Ухвала

від 02.07.2020 по справі 910/7917/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

м. Київ

02.07.2020Справа №910/7917/20

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Роман Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження заяву Фермерського господарства "Селянське господарство "Калина" про забезпечення позову у справі №910/7917/20

за позовом Фермерського господарства "Селянське господарство "Калина"

до Приватного підприємства "Укрофіс"

про стягнення 38 418,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Селянське господарство "Калина" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Укрофіс" про стягнення 38 418,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано свого зобов`язання за Договором №204-05-20 від 21.05.2020 з передання у власність позивача карбаміду №46,2%, у зв`язку з чим Фермерське господарство "Селянське господарство "Калина" вказує на наявність правових підстав для повернення сплаченої ним суми попередньої оплати у розмірі 38 000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з Приватного підприємства "Укрофіс" пеню у розмірі 418,00 грн., нараховану згідно п. 5.6 Договору №204-05-20 від 21.05.2020 за порушення відповідачем строку поставки товару у період з 26.05.2020 по 05.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 відкрито провадження у справі №910/7917/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Разом із позовом Фермерським господарством "Селянське господарство "Калина" було подано до Господарського суду міста Києва заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти на банківських рахунках Приватного підприємства "Укрофіс" в межах ціни позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/7917/20 заяву Фермерського господарства "Селянське господарство "Калина" про забезпечення позову повернуто заявнику на підставі ч. 7 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з недолученням до неї доказів сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у встановленому порядку та розмірі.

30.06.2020 через відділ діловодства суду від Фермерського господарства "Селянське господарство "Калина" повторно надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти на банківських рахунках Приватного підприємства "Укрофіс" в межах ціни позову.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про необхідність її часткового задоволення з огляду на наступне.

Приписами ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").

Тобто, з метою збалансування інтересів сторін у справі законодавцем визначено умови, за яких постановлення ухвали про забезпечення позову є правомірним, а саме - наявність обставин, які прямо свідчать, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. А тому відсутність доказів на підтвердження таких умов та вжиття заходів до забезпечення позову на підставі лише припущень матиме наслідком порушення прав та інтересів особи, щодо якої вжиті такі заходи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.11.2011.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що власником та керівником Приватного підприємства "Укрофіс" є ОСОБА_1 , який одночасно має статус фізичної особи-підприємця та здійснює однакові із відповідачем види господарської діяльності. У зв`язку з наведеним позивач вважає, що у ОСОБА_1 наявна можливість розпоряджатися майном та грошовими коштами на банківських рахунках відповідача, в тому числі, здійснюювати їх відчуження на свою користь як фізичної особи-підприємця.

Суд відзначає, що хоча наведені позивачем обставини щодо здійснення власником та керівником Приватного підприємства "Укрофіс" Герасимчуком Григорієм Івановичем господарської діяльності також і в статусі фізичної особи-підприємця підтвердились за інформацією із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте дані обставини не можуть слугувати самостійною та достатньою підставою для вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки не свідчать про вчинення дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Попри наведене, судом також враховується, що відповідач ухиляється від контакту із позивачем, а керівник відповідача ОСОБА_1 не відповідає на дзвінки за номером мобільного телефону, який вказаний у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, при тому, що згідно довідки відділення поштового зв`язку від 23.06.2020 відповідач відсутній за адресою місцезнаходження.

При цьому, як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, у лютому 2020 року мала місце тотожна ситуація із невиконанням Приватним підприємством "Укрофіс" своїх зобов`язань з поставки товару після перерахування покупцем 100% попередньої оплати за такий товар, наслідком чого стало ухвалення рішення Господарського суду міста Києва 04.05.2020 у справі №910/2940/20 про стягнення з Приватного підприємства "Укрофіс" суми коштів, яка була сплачена покупцем в якості попередньої оплати.

Крім того, судом також враховано ситуацію на ринку України із виробництва та постачання аміаку і карбаміду, що зумовило спекулювання недобросовісними суб`єктами господарювання на продажі даних товарів та поширення випадків недобросовісної поведінки суб`єктів господарської діяльності (продавців) в частині непоставки оплаченого товару та ухилення від повернення попередньої оплати. У зв`язку з наведеним у судах розглядалось та розглядається безліч спорів щодо повернення попередньої оплати за непоставлений карбамід. Зокрема, в провадженні Господарського суду міста Києва перебували справи №910/9450/19 та №910/10078/19 з тотожним предметом спору.

При цьому, суд з прикрістю констатує, що в Україні є досить поширеною практика, коли з метою невиконання зобов`язань юридичною особою (в тому числі, судових рішень), керівництво/власники такої юридичної особи виводять з підприємства всі активи та залишають його, при цьому не здійснюючи жодних дій для припинення юридичної особи у передбаченому законодавством порядку та внесення відповідного запису у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наведені обставини у їх сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що має місце існування обставин, а не виключно припущень заявника, щодо можливого ухилення відповідачем від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, в тому числі шляхом виведення з підприємства всіх активів, що у випадку вчинення таких дій фактично нівелює можливість захисту прав і інтересів позивача.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні Європейського Суду з прав людини "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, мало вважатися невіддільним складником "судового розгляду", передбаченого у статті 6.

Сфера зобов`язань Договірних держав за статтею 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як на практиці, так і за законом (рішення у справі "Кудла проти Польщі"). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (рішення у справі "Міфсуд проти Франції" та у справі "Пантелеєнко проти України").

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення №3-рп/2003 від 30.01.2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З огляду на викладене, суд вбачає наявність зв`язку між зазначеними заходами забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти) і предметом спору, співмірність заходів із заявленими позивачем вимогами. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

Як слідує з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача сплачених йому позивачем в якості попередньої оплати коштів у розмірі 38 418,00 грн., у зв`язку з невиконанням Приватним підприємством "Укрофіс" своїх зобов`язань з поставки товару за Договором №204-05-20 від 21.05.2020.

Суд Згідно з п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Таким чином, суд визнає заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на кошти Приватного підприємства "Укрофіс" у межах суми 38 418,00 грн. обґрунтованою, а отже такою, що підлягає задоволенню в цій частині.

Водночас, позивач також просить суд накласти арешт на майно Приватного підприємства "Укрофіс", однак суд вважає заяву в цій частині передчасною, оскільки, по-перше, заявником не надано доказів існування у відповідача будь-якого майна; по-друге, заявником не надано жодних доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження свого майна, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви Фермерського господарства "Селянське господарство "Калина" про забезпечення позову в цій частині.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 136, 137, 138, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Фермерського господарства "Селянське господарство "Калина" про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Накласти арешт на кошти, що належать Приватному підприємству "Укрофіс" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 10; ідентифікаційний код 32423670), в межах ціни позову в розмірі 38 418 (тридцять вісім тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 00 коп., що знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк "Південний" (65059, Одеська обл., м. Одеса, Київський р-н, вул. Краснова, буд. 6/1№ ідентифікаційний код 20953647; МФО 328209) та всіх інших відкритих рахунках у банках та/або інших фінансових установах, які можуть бути виявлені при виконанні даної ухвали.

3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

4. Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

5. Стягувач: Фермерське господарство "Селянське господарство "Калина" (64860, Харківська обл., Близнюківський район, с. Лукашівка; ідентифікаційний код 30829112).

6. Боржник: Приватне підприємство "Укрофіс" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 10; ідентифікаційний код 32423670).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскарження протягом десяти днів шляхом подання у відповідності до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Суддя Роман Володимирович Бойко