Ухвала

від 23.06.2020 по справі 910/5640/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/5640/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Гончара О.І. (адвокат),

відповідача-1 - Нікіташа С. П. (адвокат),

відповідача-2 - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ?Злагода?

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ?Злагода?

до : 1) Товариства з обмеженою відповідальністю ?Оратівагроінвест?;

2) Державного агентства рибного господарства України,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Вінницька обласна державна адміністрація,

про визнання протиправним та скасування режиму рибогосподарської експлуатації,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" (далі - ТОВ Агрофірма "Злагода") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оратівагроінвест" (далі - ТОВ "Оратівагроінвест") та Державного агентства рибного господарства України (далі - Держрибагентство) про визнання протиправним та скасування режиму рибогосподарської експлуатації Новоживотівського водосховища на р. Роська у селі Новоживотів Оратівського району Вінницької області від 03.10.2016, виданий ТОВ "Оратівагроінвест" (далі - Режим).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку погодження та затвердження оспорюваного режиму; невідповідність його нормам Водного та Земельного кодексів України, Закону України "Про аквакультуру"; наявність між ТОВ Агрофірма "Злагода" і ТОВ "Оратівагроінвест" спору щодо користування одним водним об`єктом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідно до положень статей 48, 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Посилаючись на положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд першої інстанції врахував преюдиціальність фактів, встановлених, зокрема, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2017 у справі № 802/973/17-а стосовно того, що позивач, як правонаступник Оратівського міжгосприбгоспу безперервно, починаючи з 10.01.1992, здійснює господарську діяльність з риборозведення та рибальства на водних об`єктах, розташованих на території Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, а рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі № 910/15667/16 - обставини відомчої належності позивачеві споруд гідровузла Новоживотівського водосховища, що підтверджується водогосподарським паспортом зазначеного водосховища, а постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 у справі № 902/62/18 - факт підписання Режиму без наявності права на земельну ділянку водного фонду та без надання відповідного погодження Вінницькою обласною державною адміністрацією чи постійним користувачем ТОВ Агрофірма "Злагода", затвердження/погодження оскаржуваного Режиму відбувалось без дотримання та з порушенням норм чинного законодавства, а відтак, оспорюваний Режим порушує право позивача на користування відповідним водним об`єктом.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 скасовано; ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ Агрофірма "Злагода" відмовлено повністю.

Постанову мотивовано тим, що договір оренди водного об`єкта між Вінницькою обласною державною адміністрацією та ТОВ Агрофірма "Злагода" було укладено лише 05.10.2017, тобто через дев`ять місяців після погодження відповідачеві-1 режиму рибогосподарської експлуатації, у ТОВ "Оратівагроінвест" був відсутній обов`язок з отримання від позивача згоди на затвердження режиму, як того вимагає положення пункту 2.1.6 Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженої наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008 № 4 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.01.2008 № 64/14755 (далі - Інструкція). При цьому чинне законодавство у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів не містить норм, які б зобов`язували користувача водних біоресурсів мати правовстановлюючі документи на рибогосподарський водний об`єкт для здійснення спеціального використання водних біоресурсів. Відповідно до наказу Держрибагентства від 06.09.2016 № 294 "Про розподіл функціональних обов`язків та повноважень між головою Держрибагентства, його першим заступником та заступником" право погодження Режиму ТОВ "Оратівагроінвест" мав заступник голови Кравченко А. М., підписом якого саме і погоджено оспорюваний позивачем Режим. За наявності у відповідача ще одного дозволу, враховуючи його чинність на момент вирішення цього спору та ненадання позивачем доказів оскарження правомірності його видачі суб`єктом владних повноважень та з огляду на те, що режим рибогосподарської експлуатації не є правовстановлюючим документом, яким надається право користування землями водного фонду і який не визначає правові підстави користування водним об`єктом особою, на замовлення якої його розроблено, апеляційний суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ Агрофірма "Злагода" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки зазначену касаційну скаргу подано 02.04.2020, тобто після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, розгляд цієї скарги має здійснюватися з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020 (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020).

Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.

Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Агрофірма ?Злагода? на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 910/5640/18 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 23.06.2020 о 15:45.

Зазначену ухвалу мотивовано тим, що скаржник, обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), посилається на те, що судом апеляційної інстанцій не враховано висновок щодо застосування положень Інструкції у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 923/213/18, а саме:

" 32. Комплексний правовий аналіз всіх вищевказаних норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування.

Проте, вищевказані норми не передбачають можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами) , де здійснюється використання цих водних біоресурсів.

Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

33. Посилання скаржника на Інструкцію про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затверджену Наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008 за N 4, зареєстровану в Міністерстві юстиції України від 28 січня 2008 р. за N 64/14755, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки дана інструкція є підзаконним нормативно-правовим актом, який не може суперечити вищевказаним Кодексу та Законам.

До того ж вищевказані Закони України "Про аквакультуру" від 18 вересня 2012 року №5293-VI та "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" від 8 липня 2011 року № 3677-VI, прийняті після вищевказаної Інструкції, в яку, в свою чергу, не вносилося жодних змін з моменту її прийняття.

Крім того, згідно з ч.1 ст.13 Конституції України:

"Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу."

Відповідно до п.5 ст.92 Конституції України:

"Виключно законами України визначаються:

5) засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв`язку. "

Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/5640/18 з огляду на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними .

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Інструкція, на неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування якої апеляційним судом до спірних правовідносин посилається скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження, регламентує порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах.

Колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувану постанову ухвалено судом апеляційної інстанцій без урахування висновку щодо застосування норми права (Інструкції) у подібних правовідносинах , викладеного у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 923/213/18, оскільки предмет і підстави позовів у справі № 910/5640/18 та справі № 923/213/18 і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у зазначених справах.

Так, на відміну від справи № 910/5640/18, під час розгляду якої суди надали оцінку обставинам правомірності видачі Держрибагентством Режиму ТОВ "Оратівагроінвест", у справі № 923/213/18 суди досліджували обставини самовільного (без правовстановлюючих документів) використання відповідачем водного об`єкту і земельної ділянки під ним.

При цьому у справі № 910/5640/18 використання водного об`єкту і земельної ділянки під ним не було підставою позову та не досліджувалось судами.

Натомість суд апеляційної інстанцій у оскаржуваній постанові у справі № 910/5640/18 дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного позивачем Режиму за наведених останнім обставин, оскільки ТОВ "Оратівагроінвест" для погодження Режиму було надано Держрибагентству усі передбачені нормативно-правовими актами документи.

Таким чином, посилання позивача на позицію Верховного Суду у справі № 923/213/18 є помилковим, оскільки отримання Режиму відповідно до вимог чинного законодавства не ставиться в залежність від отримання правовстановлюючих документів на використання відповідачем водного об`єкту і земельної ділянки під ним, у той же час, норми чинного законодавства не передбачають можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів.

Посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27.11.2018 у цій справі щодо обрання позивачем належного способу захисту, не спростовують правомірного висновку апеляційного суду щодо неефективності саме цього способу захисту з урахуванням обставин, встановлених після ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови у цій справі (наявності іншого дозволу від 31.01.2017).

Також Верховний Суд вважає помилковим твердження позивача про неправильне застосування судом апеляційної інстанції постанови Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 806/1350/15, у якій сформульовано таку правову позицію:

"Колегія суддів, проаналізувавши положення Земельного кодексу України, Водного кодексу України, законів України "Про тваринний світ", "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", встановила, що використання фізичними та юридичними особами земель водного фонду державної та комунальної власності може здійснюватися на умовах оренди, постійного або тимчасового користування. У разі перебування земель водного фонду у власності або постійному користуванні відповідних суб`єктів, у тимчасове користування такі об`єкти надаються за погодженням із постійними землекористувачами або за згодою власників ."

Суд апеляційної інстанції у справі № 910/5640/18 слушно звернув увагу на те, що договір оренди водного об`єкта № 523183000-1 між Вінницькою обласною державною адміністрацією та ТОВ Агрофірма "Злагода" укладено 05.10.2017, тобто через дев`ять місяців після погодження ТОВ "Оратівагроінвест" Режиму, а тому у останнього був відсутній обов`язок з отримання від позивача згоди на затвердження Режиму.

Отже, після відкриття касаційного провадження у справі № 910/5640/18 касаційна інстанція встановила, що висновок щодо застосування норми права (Інструкції), який викладено у постанові Верховного Суду у справі № 923/213/18 та на який послався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин використання водного об`єкту і земельної ділянки під ним, які не є подібними з правовідносинами у справі № 910/5640/18 (щодо правомірності погодження Режиму), що в розумінні пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) є підставою для закриття касаційного провадження, відкритого на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження не були підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/5640/18 у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020).

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ?Злагода? на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 910/5640/18 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков