Рішення

від 30.06.2020 по справі 920/266/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.06.2020 Справа № 920/266/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду в порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/266/20

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Герасима Кондратьєва 127/2 (40021, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 127/2, код ЄДРПОУ 42099424)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

2) Приватного підприємства Інтерком (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; код ЄДРПОУ 31307295)

про стягнення 6 750,61 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - не прибув

від третіх осіб - не прибули

установив:

19.03.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 6750,61 грн. заборгованості (в т.ч.: 2751,28 грн. пені, 1376,52 грн. 3% річних, 2622,81 грн. інфляційних втрат) за неналежне виконання умов договору від 09.10.2017 № 6239/1718-ТЕ-29 постачання природного газу, а також стягнути з відповідача 2102 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 24.03.2020 відкрито провадження у справі № 920/266/20, справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи.

27.04.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому заявлено клопотання про зменшення нарахованої позивачем пені у зв`язку з об`єктивними обставинами, викладеними у відзиві.

04.05.2020 до суду надійшла заява ОСОБА_1 (вх. № 1406к) про вступ у справу на стороні відповідача як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Ухвалою суду від 12.05.2020 суд задовольнив заяву ОСОБА_1 та залучив його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні відповідача. Цією ж ухвалою суд продовжив строк розгляду справи №920/266/20 на строк дії карантину, запровадженого Урядом та пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19); залучив за власною ініціативою до участі у справі № 920/266/20 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство Інтерком (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; код ЄДРПОУ 31307295); призначив розгляд справи по суті у судове засідання на 11.06.2020 з викликом сторін.

05.06.2020 до суду надійшло клопотання представника позивача (вх. № 4432/20 від 05.06.2020) про долучення до матеріалів справи доказів направлення залученим третім особам копії позову з додатками.

Ухвалою від 11.06.2020 суд відклав розгляд справи № 920/266/20 по суті у судове засідання на 30.06.2020 та постановив повідомити третю особу - ПП Інтерком про дату наступного судового засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Господарського суду Сумської області.

30.06.2020 до суду надійшла заява представника відповідача від 30.06.2020 (вх. №5404/20) про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 2751,28 грн пені та 1376,52 грн 3% річних. Також у поданій заяві представник просив розглядати справи без його участі у судовому засіданні.

Представники сторін та третіх осіб у судове засідання 30.06.2020 не прибули .

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків:

09.10.2017 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач, постачальник) та Приватним підприємством Інтерком (третя особа, споживач) укладено договір № 6239/1718-ТЕ-29 постачання природного газу (далі - договір).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 Деякі питання акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України перейменовано у АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постанова набрала чинності 20.03.2019).

Відповідно до умов п. 1.1 договору постачальник зобов`язався постачати споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

У пункті 1.2 договору сторони погодили, що газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

У розділі 2 договору сторони погодили обсяги газу, який підлягає передачі.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач передав у власність третьої особи природний газ на загальну суму 104351,32 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких додано позивачем до позовної заяви.

Відповідно до абз. 1, 2 пункту 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначав позивач у позовній заяві, третя особа - ПП Інтерком обов`язок по оплаті вартості переданого їй природного газу у строк, визначений умовами п. 6.1 договору, належним чином не виконувала, чим порушила умови господарського зобов`язання.

Відповідно до умов п. 10.3 договору постачання природного газу строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини першої статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За правовою природою спірний договір є договором поставки енергоносіїв (природного газу) і відповідає вимогам статті 714 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Позивач вказує, що споживач за договором - ПП Інтерком оплату за спожитий природний газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору, у зв`язку з чим позивач нарахував йому до сплати санкції пеню, 3 % річних та інфляційні втрати, звернувся до суду з відповідними вимогами про стягнення нарахованих санкцій.

Судом також встановлено, що 29.10.2019 між АТ НАК Нафтогаз України , ПП Інтерком та ОСББ Герасима Кондратьєва, 127/2 укладено договір № 1718/4266/19 про переведення боргу, за умовами пункту 1.1 якого відповідач прийняв на себе борг та замінив боржника - ПП Інтерком у зобов`язанні за договором постачання природного газу від 09.10.2017 № 6239/1718-ТЕ-29.

Згідно з умовами пункту 3.1 договору про переведення боргу до відповідача перейшли обов`язки первісного боржника - ПП Інтерком щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1 статті 2 цього договору (28148,80 грн), а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 09.10.2017.

Відповідно до умов пункту 3.2 договору про переведення боргу відповідач зобов`язався перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у пункті 2.1 статі 2 цього договор , в порядку та на умовах, визначених договором про постачання природного газу від 09.10.2017 № 6239/1718-ТЕ-29.

За умовами пункту 4.1 договору про переведення боргу відповідач взяв на себе зобов`язання нести відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у розмірах, передбачених договором постачання природного газу від 09.10.2017 №6239/1718-ТЕ-29.

Як вбачається із змісту позовної заяви, предметом спору є стягнення з відповідача як нового боржника на користь позивача пені у розмірі 2751,28 грн, 3% річних у сумі 1376,52 грн, інфляційних втрат у розмірі 2622,81 грн, нарахованих за договором постачання природного газу від 09.10.2017 № 6239/1718-ТЕ-29.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Факт прострочення по оплаті за отриманий природний газ підтверджується розрахунками позивача та не заперечується іншими учасниками справи.

Оскільки третя особа як споживач не виконав зобов`язання у строк, визначений умовами договору постачання природного газу № 6239/1718-ТЕ-29, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору, а до відповідача за умовами договору про переведення боргу № 1718/4266/19 від 29.10.2019 перейшли зобов`язання боржника ПП Інтерком , відповідачеві нараховано до сплати пеню у розмірі 2751,28 грн, 3 % річних у розмірі 1376,52 грн та інфляційні втрати у сумі 2622,81 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини другої статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами статей 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у розумінні Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 Господарського кодексу України.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Договором (пунктом 8.2) передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних (15,3% річних з 01.01.2018 згідно з умовами додаткової угоди № 1 від 15.01.2018), але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Розрахунок пені позивачем здійснено у відповідності до вимог статті 232 Господарського кодексу України, та з наступного дня від дня простроченого основного зобов`язання, з урахуванням положень Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Як зазначалось вище, відповідно до умов п. 10.3 договору постачання природного газу строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Тому суд визнає вимоги позивача щодо нарахування відповідачеві пені у сумі 2751,28 грн правомірними.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є неприбутковою організацією; єдиним джерелом фінансування для оплати природного газу є внески і платежі співвласників та кошти, отримані об`єднанням як відшкодування наданої окремим категоріям громадян пільги на оплату житлово-комунальних послуг та призначені житлові субсидії; позивачем не доведено, які негативні наслідки виникли у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання відповідача; стягнення 3% річних та інфляційних втрат компенсують понесені позивачем збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.

В силу приписів статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів справи вбачається, що прострочка носила нетривалий характер, а плата за спожитий природний газ залежала від сплати за теплову енергії громадянами.

Наявність збитків, заподіяних в результаті неналежного виконання відповідачем зобов`язання, позивачем документально не доведено. Крім того, стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є способом захисту майнового права та інтересу позивача, що фактично відшкодовує його матеріальні втрати від знецінення грошових коштів, внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зважаючи на наведені вище обставини справи, суд, враховуючи інтереси обох сторін, співрозмірність неустойки та ступеню виконання зобов`язання боржником, співвідношення розміру пені і понесених позивачем збитків у зв`язку з порушенням споживачем свого зобов`язання, вважає за доцільне зменшити розмір пені на 50% до 1375,64 грн.

Щодо нарахованих позивачем 1376,52 грн 3 % річних та 2622,81 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунки позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань, вважає їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши заяву представника відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені та 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом статі 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1) ч. 2 ст. 258 ЦК України.)

Заяву про застосування позовної давності представник відповідача обґрунтовує тим, що пеня та 3% річних за своєю правовою суттю є неустойкою (договірною та законною відповідно), відтак до вимог про стягнення цим сум має застосовуватись спеціальна позовна давність в один рік.

Разом з тим, як вже неодноразово зауважував суд, сторони договору постачання природного газу від 09.10.2017 № 6239/1718-ТЕ-29 у пункті 10.3 узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Вказаний пункт договору є дійсним, жодною із сторін правочину не оспорювався.

Із змісту статті 625 Цивільного кодексу України вбачається, що вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові

Відтак враховуючи, що відповідач згідно умов договору переведення боргу №1718/4266/19 від 29.10.2019 прийняв на себе всі зобов`язання споживача за договором постачання природного газу (у тому числі погодився із збільшенням строку позовної давності до вимог про стягнення сум нарахованих постачальником санкцій), суд вважає безпідставною позицію представника відповідача щодо застосування до вимог про стягнення пені та 3% річних позовної давності.

На підставі наведеного суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача (вх. № 5404/20 від 30.06.2020) про застосування позовної давності.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 2102,00 грн витрат по сплаті судового збору у даній справі.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 231-233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Герасима Кондратьєва 127/2 (40021, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 127/2, код ЄДРПОУ 42099424) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 1375,64 грн. пені, 1376,52 грн. 3% річних, 2622,81 грн. інфляційних втрат; 2102,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншому - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення підписано 03.07.2020.

Суддя В.Л. Котельницька