Рішення

від 30.06.2020 по справі 181/599/19

МЕЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 181/599/19

Провадження № 2/181/13/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2020 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Літвінової Л.Ф.,

з участю секретаря судового засідання Макогон І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Межова, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства Мрія до фермерського господарства Птиця А.П. , ОСОБА_1 , Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області третя особа: Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання недійсним та скасування рішення Межівської селищної ради Дніпропетровської області № 929-18/VІІ від 28.03.2019 року Про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1222687700:02:002:0663 , про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 2 від 04.04.2019 року, кадастровий номер 1222687700:02:002:0663, площею 6,5177 га, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Птиця А.П. та про стягнення судових витрат,

за участі сторін по справі:

представників позивача приватного сільськогосподарського підприємства Мрія - Крупи А.О. та адвоката Федорової О.М.,

представника відповідача ФГ Птиця ОСОБА_2 . - адвоката Рябенка В.В.,

представника відповідача Межівської селищної ради Дніпропетровської області - Гейнле О.М.,

представника третьої особи Межівської РДА Дніпропетровської області - Москаленка І.Л.,

ВСТАНОВИВ:

До Межівського районного суду Дніпропетровської області звернулося ПСП Мрія з позовом до фермерського господарства Птиця А.П. , ОСОБА_1 , Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області третя особа: Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ПСП Мрія на підставі розпорядження Межівської РДА від 20 листопада 2014 року №Р-521/0/313-14 був укладений з Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області строком на п`ять років договір оренди земельної ділянки, яка розміщена на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області та передана у користування ПСП Мрія за актом приймання-передачі до 08 грудня 2019 року, а саме: укладений договір оренди земельної ділянки від 08.12.2014 року площею 6,5177 га, кадастровий номер 1222687700:02:002:0663, пай № 537 на території Райпільської сільської ради Межівського району та додаткова угода № 48 від 20.04.2018 року про перегляд розміру орендної плати. У вказаному вище розпорядженні Межівської РДА від 20 листопада 2014 року №Р-521/0/313-14 зазначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду ПСП Мрія є невитребуваним паєм колишнього КСП 13-річчя Жовтня № 537. Договір оренди був зареєстрований виконавчим комітетом Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, про що вчинений запис в Книзі реєстрації договорів № 9.

До закінчення строку дії договорів оренди, а саме 04 квітня 2019 року між ФГ Птиця ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір № 2 про оренду земельної ділянки площею 6,5177 га, кадастровий номер 1222687700:02:002:0663 строком на 49 років, який 04 квітня 2019 року був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Петропавлівської районної державної адміністрації Руденок Ю.П. Про це стало відомо позивачу навесні 2019 року при виконанні невідомими особами сільськогосподарських робіт на спірних земельних ділянках за допомогою спеціалізованої техніки. За заявою директора ПСП Мрія було внесено до ЄРДР відомості та розпочато кримінальне провадження за фактом самовільного захоплення земельної ділянки загальною площею 39,9918 га, яка складається із земельних ділянок з кадастровими номерами 1222687700:02:002:0664, 1222687700:02:002:0665, 1222687700:02:002:0666, 1222687700:02:002:0663, 1222687700:02:002:0662, 1222687700:02:002:0660. Наголошується про порушення переважного права орендаря ПСП Мрія на переукладання договору оренди землі після витребування власником свого земельного паю у зв`язку з укладанням договору оренди з новим орендарем без розірвання договору оренди землі з ПСП Мрія .

Згідно п.п.2, 3 Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою КМУ №119 від 24 січня 2000 року, реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної ради за місцем розташування земельної частки (паю). Державним реєстратором не було перевірено, на території якої сільської ради знаходиться земельна ділянка та чи відбувалась реєстрація договорів оренди з іншими особами.

22.01.2020 року позивач під час розгляду справи збільшив позовні вимоги та просив визнати недійсним та скасувати рішення Межівської селищної ради Дніпропетровської області № 929-18/VІІ від 28.03.2019 року Про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1222687700:02:002:0663; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 2 від 04.04.2019 року, кадастровий номер 1222687700:02:002:0663, площею 6,5177 га., укладений між ОСОБА_1 та ФГ ОСОБА_4 ; судові витрати стягнути з відповідачів на користь позивача.

У судовому засіданні представники позивача - керівник ПСП Мрія Крупа ОСОБА_5 та адвокат Федорова О.М. наполягали на обставинах, які викладені вище, та наполягали на задоволенні позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, у повному обсязі. Представником позивача також заявлена вимога про відшкодування позивачу судових витрат, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 4802,50 грн. (сплата судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру - 1921 грн. х 2 = 3842,00 грн. та судового збору щодо заяви про забезпечення позову - 960,50 грн. та двох заяв про забезпечення доказів - 960,50 грн. х 2 = 1921 грн.), а також витрат на правничу допомогу у розмірі 10206,40 грн..

Представник відповідача ФГ ОСОБА_4 - адвокат Рябенко В.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, надавши клопотання про розгляд справи без її участі у зв`язку з хворобою та через її інвалідність. В задоволенні позовних вимог ПСП "Мрія" просить відмовити в повному обсязі (т.2 а.с.190).

Представник відповідача Межівської селищної ради - Гейнле О.М. у судовому засіданні пояснила, що позивачем не надано доказів порушення Межівською селищною радою переважного права попереднього орендаря ПСП Мрія на укладання договорів оренди з власником земельної ділянки ОСОБА_1 , оскільки Межівська селищна рада, як орган місцевого самоврядування, в межах компетенції з дотриманням процедури прийняла індивідуально-правовий акт, що розрахований на одноразове застосування Про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки та вичерпує свою дію фактом його виконання. Підставою цьому було рішення суду про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Межівської селищної ради (територія колишньої Райпільської сільської ради). Оскільки інтереси ПСП Мрія не порушуються, вимога про визнання недійсним та скасування зазначеного вище рішення є безпідставною. Позовні вимоги не визнають у повному обсязі.

Представник третьої особи Межівської РДА в судовому засіданні не визнав позовні вимоги в повному обсязі та вказав, що, дійсно, згідно розпорядження Межівської РДА 08 грудня 2014 року з ПСП Мрія укладено на п`ять років договір оренди земельної ділянки, яка є не витребуваними паями, що розташована на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області. На даний час договірні відносини припинено у зв`язку зі змінами у законодавстві та закінчення терміну дії договору на даний час будь-яких правовідносин між РДА та ПСП Мрія не має.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, приходить до наступних висновків.

Рішенням виконавчого комітету Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області від 24 листопада 2014 року №58 було здійснено реєстрацію договору оренди на не витребуваний земельний пай №537 (т.1 а.с.165).

Згідно договору оренди земельної ділянки від 08 грудня 2014 року (т.1 а.с.166-167), орендодавець - Межівська РДА на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 20 листопада 2014 року №Р-513/0/313-14 (т.1 а.с.163) надав орендарю - ПСП Мрія у строкове платне користування земельну ділянку площею 6,5177 га (не витребувані паї колишнього КСП 13-річчя Жовтня ), розміщену на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

Розділом 2 Строк дії договору , п.6 Договору - договір укладено терміном на п`ять років. У разі витребування паю його власником договір припиняється достроково або вносяться зміни у зв`язку з п.34 цього договору (т.1 а.с.166).

Умовами договору оренди земельної ділянки серед іншого передбачено припинення його дії (п.34) у разі витребування паю його власником. В цьому випадку даний договір припиняється, а орендар і власник паю за власним бажанням можуть заключити між собою договір оренди земельної ділянки.

Актом про прийом та передачу земельної ділянки в оренду ПСП Мрія , без дати (т.1 а.с.164), підтверджується передача Межівською РДА ПСП Мрія , в особі голови, земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рахунок земель Райпільської сільської ради загальною площею 6,5177 га, в тому числі рілля 6,5177га (невитребуваний пай колишнього КСП 13-річчя Жовтня) терміном на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У зв`язку з відсутністю дати у вказаному акті,датою передачі вищезазначеної земельної ділянки за показами представника позивача - адвоката Федорової О.В. та представника третьої особи Межівської РДА - Москаленко І.Л. у суді , слід вважати 18.12.2014 року, так як це передбачено п. 17 розділу 4 - Умовні строки передачі земельної ділянки в оренду - земельна ділянка, виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, згідно схеми та передається Орендарю на протязі 10 діб після державної реєстрації даного договору, згідно акту прийому - передачі.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_1 , ПСП Мрія , код ЄДРПОУ 30908288, яке має статут, являється юридичною особою. Видом діяльності, серед іншого, є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (т.1 а.с.171 -180).

Платіжними дорученнями №33 від 25 січня 2019 року, №85 від 25 лютого 2019 року, №144 від 27 березня 2019 року №215 від 26 квітня 2019 року підтверджується сплата ПСП Мрія орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності по 9 704,68 гривень щомісячно (т.1 а.с.181, 187, 189).

Згідно довідки №526 від 01 березня 2019 року, виданої виконавчим комітетом Межівської селищної ради Дніпропетровської області, на території Межівської територіальної громади за ПСП Мрія рахується 372,2629 га земельних угідь, з них: Веселівський старостинський округ - 5,291 га, Іванівський старостинський округ - 44,77 га та Райпільський старостинський округ - 322,2019 га. Зміни цільового призначення земель ПСП Мрія з 01 січня 2008 року не здійснювались (т.1 а.с.185).

З витягу з ЄРДР за номером кримінального провадження №12019040480000142 від 26 квітня 2019 року вбачається звернення директора ПСП Мрія ОСОБА_6 з приводу самовільного захоплення земельної ділянки площею 39,9918 га, котру він орендує. Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч.1 ст.197-1 КК України (т.1 а.с.190). Однак даних, які б свідчили про результат даного кримінального провадження на момент розгляду справи зареєстрованим в ЄРДР, відомості про його закриття відсутні, підозра жодній особі не оголошена.

Письмовим повідомленням Петропавлівської РДА Дніпропетровської області, яке адресоване адвокату Федоровій О.М., підтверджується направлення реєстраційних справ по земельним ділянкам кадастрові номери 1222687700:02:002:0664, 1222687700:02:002:0666, 1222687700:02:002:0665, 1222687700:02:002:0663, 1222687700:02:002:0662 до Межівської районної державної адміністрації для забезпечення зберігання у паперовій формі (т.1 а.с.192).

Згідно письмового повідомлення №153 від 10 травня 2019 року Межівської селищної ради Дніпропетровської області, яке адресоване адвокату Федоровій О.М ОСОБА_7 , земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1222687700:02:002:0664, 1222687700:02:002:0666, 1222687700:02:002:0665, 1222687700:02:002:0663, 1222687700:02:002:0662, 1222687700:02:002:0660 на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передані громадянам у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Копії договорів оренди земельних ділянок в Межівській селищній раді відсутні (т.1 а.с.193-194).

Письмовою заявою ОСОБА_1 , яка адресована голові Межівської селищної ради, підтверджується звернення від 15 березня 2019 року із заявою про затвердження технічної документації земельної ділянки (паю) площею 6,5177 га, пай № 537 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Межівської селищної ради (територія колишньої Райпільської сільської ради), кадастровий номер 1222687700:02:002:0663, яка рішенням Межівської селищної ради № 929-18/VIІ від 28 березня 2019 року була затверджена та передана у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідачу ОСОБА_1 (т.1 а.с.197, 204).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 165362307, сформованої 03 травня 2019 року, земельна ділянка площею 6,5177 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1222687700:02:002:0663 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1801725612226, номер запису про право власності: 31000276 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .. Дата державної реєстрації: 29 березня 2019 року (т.1 а.с.191).

З витребуваного судом належним чином завіреної копії договору оренди земельної ділянки № 2 від 04 квітня 2019 року (т.1 а.с.216-217), підтверджується, що орендодавцем ОСОБА_1 надано в оренду, а орендарем ФГ Птиця А ОСОБА_8 прийнято в строкове платне користування земельну ділянку, що призначені для сільськогосподарських потреб, площею 6,5177 га, кадастровий номер 1222687700:02:002:0663, яка знаходиться на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області. Договір укладено на 49 років, який пройшов державну реєстрацію 04 квітня 2019 року, що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Крім того, за клопотанням позивача, судом також була витребувана копія рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2018 року, яким позов ОСОБА_1 до Межівської районної державної адміністрації про встановлення факту спільного проживання позивача зі своїм братом на день його смерті, встановлення факту належності документу та визнання права за позивачем на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом задоволено повністю (т.2 а.с.205-207). Дане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.

Інших доказів суду сторонами надано не було.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав, передбачених ч.2 ст. 16 ЦК України, є визнання права та визнання правочину недійсним.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Згідно положень ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст.95 ЦПК України).

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1 ст. 6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов`язки.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір.

Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі № 161 -ХІV від 06.10.1998 року відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно - правовими актами також договором оренди землі.

Указом Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва було внесено поняття земельна частка ( пай ). Зокрема в п.2 вищезазначеного нормативно - правового акта вказано на те, що організаціям землеустрою необхідно здійснити поділ земель, які передано у колективну власність, на земельні частки ( паї ) без виділення в натурі ( на місцевості ), а п. 3 закріплено норма про те,що право на земельну частку (пай ) може бути об`єктом купівлі - продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Земельна частка (пай) є правом на умовну земельну частку в гектарах з відповідною грошовою оцінкою без виділення у загальному масиві земель. Поняття земельна частка (пай) безпосередньо пов`язане з паюванням земель сільськогосподарського призначення, що належали власникам на праві колективної власності. Паювань земель розпочалося після прийняття 13 березня 1992 року нової редакції Земельного кодексу України, яким була виконавче закріплена колективна власність на землю.

Указом Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.081995 року №720 при паюванні земель було передбачено визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Ч.1 та ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про оренду землі , громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їх у натурі ( на місцевості ) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення , місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі ( на місцевості ) відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладались , і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом .

Договір оренди , який оспорюється позивачем, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Птиця А.П. , укладався стосовно певної земельної ділянки з відповідним кадастровим номером на підставі відповідного рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) в розмірі 7,46га умовних кадастрових гектар на території Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області, який встановлений для члена колективного акціонерного товариства Вознесенське Межівського району Дніпропетровської області, після смерті її брата ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом, якій в подальшому було присвоєно кадастровий номер 1222687700: 02:002:0663. Таким чином регулюючи даний вид правовідносин, та зважаючи на чинне законодавство, суд вважає, що мова ведеться уже про інше майно, яке не є предметом договору оренди, укладеного 08.12.2014 року між Межівською РДА та ПСП Мрія , оскільки дана орендована земельна ділянка не була виділена в натурі в земельну частку, яка має статус об`єкту нерухомого майна, а була лише не витребуваним паєм, який не був оформлений у земельну ділянку з визначеними межами.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає, що спірна земельна ділянка виділена в натурі з єдиного земельного масиву, у зв`язку з чим предмет договору оренди земельної частки (паю), укладеного між ПСП Мрія та Межівською РДА змінився, оскільки пай зазначався в умовних кадастрових гектарах і вказував на наявність речових, а не майнових прав. Також зважаючи на встановлені судом обставини застосування положень п. 34 цього договору, за яким передбачено припинення його дії у разі витребування його власником є правильним. Орендар і власник паю за власним бажанням можуть заключити між собою договір оренди земельної ділянки, при цьому на зазначені правовідносини не розповсюджується правило переважного права на оренду.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до Закону України від 17.07.1997 року № 475 / 97 ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном на власний розсуд, вчинити щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

При цьому, суд враховує, що Верховним Судом України в постановах по справах №911/1707/15 (3-312гс16.doc) від 25.05.2016 року, №6-219цс14 від 25.02.2015 року зроблений правовий висновок, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст.3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди: з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб.

Баланс захисту прав орендодавця та орендаря в тому і полягає, що власник - орендодавець захищений правом вибору, здавати або не здавати своє майно в оренду, та правом змінювати умови договору при його переукладенні на новий строк; орендар, який належно виконував свої обов`язки за договором оренди, захищений тим, що за прийнятності для нього нових умов, саме він має переважне право укладення нового договору перед будь-якими іншими особами.

Разом з тим слід зауважити, що позивачем та його представником не обґрунтовано заперечувалось набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

Однак суд, вважає, що вказане нерухоме майно мало статус невитребуваних земельних паїв, яке отримане ОСОБА_1 у власність в порядку спадкування за законом та виділена в натурі на підставі рішення Межівської селищної ради Про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки . 29 березня 2019 року відбулась державна реєстрація речового права. А право на земельну частку (пай) визнано за відповідачем ОСОБА_1 відповідно до рішення Межівського районного суду від 05.09.2018 року, яке не оскаржувалося та набрало законної сили.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що позивач і не міг мати переважного права на переукладення договору оренди з ОСОБА_1 , так як до набуття права власності на вищезазначений земельний пай відповідно до судового рішення, між позивачем та ОСОБА_1 взагалі будь-яких правовідносин не існувало. Позивач міг би скористатися своїм переважним правом при переукладенні договору у разі його закінчення між Межівською РДА та ним.

Дані положення знайшли своє підтвердження і у Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток ( паїв ) по об`єднаній територіальній громаді Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області , який був затверджений відповідно до рішення Межівської селищної ради сьомого скликання двадцять дев`ятої сесії № 2057-29/VІІ від 17 березня 2020 року, суд приймає його до уваги, оскільки даний Порядок не звужує у правах громадян, які мають право на земельну частку (пай) з різних підстав, а упорядковують організаційні моменти земельних правовідносин між власниками цих земельних часток (паїв), а також надає методичні рекомендації цього розподілу (т.3 а.с.44 -48).

Щодо понять земельна частка (пай) та земельна ділянка, слід також зазначити наступне.

Відповідно до п.8 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України сільськогосподарські підприємства, які до введення у дію Земельного кодексу України уклали з власниками земельних часток (паїв) договори оренди, можуть, за бажанням власників цих часток (паїв), замовити землевпорядній організації виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), видачі їх власникам державних актів на право власності на землю та оплатити виконання таких робіт. Сільськогосподарське підприємство має переважне право на оренду земельних ділянок у таких громадян на строк, що був обумовлений у договорі оренди земельної частки (паю), або, за погодженням сторін, на інший строк.

Поняття земельна частка (пай) було внесено Указом Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва . Зокрема в п.2 вищезазначеного нормативно-правового акта вказано на те, що організаціям землеустрою необхідно здійснити поділ земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості), а п.3 закріплювалася норма про те, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Земельна частка (пай) є правом на умовну земельну частку в гектарах з відповідною грошовою оцінкою без виділення у загальному масиві земель. Поняття земельна частка (пай) безпосередньо пов`язане з паюванням земель сільськогосподарського призначення, що належали власникам на праві колективної власності. Тому саме паювання цих земель розпочалося після прийняття 13 березня 1992 року нової редакції Земельного Кодексу України, яким була законодавчо закріплена колективна власність на землю. Указом Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 8 серпня 1995 року №720 при паюванні земель було передбачено визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості).

Відповідно до ч.1 та ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про оренду землі , громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Оспорюваний договір оренди ОСОБА_1 з ФГ ОСОБА_4 укладався стосовно певної земельної ділянки з певним кадастровим номером на підставі свідоцтва про право власності на земельну ділянку, яка була ідентифікована кадастровим номером, тобто мова йдеться вже про зовсім інше майно, яке не є тотожним з тим, стосовно якого був укладений договір оренди ПСП Мрія з Межівською РДА від 08 грудня 2014 року. З досліджених судом доказів та аналізу чинного законодавства, регулюючого даний вид правовідносин, суд вбачає, що позивач орендував згідно договору від 08 грудня 2014 року - не виділені в натурі земельні ділянки, які мають статус об`єктів нерухомого майна, а лише не витребувані паї, які не були сформовані у земельні ділянки з наявними кадастровими номерами.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.16 Закону України Про державний земельний кадастр , земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Ч.1 ст.1 - Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, тобто на момент укладення спірних договорів, земельні ділянки були виділені в натурі (на місцевості).

Зважаючи на вищевикладене, обґрунтовано вбачається факт того, що спірні земельні ділянки були виділені в натурі з єдиного земельного масиву, і у зв`язку з цим предмет договору оренди земельної частки (паю), укладений ПСП Мрія з Межівською РДА змінився, оскільки пай зазначався в умовних кадастрових гектарах і вказував на наявність речового, а не майнового права, а тому суд вважає це підставою для застосування п.34 цього договору, за яким передбачено припинення його дії (п.34) у разі витребування паю його власником. Орендар і власник паю за власним бажанням можуть заключити між собою договір оренди земельної ділянки, тому суд ще раз зазначає/, що на зазначені правовідносини не розповсюджується правило переважного права на оренду.

Статтею 777 ЦК України та ст.33 Закону України Про оренду землі вказується про переважне право наймача/орендодавця на поновлення договору оренди. Проте мова йдеться про договірні відносини між тими самими сторонами та щодо того самого предмета. В ситуації, що вирішується судом змінилася не тільки сторона договору, але й предмет, а тому таке право у позивача за цим позовом не виникає.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року №5, зареєстрованому в Мінюсті 23 лютого 2000 р. за №101/4322, визначено, що в разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

За таких обставин, з моменту виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) та з моменту виникнення права власності на земельну ділянку в порядку, встановленому законодавством, сертифікат, на підставі якого укладено договір оренди, утратив чинність, а укладений між сторонами договір оренди земельної частки (паю), є припиненим.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Вказана правова позиція кореспондується з абз.5 п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , де вказано, що при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі, суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за № 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв`язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється. Враховуючи вимоги статей 203, 215 ЦК України про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Як зазначалось вище, власник-орендодавець захищений правом вибору здавати або не здавати своє майно в оренду. Після державної реєстрації речового права ОСОБА_1 , як власник майна, після виділення її в натурі (на місцевості), скористалася правом вибору розпоряджатись своїм майном на власний розсуд наслідком чого 04 квітня 2019 року нею було укладено договір оренди земельної ділянки з ФГ Птиця А.П. .

Також суд вважає за необхідне звернути свою увагу на те, що на момент звернення позивача до суду термін дії договору від 08.12.2014 року повинен був закінчитися 08.12.2019 року, але був припинений у зв*язку з появою власника земельного паю, тому суд не вважає відсутніми підстави для визнання договору оренди недійсним, на майбутнє, оскільки останній був розірваний в односторонньому порядку,/ як передбачено п. 34 вищезазначеного договору.

Таким чином позивачем не доведено, а судом таким чином не встановлено факту порушення суб`єктивного матеріального права або законного інтересу з боку відповідачів та третьої особи.

Стосовно позовних вимого про визнання недійсним та скасування рішення Межівської селищної ради Дніпропетровської області №929-18/VII від 28 березня 2019 року Про передачу у власність ОСОБА_10 земельної ділянки кадастровий номер 1222687700:02:002:0663 суд вважає за необхідне зазначити наступне .

Правовою формою діяльності органів місцевого самоврядування є видання правових актів, що є однією з гарантій місцевого самоврядування.

У рішенні №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

Рішення Межівської селищної ради Про передачу земельної ділянки у власність від 28 березня 2019 року є актом одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом його виконання. Це рішення прийняте на законних підставах з метою реалізації судового рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Межівської селищної ради (територія колишньої Райпільської сільської ради).

А тому позиція позивача, що передача земельної частки в натурі, яка була зайнята ним, як не витребуваний пай, порушує його права, не ґрунтується на приписах законодавства, та не надає йому права звертатися з цим позовом до цих відповідачів, а також перевіряти членство ОСОБА_1 , яка право на частки (паї) отримала внаслідок спадкування. Також не підлягають застосуванню в даних відносинах норми ст.148-1 ЗК України, як на те посилався позивач, оскільки як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 набула спірну земельну ділянку у власність у порядку спадкування права на невитребувану частку (пай), тому на неї не можуть переходити права і обов`язки попереднього власника, оскільки вказаного власника до витребування вказаного паю не було.

Невитребувана частка (пай) та сформована земельна ділянка відповідно до чинного законодавства із присвоєнням кадастрового номеру та виділенням на місцевості, не є ідентичними об`єктами, що також має істотне значення при вирішенні спору щодо наявності чи відсутності у позивача переважного права на продовження договору оренди. Держава в особі Межівської РДА, надаючи позивачу в оренду право користування невитребуваними паями, не є власником не витребуваних паїв в розумінні об`єктів нерухомого майна - земельних ділянок, виділених на місцевості, оскільки вказані паї не мають статусу земельної ділянки, на яку можуть розповсюджуватись будь-які форми власності.

Саме поняття земельної ділянки міститься у ст. 79 ЗК України, де вказано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Зі змісту даної норми закону випливає, що до ознак земельної ділянки, як об`єкта права власності, можна віднести: 1. межі земельної ділянки, які повинні існувати в натурі (на місцевості), 2. визначене місце розташування земельної ділянки та 3. встановлені права щодо земельної ділянки. А статтею 78 ЗК України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Що ж до поняття земельна частка (пай) , то воно було внесено у правовий простір Указом Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва . Зокрема в п. 2 вищезазначеного нормативно-правового акта вказано на те, що організаціям землеустрою необхідно здійснити поділ земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості), а п. З закріплюється норма про те, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Земельна частка (пай) є правом на умовну земельну частку в гектарах з відповідною грошовою оцінкою без виділення у загальному масиві земель.

Таким чином, з аналізу законодавства чітко вбачається, що лише земельні ділянки як об`єкти нерухомого майна можуть набуватися у власність, а не витребувані паї не мають статусу земельної ділянки і можуть передаватися у власність та набувати інших речових прав лише як право на земельну частку (пай) без виділення її в натурі (на місцевості).

Статтею 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Аналогічна норма закріплена і в п.34 договору від 08 грудня 2014 року, укладеного між позивачем та Межівською РДА, де ця обставина була передбачуваною, оскільки позивач погодився на такі умови припинення, шляхом його підписання , а тому принцип правової визначеності в даному випадку дотримано повністю.

Статтею 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів, як зазначено в п.27 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України , в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі Мала проти України наголошується на принципі рівності сторін як одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Враховуючи вищенаведене, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати, які складають судовий збір в сумі 4802,50 грн. в тому числі за подання позовної заяви (за дві позовні вимоги немайнового характеру - 1921 грн. х 2 = 3842 грн. та судовий збір щодо заяви про забезпечення доказів - 960,50 грн., витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 10206 грн., покладаються у разі відмови в позові - на позивача, а тому стягненню в цій справі не підлягають, як це передбачено п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 41 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого протоколу, протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції, рішенням №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року Конституційного Суду України, ст.ст.2, 6, 13, 33, 34, ч.1 та ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про оренду землі , ст.ст.78, 79 ЗК України, ст.13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості)

земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , ч.1 та ч.2 Закону України Про державний земельний кадастр , ст.ст.16, 319, 598, 777 ЦК України, ст.ст.2, 4, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву приватного сільськогосподарського підприємства Мрія (місце реєстрації вул. Центральна, буд.103, с. Антонівське, Межівський район, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 30908288) до Фермерського господарства Птиця А.П. (юридична адреса: вулиця Софіївська, буд.76, смт. Межова, Межівський район, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 37909026), ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 . Заводська, смт. Межова, Межівський район, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області (юридична адреса: вул. Грушевського, буд.9, смт. Межова, Межівський район, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 04338428), третя особа: Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області (юридична адреса: вул. Грушевського, буд.5, смт. Межова, Межівський район, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 04052301) про визнання недійсним та скасування рішення Межівської селищної ради Дніпропетровської області № 929-18/VІІ від 28.03.2019 року Про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1222687700:02:002:0663 , про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 2 від 04.04.2019 року, кадастровий номер 1222687700:02:002:0663, площею 6,5177 га, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Птиця А.П. та про стягнення судових витрат - залишити без задоволення.

Витрати на оплату судового збору та інші судові витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 липня 2020 року.

Суддя: Л. Ф. Літвінова