стороною позивача не надано суду належних і допустимих доказів, на обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди, то в цій частині вимоги позову також не підлягають задоволенню. При цьому судом встановлено, що спірні правовідносини не регулюються положеннями ст. 1167 ЦК України, враховуючи, що правовідносини не є деліктними. Крім того, судом критично оцінюється, поданий стороною позивача, в якості письмового доказу відповідь на адвокатський запит від 31 травня 2019р. за № 1057 з Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (а.с. 41), оскільки зазначений доказ не містить відомостей про протиправність дій/бездіяльності співробітників відповідача, негативних наслідків для позивачки та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню на користь позивачки понесені останньою судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 23, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст. 15, 16, 22, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 627-629, 638, 901, 903, 906, 907 ЦК України; ст. 4, 10, 21-23, 26 Закону України Про захист прав споживачів , суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмежувальною відповідальністю ЛІСОВА ПІСНЯ АПАРТ-ГОТЕЛЬ (код ЄДРПОУ 38056600, місцезнаходження: Львівська обл., м. Трускавець, вул. П Сагайдачного, буд. 14-А) про стягнення заборгованості; інфляційних збитків; 3% річних та моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 30 червня 2020р.

Суддя: