Постанова

від 02.07.2020 по справі 713/460/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2020 року м. Чернівці

Справа № 713/460/20

Провадження №22-ц/822/577/20

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І. М.

суддів: Владичана А.І., Половінкіної Н.Ю.

секретар - Скрипка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 18 травня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Коритненської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, про повернення безпідставно отриманих коштів, головуючий у І-й інстанції - Пилип`юк І.В.,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 у березні 2020 року звернулася до суду з позовом до Коритненської сільської ради Вижницького району Чернівецької області про повернення безпідставно отриманих коштів.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 13 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на приєднання її будинку до газових мереж. Працівник Коритненської сільської ради, надавши їй письмові реквізити із зазначенням суми коштів, пояснив, що для отримання дозволу необхідно сплатити благодійні внески, у зв`язку з чим нею було сплачено 9 198 грн.

Зазначала, що рішенням № 19 виконкому Коритненської сільської ради Вижницького району від 14 березня 2020 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на виконання проектної документації для газифікації житлового будинку. Однак згодом позивач дізналася, що чинним законодавством не передбачено обов`язку фізичної особи сплачувати органу місцевого самоврядування коштів за надання дозволу на виконання проектної документації для газифікації житлового будинку.

Заперечуючи факт здійснення благодійницької діяльності та добровільного внесення на рахунок сільської ради зазначених коштів, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь кошти в сумі 9 198 грн, які набуті відповідачем без достатньої правової підстави, а також стягнути судові витрати.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 18 травня 2020 року провадження у справі закрито.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Стягнуто з Коритненської сільської ради Вижницького району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн та 1 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник позивача ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить її змінити в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Також просить вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Посилається на те, що ухвала суду в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу є незаконною, необґрунтованою та постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає зміні.

Зазначає, що суд при вирішенні питання про розподіл розміру витрат, які сторона понесла у зв`язку з розглядом справи, може зменшити заявлений розмір витрат на правничу допомогу виключно за клопотанням іншої сторони, при цьому обов`язок доведення співмірності витрат покладається ЦПК на особу, яка заявила таке клопотання.

На апеляційну скаргу Коритненська сільська рада Чернівецької області подала відзив, у якому просить залишити ухвалу суду в частині витрат на професійну правничу допомогу без змін, відмовити у задоволенні апеляційної скарги щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу та у вирішені питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у повному обсязі.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що витрати на послуги адвоката загальною сумою 7 556,80 грн є неспівмірними зі складністю справи (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. А тому стягнув з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000 грн.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвала суду оскаржується лише в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, отже, відповідно до положень частини першої статті 367 ЦПК України, законність ухвали суду, постановленої в іншій частині, апеляційний суд не перевіряє.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Коритненської сільської ради Вижницького району про повернення коштів. 15 травня 2020 року Коритненська сільська рада Вижницького району подала до суду заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, долучивши до заяви платіжні доручення від 13 травня 2020 року про повернення ОСОБА_1 коштів на загальну суму 9 197 грн, як помилково зарахованих.

Також встановлено, що 18 травня 2020 року представником позивача ОСОБА_2 подано клопотання про закриття провадження у справі з підстав, що позивач не підтримує своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Частиною 3 статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

За змістом частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Так, представником ОСОБА_1 у справі була адвокат Поляк М.В., яка діяла на підставі договору про надання юридичної (правничої) допомоги від 24 квітня 2019 року № 85/19. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав до суду першої інстанції звіт (акт) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи від 18 травня 2020 року з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та квитанцію на суму 7 557 грн (а. с. 56-61).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, справа №755/9215/15-ц провадження № 14-382цс19, у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 у справі №902/347/18, від 06 грудня 2019 у справі №910/353/19.

Від Коритненської сільської ради Вижницького району клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу чи заперечень щодо неспівмірності цих витрат до суду першої інстанції не надходило.

Подані ж відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу заперечення щодо розміру судових витрат при розгляді справи в суді першої інстанції не заслуговують на увагу, оскільки такі заперечення не було надано до суду першої інстанції. Крім того, відповідач не був позбавлений такої можливості при подачі заяви про закриття провадження у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у разі відсутності заперечень з боку відповідача проти розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд не може з власної ініціативи зменшувати їх розмір.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суду приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000 грн, у зв`язку з чим ухвалу суду першої інстанції в частині вирішення питання розподілу судових витрат, а саме стягнення витрат на правничу допомогу, слід змінити та стягнути з Коритненської сільської ради Вижницького району на користь ОСОБА_1 7 557 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, представник позивача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить відшкодувати витрати за надання ОСОБА_1 правничої допомоги в апеляційному суді, долучивши попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат у розмірі 1 889,20 грн та квитанцію про сплату зазначеної суми.

Здійснюючи розподіл судових за подання апеляційної скарги, суд ураховує положення статей 137, 141 ЦПК України та викладених правових позицій Верховного Суду, а також заперечення відповідача щодо розміру судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки зазначені витрати підтверджуються доказами надання адвокатом правничих послуг, колегія суддів вважає, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

З огляду на викладене, з Коритненської сільської ради Вижницького району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1 889,20 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 18 травня 2020 року в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Коритненської сільської ради Вижницького району Чернівецької області (юридична адреса: с. Коритне, вул. Головна, 34, Вижницького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ: 04418251) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), 7 557 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Стягнути з Коритненської сільської ради Вижницького району Чернівецької області (юридична адреса: с. Коритне, вул. Головна, 34, Вижницького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ: 04418251) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), 1 889 гривень 20 копійок, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: А.І. Владичан

Н.Ю. Половінкіна