Постанова

від 02.07.2020 по справі 752/2544/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 752/2544/17

провадження № 61-12001св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , обслуговуючий кооператив житловий кооператив Харчомашовець , Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна асоціація ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року у складі судді Шкірай М. І. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 15 січня 2018 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Кравець В. А., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У лютому 2017 року заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: обслуговуючий кооператив житловий кооператив Харчомашовець (далі - ОКЖК Харчомашовець ), Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна асоціація (далі - ТОВ Будівельна асоціація ), про витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 356/3190 Про передачу земельних ділянок ОКЖК Харчомашовець для житлової забудови на вул . Лісничій у Голосіївському районі міста Києва земельні ділянки загальною площею 105,46 га віднесено до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель сільськогосподарського призначення і передано ОКЖК Харчомашовець (ділянки площею 90,25 га - у власність для житлової забудови, а 15,21 га - в довгострокову оренду на 49 років). На передані у власність ОКЖК Харчомашовець земельні ділянки площею 55,9336 га та 29,8789 га кооперативу видано державні акти серії ЯЖ № 006292 та серії ЯЖ № 006293 відповідно, зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Після отримання державних актів на вказані земельні ділянки ОКЖК Харчомашовець вніс їх до статутного капіталу ТОВ Будівельна асоціація . В подальшому за договором дарування від 13 лютого 2009 року № 319 земельну ділянку площею 1,5 га, яка входила до складу земельної ділянки площею 29,8789 га, ТОВ Будівельна асоціація подарувало ОСОБА_3 . На підставі зазначеного договору ОСОБА_3 отримав державний акт серії ЯЖ № 920174 на право власності на земельну ділянку площею 1,5 га, кадастровий номер 8000000000:90:335:0050, зареєстрований 27 квітня 2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-04460. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02 лютого 2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 червня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 24 листопада 2016 року, у справі № 910/3725/14 було задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави до Київської міської ради, ОКЖК Харчомашовець , ТОВ Будівельна асоціація , Товариства з обмеженою відповідальністю Тестбуд (далі - ТОВ Тестбуд ), треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Державного агентства земельних ресурсів України у місті Києві, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві, про визнання недійсними рішення, державних актів на право власності на землю та визнання відсутності прав, визнано недійсним рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 356/3190 Про передачу земельних ділянок ОКЖК Харчомашовець для житлової забудови на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва , визнано недійсними видані ОКЖК Харчомашовець державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 006292 та серії ЯЖ № 006293, зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00199 та № 07-8-00200, визнано недійсними видані ТОВ Будівельна асоціація державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 030300 та серії ЯЖ № 920173, зареєстровані 30 жовтня 2008 року і 09 липня 2009 року відповідно Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00261 та № 07-8-00301, визнано недійсним виданий ТОВ Тестбуд державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011945, зареєстрований 08 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00389, визнано відсутність у ОКЖК Харчомашовець , ТОВ Будівельна асоціація та ТОВ Тестбуд права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: вул. Ліснича у Голосіївському районі міста Києва: площею 55,9336 га, кадастровий номер 8000000000:90:335:0040, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 103 449 025,40 грн, площею 28,3789 га, кадастровий номер 8000000000:90:335:0041, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 63 505 863,31 грн. У вказаній господарській справі судами встановлено, що земельна ділянка площею 29,8789 га, до складу якої входила спірна ділянка площею 1,5 га, незаконно вибула з власності територіальної громади міста Києва. Враховуючи викладене, заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради просив витребувати в ОСОБА_3 вищевказану земельну ділянку та передати її у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

У червні 2017 року заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради подав до суду клопотання, в якому просив замінити первісного відповідача ОСОБА_3 на належних відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , залучити ОСОБА_3 до участі у справі як третю особу, витребувати в ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,5 га, кадастровий номер: 8000000000:90:335:0050, розташовану на АДРЕСА_2 та передати її у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. В обґрунтування клопотання заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради зазначив, що за договором купівлі-продажу від 23 січня 2017 року ОСОБА_3 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_1 . За пунктом 5.6 вказаного договору купівлі-продажу земельна ділянка придбана за спільні гроші подружжя та вона буде об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2017 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_3 на належних - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Залучено ОСОБА_3 до участі у справі як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору.

Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Ахрамович Я. І. заперечив проти позову, посилаючись на те, що виданий ОСОБА_3 державний акт серії ЯЖ № 920174 на право власності на земельну ділянку площею 1,5 га, кадастровий номер: 8000000000:90:335:0050, зареєстрований 27 квітня 2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-04460, а також договір дарування від 13 лютого 2009 року № 319, не було скасовано і не визнано недійсними, тому позбавлення відповідачів права власності на спірну земельну ділянку є неможливим. Крім того, заступник Генерального прокурора України звертався 19 серпня 2011 року до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради, Державного агентства земельних ресурсів України до ОСОБА_3 , ТОВ Будівельна асоціація про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання права власності та відновлення становища, яке існувало до порушення, і рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 08 серпня 2013 року у справі № 2601/5087/12 в задоволенні позову було відмовлено. Таким чином, з 19 серпня 2011 року позивачу було відомо про те, що спірна земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_3 , однак з позовом в цій справі він звернувся зі спливом позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено. Витребувано в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,5 га, кадастровий номер 8000000000:90:335:0050, розташовану на АДРЕСА_2 , та передано її у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. Стягнуто зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Генеральної прокуратури України судовий збір у розмірі 23 766,84 грн з кожного.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади міста Києва на підставі рішення Київської міської ради, яке в подальшому було скасоване. Тому правові підстави збереження цього майна за відповідачами відсутні.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 15 січня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 15 січня 2018 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили в повному обсязі доказів, не звернули уваги на доводи відповідачів, викладені в запереченні на позов, та дійшли помилкового висновку про задоволення позову. Він та його дружина ОСОБА_2 не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи апеляційним судом, чим порушено їх законні права та інтереси. Наявне у справі клопотання нібито від його представника Ахрамовича Я. І. про відкладення розгляду справи 15 січня 2018 року не може свідчити про належне повідомлення учасника справи про дату, час і місце судового засідання, оскільки воно отримано апеляційним судом електронною поштою і його представник Ахрамович Я. І. такого клопотання не подавав.

У червні 2018 року заступник Генерального прокурора України подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду міста Києва .

08 червня 2018 року справа № 752/2544/17 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ . Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (стаття 372 ЦПК України).

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року справу призначено до розгляду на 15 січня 2018 року о 09 год. 50 хв. з викликом у судове засідання учасників справи.

В апеляційній скарзі на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 зазначив місце проживання (перебування) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 . Ця ж сама адреса ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була зазначена їх представником - адвокатом Ахрамовичем Я. І. в запереченні на позовну заяву.

За наявними в матеріалах справи судовими повістками ОСОБА_2 повідомлялася про розгляд справи апеляційним судом за адресою: місто Київ, вул. Московська, 29-А без зазначення номера квартири, а ОСОБА_1 повідомлявся за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому вказані повістки були направлені поштою за адресою: АДРЕСА_3 без зазначення номера квартири. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не отримали судових повісток, що підтверджується повернутими до суду повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками служби поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання .

Доказів направлення судових повісток на адресу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Ахрамовича Я. І., а також використання судом апеляційної інстанції інших засобів зв`язку для інформування відповідачів про розгляд справи, призначений на 15 січня 2018 року (день ухвалення апеляційним судом оскаржуваного судового рішення), матеріали справи не містять.

При цьому наявне в матеріалах справи клопотання представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Ахрамовича Я. І. про відкладення розгляду справи, призначеного апеляційним судом на 15 січня 2018 року , не є підтвердженням факту належного повідомлення відповідачів про дату, час і місце судового засідання, оскільки направлене до суду 12 січня 2018 року, тобто пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.

Крім того, вищевказане клопотання було направлено на електронну пошту апеляційного суду і доказів того, що воно підписане електронним цифровим підписом адвоката Ахрамовича Я. І., матеріали справи також не містять.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) вказано, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).

За таких обставин відсутні підстави вважати, що відповідачі були належним чином повідомлені апеляційним судом про розгляд справи.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої стаття 43 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі Надточій проти України (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Всупереч наведеним нормам процесуального права, положенням Конвенції та практиці ЄСПЛ суд апеляційної інстанції розглянув і вирішив справу за відсутності відповідачів, щодо яких немає відомостей про їх належне повідомлення про час та місце розгляду справи, чим порушив їх право брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанціїз направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.

Щодо клопотання заступника Генерального прокурора України про розгляд справи в судовому засіданні за участю прокурора Генеральної прокуратури України.

У відзиві на касаційну скаргу заступник Генерального прокурора України заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за участю прокурора Генеральної прокуратури України.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи у судове засідання суд вирішує з урахуванням конкретних обставин справи та встановленої необхідності надання пояснень учасниками справи.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

При обговоренні доповіді судді-доповідача про проведені підготовчі дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність необхідності виклику в судове засідання учасників справи для надання ними пояснень та про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

Оскільки розгляд справи Верховним Судом здійснюється у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи, а характер спірних правовідносин не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін, то необхідність виклику учасників справи для надання пояснень у суді касаційної інстанції відсутня. Тому підстав для задоволення клопотання немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання заступника Генерального прокурора України про розгляд справи за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , обслуговуючий кооператив житловий кооператив Харчомашовець , Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна асоціація , про витребування майна з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 15 січня 2018 року в судовому засіданні за участю прокурора Генеральної прокуратури України.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду міста Києва від 15 січня 2018 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов