Постанова

від 30.06.2020 по справі 912/1234/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2020 року м.Дніпро Справа № 912/1234/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

секретар судового засідання: Вітко Г.С.,

розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НГК-Україна на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.09.2019 (повний текст рішення складено 17.09.2019 року, суддя Кабакова В.Г.) у справі № 912/1234/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НГК-Україна", 49000, м. Дніпро, пр. Героїв, 27, кв. 185

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-ТРАНС", 25031, м. Кропивницький, вул. Генерала Жадова, 20, корп. 1, кв. 214

про стягнення 126 672,11 грн

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НГК-Україна" (далі - ТОВ "НГК-Україна", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-ТРАНС" (далі - ТОВ "ДАК-ТРАНС", відповідач) про стягнення 105 280,51 грн збитків, пов`язаних з відшкодуванням вартості частково пошкодженого вантажу, 21 391,60 грн витрат на висновок спеціаліста, а також 20 100,00 грн витрат на правову допомогу та 2241,29 грн судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що при виконанні Договору №27/2 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 27.02.2018, а саме при передачі вантажу, виявлено псування та пошкодження вантажу з вини перевізника в кількості 17 бочок з медом, у зв`язку з чим позивач просив відшкодувати заподіянні збитки.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.09.2019 у справі № 912/1234/19 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Господарський суд прийшов до висновку, що вантаж, перевезення якого здійснено за міжнародною ТТН №256159, зокрема, бочки з медом №67, 64, 50, 65, 66, 60, 63, 59, 62, 61, 57, 58, 54, 53, 51, 42, 56, пошкоджено при перевезенні та відповідальність за отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "НГК-Україна" збитки має нести перевізник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАК-ТРАНС".

Але ні у декларації збитків покупця, ні у звіті про інспекцію, ні у позові не зазначено про вагу втраченого товару. Зазначена часткова втрата меду в об`ємі 15 кг вказана лише за припущенням покупця Компанії "Апіколь". Звіт про інспекцію містить посилання на часткове зважування бочок, проте не містить відомостей про номери зважених бочок, вагу, що була визначена при зважуванні, відсортування пошкодженого меду від непошкодженого

Матеріали справи не містять відомостей про фактичну вагу меду (масу нетто, брутто) в кожній бочці. Згідно INVOICE№4 від 08.05.2018 до Контракту поставки натурального меду 011(FR/BE) від 26.02.2018 продано 20000 кг меду, а згідно міжнародної ТТН №256159 поставлено 68 бочок з вагою брутто 21098,4 кг. Тобто, вага меду в одній бочці складає 294 кг, проте згідно фото, що містяться у Звіті про інспекцію (а.с. 38), вага бочок №№53 та 64 становить: вага брутто 311,6 кг, вага тари 16,6 кг, вага нетто 295,0 кг, тобто у інших бочках вага нетто могла становити 293,0 кг. Встановлені обставини не дають можливості визначити реальну вагу нетто пошкоджених бочок, а позивачем таких відомостей не подано. Будь-якої фіксації ступеню пошкоджень бочок під час розвантаження, окрім помітки номерів бочок у міжнародній ТТН №256159, суду не подано.

Позивачем не подано суду розрахунку понесених збитків, здійснених з врахуванням положень Конвенції, а здійснено такий розрахунок з врахуванням ціни проданого меду, яка зазначена в INVOICE№4 від 08.05.2018 до Контракту поставки натурального меду 011(FR/BE) від 26.02.2018 та складає 1,77 євро. Умовами Контракту поставки натурального меду 011(FR/BE) від 26.02.2018 погоджено, що в ціну продукту включається: вартість тари і упаковки, витрати по навантаженню і транспортуванню, витрати експортного очищення продукту, витрати, пов`язані з отриманням сертифікату походження продукту та інших товаросупровідних та дозвільних документів, витрати за ветеринарні послуги на кордоні ЄС, митний транзитний документ з кордону ЄС до пункту призначення. Тобто, складовими ціни продукту є не тільки вартість меду, а й інші витрати, компенсація яких умовами Конвенції не передбачена.

Господарський суд прийняв до уваги, що звіт про інспекцію відображає стан товару на день обстеження, а не на день його доставки.

Суд першої інстанції вказав, що позивачем не зазначено підстав необхідності переміщення меду з 12 бочок та не подано відповідних доказів, а також не подано суду доказів на підтвердження придбання нових 12 бочок загальною вартістю 600 євро.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд прийшов до висновку про наявність лише 3 складових господарського порушення у відносинах між позивачем та відповідачем, а саме:

- протиправної поведінки відповідача, що виражена у недотриманні умов Договору перевезення щодо якості наданих послуг,

- причинно-наслідкового зв`язку між порушенням зобов`язання та завданими збитками - відповідачем здійснено перевезення вантажу, внаслідок якого було пошкоджено товар,

- вини - відповідачем не доведено обставин на спростування своєї вини у пошкодженні вантажу.

Проте, четвертої складової - спричинення збитків, не доведено позивачем, так як позивачем не визначено реальний розмір завданих відповідачем збитків на підставі належних доказів, зокрема: не доведено кількість (кг) пошкодженого товару, його вартість та вартість інших витрат.

Позивачем у позові не наведено підстав для стягнення 21 391,60 грн витрат за висновок спеціаліста з відповідача. Згідно вищенаведених норм міжнародного законодавства та законодавства України перевізник відшкодовує вартість вантажу. Разом з тим витрати на висновок спеціаліста такими не є. Крім того, господарський суд зазначив, що в разі складання позивачем чи покупцем належним чином акта про пошкодження вантажу під час його розвантаження, в якому було б зазначено вагу кожної пошкодженої бочки, вагу товару який було втрачено та підстави переміщення товару в іншу тару, потреба у складенні висновку незалежного експерта була б відсутня. Поданий позивачем висновок спеціаліста - Звіт про інспекцію, в даному спорі не є належним доказом в розумінні ст. 76 ГПК України.

2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.09.2019 у справі № 912/1234/19, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю НГК-Україна , в якій просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.09.2019 р. у даній справі скасувати та ухвалити у даній справі нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ НГК-Україна в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що висновки суду першої інстанції, що позивачем не визначено реальний розмір завданих відповідачем збитків на підставі належних доказів, зокрема: не доведено кількість (кг) пошкодженого товару, його вартість та вартість інших витрат є помилковими з огляду на таке.

При передачі (розгрузці перевіркою) вантажу виявлено псування та пошкодження вантажу з вини перевізника в кількості 17 шт., з яких:

- 5 бочок з медом повністю не придатні до подальшого використання (бочки №50, 60, 65, 66, 67);

- 12 бочок з медом пошкоджені (бочки № 42, 51, 53, 54, 56, 57, 58, 59, 61, 62, 63, 64).

Вартість пошкодженого та зіпсованого вантажу, а також додаткових витрат на придбання нових бочок, склала 3 529,35 євро, що станом на 04.05.2018 становить 105 280, 51 грн., з яких:

- 12 бочок з втратою меду у кількості 15 кг: 12 х 15 кг х 1,77 ЄвроП 318, 60 євро

- 5 повністю зіпсованих бочок: 5 х 295 кг. х 1,77 ЄвроП 2610, 75 Євро

- 12 нових бочок: 12 х 50 Євро = 600 Євро

Пошкодження товару підтверджено декларацією збитків, відміткою у CMR № 256159 та висновком незалежного експерта ЄЖЄ Франція від 12 червня 2018 року.

Скаржник зазначає, що розрахунок вартості меду повинен здійснюватись на дату відправки вантажу, а не його отримання як зазначено судом.

Позивачем подано до суду висновок СЖС Франція від 12 червня 2018 року, який підтверджує вагу втраченого товару та розрахунок втрат, які зазнав позивач, у зв`язку з пошкодженням відповідачем вантажу. Позивач на цю суму отримав меншу оплату за Договором поставки, який був укладений з вантажоотримувачем.

Таким чином, скаржник вважає, що ним було надано усі належні докази понесених витрат у зв`язку з пошкодженням вантажу відповідачем, які повинні бути йому відшкодовані в порядку регресу.

Щодо підстав для стягнення 21 391,60 грн витрат за висновок спеціаліста з відповідача скаржник зазначає таке.

Згідно статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 цієї статті встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрат пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Звіт про інспекцію є висновком спеціаліста та витрати, пов`язані з його отриманням, повинні відшкодовуватись як судові витрати.

3.Узагальнені доводи інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАК-ТРАНС" подало відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НГК-Україна на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.09.2019 у справі № 912/1234/19, в якому просить відмовити повністю у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ДАК-ТРАНС на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.09.2019 у справі № 912/1234/19, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.09.2019 у справі № 912/1234/19 залишити без змін.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2020 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю НГК-Україна на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.09.2019 у справі № 912/1234/19 та призначено розгляд справи на 03.03.2020 року.

03.03.2020 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.03.2020 року.

23.03.2020 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.05.2020 року, у зв`язку із встановленням карантину на всій території України.

19.05.2020 року судове засідання в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" не відбулося у через технічні неполадки (збої у програмі), у зв`язку чим розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.06.2020 року.

30.06.2020 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення по справі та навів обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.09.2019 у справі № 912/1234/19 слід залишити без змін з огляду на наступне.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

26.02.2018 між ТОВ "НГК-Україна" (продавець) та Компанією "Апіколь" (покупець) укладено контракт поставки натурального меду 011(FR/BE) та INVOICE№4 від 08.05.2018 до Контракту (далі - Контракт, а.с. 18-25, 63).

27.02.2018 між ТОВ "ДАК-ТРАНС" (перевізник) та ТОВ "НГК-Україна" (замовник) укладено Договір №27/02 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (далі - Договір перевезення, а.с. 26-28), за умовами якого перевізник, за дорученням замовника, організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, а замовник сплачує за вказані перевезення на умовах цього Договору. Організація та виконання перевезення вантажів, здійснюється в обсягах та за цінами, визначеними сторонами (п. 1.1. Договору перевезення).

Взаємовідносини перевізника і замовника ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів та Протоколу до неї від 05.07.78р., Митною Конвенцією про міжнародні перевезення вантажів з застосуванням книжки МДП, а в частині не врегульованій Конвенціями - у відповідності до законодавства України та даного Договору (п. 2.2. Договору перевезення).

Згідно п.2.3. Договору перевезення на кожне окреме завантаження оформлюється заявка, в якій зазначені наступні відомості:

- точна адреса місць завантаження та розвантаження вантажу;

- дата та час подачі автомобіля під завантаження;

- вага та вид вантажу;

- адреса проведення митних формальностей при завантаженні та розвантаженні вантажу;

- строки доставки вантажу отримувачу;

- сума фрахта, форма та строки оплати за перевезення;

- інші особливості перевезення конкретного вантажу.

Заявка є додатком до цього Договору.

Відповідно до п. 2.4. Договору перевезення підтвердженням факту надання послуги, є оригінал товарно-транспортної накладної установленого зразку (СМК) з відмітками вантажовідправника, перевізника, отримувача вантажу та митних органів.

Згідно п. 3.1.3. Договору перевезення, перевізник зобов`язується під час завантаження/розвантаження перевірити кількість та стан вантажу (якість пакування тари), завантаженого у транспортний засіб, вказаного у товарно-транспортній накладній. Пломбування вантажного відсіку автомобіля звільняє перевізника від відповідальності за відповідність фактичної кількості вантажних місць з кількістю, вказаною у супровідних документах. При відсутності можливості перерахувати, у випадку розходження даних у супровідних документах з фактичними або при наявності інших недоліків, виявлених при завантаженні (пошкоджена упаковка, не надійне кріплення вантажу у вантажному відсіку, перевантаження та ін.), які можуть призвести до додаткових витрат, а також спричинити пошкодження вантажу під час транспортування, перевізник зобов`язаний, не залишаючи місця завантаження, повідомити про це замовника, відправника та здійснити необхідні обґрунтовані відмітки у всіх екземплярах СМR накладної.

Замовник зобов`язаний забезпечувати пакування та кріплення вантажу згідно норм, гарантуючих схоронність вантажу під час транспортування (п. 3.2.3. Договору перевезення).

Пункт 4.3. Договору перевезення передбачає 100% оплату послуг перевізника по факту поставки.

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2018 або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 9.1 Договору перевезення).

Договір перевезення підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

11.05.2018 між сторонами складено та підписано Заявку до Договору перевезення (а.с. 29), за умовами якої ТОВ "ДАК-ТРАНС" надає ТОВ "НГК-України" послуги по перевезенню вантажу згідно умов:

Вантаж: мед натуральний гомогенізований, маса 21088 кг, тип кузову тент,

Пункт завантаження: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Парижської комуни 82,

Пункт розвантаження: 26-30 Rue deMaison Ronge 45 300 Pithiviers, France

Час та дата подачі автомобіля під завантаження: 08.00 11.05.2018р.

Час та дата подачі автомобіля під розвантаження: відповідно до СМR.

Замовник зобов`язаний підготувати вантаж для перевезення до прибуття автомобіля в придатній тарі, яка забезпечує повне збереження вантажу, закріпить вантаж в кузові автомобіля, видати водію всі документи для перевезення вантажу (п. 2.2. Заявки).

Пунктом 3.1. Заявки визначено, що перевізник несе відповідальність за вантаж з моменту його отримання та до моменту передачі вантажу отримувачу, в випадку недостачі перевізник компенсує вартість втрат.

Заявка підписана сторонами та скріплена печатками.

На виконання умов Договору перевезення та Заявки позивачем відвантажено продукцію Компанії "Апіколь" (LA COMPAGNIE APICOLE) Франція за міжнародною товарно-транспортною накладною СМR № 256159 від 11.05.2018 (а.с. 30).

Позивач зазначав, що при передачі (розвантаженню з перевіркою) вантажу виявлено псування та пошкодження вантажу з вини перевізника в кількості 17 бочок, з яких:

5 бочок з медом повністю не придатні до подальшого використання (бочки №50, 60, 65, 66,67);

12 бочок з медом пошкоджені (бочки № 42, 51, 53, 54, 56, 57, 58, 59,61,62,63,64).

Вартість пошкодженого та зіпсованого вантажу, а також додаткових витрат на придбання нових бочок, як вказує позивач, склала 3 529,35 Євро, що станом на 04.05.2018 становить 105 280, 51 грн., з яких:

12 бочок з втратою меду у кількості 15 кг: 12 х 15 кг х 1,77 Євро=318,60 Євро

5 повністю зіпсованих бочок: 5 х 295 кг х 1,77 Євро= 2 610,75 Євро

12 нових бочок: 12 х 50 Євро = 600 Євро

З позову вбачається, що пошкодження товару, підтверджено декларацією збитків, відміткою у СМR № 256159 та висновком незалежного експерта "SGS France" від 12.06.2018 (а.с. 37-60) і стало причиною звернення позивача до суду.

6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідності до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу, недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Із зазначеного вбачається, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини 1 статті 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (частина 1 статті 314 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 314 Господарського кодексу України, у разі втрати вантажу перевізник відповідає перед замовником в розмірі вартості втраченого вантажу.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що перевезення здійснювалось за міжнародним сполученням Франція - Україна, то до даних правовідносин підлягає застосування положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Відповідно до статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Женева, 19.05.1956 року (до якої Україна приєдналась 01.08.2006) ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Статтею 3 Конвенції визначено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до статей 4, 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної; вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Пунктами 1, 2 статті 17 Конвенції визначено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Пунктом 1 статті 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Водночас, в силу ч. 1, 2 ст.30 Конвенції, якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, що найпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі.

Якщо стан вантажу був належним чином перевірений одержувачем та перевізником, докази, що суперечать результатам цієї перевірки, допускаються тільки у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними і за умови, що одержувач належним чином зробив перевізнику заяву у письмовій формі протягом семи днів від дня перевірки, виключаючи недільні та святкові дні.

Виходячи з вищенаведених умов Договору перевезення, норм чинного законодавства України та норм Конвенції вбачається, що перевізник несе відповідальність за втрату або пошкодження вантажу з моменту його прийняття до перевезення та до моменту його передачі вантажоодержувачу, який у випадку невідповідності вантажу умовам, зазначеним у вантажній накладній, має належним чином засвідчити цей факт та своєчасно заявити про це перевізнику.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою для застосування господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад господарського порушення, складовими елементами якого є протиправна поведінка (порушення стороною зобов`язань), спричинення збитків, причинно-наслідковий зв`язок між порушенням зобов`язання та завданими збитками, вина.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Довід скаржника про те, що при передачі (розгрузці перевіркою) вантажу виявлено псування та пошкодження вантажу з вини перевізника в кількості 17 шт., колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на те, що спричинення збитків, не доведено позивачем, так як позивачем не визначено реальний розмір завданих відповідачем збитків на підставі належних доказів, зокрема: не доведено кількість (кг) пошкодженого товару, його вартість та вартість інших витрат.

Враховуючи викладене, колегія судді вважає, що скаржником не доведено всі 4 складові елементи господарського порушення.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Позивачем здійснено розрахунок вартості пошкодженого вантажу на підставі декларації збитків покупця та звіту про інспекцію.

Разом з тим, ні у декларації збитків покупця, ні у звіті про інспекцію, ні у позові не зазначено про вагу втраченого товару. Зазначена часткова втрата меду в об`ємі 15 кг вказана лише за припущенням покупця Компанії "Апіколь". Звіт про інспекцію містить посилання на часткове зважування бочок, проте не містить відомостей про номери зважених бочок, вагу, що була визначена при зважуванні.

Матеріали справи не містять відомостей про фактичну вагу меду (масу нетто, брутто) в кожній бочці. Згідно INVOICE№4 від 08.05.2018 до Контракту поставки натурального меду 011(FR/BE) від 26.02.2018 продано 20000 кг меду, а згідно міжнародної ТТН №256159 поставлено 68 бочок з вагою брутто 21098,4 кг. Тобто, вага меду в одній бочці складає 294 кг, проте згідно фото, що містяться у Звіті про інспекцію (а.с. 38), вага бочок №№53 та 64 становить: вага брутто 311,6 кг, вага тари 16,6 кг, вага нетто 295,0 кг, тобто у інших бочках вага нетто могла становити 293,0 кг. Встановлені обставини не дають можливості визначити реальну вагу нетто пошкоджених бочок, а позивачем таких відомостей не подано. Будь-якої фіксації ступеню пошкоджень бочок під час розвантаження, окрім помітки номерів бочок у міжнародній ТТН №256159, колегії суддів не подано.

Згідно положень ст. 23 Конвенції, компенсації підлягає:

- вартість вантажу, яка розраховується на підставі поточної ринкової ціни, чи, за її відсутності, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості;

- плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Проте, скаржником не надано розрахунку понесених збитків здійснених з врахуванням вказаних положень Конвенції, а здійснено такий розрахунок з врахуванням ціни проданого меду , яка зазначена в INVOICE№4 від 08.05.2018 до Контракту поставки натурального меду 011(FR/BE) від 26.02.2018 та складає 1,77 євро.

Умовами Контракту поставки натурального меду 011(FR/BE) від 26.02.2018 погоджено, що в ціну продукту включається: вартість тари і упаковки, витрати по навантаженню і транспортуванню, витрати експортного очищення продукту, витрати, пов`язані з отриманням сертифікату походження продукту та інших товаросупровідних та дозвільних документів, витрати за ветеринарні послуги на кордоні ЄС, митний транзитний документ з кордону ЄС до пункту призначення. Тобто складовими ціни продукту є не тільки вартість меду, а й інші витрати, компенсація яких умовами Конвенції не передбачена.

Також скаржником не зазначено підстав необхідності переміщення меду з 12 бочок та не подано відповідних доказів, а також не подано суду доказів на підтвердження придбання нових 12 бочок загальною вартістю 600 євро.

Довід скаржника про те, що розрахунок вартості меду повинен здійснюватись на дату відправки вантажу, а не його отримання, колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що скаржником не доведено обставин того, що розрахунок вартості меду повинен здійснюватись на дату відправки вантажу.

Колегія суддів зазначає, що звіт про інспекцію відображає стан товару на день обстеження, а не на день його доставки. Тобто обстеження товару відбулося через два тижні після його поставки.

Щодо витрат за висновок спеціаліста у розмірі 21 391,60 грн колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи містять копію міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) № 256159 від 11.05.2018 (а.с. 30,214,216) з відмітками відправника вантажу, перевізника, вантажоодержувача і митних органів, у зв`язку з чим господарський суд вважає, що умови Договору перевезення в частині доставки вантажу до пункту відвантаження виконані відповідачем та підтверджені належними доказами.

Згідно, п. 2.2 Договору перевезення, зазначено що взаємовідносини перевізника і замовника ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів та Протоколу до неї від 05.07.78р.

Виходячи з умов Договору перевезення, норм чинного законодавства України та норм Конвенції колегія суддів приходить до висновку, що перевізник несе відповідальність за втрату або пошкодження вантажу з моменту його прийняття до перевезення та до моменту його передачі вантажоодержувачу, який у випадку невідповідності вантажу умовам, зазначеним у вантажній накладній, має належним чином засвідчити цей факт та своєчасно заявити про це перевізнику.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, вантаж був отриманий (доставлений) отримувачу вантажу (покупцю) 22 травня 2018 року, що підтверджується актом №ОУ-0000252 здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаним скаржником та покупцем (а.с. 105).

В графі 24 Міжнародної товарно-транспортної накладної № 256159 міститься штамп вантажоотримувача, що підтверджує факт отримання товару.

Під час прийняття товару, вантажоотримувач самостійно здійснював розвантажування товару, та жодних зауважень, щодо втрати або пошкодження товару в розділ 24 Міжнародної товарно-транспортної накладної № 256159 (СМR) не вніс.

Колегія суддів зазначає, що в силу ч. 1, 2 ст.30 Конвенції, отримувач товару, виявивши спірне пошкодження, мав зробити відповідну письмову заяву перевізнику про виявлення фактів пошкодження чи втрату товару, що найпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній.

Матеріали справи такої заяви не містять. Будь-який документ про втрату або пошкодження товару, в присутності перевізника не складався.

Частинами 1, 2 ст.30 Конвенції встановлено, що якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, що найпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що товар належним чином застрахований на випадок його втрати чи пошкодження - 15.05.2018 року між скаржником та ПрАТ Перша було укладено договір страхування №12-01.24.18.00040. В разі страхового випадку будь-які збитки спричинені скаржником страхова компанія повинна б була відшкодувати. В даному випадку жодних заперечень та зауважень щодо виконання послуг на день поставки товару не було заявлено відповідачу, що свідчить про те, що вантажотримувач отримав вантаж у належному стані.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що перевізник виконав свої зобов`язання за договором перевезення належним чином - товар був доставлений та переданий без будь-яких зауважень до перевізника, про що свідчить міжнародна накладна та акт приймання-передачі виконаних робіт від 22.05.2018 року.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.

Право скаржника не порушено, товар доставлено вантажодержувачу у належному стані.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.09.2019 у справі № 912/1234/19 винесено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, оскаржуваного судового рішення - без змін.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НГК-Україна на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.09.2019 у справі № 912/1234/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.09.2019 у справі № 912/1234/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст складено 03.07.2020 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Судді Ю.Б. Парусніков

Т.А. Верхогляд