Рішення
від 09.06.2020 по справі 911/3197/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р. м. Київ Справа № 911/3197/17

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш"

02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 2-А, оф. 510, код ЄДРПОУ 33918697

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром"

08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гоголя, буд. 26, код ЄДРПОУ 36629177

про стягнення 3425986,00 грн.

за участі представників сторін:

позивача: Гурський М.Р., посвідчення № 4037/10 від 23.07.2009; ордер на надання правової допомоги серія КВ № 436319 від 20.02.2019;

відповідача: Радіщев В.О., посвідчення № б/н від 28.09.2009.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" про стягнення заборгованості у розмірі 3425986,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов усної домовленості, досягнутої між сторонами у листопаді 2016 року щодо поставки пшениці 3-го класу урожаю 2016 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" про стягнення 3425986,00 грн. заборгованості та 51389,79 грн. судового збору задоволено.

Постановою Верховного Суду від 21.08.2018 рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 у справі № 911/3197/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Згідно з автоматизованим розподілом судової справи між суддями, оформленого протоколом б/н від 06.09.2018, справу №911/3197/17 передано до розгляду судді Яремі В.А.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2018 прийнято справу №911/3197/17 до розгляду.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" подано заяву про поворот виконання рішення суду шляхом повернення стягнутих грошових сум (вх. № 30436/18 від 22.10.2018).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.11.2018 закрито провадження у справі № 911/3197/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" про стягнення 3425986,00 грн., у зв`язку із відсутністю предмета спору та відмовлено у задоволенні заяви відповідача про поворот виконання рішення суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" задоволено, ухвалу Господарського суду Київської області від 26.11.2018 у справі № 911/3197/17 - скасовано. Матеріали справи передано до Господарського суду Київської області для продовження розгляду справи.

31.10.2019 до Господарського суду Київської області повернулись матеріали справи № 911/3197/17.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2019 справу № 911/3197/17 передано для розгляду судді Саванчук С.О.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.11.2019, суддею Саванчук С.О., прийнято до свого провадження справу № 911/3197/19 та призначено підготовче засідання на 14.11.2019.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. № 21746/19 від 14.11.2019) про відкладення розгляду справи, що обгрунтоване поданням ним касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2019 відкладено підготовче засідання у справі № 911/3197/17 на 24.12.2019.

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (вх. № 434/19 від 19.12.2019) згідно з якою відкрито касаційне провадження у справі № 911/3197/17 за касаційної скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 та витребувано з Господарського суду Київської області справу № 911/3197/17.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.12.2019 зупинено провадження у справі № 911/3197/17.

24.12.2019 супровідним листом № 02-03/911/3197/17 матеріали справи № 911/3197/17 направлено на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

23.01.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду повернулись матеріали справи за № 911/3197/17.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2020 поновлено провадження у справі № 911/3197/17 та призначено підготовче засідання на 25.02.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. № 23/20 від 24.02.2020).

У судове засідання 25.02.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача надав усні пояснення по справі, проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не заперечував.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.02.2020 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі № 911/3197/17 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 10.03.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про відшкодування суми судових витрат (вх. № 5303/20 від 10.03.2020).

У судове засідання 10.03.2020 з`явились представники обох сторін та надали усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.03.2020 судом закрито підготовче провадження у справі № 911/3197/17 та призначено справу до розгляду по суті на 31.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області 31.03.2020 учасників справи повідомлено, що судове засідання не відбудеться, з підстав, що вказані в ухвалі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2020 призначено судове засідання у справі № 911/3197/17 на 12.05.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява (вх. № 106/20 від 12.05.2020) про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. № 8985/20 від 12.05.2020) про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2020 відкладено розгляд справи на 09.06.2020.

У судове засідання 09.06.2020 з`явились представники обох сторін.

Відповідно до частини 6 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.06.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд,-

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

Позовна заява мотивована тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" не у повному обсязі виконані зобов`язання за усною домовленістю, що досягнута сторонами у листопаді 2016 року щодо поставки товару, а саме: пшениці 3-го класу урожаю 2016 року.

Матеріально-правовою підставою визначено статті 526, 527, 530, 712 Цивільного кодексу України.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш"

На виконання усної домовленості між сторонами відповідачем виставлено рахунок № 011101 від 01.11.2016 на суму 8400000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Відповідно до вказаного рахунку 02.11.2016 позивачем перерахована на банківський рахунок відповідача передоплата за товар на суму 4000000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 1878 від 02.11.2016.

На виконання вищевказаних усних домовленостей, відповідачем поставлений позивачу товар у кількості 136,670 тонн, всього на суму 574014,00 грн.

Виходячи із суми передоплати за товар у розмірі 4000000,00 грн., недопоставленими залишились 815,710 тонн товару на суму 3425986,00 грн.

На адресу відповідача направлено лист-вимогу, згідно з якою позивач вимагає не пізніше 7 робочих днів від дня отримання цього листа поставити 815,710 тонн пшениці 3-го класу на суму 3425986,00 грн.

Проте, протягом встановленого строку, вимоги позивача не виконані. У зв`язку з чим, позивач направив відповідачу лист від 11.10.2017 № 113/10-2017, в якому повідомив про односторонню відмову від договору поставки товару та вимагав не пізніше 7 днів від дня отримання цього листа повернути вартість оплаченого та непоставленого товару у сумі 3425986,00 грн. шляхом перерахування на банківський рахунок позивача згідно із зазначеними у листі реквізитами.

Протягом встановленого строку вимоги позивача також не виконані.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, наявні підстави в порядку статті 693 Цивільного кодексу України для стягнення з відповідача суми вартості непоставленого товару в розмірі 3425986,00 грн.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром"

За усною домовленістю позивач мав перерахувати грошові кошти на рахунок відповідача в рахунок оплати товару в сумі 8400000,00 грн., при цьому, перший платіж мав становити не менше 80 % від цієї суми, тобто - 6720000,00 грн.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України відповідач по факту надходження даних коштів 02.11.2016 виписав на користь позивача податкову накладну, в якій вказав суму ПДВ - 666666,67 грн., та зареєстрував відповідну декларацію в органах Державної фіскальної служби, що підтверджується квитанцією про прийняття накладної за реєстраційним номером № 9219776701 від 16.11.2016.

У подальшому, до декларації з ПДВ за листопад 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" подано реєстр виданих податкових накладних, серед яких зазначено накладну, що видана Товариству з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш".

Відповідач наголошує на тому, що в день перерахування коштів, 02.11.2016, позивач почав вивозити товар зі складів товариства відповідача і вивіз загалом 136,56 тонн пшениці, що підтверджується видатковою накладною та відповідними товарно-транспортними накладними.

Однак, у подальшому, позивач припинив вивезення пшениці, посилаючись на те, що, нібито, остання є товаром неналежної якості, однак, доказів цього відповідачу не надав, відібрання контрольних зразків та незалежне експертне оцінювання не проводились. За твердженням відповідача, з цього приводу велись переговори, оскільки товариство відповідача несло збитки, пов`язані із вивезенням зерна для зберігання на елеватор через необхідність звільнити складські приміщення для зібраної кукурудзи, однак, позивач так і не вжив заходів щодо подальшого вивезення товару.

Крім того, відповідач вказує, що, у подальшому, в грудні 2016 року, відповідач отримав лист від позивача за вих. № 76-1/11-2016 в якому зазначено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 2607-1 від 01.11.2016, згідно з умовами якого відповідач зобов`язався поставити до 20.11.2016 пшеницю 3 класу урожаю 2016 року у кількості 2000 тонн всього на суму 8400000,00 грн. Далі зазначалось, що на виконання пункту 5.1 даного договору позивачем здійснено передоплату в розмірі 4000000,00 грн.

У даному листі позивач визнає факт отримання від відповідача товару, що був предметом купівлі - продажу загальною кількістю 136,67 тонн і вказує, що подальші поставки не здійснювались через брак товару належної якості у відповідача.

Загальна кількість недопоставленого товару становить 1863 тонн на суму 7825986,00 грн., а тому відповідача зобов`язано повернути кошти передоплати в строк до 23.11.2016 згідно з пунктом 6.4 договору постачання № 2607-1 від 01.11.2016. У кінці листа позивач звернувся до відповідача з проханням перерахувати кошти вартості оплаченого, але непоставленого товару в сумі 3425986 грн. на його рахунок.

Також позивач просив підписати та надати оригінали наступних документів: договору постачання № 2607-1 від 01.11.2016; протоколу загальних зборів щодо надання повноважень директору відповідача Ковальському М.І. на підписання даного договору постачання № 2607-1 від 01.11.2016; рахунку № 011101 від 01.11.2016; видаткової накладної на відпущений товар в кількості 136,67 тонн; податкової накладної № 2/2 від 02.11.2016. У додатку до даного листа йшов проект договору постачання № 2607-1 від 01.11.2016 у двох примірниках, який був підписаний зі сторони позивача.

Згодом на адресу відповідача надійшов другий лист позивача від 15.12.2016 № 85/12-2016, в якому вказувалось про те, що 02.11.2016 згідно з усною домовленістю відповідачу перераховано 4000000,00 грн.

28.11.2016 на адресу відповідача надіслано проект договору постачання № 2607-1, проте, враховуючи, що у позивача відсутня інформація про підписання відповідачем даного договору, останній зазначає, що перераховані ним 4000000,00 грн. отримані відповідачем без достатніх правових підстав та вказано про обов`язок відповідача повернути їх протягом 3-х днів, а в протилежному випадку кошти будуть стягнуті з відповідача в примусовому порядку із нарахованими процентами у розмірі облікової ставки НБУ та відшкодуванням інфляційних втрат і судових витрат.

У відповідь на обидва листа позивача, відповідачем направлено лист від 04.01.2017, в якому: зверталась увага позивача на те, що зміст його першого листа суперечить змісту другого, оскільки в першому випадку він визнає, що договір постачання мав місце і був частково виконаний, а в другому листі про це не згадується; підтверджувався факт того, що дійсно мала місце домовленість між сторонами про купівлю пшениці у кількості 2000 тонн по ціні 4200,00 гривень за тонну, проте, вказувалось, що перший платіж повинен становити не менше 80% - 6720000,00 грн., в той час, як позивач оплатив тільки 4000000,00 грн.; також вказувалось, що позивач безпідставно припинив вивезення пшениці зі складів відповідача, і його посилання на те, що зерно не відповідає нормам - не підтверджені жодними доказами.

Також у вказаному листі, адресованому позивачу, зазначалось про те, що комісія по відбору експериментальних зразків не скликалась, представник зі сторони відповідача не запрошувався; також зверталась увага позивача на те, що згаданого ним договору за № 2607-1, положення якого він цитує у першому листі, не існує, оскільки він з`явився вперше тільки з листом позивача від 28.11.2016 і станом на момент встановлення договірних відносин його не існувало (позивач пропонував його підписати "заднім числом").

Окрім вказаного, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" зазначало, що положення проекту даного договору суперечать тим домовленостям, які мали місце між сторонами, з огляду на що ставлять Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" у невигідне становище, а договір поставки між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" вже існує, так як був укладений у спрощеній формі шляхом обміну листами - зі сторони відповідача - виставлено рахунок на оплату товару, а зі сторони позивача - здійснено його часткову оплату та часткове отримання товару. Такі дії, як стверджує відповідач, відповідають положенням частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, яка регулює порядок укладення господарських договорів.

Крім того, відповідач зазначає, що ним направлена відповідь на лист від 22.09.2017 № 88/09-2017, де відповідач вказав, що просить негайно направити транспорт за адресою місцезнаходження складу (с. Попелюхи, Піщанського району, Вінницької області) для одержання (відвантаження) оплаченої партії зерна кількістю 815,710 тонн пшениці 3-го класу. Всі необхідні супровідні документи будуть надані при відвантаженні вказаної партії зерна.

Проте, даний лист - відповідь повернувся з відміткою пошти про невручення адресату з причин: "за закінченням терміну зберігання".

Норми права, що підлягають застосуванню

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з статтею 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено можливість вчиняти правочини усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Згідно з статтею 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини першої статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлено загальний порядок, за яким продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною 4 статті 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" як постачальником досягнуто усної домовленості про постачання оптової партії зерна, а саме: пшениці 3 класу в кількості 2000 тонн за ціною 4200,00 грн. за тонну.

На виконання вказаної домовленості, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" виставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" до оплати рахунок № 011101 від 01.11.2016 на суму 8400000,00 грн., з ПДВ. При цьому, в рахунку вказано: найменування товару - пшениця; кількість - 2000 тонн; ціна без ПДВ - 3500,00 грн.; сума без ПДВ - 7000000,00 грн.; ПДВ - 1400000,00 грн.; рахунок дійсний - один день.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" грошові кошти у сумі 4000000,00 грн. згідно з платіжним дорученням №1878 від 02.11.2016, зазначивши у графі "Призначення платежу": "Договор поставки 2607-1 За пшеницу. согл. сч. №011101 от 01.11.2016 у т. ч. ПДВ 20% 666666,67 грн."

За фактом надходження даних коштів Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" 02.11.2016 виписало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" податкову накладну №2/2, в якій вказало суму ПДВ у сумі 666666,67 грн. і зареєструвало відповідну накладну в органах Державної фіскальної служби та відобразило її у своїй декларації ПДВ за листопад 2016 року.

Зважаючи на вказане, між сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб - у простій письмовій формі шляхом обміну документами, у яких погоджені істотні умови договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" 02.11.2016 відвантажило зі свого складу Товариству з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" 136,56 тонн пшениці, що підтверджується видатковою накладною від 02.11.2016 № 021101 та товарно-транспортними накладними від 02.11.2016 №№1-6.

Факт виникнення правовідносин купівлі-продажу (поставки) товару встановлений під час розгляду справи № 911/4204/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром", а саме: рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017, що залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Виходячи із суми передоплати за товар у розмірі 4000000,00 грн., недопоставленими залишились 815,710 тонн товару на суму 3425986,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" 22.09.2017 звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" з вимогою в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, яка встановлює обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" не пізніше 7 робочих днів від дня отримання цього листа поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" 815,710 тонн пшениці 3-го класу на суму 3425986,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" направлено відповідь від 29.09.2017 № 0210 на лист від 22.09.2017 № 88/09-2017, у якій товариство просить негайно направити транспорт за адресою місцезнаходження складу (с. Попелюхи, Піщанського району, Вінницької області) для одержання (відвантаження) оплаченої партії зерна кількістю 815,710 тонн пшениці 3-го класу та зазначає, що усі необхідні супровідні документи будуть надані при відвантаженні вказаної партії зерна; дана відповідь повернулась з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш", листом від 11.10.2017 № 113/10-2017, повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" про односторонню відмову від договору поставки товару та вимагало не пізніше 7 днів від дня отримання цього листа повернути вартість оплаченого та непоставленого товару у сумі 3425986,00 грн. шляхом перерахування на банківський рахунок позивача згідно із зазначеними у листі реквізитами.

Відсутність протягом встановленого строку виконання вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" стало підставою для звернення товариства до суду з вимогою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" суму вартості непоставленого товару в розмірі 3425986,00 грн.

Згідно з мотивувальною частиною постанови Касаційного господарського суду від 21.08.2018 у даній справі під час перегляду справи необхідно встановити:

1. Чи мало місце порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, відмови продавця від здійснення своїх обов`язків.

2. Добросовісність поведінки покупця для встановлення належного виконання покупцем свого кореспондуючого обов`язку щодо прийняття товару, в даному випадку, враховуючи характерні властивості предмета поставки, шляхом самовивозу.

3. Чи вчинено покупцем належним чином всіх дій, регламентованих законодавством, для уникнення неналежного виконання зобов`язань, що склалися між сторонами.

Відносно порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, відмови продавця від здійснення своїх обов`язків, суд зазначає таке.

Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлено загальний порядок, за яким продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною 4 статті 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

02.11.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпорт" відвантажило зі свого складу Товариству з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" 136,56 тонн пшениці, що підтверджується видатковою накладною від 02.11.2016 № 021101 та товарно-транспортними накладними від 02.11.2016 №№ 1-6.

Отже, матеріалами справи підтверджується та не заперечується обома сторонами, що поставка у розмірі 136,56 тонн пшениці відбулась шляхом самовивозу товару зі складу відповідача автотранспортом позивача, тобто, з урахуванням попередніх дій позивача, а саме: самовивозу товару власним транспортом, суд дійшов висновку, що у даних правовідносинах сторін до виникнення спірної ситуації отримання товару відбувалось зі складу продавця транспортом покупця, що, у свою чергу, дає підстави для висновків, що, у подальшому, обидві сторони мали право обгрунтовано вважати, що подальша поставка товару буде здійснена таким саме чином.

Крім того, у спірних правовідносинах має застосовуватись частина 4 статті 664 Цивільного кодексу України, оскільки у договорі між сторонами не передбачено обов`язку продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, вказаний обов`язок також не випливає опосередковано з умов спірного договору, протилежного позивачем не доведено, не надано суду доказів узгодження сторонами умов, що продавець має доставити товар за адресою, що вказана покупцем - відтак обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Крім того, на адресу позивача направлено відповідь від 29.09.2017 № 0210 на лист від 22.09.2017 № 88/09-2017, у якій відповідач вказує на необхідність негайного направлення транспорту за адресою місцезнаходження складу (с. Попелюхи, Піщанського району, Вінницької області) для одержання (відвантаження) оплаченої партії зерна кількістю 815,710 тонн пшениці 3-го класу та стверджує, що всі необхідні супровідні документи будуть надані при відвантаженні вказаної партії зерна. Даний лист-відповідь повернувся з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання", проте, за висновками суду, може свідчити про належне виконання продавцем своїх зобов`язань, зважаючи на вищевказані умови отримання товару та не являється простроченням кредитора, оскільки не перешкоджає покупцю в отриманні товару за попереднім порядком його отримання.

Крім того, за приписом пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, винесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на вказані положення чинного законодавства, відповідачем у належний спосіб надано відповідь щодо погодження умов поставки товару.

Відносно добросовісної поведінки покупця для встановлення належного виконання покупцем свого кореспондуючого обов`язку щодо прийняття товару, в даному випадку, враховуючи характерні властивості предмета поставки, шляхом самовивозу та вчинення покупцем належним чином всіх дій, регламентованих законодавством, для уникнення неналежного виконання зобов`язань, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 689 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок покупця щодо прийняття товару, зокрема, покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

За аналізом зазначеної статті покупець для виконання продавцем обов`язку з передачі товару, відповідно до вимог, що склалися між сторонами, зобов`язаний був забезпечити вивезення товару власним транспортом зі складу продавця.

Договір купівлі-продажу являється двостороннім, відтак, є взаємно зобов`язуючим, де кожна із сторін договору наділена взаємними правами та обов`язками.

Відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

22.09.2017 на адресу відповідача направлено лист, з вимогою, яка встановлює обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпорт" не пізніше 7 робочих днів від дня отримання цього листа поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" 815,710 тонн пшениці 3-го класу на суму 3425986,00 грн., проте, відповідь на зазначений лист з вимогою направити транспорт за адресою місцезнаходження складу (с. Попелюхи, Піщанського району, Вінницької області) для одержання (відвантаження) оплаченої партії зерна, позивачем у відділенні пошти не отримано.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності. У статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Також за принципом сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the dominant influence of the party).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення Воловік проти України від 06.12.2007).

З урахуванням викладених вище висновків суду про те, що сторонами не включено до умов поставки товару обов`язку продавця доставити товар власним транспортом на адресу, що вказана покупцем, отже, погоджені умови поставки товару шляхом самовивозу, що підтверджується видатковою накладною від 02.11.2016 №021101 та товарно-транспортними накладними від 02.11.2016 №№1-6 та зазначені дії вчинені позивачем без жодних заперечень, суд дійшов висновку, з огляду на принципи contra proferentem, non concedit venire contra factum proprium , що позивач повинен нести ризик, пов`язаний з неясністю умов поставки товару, не включення обов`язку продавця забезпечити транспортування товару, а також відповідач мав право очікувати на повторення попередньої поведінки позивача щодо отримання товару.

Отже, з урахуванням попередніх дій позивача, а саме: самовивозу товару власним транспортом зі складу відповідача та безпідставного ухилення від отримання поштової кореспонденції, суд дійшов висновку, що позивач як зобов`язана сторона договору - у частині обов`язку вчинити дії для належного отримання товару, повинен був вчинити необхідні дії для належного виконання зобов`язання, а саме: здійснити отримання товару шляхом самовивозу (зважаючи на вид товару - зерно, його обсяги та умови його зберігання) зі складу відповідача, проте, зазначені дії ним не вчинено.

Відносно аргументів позивача про стягнення вартості непоставленого товару в розмірі 3425986,00 грн. суд зазначає таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" 22.09.2017 звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" з вимогою в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, яка встановлює обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" не пізніше 7 робочих днів від дня отримання цього листа поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" 815,710 тонн пшениці 3-го класу на суму 3425986,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" листом від 11.10.2017 № 113/10-2017 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" про односторонню відмову від договору поставки товару та вимагало не пізніше 7 днів від дня отримання цього листа повернути вартість оплаченого та непоставленого товару у сумі 3425986,00 грн. шляхом перерахування на банківський рахунок згідно із зазначеними у листі реквізитами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обовязку.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Направлення позивачем на адресу відповідача листа 11.10.2017 № 113/10-2017 про односторонню відмову від договору поставки товару з вимогою не пізніше 7 днів від дня отримання цього листа повернути вартість оплаченого та непоставленого товару у сумі 3425986,00 грн. не є підставою для виникнення у відповідача обов`язку з повернення грошових коштів за непоставлений товар, з огляду на те, що нормами чинного законодавства визначено, що розірвання договору в односторонньому порядку забороняється, крім випадків, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Відповідно до статті 188 Господаського процесуального кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

При розірванні договору за позовом сторони на підставі статті 651 Цивільного кодексу України суд повинен встановити істотне порушення цього договору іншою стороною, при цьому позивач повинен довести, що таке істотне порушення завдало йому шкоди, внаслідок чого він значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору.

Невиконання умови договору - транспортування товару, яка, по-перше, не є істотною умовою для даного виду договору, а, по-друге, судом встановлено вище, що порушень цієї умови з боку відповідача не відбулось, не може бути підставою для розірвання спірного договору.

Зважаючи на вищевказані висновки суду щодо відповідності дій продавця умовам договору між сторонами, у спірних правовідносинах сторін відсутнє також право покупця відмовитись від договору купівлі-продажу в порядку частини 1 статті 665 Цивільного кодексу України, що кореспондується з відмовою продавця передати проданий товар та відсутнє право вимагати повернення суми попередньої оплати, відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, що виникає у разі, якщо продавець не передав товар у встановлений строк, оскільки, за висновками суду, дії позивача у спірних правовідносинах є простроченням кредитора - кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (частина 1 статті 613 Цивільного кодексу України), відтак, встановлений строк поставки - протягом 7 днів з дня вимоги (шляхом самовивозу зі складу продавця) - може бути відстроченим на час прострочення кредитора, в порядку частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України.

Твердження позивача про те, що відсутність відповіді на його лист про поставку товару від 22.09.2017 є відмовою відповідача від договору не відповідає викладеним вище обставинам справи та вимогам чинного законодавства, оскільки односторонньої відмови від спірного договору не передбачено для обох сторін, може йти мова лише про прострочення виконання зобов`язання відповідачем з поставки товару або про відмову від його виконання, що, як встановлено судом вище, не відбулось, з огляду на відсутність дій позивача із надання транспорту для отримання товару.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з частинами 1, 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Зважаючи на предмет та підстави позову, аргументи сторін, що викладені у заявах по суті справи та вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції у даній справі, які в порядку частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, судом наведені висновки щодо обставин справи стосовно спірних у даній справі питань, інші доводи та докази сторін не стосуються предмета доказування у справі та не спростовують вказаних вище висновків суду.

Відносно заявлених до стягення витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем додано: договір про надання правової допомоги від 31.10.2016, акт наданих послуг від 04.01.2018, рахунок № 33 від 04.01.2018, банківську виписку АТ УкрСиббанк за період 05.01.2018, акт наданих послуг від 03.04.2018, рахунок № 42 від 03.04.2018, банківську виписку АТ УкрСиббанк за період 18.04.2018, акт наданих послуг від 04.09.2018, рахунок № 52 від 04.09.2018, банківську виписку АТ УкрСиббанк .

Матеріалами справи підтверджується надання відповідачу правничих послуг на загальну суму 29000,00 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

За результатами розгляду вимоги відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про її задоволення, з огляду на те, що матеріали справи містять їх обгрунтований та співмірний розрахунок зазначеної ціни фактично наданим послугам, докази їх надання та оплати.

Зважаючи на висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати позивача покладаються на нього в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відносно заяви відповідача (вх. № 30436/18 від 22.10.2018) про поворот виконання рішення суду шляхом повернення стягнутих грошових коштів, суд зазначає таке.

За приписами статті 333 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Відповідно до частин 5, 6, 7, 9, 10 статті 333 Господарського процесуального кодексу України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2011 справі № 13-рп/2011 (справа № 1-25/2011) зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна і виконання дій) відпала.

Відповідно до матеріалів справи, рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017 у справі № 911/3197/17 виконано, що підтверджується платіжними дорученнями: № 16804 від 03.04.2018 на суму 500000,00 грн., № 16836 від 05.04.2018 на суму 500000,00 грн., випискою з ФГоловне Управління по АТОщад м. Київ за 17.04.2018 на суму 2477375,79 грн.

Питання про поворот виконання рішення суду, під час попереднього перегляду судами не вирішено, тобто, з огляду на те, що за результатом перегляду справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, наявні підстави для задоволення заяви (вх. № 30436/18 від 22.10.2018) про поворот виконання рішення суду шляхом повернення стягнутих грошових коштів.

За частинами 1, 3, 4 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 191, 232, 237, 238, 333 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" про стягнення заборгованості у розмірі 3425986,00 грн. відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 2-А, оф. 510, код ЄДРПОУ 33918697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гоголя, буд. 26, код ЄДРПОУ 36629177) 181785,26 грн. (сто вісімдесят одна тисяча сімсот вісімдесят п`ять гривень двадцять шість копійок) судового збору, 29000,00 грн. (двадцять дев`ять тисяч гривень) витрат на правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Заяву (вх. № 30436/18 від 22.10.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" про поворот виконання рішення суду шляхом повернення стягнутих грошових сум задовольнити.

5. В поворот виконання рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017 у справі № 911/3197/17 стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 2-А, оф. 510, код ЄДРПОУ 33918697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гоголя, буд. 26, код ЄДРПОУ 36629177) 3425986,00 грн. (три мільйони чотириста двадцять п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість гривень) заборгованості та 51389,79 (п`ятдесят одна тисяча триста вісімдесят дев`ять гривень сімдесят дев`ять копійок) судового збору.

6. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено - 03.07.2020.

Суддя С.О. Саванчук

Дата ухвалення рішення09.06.2020
Оприлюднено03.07.2020

Судовий реєстр по справі —911/3197/17

Ухвала від 25.02.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 22.02.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 18.02.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 15.01.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 22.12.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Постанова від 10.11.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 06.10.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 26.08.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 17.08.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Рішення від 09.06.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Саванчук С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні