Постанова

від 26.10.2020 по справі 920/266/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2020 р. Справа№ 920/266/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Кропивної Л.В.

Пашкіної С.А.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення господарського суду Сумської області від 30.06.2020 у справі № 920/266/20 (суддя - Котельницька В.Л.)

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Герасима Кондратьєва 127/2

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , Приватного підприємства Інтерком

про стягнення 6 750,61 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просило стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Герасима Кондратьєва 127/2 6750,61 грн. заборгованості, у тому числі: 2751,28 грн. пені, 1376,52 грн. 3% річних, 2622,81 грн. інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання умов договору № 6239/1718-ТЕ-29 постачання природного газу від 09.10.2017.

Рішенням господарського суду Сумської області від 30.06.2020 у справі № 920/266/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Герасима Кондратьєва 127/2 на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 1375,64 грн. пені, 1376,52 грн. 3% річних, 2622,81 грн. інфляційних втрат. У задоволені позовних вимог в частині стягнення 1375,64 грн. пені відмовлено, оскільки місцевий господарський суд, виходячи з положень ст. 233 ГК України і ст. 551 ЦК України, дійшов висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення її розміру на 50%.

Мотивуючи ухвалене рішення в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що вищенаведені норми, закріплюючи право суду на зменшення розміру заявленої до стягнення пені, не містять вичерпного переліку виняткових випадків, за наявності яких таке право може бути реалізоване, а тому суд, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру пені. При цьому, судом першої інстанції взято до уваги, що: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є неприбутковою організацією, єдиним джерелом фінансування для оплати природного газу є внески і платежі співвласників та кошти, отримані об`єднанням як відшкодування наданої окремим категоріям громадян пільги на оплату житлово-комунальних послуг та призначені житлові субсидії; нетривалий характер прострочки виконання грошового зобов`язання; недоведеність позивачем наявності збитків, заподіяних в результаті неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання; а також враховано, що стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань відшкодують матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Сумської області в частині відмови у стягненні 1375,64 грн. пені, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 1375,64 грн. пені задовольнити.

В обґрунтування поданої скарги позивач послався на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме: ст. 549 - 552, 599 ЦК України, а також порушення норм процесуального права - ст.ст. 236, 238, 239 ГПК України.

Так, скаржник стверджує, що у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції не вказано ні підстав для зменшення розміру пені, ні норм права, які при цьому застосував суд та мотивів їх застосування. Крім цього, скаржник зазначає, що при зменшенні заявленого розміру пені місцевим господарським судом не враховано майнового стану кредитора, а саме: несвоєчасність оплати та значний обсяг несплаченої заборгованості контрагентів перешкоджає виконанню позивачем покладених на нього обов`язків, погіршує його фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання ним послуг з поставки газу для інших споживачів, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2019 - 2020 рр.

19.08.2020 матеріали справи разом з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Пашкіна С.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 920/266/20, розгляд справи визначено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки апеляційну скаргу АТ НАК Нафтогаз України на рішення суду першої інстанції подано лише в частині відмови у стягненні 1375,64 грн. пені, виходячи з положень вищенаведеної норми ГПК України, рішення господарського суду Сумської області у даній справі підлягає апеляційному перегляду лише в межах його оскаржуваної частини відповідно до вимог заявника апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства в частині зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню з відповідача, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 09.10.2017 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник) та Приватним підприємством Інтерком (споживач) було укладено договір № 6239/1718-ТЕ-29 постачання природного газу (далі - договір).

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 Деякі питання акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , яка набрала чинності 20.03.2019, змінено тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язався постачати споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

У пункті 1.2 договору сторони погодили, що газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

У розділі 2 договору сторони визначили обсяги газу, який підлягає передачі.

Відповідно п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 10.3 договору постачання природного газу строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

На виконання умов договору позивач поставив споживачу природний газ на загальну суму 104351,32 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких додано позивачем до матеріалів справи.

Однак, ПП Інтерком взятого на себе обов`язку з оплати вартості поставленого природного газу у строк, визначений п. 6.1 договору, не виконало, чим порушило умови господарського зобов`язання.

Господарським судом першої інстанції також встановлено, що 29.10.2019 між АТ НАК Нафтогаз України , ПП Інтерком та ОСББ Герасима Кондратьєва, 127/2 було укладено договір № 1718/4266/19 про переведення боргу, за умовами п. 1.1 якого відповідач прийняв на себе борг та замінив боржника - ПП Інтерком , у зобов`язанні за договором постачання природного газу від 09.10.2017 № 6239/1718-ТЕ-29.

Згідно з п. 3.1 договору про переведення боргу до відповідача перейшли обов`язки первісного боржника - ПП Інтерком , щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1 статті 2 цього договору (28148,80 грн), а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 09.10.2017.

Відповідно до п. 3.2 договору про переведення боргу відповідач зобов`язався перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у пункті 2.1 статі 2 цього договору, в порядку та на умовах, визначених договором про постачання природного газу від 09.10.2017 № 6239/1718-ТЕ-29.

За умовами п. 4.1 договору про переведення боргу відповідач взяв на себе зобов`язання нести відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у розмірах, передбачених договором постачання природного газу від 09.10.2017 №6239/1718-ТЕ-29.

Звертаючись до господарського суду, позивач просив стягнути з відповідача як нового боржника пеню у розмірі 2751,28 грн, 3% річних у сумі 1376,52 грн, інфляційні втрати у розмірі 2622,81 грн, нараховані за договором постачання природного газу від 09.10.2017 № 6239/1718-ТЕ-29.

Встановивши, що ПП Інтерком , як споживач, взятого на себе обов`язку з оплати вартості поставленого природного газу у строк, визначений п. 6.1 договору постачання природного газу № 6239/1718-ТЕ-29 від 09.10.2017, не виконало, чим порушило умови господарського зобов`язання, а до відповідача за умовами договору про переведення боргу № 1718/4266/19 від 29.10.2019 перейшли зобов`язання боржника ПП Інтерком , місцевий господарський суд дійшов висновку про обгрутованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 1376,52 грн., інфляційних втрат у сумі 2622,81 грн. Стосовно вимоги позивача про стягнення 2751,28 грн. пені, суд першої інстанції, скориставшись закріпленим ст. 233 ГК України і ст. 551 ЦК України правом, зменшив її розмір на 50 % до 1375,64 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про зменшення суми пені, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В силу ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність (або відсутність) у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, а також розмір, до якого вона підлягає зменшенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2010 у справі № 902/855/18.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу пені на 50% до суми 1375,64 грн., суд першої інстанції врахував, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є неприбутковою організацією; єдиним джерелом фінансування для оплати природного газу є внески і платежі співвласників та кошти, отримані об`єднанням як відшкодування наданої окремим категоріям громадян пільги на оплату житлово-комунальних послуг та призначені житлові субсидії; ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором - повну сплату вартості поставленого природного газу; незначний строк прострочення оплати природного газу; поведінку винної сторони - відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов`язань; причину прострочення, яка зумовлена несвоєчасним надходженням грошових коштів від кінцевих споживачів - мешканців будинку №127/2 по вул. Герасима Кондратьєва у м. Сумах; ненадання позивачем доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану чи завдання йому збитків у результаті порушення відповідачем строків оплати вартості природного газу.

З огляду на положення ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, виходячи з вищевикладених обставин справи, а також беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи скаржника про те, що зменшуючи заявлений до стягнення розмір пені, місцевий господарський суд не вказав ні підстав такого зменшення, ні норм права, які при цьому застосував та мотивів їх застосування, так само як і доводи скаржника про те, що ухвалюючи рішення в цій частині, суд першої інстанції припустився порушення норм матеріального та процесуального права.

Стосовно твердження скаржника, що при зменшенні заявленого ним розміру пені місцевим господарським судом не враховано майнового стану кредитора, а саме того, що несвоєчасність оплат контрагентів та значний обсяг несплаченої заборгованості останніх перешкоджає виконанню позивачем покладених на нього обов`язків і погіршує його фінансове становище, колегія суддів зазначає, що пеня є санкцією за неналежне виконання боржником взятого на себе зобов`язання, а не основним боргом, і, тим більше, не джерело отримання додаткових прибутків кредитором, а тому зменшення її розміру не може мати своїм наслідком значного негативного впливу на фінансове становище кредитора, до того ж, з урахуванням задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних збитків, які відшкодують матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Виходячи з вищевикладеного, доводи апелянта, викладені у поданій скарзі в межах заявлених вимог, свого підтвердження не знайшли, а тому не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається судом на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 30.06.2020 у справі № 920/266/20 - без змін.

2. Справу повернути до господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді Л.В. Кропивна

С.А. Пашкіна