Постанова

від 01.07.2020 по справі 591/6673/18

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року

м.Суми

Справа №591/6673/18

Номер провадження 22-ц/816/966/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Джоін АП! ,

треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Укрфінстрах ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Нестеренка Максима Васильовича на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 лютого 2020 року в складі судді Сидоренко А.П., ухваленого у м. Суми, -

в с т а н о в и в :

05 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Джоін АП! (далі - ТОВ "ДЖОІН АП!") про розірвання договору про надання туристичних послуг № 16 від 05 жовтня 2016 року, стягнення 31700 грн. основного боргу, 6861 грн. інфляційних сум, 1902 грн. - 3% річних, а всього 40463 грн. боргу, а також 30000 грн. за завдану моральну шкоду. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконав умов договору про надання туристичних послуг в частині візової підтримки, внаслідок чого заявник не отримав візу, туристичні послуги, а також зазнав збитків у розмірі 31700 грн. та моральних страждань через зірвану відпустку з сім`єю у бажану країну.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Нестеренко М.В., посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим судом не було встановлено обставин, які б свідчили про належне виконання відповідачем умов договору щодо надання супутніх послуг, тобто візової підтримки, а саме: факт сплати відповідачем консульського (візового) збору, звернення відповідача до посольства за отриманням візи, відмову посольства у видачі візи позивачу . На думку позивача, відповідач неналежним чином виконав свій обов`язок щодо збору та надсилання всіх необхідних для отримання візи документів.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Джоін АП! просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 лютого 2020 року залишити без змін. При цьому зазначає, що відповідач здійснював оформлення віз через третю особу - резидента Об`єднаних Арабських Еміратів Impressive Tourism LLC відповідно до особливостей правової системи країни, в результаті чого на дружину та двох малолітніх доньок позивача були видані візові документи, а відносно позивача повідомлено про факт відмови у видачі візових документів і жодних пояснень міграційні органи країни не надали, навіть резиденту. Таким чином, члени родини позивача не були позбавлені можливості скористатися туристичними послугами, а відповідач не міг вплинути на обставини відмови у видачі візи позивачу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Нестеренка М.В., представника відповідача - адвоката Сьомочкіної О.С., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Так, відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 лютого 2020 року зазначеним вимогам закону відповідає.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05 жовтня 2016 року між туристичним агентом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який діяв від свого імені та за усним дорученням від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , було укладено договір про надання туристичних послуг № 16 на суму 57646,4 грн., предметом якого відповідно до заявки туриста на бронювання є надання комплексу туристичних послуг. Істотними умовами договору передбачено 11-денний строк перебування в готелі Radisson Blu Fujairah Resort 5*в період часу з 01 по 11 листопада 2016 року та перевезення туристів (т. 1 а.с. 10-14).

ОСОБА_2 , як фізична особа-підприємець, на підставі укладеного з ТОВ ДжоінАП! агентського договору на реалізацію турпродукту надає послуги туроператору з реалізації туристичного продукту шляхом укладення з клієнтами (туристами) за винагороду договору на туристичне обслуговування від імені, в інтересах та під контролем ТОВ ДжоінАП! (т. 1 а.с. 36-41).

07 жовтня 2016 року позивачем було сплачено 52838 грн. на рахунок ОСОБА_2 , який у цей же день перерахував на рахунок відповідача 50895,40 грн. (т. 1 а.с. 15, 203).

21 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з електронним листом із запитом про стан заявки № 534545 щодо віз клієнтів, документи для оформлення яких від клієнтів були прийняті 10 жовтня 2016 року (т. 1 а.с. 43).

Станом на 24 жовтня 2016 року для оформлення візи позивачу ОСОБА_1 необхідно було надати свідоцтво про його народження (т. 1 а.с. 44). У цей же день відповідач повідомив ОСОБА_2 , що візи туристів по заявці № 534545 готові до друку з особистого кабінету після повної оплати туру (т. 1 а.с. 45).

Дружині позивача ОСОБА_6 та його донькам ОСОБА_7 і ОСОБА_8 було відкрито візи для відвідування Об`єднаних Арабських Еміратів у період часу з 24 жовтня 2016 року по 22 грудня 2016 року (т. 1 а.с. 24-25).

26 жовтня 2016 року від ТОВ ДжоінАП! надійшло підтвердження про оплату туристичних послуг з інформацією про період перебування у туристичній подорожі, готель, деталі перельоту, страховку та відміткою про візу. Також оформлено ваучер № 534545 на позивача та трьох членів його родини (т. 1 а.с. 26-28).

Також, 26 жовтня 2016 року відносно позивача ОСОБА_1 , його дружини ОСОБА_4 та старшої доньки ОСОБА_5 було оформлено свідоцтво про страхування № 534545/2 до Генерального договору № 020-073-00542/Г від 06 липня 2016 року, предметом якого є страхування фінансових збитків внаслідок відміни подорожі за кордон або зміни строків перебування за кордоном між страховиком - ТДВ Страхова компанія Укрфінстрах та страхувальником - ТОВ Джоін Ап! . Підпунктом 3.1.1.7 п. 3 Свідоцтва передбачено, що страховим ризиком є неотримання застрахованою особою в`їзної візи у країну тимчасового перебування за умови своєчасної подачі документів, необхідних для одержання візи, зроблених відповідно до вимог Консульства (Посольства) країни тимчасового перебування (т. 1 а.с. 55-56).

26 жовтня 2016 року турагент ОСОБА_2 повідомив відповідача про те, що у ОСОБА_1 віза відсутня (т. 1 а.с. 48), на що було дано відповідь про можливу затримку видачі візи (т. 1 а.с. 46).

Виліт позивача до Об`єднаних Арабських Еміратів 01 листопада 2016 року не відбувся, оскільки станом на день вильоту ОСОБА_1 візу не отримав. Дружина позивача та його доньки туристичною послугою також не скористались.

01 листопада 2016 року було укладено свідоцтво про страхування № 534545/2 відповідно до Генерального договору № 01/11/13-ФЗ від 01 листопада 2013 року страхування фінансових збитків внаслідок відміни подорожі за кордон або зміни строків перебування за кордоном між страховиком ТДВ Страхова компанія Укрфінстрах та страхувальником Дочірнє підприємств А.Е.Т. Джоін Ап! на застрахованих осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно з п.п. 3.1.1.3 п. 3 якого страховим ризиком є неотримання застрахованою особою в`їзної візи за умови своєчасної подачі документів, необхідних для отримання візи, оформлених відповідно до вимог консульства країни, до якої планується здійснити подорож, якщо не було попередніх відмов на отримання візи (т. 1 а.с. 192-193).

02 листопада 2016 року турагент ОСОБА_2 звернувся до відповідача з листом про перерахування переплати по заявці № 534545 в розмірі 8341,25 грн. на рахунок сплати іншої заявки № 549808 (т. 1 а.с. 52), тобто відбулось перебронювання туру за погодженням між позивачем та турагентом (т. 1 а.с. 53).

03 листопада 2016 року турагент ОСОБА_2 звернувся до туроператора з листом, в якому роз`яснив, що за 20 днів до початку туру передав документи туристів для оформлення візи, протягом цього часу неодноразово цікавився процесом оформлення візи, проте лише 31 жовтня 2016 року, тобто в останній день перед початком туру, туроператор запросив візу позивача, яка йому видавалась при попередній подорожі до Еміратів (т. 1 а.с. 54).

07 листопада 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до ТДВ Страхова компанія Укрфінстрах із заявами про настання страхової події (т. 1 а.с. 57 - 59).

28 грудня 2016 року ТДВ СК Укрфінстрах було складено страховий акт №12/16-48 ВПЗК лише відносно позивача ОСОБА_1 , оскільки візу не отримав лише він , а 29 грудня 2016 року на картковий рахунок позивача було проведено виплату страхового відшкодування у розмірі 12987,18 грн. (т. 1 а.с. 204).

Із листа Impressive Tourism LLC до візового відділу ТОВ Джоін Ап! від 15 грудня 2016 року вбачається, що 17 жовтня 2016 року заявка на отримання візи для позивача ОСОБА_1 була відхилена імміграційним відділом Об`єднаних Арабських Еміратів (т. 1 а.с. 80, 101).

15 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до турагента ОСОБА_2 з претензією про повернення сплачених заявником коштів у сумі 52838 грн. (т. 1 а.с. 29), яку 25 серпня 2017 року ОСОБА_2 визнав необґрунтованою, оскільки ним було виконано всі обов`язки (т. 1 а.с. 30).

Крім того, 03 листопада 2017 року на адвокатський запит від 20 жовтня 2017 року ОСОБА_2 повідомив, що візову підтримку, у тому числі консультації та послуги з підготовки документів до посольства/консульства/міграційної служби Об`єднаних Арабських Еміратів здійснювалося туроператором ТОВ Джоін АП! , а турагент лише передавав туроператору в електронному виді скановані копії документів, необхідні для оформлення віз і персональні дані туристів. Разом із цим, станом на 01 листопада 2016 року позивачу не була відкрита віза, а також не було відмови у її видачі (т. 1 а.с. 31).

Крім того, на адвокатський запит від 27 жовтня 2017 року ТОВ Джоін АП! повідомило, що 17 жовтня 2016 року Імміграційним департаментом позивачу було відхилено візовий документ до Об`єднаних Арабських Еміратів, що вбачається із листа Impressive Tourism Services від 15 грудня 2016 року (т. 1 а.с. 33, 42, 96).

На адвокатський запит від 16 липня 2018 року ТОВ Джоін АП! роз`яснило, що Туроператор за вимогою Турагента здійснював візову підтримку Туристам через партнера Impressive Tourism LLC (Dubai, UAE). Турагент здійснив відповідне бронювання візової підтримки через систему Туроператора. Разом із цим, туроператор зауважив, що оплата за туристичний продукт та візову підтримку отримана в повному обсязі, а документи турагентом були подані для оформлення візи у встановлені строки туроператору, а також, що туроператор діє лише в якості агента авіакомпаній, страхових компаній, готелів та інших компаній, що надають відповідні послуги. Крім того, туроператор не несе відповідальності за дії посольств і консульств, пов`язані із вчасною видачею документів, необхідних туристам для отримання туристичних послуг (т. 1 а.с. 35).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що положення укладеного між позивачем та турагентом договору не містять конкретного переліку послуг з оформлення візи туристу, тобто не визначено у чому саме полягає візова підтримка клієнта і відсутній обов`язок туроператора оформити візу. Також суд вважав недоведеним неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо своєчасного витребування у позивача необхідних для оформлення візи документів, а тому відмовив у задоволенні основної та похідних вимог позову.

Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про туризм туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі

послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Згідно зі ст. 20 вказаного Закону за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його .

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Частиною 10 ст. 20 Закону України Про туризм передбачено, що якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів.

Так, ч. 4 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

На підставі встановлених судом першої інстанції обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність у діях відповідача вини у ненаданні позивачу візи. Зокрема, вини туроператора у відсутності відкритої на час вильоту візи, як єдиної підстави невиконання умов договору на туристичне обслуговування, немає і згідно з умовами договору туроператор не несе відповідальності за дії посольств та консульств, пов`язані із видачею документів, необхідних туристам для отримання туристичних послуг. Фактично, питання надання чи ненадання візи посольством (консульством) є ризиком, який покладається на клієнта (туриста).

Факт відмови у видачі позивачу візи імміграційним відділом Об`єднаних Арабських Еміратів підтвердився 17 жовтня 2016 року.

Крім того, повністю відсутня вина відповідача у понесені збитків не лише позивачем, але і членами його сім`ї, які отримали візи, проте не скористались туристичною послугою. При цьому, у спірних правовідносинах відсутні обумовлені між позивачем і відповідачем будь-які застереження щодо неможливості виконання умов укладеного договору у випадку, якщо один з чотирьох клієнтів (туристів) не матиме об`єктивну чи суб`єктивну можливість скористатись туристичною послугою. Відтак, доводи заявника апеляційної скарги про неможливість вильоту дружини та дітей позивача внаслідок відсутності візи лише у позивача правового значення у даній справі не мають.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем неналежним чином виконано обов`язки щодо збору та надсилання документів, необхідних для оформлення візи, доказами не підтверджені. Так, умови укладеного між турагентом і позивачем договору не містять переліку документів, необхідних для оформлення візи, а сама послуга по оформленню візи має консультативний характер, тобто конкретне зобов`язання по оформленню візи та відповідальність за її не оформлення умовами договору не передбачено.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення заявником норм процесуального закону.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 , п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 367 , 374 , 375 , 381-384 ЦПК України , апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нестеренка Максима Васильовича залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий В.І.Криворотенко

Судді: Т.А. Левченко

С.Г.Хвостик