Рішення від 25.06.2020 по справі 918/199/20

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2020 р. м. Рівне

Справа № 918/199/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. , за участі секретаря судового засідання Андишули Ю.С. ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Дубенської міської ради

до Дубенської районної ради

про зобов`язання вчинити певні дії ,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Міщанюк О.А., довіреність № 3 від 13.01.2020 р.;

від відповідача - не з`явився.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск DVD-R, серійний номер MAP6B2WK0114193758.

У судовому засіданні 25 червня 2020 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2020 року Дубенська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Дубенської районної ради (далі - відповідач), в якій просить зобов`язати відповідача включити до акта приймання-передачі комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня" Дубенської районної ради Рівненської області та майна всі основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, які перебували на балансі комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня" Дубенської районної ради Рівненської області станом на 12 грудня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Дубенської районної ради від 12.12.2019 р. № 772 зі спільної власності територіальних громад сіл Дубенського району передано основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, що перебувають на балансі комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня", у комунальну власність територіальної громади міста Дубно, з умовою збереження терапевтичного відділення № 2, що знаходиться за адресою: Дубенський район, с. Верба, вул. Грушевського, 27. Також, цим рішенням створено комісію з передачі вищезазначеного майна. Комісії доручено підготувати акти прийому-передачі основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, провести передачу, згідно вимог чинного законодавства та подати їх на затвердження до районної ради. Відповідно до рішення Дубенської районної ради від 06.02.2020 р. № 802 було затверджено акт приймання-передачі основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів що перебувають на балансі комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня", у комунальну власність територіальної громади міста Дубно. У цьому акті всупереч рішення районної ради від 12.12.2019 р. № 772 вказані не всі основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, що перебували на балансі комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня" станом на 12.12.2019 р. Зокрема в акті відсутні три будівлі гаражів, частина будівлі терапевтичного корпусу (І поверх) та будівля стерилізаційного відділення, яке є життєво важливе для функціонування лікарні.

Ухвалою суду від 6 березня 2020 року позовну заяву Дубенської міської ради від 28.02.2020 р. № 841/05-02-29/20 залишено без руху, зобов`язано позивача у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме, надати:

- платіжне доручення про сплату судового збору за подання даної позовної заяви в розмірі 2 102 грн 00 коп.;

11 березня 2020 року від Дубенської міської ради через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про усунення недоліків від 11.03.2020 р. № 956/05-02-29/20 з доказами сплати судового збору (а.с. 39-41) .

Ухвалою суду від 13 березня 2020 року позовну заяву Дубенської міської ради від 28.02.2020 р. № 841/05-02-29/20 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13 квітня 2020 року.

25 березня 2020 року від позивача на адресу суду надійшло клопотання від 23.03.2020 р. № 1125/05-02-29/20 (а.с. 49-55), в якому останній просив поновити Дубенській міській раді строк на подання письмових доказів у справі, а саме довідки від 23.03.2020 р. № 234/01-17 комунального некомерційного підприємства "Дубенська міська лікарня" та долучити зазначену довідку до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 26 березня 2020 року клопотання Дубенської міської ради від 23.03.2020 р. № 1125/05-02-29/20 задоволено, поновлено позивачу, Дубенській міській раді, пропущений процесуальний строк для подання доказів та долучено до матеріалів справи довідку комунального некомерційного підприємства "Дубенська міська лікарня" від 23.03.2020 р. № 234/01-17 про балансову вартість об`єктів нерухомого майна.

31 березня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с. 63-65), в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема відповідач зазначає, що повноваження щодо передачі об`єктів права комунальної власності є виключною компетенцією Дубенської районної ради, а тому відповідач вважає, що повноваження щодо передачі об`єктів права комунальної власності є дискреційними. Відтак, відповідач зазначає, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Ухвалою суду від 13 квітня 2020 року строк підготовчого провадження у даній справі продовжено на 30 днів до 11 червня 2020 року та відкладено підготовче засідання на 18 травня 2020 року.

Ухвалою суду від 18 травня 2020 року підготовче провадження у даній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 1 червня 2020 року.

Ухвалою суду від 1 червня 2020 року розгляд справи відкладено на 25 червня 2020 року.

У судовому засіданні 25 червня 2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач у судове засідання 25 червня 2020 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 3301310736229 (а.с. 91). Крім того, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Враховуючи належне повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 25.06.2020 р., суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останнього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дубенської районної ради від 12 грудня 2019 року № 772 "Про передачу з спільної власності територіальних громад сіл Дубенського району (районної комунальної власності) у комунальну власність міста Дубно закладу охорони здоров`я комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня" Дубенської районної ради Рівненської області" (а.с. 7) вирішено передати з спільної власності територіальних громад сіл Дубенського району (районної комунальної власності) у комунальну власність міста Дубно заклад охорони здоров`я комунальне некомерційне підприємство "Дубенська центральна районна лікарня" Дубенської районної ради Рівненської області" з умовою збереження терапевтичного відділення № 2, що знаходиться за адресою: Дубенський район, с. Верба, вул. Грушевського, 27.

Крім того, вирішено передати зі спільної власності територіальних громад сіл Дубенського району основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, що перебувають на балансі комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня", у комунальну власність територіальної громади міста Дубно, з умовою збереження терапевтичного відділення № 2, що знаходиться за адресою: Дубенський район, с. Верба, вул. Грушевського, 27.

Також, цим рішенням створено комісію з передачі вищезазначеного майна. Комісії доручено підготувати акти прийому-передачі основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, провести передачу, згідно вимог чинного законодавства та подати їх на затвердження до районної ради.

Згідно рішення Дубенської районної ради від 6 лютого № 801 "Про внесення змін до рішення районної ради № 772 від 12.12.2019 року "Про передачу з спільної власності територіальних громад сіл Дубенського району (районної комунальної власності) у комунальну власність міста Дубно закладу охорони здоров`я комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня" Дубенської районної ради Рівненської області" (а.с. 15) вирішено внести зміни до рішення районної ради № 772 від 12.12.2019 року "Про передачу з спільної власності територіальних громад сіл Дубенського району (районної комунальної власності) у комунальну власність міста Дубно закладу охорони здоров`я комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня" Дубенської районної ради Рівненської області", а саме пункт 3 даного рішення викладено у новій редакції, внаслідок чого було змінено склад комісії.

Рішенням Дубенської міської ради від 24 грудня 2019 року № 4416 "Про прийняття у власність територіальної громади м. Дубно основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня" Дубенської районної ради Рівненської області (а.с. 9-10) вирішено:

1. Надати згоду на прийняття у власність територіальної громади м. Дубно основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня" Дубенської районної ради Рівненської області.

2. Прийняти у власність територіальної громади м. Дубно основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня" Дубенської районної ради Рівненської області.

3. Створити комісію з прийняття у власність територіальної громади м. Дубно основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, передбачених у п. 1 цього рішення у зазначеному в рішенні складі.

4. Комісії за актами приймання-передачі прийняти у власність територіальної громади м. Дубно основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, передбачені у п. 1 цього рішення та подати їх на затвердження виконавчого комітету.

Рішення Дубенської районної ради від 6 лютого 2020 року № 802 (а.с. 16) затверджено Акт приймання-передачі основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів що перебувають на балансі комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня", у комунальну власність територіальної громади міста Дубно (а.с. 17-20).

Як зазначає позивач, у вищенаведеному акті всупереч рішення Дубенської районної ради від 12.12.2019 р. № 772 вказані не всі основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, що перебували на балансі комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня" станом на 12.12.2019 р. Зокрема в акті відсутні три будівлі гаражів, частина будівлі терапевтичного корпусу (І поверх) та будівля стерилізаційного відділення, яке є життєво важливе для функціонування лікарні.

Крім того, як зазначає позивач, затверджений акт не було підписано особами, які входять до складу комісії з прийняття майна згідно рішення міської ради від 24.12.2019 р. № 4416.

На думку позивача, єдиним законним способом реалізації рішення Дубенської районної ради від 12.12.2019 р. № 772 мало були затвердження цією радою акту приймання-передачі саме всіх основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів що перебували на балансі комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня", що відповідачем зроблено не було.

Як зазначає позивач, оскільки відповідач по справі прийняв рішення від 06.02.2020 р. № 802, яким затверджено акт приймання-передачі основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів що перебувають на балансі комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня" в нього не було альтернативного варіанта дій (дискреційних повноважень), як включити в такий акт все майно, яке перебувало на балансі лікарні станом на 12 грудня 2019 року, що відповідало б його рішенню від 12.12.2019 р. № 772.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з листом від 17.02.2020 р. № 639/05-02-32/20 (а.с. 23) з проханням підписати акт приймання-передачі основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, який включав би три будівлі гаражів, частину будівлі терапевтичного корпусу (І поверх) та будівлю стерилізаційного відділення.

Листом від 21.02.2020 р. № 05/10-32 відповідач повідомив, що комісією з передачі майна внесено пропозицію, яка підтримана депутатами районної ради, щодо залишення в спільній власності територіальних громад сіл Дубенського району частини будівлі терапевтичного корпусу (І поверх) площею 142,5 м 2 та будівлі стерилізаційного відділення площею 385,3 м 2 по вул. Львівській, 73 у м. Дубно для розміщення КНП "Дубенський районний центр ПМСД".

При цьому, як зазначає позивач, Дубенською районною радою не було внесено відповідні зміни до свого рішення від 12.12.2019 р. № 772, а тому невключення вказаного майна до акту приймання-передачі є необґрунтованими.

Відтак, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Положеннями ч. 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Пунктом 20 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання, зокрема: вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно ч. 1 ст. 71 Закону України "Про місцеве самоврядування" територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Як вбачається з положень Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р., під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Так, здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

В законодавстві України відсутнє визначення поняття "дискреційне повноваження".

При вирішенні питання "дискреційне повноваження" правники мають виходити тільки з наявних міжнародних правових стандартів (правові акти та акти суду) та теоретичних досліджень сучасної юридичної науки.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 02.11.2006 р. у справі "Волохи проти України" (Заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державним органам суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. Європейський Суд дійшов до висновку, що втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене "згідно із законом", оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у певній сфері та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля з боку правоохоронних органів.

Отже, суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Акт, прийнятий в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання Українського судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Крім того, згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 6 вересня 1978 року, "Фадеева проти Росії" (Заява №55723 00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, "Кумпене і Мазере проти Румунії" (3аява №33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року, "Єрузалем проти Австрії" (Заява №26958/95), Страсбург, від 27 лютого 2001 року, "Реквеньї проти Угорщини" (Заява №25390/94), Страсбург, від 20 травня 1999 року, завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Принцип розподілу влади заперечує надання суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням Українського судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію суду і виходить за межі завдання судочинства.

Тобто, дискреційне повноваження - це таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Отже, резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє, а тому суд в розумінні викладеного позбавлений можливості впливати на дії органів місцевого самоврядування і як наслідок неможливість задоволення судом такої вимоги позивача.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

За таких обставин, доводи позивача, викладені в позовній заяві, не знайшли свого підтвердження, зводяться до помилкового тлумачення позивачем норм матеріального права, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Зважаючи на все вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість даного позову, в зв`язку з чим у його задоволенні слід відмовити.

Судові витрати згідно статті 129 ГПК України залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 3 липня 2020 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2- позивачу рекомендованим (35603, м. Дубно, вул. Замкова, 4);

3 - відповідачу рекомендованим (35603, м. Дубно, вул. Д. Галицького, 17).