Постанова

від 23.06.2020 по справі 926/2038/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2020 р. Справа №926/2038/18

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бонк Т.Б.

суддів: Бойко С.М.

Матущак О.І.

секретар судового засідання Борщ І.О.

за участю:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з`явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - - не з`явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 присутній у господарському суду Чернівецької області.

розглянувши апеляційну скаргу Аністратенка Сергія Васильовича , м.Чернівці, б/н від 10.12.19

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.11.2019, головуючий суддя: Проскурняк О.Г., м. Чернівці, повний текст рішення складено 21.11.2019

у справі № 926/2038/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жесар"

до відповідача Чернівецької міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1 - Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Чернівецькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 2 - Міністерство культури України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Фізична особа - підприємець Аністратенко Сергій Васильович

про визнання недійсними рішень Чернівецької міської ради

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовнийх вимог .

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Жесар" до відповідача Чернівецької міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1 - Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Чернівецькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 2 - Міністерства культури України та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Фізична особа - підприємець Аністратенко Сергій Васильович про:

визнання недійсним пункт 9 з підпунктом 9.1. рішення Чернівецької міської ради від 26.04.2018 року № 1255 ,,Про затвердження проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення фізичним особам, визнання такими, що втратили чинність, та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань'', яким Аністратенку Сергію Васильовичу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою вул. 28 Червня, 42, площею 0,1063 га. (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009) та надано Аністратенку Сергію Васильовичу дозвіл на зміну цільового призначення ділянки орендованої земельної ділянки за адресою вул. 28 Червня, 42 площею 0,1063 га. (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009) для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку; та

визнання недійсним пункт 16.2 рішення Чернівецької міської ради від 06.11.2018 року № 1487, яким внесено зміни до пункту 9.1. рішення Чернівецької міської ради від 26.04.2018 року № 1255 в частині надання Аністратенку Сергію Васильовичу дозволу на зміну цільового призначення орендованої земельної ділянки за адресо вул. 28 Червня, 42 , площею 0,1063 га. для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, замінивши слова дозвіл на зміну цільового призначення на слова та цифри дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код 02.10).

В обгрунтування позову позивач зазначає, що оскаржуваними рішеннями Чернівецької міської ради від 26.04.2018 року № 1255 та від 06.11.2018 року № 1487, якими Аністрантенку С.В. надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою вул. 28 Червня, 42, площею 0,1063 га. (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009) та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення, може вплинути на конфігурацію суміжної земельної ділянки, якою користується позивач. Окрім того, зазначає, що спірні рішення Чернівецької міської ради прийняті без дотримання, передбаченого законом порядку, а саме без належного погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок розташованих на території памяток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях із Міністерством культури України, як центрального органу виконавчої влади.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.11.2019 у справі №926/2038/18 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на висновку про недотримання у процесі прийняття оскаржуваних рішень щодо зміни цільового призначення земельної ділянки вимог ст. 20 ЗК України.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.11.2019, Фізична особа - підприємець Аністратенко Сергій Васильович звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.11.2019 у справі № 926/2038/18 та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спір у даній справі виник з приводу того, що субєкт господарювання не погоджується з рішенням органу місцевого самоврядування, яким фізичній особі Аністрантенку С.В. надано дозвіл на виготовлення технічної документації та розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення.

10.03.20 на адресу суду надійшло клопотання від Аністратенка Сергія Васильовича про скасування рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.11.2019 у справі № 926/2038/18 та закриття провадження у даній справі.

Подане клопотання обгрунтовано тим, що власником об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці по вул. 28 Червня, 42 м. Чернівці (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009) є Аністратенко С.В. , як фізична особа, доказів здійснення ним будівництва як підприємцем чи використання земельної ділянки у господарській діяльності відсутні. Оскільки, оскаржувані рішення Чернівецької міської ради ухвалені на користь фізичної особи, в якої з цих рішень виникли відповідні права та обов`язки, такий спір є приватноправовим, у звязку із чим Аністратенко С.В. зазначив, що даний спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

В судове засідання 23.06.20 у господарський суд Чернівецької області зявився представник скаржика, подане клопотання про закриття провадження у справі підтримав в повному обсязі, надав усні пояснення.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд справи без його участі. (вх. №01-04/3756/20 від 23.06.2020)

У судове засідання не з`явились представники позивача та третіх осіб, хоча учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалася судом обов`язковою у даній справі, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представників позивача та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, під час апеляційного перегляду суд повинен перевірити чи оскаржуване рішення місцевого господарського суду постановлено з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права.

У випадку порушення норм процесулаьного права апеляцйіний суд наділений повноваженнями вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги і усунути такі недоліки шляхом прийнтяття судового рішення в межах повноважень, які визначені ст. 275 ГПК УКраїним.

За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем , та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Для віднесення справи до господарської юрисдикції суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною другою статті 13 Конституції України унормовано, що кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають права власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини, пов`язані з набуттям і реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок, є цивільно-правовими.

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.10.2019 у справі №911/2034/16 зазначила, що вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦПК України. Наведене відповідає висновкам, викладеним раніше Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №361/3009/16-ц, 07 листопада 2018 року у справах № 488/6211/14-ц та № 488/5027/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справах № 522/7636/14-ц та № 469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 10.09.2019 у справі №910/4896/18, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 10 вересня 2019 року у справі № 910/4896/18, від 16 травня 2018 року у справі № 911/4111/16.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже з огляду на те, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними рішень Чернівецької міської ради від 26.04.2018 року № 1255 та від 06.11.2018 року № 1487, якими фізичній особі Аністрантенку С.В. надано дозвіл на виготовлення технічної документації та розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення, такий спір є приватноправовим і за субєктиним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обовязки фізичної особи Аністрантенка С.В . При цьому, попри те, що Аністрантенко С.В. являється третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 предмет спору бепосередньо стосується його прав та обовязків.

Відповідно до пункту першого частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Частиною 2 ст.231 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, враховуючи, що спір у даній справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, то апеляційне провадження підглягає закриттю.

Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу , є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (ч.2 ст.278 Господарського процесуального кодексу України ).

У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.(ч.4 ст.278 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів вважає за потрібне роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Жесар" про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним постанови Західного апеляційного господарського суду у даній справі, звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У ч. 1 ст. 7 Закону України ,,Про судовий збір'' вказано про те, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки зі змісту ч. 1 ст. 7 Закону України ,,Про судовий збір'' вбачається, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, а відтак, відсутність у матеріалах справи відповідного клопотання унеможливлюють повернення судового збору судом апеляційної інстанції.

При цьому, апелянт не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення судового збору.

Керуючись ст.ст . 231, 236, 269, 275, 278, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Аністратенка Сергія Васильовича , м.Чернівці, б/н від 10.12.19 -закрити.

2.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.11.2019 у справі №926/2038/18 скасувати. Провадження у даній справі закрити.

3.Постанова набирає законної сили з моменту її підписання колегією суддів. Порядок і строки її оскарження визначені у статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст постанови складено 03.07.2020.

Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк

Судді С.М.Бойко

О.І.Матущак