Рішення

від 30.06.2020 по справі 908/2845/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/1/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2020 Справа № 908/2845/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової О.В. при секретарі судового засідання Федоровій К.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу

за позовом: Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Україна» (ідентифікаційний код 03749922, вул. Шкільна, буд. 40, с. Воскресенка, Приазовський район, Запорізька область, 72414)

до відповідача : Воскресенської сільської ради (ідентифікаційний код 04353853, вул. Шкільна, буд. 44, с. Воскресенка, Приазовський район, Запорізька область, 72414)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приазовська районна державна адміністрація (ідентифікаційний код 02126366, вул. Покровська, буд. 31, смт. Приазовське, Запорізька обл., 72401)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача державний реєстратор Приазовської районної державної адміністрації Новіков Артем Валерійович (вул. Покровська, буд. 31, смт. Приазовське, Запорізька обл., 72401)

про визнання протиправним і скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно

представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

від третіх осіб 1, 2 - не з`явились;

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/2845/19 за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Україна» до Воскресенської сільської ради про визнання протиправним і скасування запису №15758703, зробленого державним реєстратором Приазовської районної державної адміністрації Новіковим Артемом Валерійовичем, про державну реєстрацію права комунальної власності за Воскресенською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 2324582200:01:002:0041 площею 6,4 га.

Разом із позовною заявою подано клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до господарського суду з позовом, а також про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приазовської районної державної адміністрації державного реєстратора Новікова Артема Валерійовича (72401, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул.Покровська, буд. 31, ідентифікаційний код юридичної особи 02126366).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2324582200:01:002:0041 площею 6,4 га відбулась з порушенням вимог законодавства, оскільки на час державної реєстрації цього права (серпень 2016 року) у відповідача були відсутні технічні документи на земельну ділянку (технічний звіт встановлення меж земельної ділянки був виготовлений лише у жовтні 2016 року), а також була відсутня документація із землеустрою, яка стала підставою для формування земельної ділянки. У зв`язку з цим, на думку позивача, відповідач не міг надати такі документи державному реєстратору разом із заявою про проведення реєстраційних дій.

Позов заявлено на підставі норм ст. ст. 257, 261 Цивільного кодексу України, ст. 158 Земельного кодексу України, ст. ст. 2, 3, 4, 5, 10, 18, 20, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.10.2019 у справі №908/2845/19 відмовлено у відкритті провадження у справі за даною позовною заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України з посиланням на те, що позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.10.2019 у даній справі та передано справу на розгляд суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 28/1/20, судове засідання призначено на 04.02.2019 о 11 год. 00 хв. Розгляд клопотання позивача про залучення третьої особи ухвалено здійснити в підготовчому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.02.2020 виправлено допущену описку в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 13.01.2020, визначено вірним читати "2. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. 3. Підготовче засідання призначити на 04.02.2019 о 11 год. 00 хв.". Також залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приазовську районну державну адміністрацію. Залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Приазовської районної державної адміністрації Новікова Артема Валерійовича. Відкладено підготовче засідання. Судове засідання призначено на 25.02.2020 о/об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 25.02.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 13.04.2020, відкладено підготовче засідання, судове засідання призначено на 18.03.2020 о/об 10 год. 30 хв.

Ухвалою від 18.03.2020 залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків терміном 5 (п`ять) днів з дня отримання вказаної ухвали шляхом надання суду оригіналу позовної заяви вих. б/н від 09.10.2019 (вх. № 3051/08-07/19 від 09.10.2019) з усіма доданими до неї доказами, у тому числі оригінали доказів надсилання копії позовної заяви з додатками іншим учасникам справи та доказів сплати судового збору.

08.04.2020 від позивача надійшла заява з доказами на виконання вимог суду, яка була надіслана суду у встановлений строк.

Ухвалою від 13.04.2020 підготовче засідання призначено на 29.04.2020. Сторонам та третім особам запропоновано надати суду пояснення та додаткові докази, які не були подані ними до суду в обґрунтування своєї правової позиції, а також клопотання процесуального характеру, які визначені статтею 182 ГПК України для належної підготовки справи до розгляду. Явку сторін визнано не обов`язковою.

28.04.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява (вх. № 8488/08-08/20 від 28.04.2020), відповідно до якої сільськогосподарський виробничий кооператив «Агрофірма «Україна» просить суд на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СOVID-19)» , статей 182,183, п. 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України:

- підготовче засідання у справі №908/2845/19 призначене слуханням на 29.04.2020 відкласти;

- продовжити СВК «Агрофірма «Україна» строк, визначений ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.04.2020 у справі №908/2845/19 для надання суду пояснень та додаткових доказів, які не були подані ними до суду в обґрунтування своєї правової позиції, а також клопотання процесуального характеру, які визначені статтею 182 ГПК України;

- продовжити строк підготовчого засідання у справі №908/2845/19 на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, згідно постанови №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СOVID-19 із змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» .

Також позивач в заяві зазначив про бажання прийняти участь в судовому засіданні особисто під час підготовчого засідання у справі №908/2845/19. Просив повідомити у встановлений ГПК України строк і порядок про час та дату підготовчого засідання у справі.

В судове засідання 29.04.2020 представники сторін та третіх осіб не з`явилися.

У зв`язку з неявкою представників усіх учасників судового процесу відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Ухвалою від 29.04.2020 продовжено строк підготовчого засідання у справі №908/2845/19 на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, згідно постанови №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СOVID-19 із змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» , та призначено підготовче засідання на 21.05.2020 о/об 12 год. 30 хв.

В судове засідання 21.05.2020 представники сторін та третіх осіб не з`явилися.

У зв`язку з неявкою представників усіх учасників судового процесу відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Відповідач та треті особи 1 і 2 причин неявки своїх представників не повідомили.

Від позивача 20.05.2020 надійшла заява про продовження строку підготовчого провадження на період дії карантину, відкладення підготовчого засідання та продовження строку, визначеного ухвалами суду від 13.04.2020 та від 29.04.2020 для надання суду пояснень і додаткових доказів, які не були подані суду в обґрунтування своєї правової позиції у справі. В даній заяві позивач також заявив про намір взяти участь у судовому засіданні.

Суд залишив заяву позивача без задоволення, оскільки ухвалами суду від 13.04.2020 та від 29.04.2020 суд визнав явку сторін в підготовче засідання необов`язковою та зазначив, що розгляд справи може бути здійснено судом без присутності представників сторін на підставі поданих сторонами заяв по суті спору та доказів. Крім того, даною ухвалою суд запропонував сторонам надати всі необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази поштою, в т.ч. і електронною.

Ухвалою суду від 21.05.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 12.06.2020.

10.06.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої Сільськогосподарський виробничий кооператив «Агрофірма «Україна» просить суд не розглядати справу №908/2845/19 за відсутності представника позивача та відкласти призначене на 12.06.2020 судове засідання в межах визначеного Господарським процесуальним кодексом України строку розгляду справи по суті, який не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби СOVID-19.

В судове засідання 12.06.2020 представники сторін та третіх осіб не з`явилися.

У зв`язку з неявкою представників усіх учасників судового процесу відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Розглянувши заяву СВК «Агрофірма «Україна» , суд ухвалою від 12.06.2020 відклав розгляд справи по суті на 30.06.2020 об 11:30 год.

В судове засідання 30.06.2020 представники сторін та третіх осіб не з`явилися.

У зв`язку з неявкою представників усіх учасників судового процесу відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

26.06.2020 від позивача надійшла заява, в якій викладено клопотання не розглядати справу за відсутності представника позивача та відкласти судове засідання з розгляду справи по суті на строк, не менший ніж строк карантину, а також заявлено про намір представника позивача взяти участь у судовому засіданні.

За результатами судового засідання суд залишив клопотання позивача без задоволення з таких підстав.

За приписами п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 42, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

За час перебування справи №908/2845/19 на розгляді суду позивачем неодноразово подавалися клопотання про відкладення та продовження підготовчого засідання. При цьому після задоволення даних клопотань судом представник позивача не з`являвся у наступні судові засідання та не подавав у справу будь-яких заяв по суті спору та додаткових доказів на підтвердження своєї правової позиції у справі.

Щодо посилання позивача на рекомендації, які є додатком до рішення Ради суддів України від 17.03.2020 №19, щодо утримання учасників справи від відвідування приміщень суду на період карантинних заходів, суд зазначає, що дані рекомендації були видані у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , указом Президента України від 13.03.2020 №87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , відповідно до яких в Україні були введені значні обмежувальні карантинні заходи щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби.

У той же час, в подальшому карантинні заходи були послаблені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 продовжено дію карантину до 22 травня 2020 року, проте дозволено діяльність адвокатів.

В попередній ухвалі від 21.05.06.2020 суд зауважив, що представництво позивача в даній справі здійснюється адвокатом, тому позивач не позбавлений можливості забезпечити участь у судовому засіданні при розгляді справи свого представника.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до рекомендацій, які є додатком до рішення Ради суддів України від 17.03.2020 №19, на які посилається представник позивача в обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи, роз`яснено громадянам можливість розгляду справ у режимі відеоконференції, рекомендовано по можливості здійснювати судовий розгляд справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендовано учасникам судових засідань подавати до суду зави про розгляд справ у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами.

Суд не приймає посилання представника позивача на норми ЦПК України в обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки не застосовує їх при розгляді господарської справи.

Статтею 197 ГПК України передбачено право сторін на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до ч. 4 ст. 197 ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Таким чином, позивач не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні як через особисту участь представника в судовому засіданні в приміщенні суду, так і в режимі відеоконференції, у тому числі з використанням власних технічних засобів.

Суд зазначає, що розгляд справи по суті в загальному позовному провадженні передбачає судом встановлення обставин справи та перевірку їх доказами на підставі наданих сторонами під час підготовчого засідання заяв по суті спору та доказів.

Враховуючи те, що всі заяви по суті спору та докази буди надані сторонами під час підготовчого провадження. суд має можливість здійснити оцінку наявних матеріалів справи та розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що метою судового розгляду є якнайшвидше вирішення господарського спору між сторонами у строки, визначені ГПК України, та, відповідно, поновлення прав та законних інтересів сторін, суд з метою запобігання порушення їх прав внаслідок надмірно тривалого розгляду справи та існування в цей період ситуації юридичної невизначеності щодо суті спірних правовідносин, дійшов висновку про недоцільність відкладення розгляду справи по суті без наявності для цього достатньо обґрунтованих підстав.

Крім того, суд враховує, що в період дії карантину, введеного 11.03.2020, представник позивача приймав участь в судових засіданнях з розгляду інших справ, про що свідчить його клопотання від 17.03.2020, в якому він просив відкласти розгляд справи у зв`язку із зайнятістю представника позивача в іншому судовому засіданні (том 1, а.с. 125).

У зв`язку з цим суд не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи по суті та залишив клопотання позивача без задоволення.

Відповідач та треті особи не повідомили причин неявки, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 30.06.2020 суд розглянув справу по суті.

Відповідно до змісту позовної заяви позивач просить визнати протиправним і скасувати запис №15758703, зроблений державним реєстратором Приазовської районної державної адміністрації Новіковим Артемом Валерійовичем, про державну реєстрацію права комунальної власності за Воскресенською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 2324582200:01:002:0041 площею 6,4 га, посилаючись на те, що на час державної реєстрації цього права (серпень 2016 року) у відповідача були відсутні технічні документи на земельну ділянку (технічний звіт встановлення меж земельної ділянки був виготовлений лише у жовтні 2016 року), а також була відсутня документація із землеустрою, яка стала підставою для формування земельної ділянки, тому, на думку позивача, державна реєстрація права власності відповідача була здійснена з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до відзиву на позовну заяву відповідач не погоджується з позовними вимогами, оскільки вважає, що єдиною підставою подання даного позову є намагання позивача затягнути судовий розгляд справи №908/1371/19 шляхом створення штучних умов для зупинення провадження у справі. Також відповідач вважає, що позивачем порушено правила підвідомчості справ, оскільки справа, на думку відповідача, повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Крім того, зауважує, що земельне законодавство не містить поняття технічний звіт встановлення меж земельної ділянки , а Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, в редакції, яка діяла станом на серпень 2016 року, не містить вимоги про надання заявником для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Також відповідач вважає, що жодних прав позивача не було та не могло бути порушено під час державної реєстрації права власності відповідача на земельну ділянку. Крім того, позивачем порушено строк звернення до суду з даним позовом, оскільки позивач міг дізнатися про факт реєстрації земельної ділянки за відповідачем з листа відповідача, який направлявся позивачу 08.09.2016, однак був повернутий відправнику 11.10.2016 за закінченням терміну зберігання. У зв`язку з цим відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Листом вих. №117 від 19.02.2020 відповідач повідомив суд, що надав до матеріалів справи усі наявні в нього докази та просить розглянути справу без присутності його представника.

Треті особи 1 і 2 письмових пояснень щодо позову та відзиву в даній справі не надали.

В судовому засіданні 30.06.2020 суд прийняв рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.04.2009 між Приазовською районною державною адміністрацією (третя особа-1 у справі) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Агрофірма «Україна» (позивач у справі) укладено договір оренди земельної частки (паю). Договір зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Воскресенської сільської ради за №111.

Предметом договору є оренда невитребуваних земельних часток паїв загальною площею 138,0400 га, у тому числі 138,0400 га - рілля, виділені в натурі в контурі № 21 - 14,1800 га, №3 - 12,5600 га, 18 - 6,0900 га, №68 - 6,6100 га, №5 - 44,800 га, №25 - 11,7600 га, згідно зі Схемою поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП Україна Приазовського району Запорізької області (п. 7 договору оренди).

В абз. 1 п. 2.3 договору оренди визначено, що договір оренди на невитребувані земельні частки (паї) укладено до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, але в будь-якому випадку не більше, ніж на 49 років.

В подальшому до цього договору оренди сторонами укладено додаткові угоди від 08.07.2009 №113, від 24.10.2012 №17, від 17.02.2014 №20, від 05.05.2016 №22, якими змінено площу невитребуваних земельних ділянок з 138,0400 га до 43,9700 га у зв`язку з їх витребуванням власниками сертифікатів чи спадкоємцями.

Мелітопольською місцевою прокуратурою під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження за №12017080330000122 від 04.03.2017 встановлено факт користування позивачем земельними ділянками на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 27.04.2009, які на теперішній час на праві комунальної власності належать Воскресенській сільській раді.

Посилаючись на те, що з моменту виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) договір оренди є припиненим, Мелітопольська місцева прокуратура звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом у справі №908/1371/19 в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, - Воскресенської сільської ради, до відповідача - Сільськогосподарського виробничого кооперативу Агрофірма Україна про зобов`язання повернути власнику земельні ділянки загальною площею 25,6 га.

Як вказує позивач, 03.07.2019 позивач отримав копію даної позовної заяви, з якої дізнався про факт набуття Воскресенською сільською радою права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2324582200:01:002:0041 площею 6,4 га, яка, серед іншого, орендується позивачем за договором оренди.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.08.2016 №65186020, державним реєстратором Приазовської районної державної адміністрації Новіковим Артемом Валерійовичем (третя особа-2 у справі) 02.08.2016 зроблено запис про проведення державної реєстрації права комунальної власності (номер запису 15758703) за Воскресенською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 2324582200:01:002:0041 площею 6,4 га.

Запис зроблено на підставі рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 12.04.2011 у справі №2-0-21/2011 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30800244 від 05.08.2016.

В даній справі позивач звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить визнати протиправним і скасувати запис №15758703, зроблений державним реєстратором Приазовської районної державної адміністрації Новіковим Артемом Валерійовичем, про державну реєстрацію права комунальної власності за Воскресенською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 2324582200:01:002:0041 площею 6,4 га.

Порушення власних прав та інтересів оскаржуваним записом позивач обґрунтовує тим, що на даний час позивач є орендарем зазначеної земельної ділянки, а тому передача даної земельної ділянки Воскресенській сільській раді (відповідачу) порушує права позивача як орендаря земельної ділянки, оскільки на даний час на розгляді в господарському суді перебуває спір про зобов`язання СВК Агрофірма Україна повернути земельну ділянку з незаконного користування на користь Воскресенської сільської ради (справа №908/1371/19).

Наразі провадження у справі №908/1371/19 зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями по справах №908/2844/19, №908/2846/19, №908/2847/19 та №280/4499/19 ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.12.2019 у справі №908/1371/19.

Належним відповідачем у спорі щодо правомірності внесення державним реєстратором запису про реєстрацію права власності за Воскресенською сільською радою позивач вважає Воскресенську сільську раду, оскільки вона є особою, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Обґрунтовуючи протиправність вчиненого запису про реєстрацію права власності позивач вказує, що під час державної реєстрації права комунальної власності 05.08.2016 у заявника такого права - Воскресенської сільської ради були відсутні технічні документи, а саме: технічний звіт встановлення меж земельної ділянки, який виготовлений ФОП Школовим О.М. лише у жовтні 2016 року.

З наданої у справи копії технічного звіту встановлення меж земельної ділянки вбачається, що ФОП Школовим О.М. на замовлення Воскресенської сільської ради на підставі технічного завдання, затвердженого Воскресенською сільською радою 10.10.2016, виконано технічний звіт встановлення меж земельної ділянки площею 25,5998 га, яка знаходиться за адресою: Воскресенська сільська рада, Приазовський район, Запорізька область, та складено акт погодження меж земельної ділянки від 20.10.2016. Реєстрацію права власності відповідача на дану земельну ділянку здійснено відповідно до оспорюваного запису про реєстрацію 02.08.2016.

Спірні правовідносини сторін виникли при здійсненні реєстрації права власності на земельну ділянку державним реєстратором.

Заперечення відповідача щодо того, що даний спір не є господарським, судом при розгляді справи по суті не враховуються, оскільки оцінка вказаним доводам була надана судом апеляційної інстанції під час перегляду ухвали господарського суду Запорізької області від 22.10.2019 про відмову у відкритті провадження у справі з підстав непідвідомчості даного спору господарському суду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.10.2019 у даній справі та передано справу на розгляд суду першої інстанції. При цьому зазначено, що спір між СВК «Агрофірма «Україна» та Воскресенською сільською радою виник внаслідок порушення цивільних прав позивача щодо права користування орендованою ним земельною ділянкою у вигляді невитребуваних паїв, право власності на які зареєстровані за відповідачем. У даній справі спір пов`язаний з реалізацією земельних прав позивача, зокрема права на вільне користування земельною ділянкою, яка на думку позивача правомірно ним використовується на підставі договору оренди. Державний реєстратор, до якого позивачем не заявлені вимоги, у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, а права, за захистом яких звернувся до суду позивач, виникають із цивільних/господарських правовідносин, про що свідчить також те, що відповідачем зазначена Воскресенська сільська рада. Означене свідчить про ознаки приватноправового спору, що підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. При цьому апеляційний суд визнав безпідставними доводи про те, що в даній справі позовні вимоги не поєднані з майновими вимогами, не є похідними від них, а тому не відповідають нормі п. 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України щодо підсудності такого спору господарському суду, оскільки в даному випадку позивач посилається на існування окремого спору у порядку господарського судочинства, який виник внаслідок здійснення державним реєстратором реєстрації права власності за відповідачем.

З огляду на зазначені висновки апеляційного суду, господарський суд прийняв позовну заяву в даній справі до провадження як господарську справу, а тому при розгляді даної справи по суті судом не розглядаються та не оцінюються знову доводи відповідача щодо підвідомчості цього спору адміністративному суду.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на момент вчинення реєстраційних дій, визначено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 79 1 Земельного кодексу України у вказаній редакції передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, яка діяла на момент вчинення реєстраційних дій, право власності підлягає державній реєстрації.

За визначенням п. 1 ч. 1 ст. 2 даного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. п. 1, 2, 4 - 10 ч. 3 ст. 10 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, яка діяла на момент вчинення реєстраційних дій, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав; виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, яка діяла на момент вчинення реєстраційних дій, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У ч. 2 ст. 18 даного Закону зазначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок

державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок).

Пунктами 6, 9 Порядку в редакції, яка діяла на момент вчинення реєстраційних дій, передбачено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та / або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Згідно з п. 20 Порядку у вказаній редакції, у разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з об`єкта нерухомого майна або об`єднання об`єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна, об`єкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.08.2016 №65186020 вбачається, що реєстраційний запис про реєстрацію права власності за відповідачем на земельну ділянку здійснено з відкриттям розділу. При цьому в реєстрі вже міститься інформація про кадастровий номер земельної ділянки - 2324582200:01:002:0041, тобто на момент реєстрації права власності відповідача на земельну ділянку, дана земельна ділянка вже була сформованою в розумінні ч. 4 ст. 79 1 Земельного кодексу України (зареєстрована у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера).

В даному випадку реєстрація права власності за відповідачем на підставі оспорюваного реєстраційного запису здійснювалася на підставі рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 12.04.2011 у справі №2-0-21/2011, яким задоволено заяву прокурора Приазовського району Запорізької області в інтересах територіальної громади Воскресенської сільської ради Приазовського району Запорізької області, заінтересована особа: Приазовська районна державна адміністрація, про визнання спадщини відумерлою. Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті 24.11.2002 ОСОБА_1 і складається з права на земельну частку (пай), розміром 7,79 в умовних кадастрових гектарах, яке належало ОСОБА_1 на підставі сертифікату на право власності на земельну ділянку (пай) серії ЗП №005576.

Рішення набрало законної сили 26.04.2011.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, яка діяла на момент вчинення реєстраційних дій державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою судового процесу та гарантією реалізації права на судовий захист особи, в інтересах якої було прийнято судове рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду» .

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення становить порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).

У справі «Войтенко проти України» (рішення від 29 червня 2004 року) Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст.ст. 8, 19 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційних дій, передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

При цьому в п. 1 ч. 4 ст. 24 даного Закону визначено, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

В даному випадку реєстрація права власності відповідача на земельну ділянку здійснена на визначеній законом підставі - рішення суду, яким визнано право власності на земельну ділянку за відповідачем. Позивач не обґрунтував наявність визначених у ч. 1 ст. 27 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації прав відповідача на момент їх вчинення.

На підставі вказаного рішення суду Воскресенська сільська рада Приазовського району Запорізької області прийняла рішення від 28.07.2016 №4 Про прийняття земельної ділянки у власність територіальної громади Воскресенської сільської ради та надала згоду на підготовку матеріалів для передачі земельної ділянки розміром 7,79 в умовних кадастрових гектарах вартістю 87776,00 грн. до земель комунальної власності.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Щодо посилання позивача на те, що для державної реєстрації не був поданий технічний звіт про встановлення меж земельної ділянки в натурі, суд зазначає, що позивач не навів правової норми, яка визначає необхідність подання для реєстрації права власності такого звіту.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 55 Закону України від 22.05.2003 №858-ІV Про землеустрій в редакції, яка діяла на момент вчинення реєстраційних дій, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Разом із цим, нормами Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, які діяли на момент вчинення оспорюваного запису, не було передбачено подання для державної реєстрації документації із землеустрою або технічного звіту щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

За приписами ч. 5 ст. 24 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Також суд зазначає, що для захисту прав позивача в обраний ним спосіб необхідно встановити наявність порушень прав позивача у зв`язку із вчиненням оспорюваного запису державного реєстратора. Тобто позивач має бути належним суб`єктом правового захисту. За відсутності порушень прав позивача у зв`язку з вчиненням оспорюваного запису, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з наведених норм, для захисту прав позивача відповідно до обраного ним у позовній заяві способу (визнання протиправним і скасування запису про реєстрацію права власності відповідача на земельну ділянку) позивачу слід обґрунтувати підстави для здійснення такого захисту, зокрема те, яким чином порушуються права позивача у зв`язку із вчиненням оспорюваного запису та яким чином права позивача будуть поновлені в разі задоволення судом вимог позивача про скасування оспорюваного запису.

В даному випадку позивач не посилається в позові на те, що цивільне право на земельну ділянку належить йому та було порушено при здійсненні державної реєстрації права власності відповідача на підставі оспорюваного запису. Тобто позивач не є особою, яка як власник претендує на земельну ділянку, зареєстровану за відповідачем, та не оспорює право власності відповідача на вказану земельну ділянку по суті. Отже, фактично між позивачем та відповідачем немає спору про право щодо зареєстрованої земельної ділянки.

Безпосередньо самим записом про здійснення державної реєстрації також не порушуються будь-які цивільні права позивача, в т.ч. і на оренду земельної ділянки. Причиною подання позову у даній господарській справі стало звернення прокурора з позовом про витребування земельної ділянки із користування позивача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що метою позову фактично є відновлення прав позивача на користування земельною ділянкою внаслідок того, що в господарському суді Запорізької області розглядається справа №908/1371/19 про зобов`язання СВК Агрофірма Україна повернути земельну ділянку з незаконного користування на користь Воскресенської сільської ради. Однак посилання позивача на допущені державним реєстратором порушення при здійсненні реєстрації права не усувають правових підстав для реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем - судового рішення, на підставі якого у позивача таке право виникло і сам факт скасування запису про реєстрацію права власності за відповідачем не спростує факт набуття відповідачем права власності на земельну ділянку. У зв`язку з цим права позивача на користування земельною ділянкою не будуть поновлені в обраний позивачем спосіб.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позову Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Україна» до Воскресенської сільської ради про визнання протиправним і скасування запису №15758703, зробленого державним реєстратором Приазовської районної державної адміністрації Новіковим Артемом Валерійовичем, про державну реєстрацію права комунальної власності за Воскресенською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 2324582200:01:002:0041 площею 6,4 га.

Судом не розглядається клопотання позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з позовом, а також клопотання відповідача про застосування позовної давності до спірних правовідносин, оскільки в задоволенні позову судом відмовлено по суті, тобто не встановлено факту порушення прав позивача, а відповідно підстав для здійснення судового захисту за поданим позовом.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Набрання рішенням законної сили, строк на апеляційне оскарження та порядок подачі апеляційної скарги визначені статтями 241, 256, 257 ГПК України з урахуванням положень пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.

Повне судове рішення складено 03.07.2020.

Суддя О.В.Федорова