Постанова

від 20.10.2020 по справі 181/599/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7813/20 Справа № 181/599/19 Суддя у 1-й інстанції - Літвінова Л. Ф. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Каратаєвої Л.О., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства Мрія на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2020 року по справі за позовом приватного сільськогосподарського підприємства Мрія до фермерського господарства Птиця А.П. , ОСОБА_1 , Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області третя особа: Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2019 року приватне сільськогосподарське підприємство Мрія звернулося до суду із позовом до фермерського господарства Птиця А.П. , ОСОБА_1 , Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області третя особа: Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Позовні вимоги Товариства мотивовані тим, що ПСП Мрія на підставі розпорядження Межівської РДА від 20 листопада 2014 року №Р-521/0/313-14 був укладений з Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області строком на п`ять років договір оренди земельної ділянки, яка розміщена на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області та передана у користування ПСП Мрія за актом приймання-передачі, а саме: укладений договір оренди земельної ділянки від 08 грудня 2014 року площею 6,5177 га, кадастровий номер 1222687700:02:002:0663, пай № НОМЕР_1 на території Райпільської сільської ради Межівського району та додаткова угода № 48 від 20.04.2018 року про перегляд розміру орендної плати. У вказаному вище розпорядженні Межівської РДА від 20 листопада 2014 року №Р-521/0/313-14 зазначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду ПСП Мрія є невитребуваним паєм колишнього КСП 13-річчя Жовтня № 537. Договір оренди був зареєстрований виконавчим комітетом Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, про що вчинений запис в Книзі реєстрації договорів № 9.

Також у позові зазначено, що до закінчення строку дії договорів оренди, а саме 04 квітня 2019 року між ФГ Птиця А.П. та ОСОБА_1 було укладено договір № 2 про оренду земельної ділянки площею 6,5177 га, кадастровий номер 1222687700:02:002:0663 строком на 49 років, який 04 квітня 2019 року був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Петропавлівської районної державної адміністрації Руденок Ю.П. Про це стало відомо позивачу навесні 2019 року при виконанні невідомими особами сільськогосподарських робіт на спірних земельних ділянках за допомогою спеціалізованої техніки. За заявою директора ПСП Мрія було внесено до ЄРДР відомості та розпочато кримінальне провадження за фактом самовільного захоплення земельної ділянки загальною площею 39,9918 га, яка складається із земельних ділянок з кадастровими номерами 1222687700:02:002:0664, 1222687700:02:002:0665, 1222687700:02:002:0666, 1222687700:02:002:0663, 1222687700:02:002:0662, 1222687700:02:002:0660. Позивач вказує, що про порушення переважного права орендаря ПСП Мрія на переукладання договору оренди землі після витребування власником свого земельного паю у зв`язку з укладанням договору оренди з новим орендарем без розірвання договору оренди землі з ПСП Мрія . Згідно п.п. 2, 3 Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою КМУ №119 від 24 січня 2000 року, реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної ради за місцем розташування земельної частки (паю). Державним реєстратором не було перевірено, на території якої сільської ради знаходиться земельна ділянка та чи відбувалась реєстрація договорів оренди з іншими особами.

Враховуючи викладене, позив з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати недійсним та скасувати рішення Межівської селищної ради Дніпропетровської області № 929-18/VІІ від 28 березня 2019 року Про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1222687700:02:002:0663; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 2 від 04 квітня 2019 року, кадастровий номер 1222687700:02:002:0663, площею 6,5177 га., укладений між ОСОБА_1 та ФГ Птиця А.П. .

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог приватного сільськогосподарського підприємства Мрія .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності, прийшовши до висновку, що спірна земельна ділянка була виділена в натурі з єдиного земельного масиву і у зв`язку з цим предмет договорів оренди земельних часток (паїв), укладених між ПСП «Мрія» та Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області змінився, оскільки паї зазначалися в умовних кадастрових гектарах і вказували на наявність речового, а не майнового права, а тому суд вважав цю обставиною підставою для застосування п.34 цього договору, за яким передбачено припинення його дії у разі витребування паю його власником. Орендар і власник паю за власним бажанням можуть укласти між собою договір оренди земельної ділянки, при цьому на зазначені правовідносини не розповсюджується правило переважного права на оренду.

Крім того, суд вказав, що з моменту виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) та з моменту виникнення права власності на земельну ділянку в порядку, встановленому законодавством, сертифікат, на підставі якого укладено договір оренди, утратив чинність, а укладений між сторонами договір оренди земельної частки (паю), є припиненим.

В апеляційній скарзі приватне сільськогосподарське підприємство Мрія посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що чинним законодавством не передбачено норми права у подібних правовідносинах з питань виділення в натурі земельної ділянки власнику земельного паю за рахунок земель колективного сільськогосподарського підприємства, членом якого власник не був. Крім того, апелянт вказує, що ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки (паю № НОМЕР_1 ), вона не могла витребувати цей пай та отримати його у власність, а отже Межівська селищна рада прийняла незаконне рішення від 28 березня 2019 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ПСП Мрія на підставі розпорядження Межівської РДА від 20 листопада 2014 року №Р-521/0/313-14 був укладений з Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області договір оренди земельної ділянки від 08 грудня 2014 року площею 6,5177 га, кадастровий номер 1222687700:02:002:0663, пай № НОМЕР_1 на території Райпільської сільської ради Межівського району та додаткова угода № 48 від 20 квітня 2018 року про перегляд розміру орендної плати.

У вказаному вище розпорядженні Межівської РДА від 20 листопада 2014 року №Р-521/0/313-14 зазначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду ПСП Мрія є невитребуваним паєм колишнього КСП 13-річчя Жовтня № 537.

Договір оренди був зареєстрований виконавчим комітетом Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, про що вчинений запис в Книзі реєстрації договорів № 9.

Пунктом 6 Договору передбачено, що договір укладено терміном на п`ять років. У разі витребування паю його власником договір припиняється достроково або вносяться зміни у зв`язку з п.34 цього договору.

Умовами договору оренди земельної ділянки серед іншого передбачено припинення його дії (п.34) у разі витребування паю його власником. В цьому випадку даний договір припиняється, а орендар і власник паю за власним бажанням можуть заключити між собою договір оренди земельної ділянки.

Актом про прийом та передачу земельної ділянки в оренду ПСП Мрія , без дати, підтверджується передача Межівською РДА ПСП Мрія , в особі голови, земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рахунок земель Райпільської сільської ради загальною площею 6,5177 га, в тому числі рілля 6,5177га (невитребуваний пай колишнього КСП 13-річчя Жовтня) терміном на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Платіжними дорученнями №33 від 25 січня 2019 року, №85 від 25 лютого 2019 року, №144 від 27 березня 2019 року №215 від 26 квітня 2019 року підтверджується сплата ПСП Мрія орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності по 9 704,68 грн. щомісячно.

Згідно довідки №526 від 01 березня 2019 року, виданої виконавчим комітетом Межівської селищної ради Дніпропетровської області, на території Межівської територіальної громади за ПСП Мрія рахується 372,2629 га земельних угідь, з них: Веселівський старостинський округ - 5,291 га, Іванівський старостинський округ - 44,77 га та Райпільський старостинський округ - 322,2019 га. Зміни цільового призначення земель ПСП Мрія з 01 січня 2008 року не здійснювались.

Згідно Листа №153 від 10 травня 2019 року Межівської селищної ради Дніпропетровської області, земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1222687700:02:002:0664, 1222687700:02:002:0666, 1222687700:02:002:0665, 1222687700:02:002:0663, 1222687700:02:002:0662, 1222687700:02:002:0660 на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передані громадянам у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Копії договорів оренди земельних ділянок в Межівській селищній раді відсутні.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка площею 6,5177 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1222687700:02:002:0663 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .. Дата державної реєстрації: 29 березня 2019 року.

Встановлено, що згідно договору оренди земельної ділянки № 2 від 04 квітня 2019 року орендодавцем ОСОБА_1 надано в оренду, а орендарем ФГ Птиця А.П. прийнято в строкове платне користування земельну ділянку, що призначена для сільськогосподарських потреб, площею 6,5177 га, кадастровий номер 1222687700:02:002:0663, яка знаходиться на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

Договір укладено на 49 років.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права та визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами також договором оренди землі.

Частиною 1 ст. 6 вказаного Закону встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов`язки.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір.

Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Баланс захисту прав орендодавця та орендаря в тому і полягає, що власник - орендодавець захищений правом вибору, здавати або не здавати своє майно в оренду, та правом змінювати умови договору при його переукладенні на новий строк; орендар, який належно виконував свої обов`язки за договором оренди, захищений тим, що за прийнятності для нього нових умов, саме він має переважне право укладення нового договору перед будь-якими іншими особами.

Відповідно до п.8 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України сільськогосподарські підприємства, які до введення у дію Земельного кодексу України уклали з власниками земельних часток (паїв) договори оренди, можуть, за бажанням власників цих часток (паїв), замовити землевпорядній організації виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), видачі їх власникам державних актів на право власності на землю та оплатити виконання таких робіт. Сільськогосподарське підприємство має переважне право на оренду земельних ділянок у таких громадян на строк, що був обумовлений у договорі оренди земельної частки (паю), або, за погодженням сторін, на інший строк.

Поняття земельна частка (пай) було внесено Указом Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва . Зокрема в п.2 вищезазначеного нормативно-правового акта вказано на те, що організаціям землеустрою необхідно здійснити поділ земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості), а п.3 закріплювалася норма про те, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Земельна частка (пай) є правом на умовну земельну частку в гектарах з відповідною грошовою оцінкою без виділення у загальному масиві земель. Поняття земельна частка (пай) безпосередньо пов`язане з паюванням земель сільськогосподарського призначення, що належали власникам на праві колективної власності. Тому саме паювання цих земель розпочалося після прийняття 13.03.1992 року нової редакції Земельного Кодексу України, яким була законодавчо закріплена колективна власність на землю. Указом Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 року № 720 при паюванні земель було передбачено визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості).

Відповідно до ч.1 та ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду землі» , громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Оспорюваний позивачем договір оренди, який укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Птиця А.П. , укладався стосовно певної земельної ділянки з відповідним кадастровим номером на підставі відповідного рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) в розмірі 7,46га умовних кадастрових гектар на території Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області, який встановлений для члена колективного акціонерного товариства Вознесенське Межівського району Дніпропетровської області, після смерті її брата ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом, якій в подальшому було присвоєно кадастровий номер 1222687700: 02:002:0663.

Тобто, мова йде уже про інше майно, яке не є предметом договору оренди, укладеного 08 грудня 2014 року між Межівською РДА та ПСП Мрія , оскільки дана орендована земельна ділянка не була виділена в натурі в земельну частку, яка має статус об`єкту нерухомого майна, а була лише не витребуваним паєм, який не був оформлений у земельну ділянку з визначеними межами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що спірна земельна ділянка виділена в натурі з єдиного земельного масиву, у зв`язку з чим предмет договору оренди земельної частки (паю), укладеного між ПСП Мрія та Межівською РДА змінився, оскільки пай зазначався в умовних кадастрових гектарах і вказував на наявність речових, а не майнових прав.

Також зважаючи на встановлені судом обставини застосування положень п. 34 цього договору, за яким передбачено припинення його дії у разі витребування його власником є правильним.

Орендар і власник паю за власним бажанням можуть заключити між собою договір оренди земельної ділянки, при цьому на зазначені правовідносини не розповсюджується правило переважного права на оренду.

Встановивши, що спірна земельна ділянка мала статус невитребуваних земельних паїв, яка отримана ОСОБА_1 у власність в порядку спадкування за законом та виділена в натурі на підставі рішення Межівської селищної ради Про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки , а право на земельну частку (пай) визнано за ОСОБА_1 відповідно до рішення Межівського районного суду від 05 вересня 2018 року, яке не оскаржувалося та набрало законної сили, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не має переважного права на переукладення договору оренди з ОСОБА_1 , так як до набуття права власності на вищезазначений земельний пай відповідно до судового рішення, між позивачем та ОСОБА_1 були відсутні будь-яких правовідносин.

Статтею 777 ЦК України та ст.33 ЗУ Про оренду землі вказується про переважне право наймача/орендодавця на поновлення договору оренди.

Однак, мова йдеться про договірні відносини між тими самими сторонами та щодо того самого предмета.

Встановивши зміну не тільки сторони договору, але й його предмет, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що таке право у позивача за цим позовом не виникає.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Пунктом 2.3. Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 року № 5, зареєстрованому в Мінюсті 23.02.2000 року. За № 101/4322, визначено, що в разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

Тобто, з моменту виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) та з моменту виникнення права власності на земельну ділянку в порядку, встановленому законодавством, сертифікат, на підставі якого укладено договір оренди, утратив чинність, а укладений між сторонами договір оренди земельної частки (паю), є припиненим.

Відповідно до ч.1 ст. 34 ЗУ «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Власник-орендодавець захищений правом вибору, здавати або не здавати своє майно в оренду.

Як зазначалось вище, власник-орендодавець захищений правом вибору здавати або не здавати своє майно в оренду. Після державної реєстрації речового права ОСОБА_1 , як власник майна, після виділення її в натурі (на місцевості), скористалася правом вибору розпоряджатись своїм майном на власний розсуд наслідком чого 04 квітня 2019 року нею було укладено договір оренди земельної ділянки з ФГ Птиця А.П. .

Крім цього, суд першої інстанції вірно зауважив, що позивач при укладанні договору від 08 грудня 2014 року погодився на умову припинення його дії у разі витребування паю його власником.

Правовою формою діяльності органів місцевого самоврядування є видання правових актів, що є однією з гарантій місцевого самоврядування.

У рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

Також колегія суддів вважає, що суд вірно вказав про те, що Рішення Межівської селищної ради Про передачу земельної ділянки у власність від 28 березня 2019 року є актом одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом його виконання. Це рішення прийняте на законних підставах з метою реалізації судового рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Межівської селищної ради (територія колишньої Райпільської сільської ради).

А тому позиція позивача, що передача земельної частки в натурі, яка була зайнята ним, як не витребуваний пай, порушує його права, не ґрунтується на приписах законодавства, та не надає йому права звертатися з цим позовом до цих відповідачів, а також перевіряти членство ОСОБА_1 , яка право на частки (паї) отримала внаслідок спадкування.

До того ж суд вірно зазначив, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ст.148-1 ЗК України, оскільки ОСОБА_1 набула спірну земельну ділянку у власність у порядку спадкування права на невитребувану частку (пай), тому на неї не можуть переходити права і обов`язки попереднього власника, оскільки вказаного власника до витребування вказаного паю не було.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що невитребувана частка (пай) та сформована земельна ділянка відповідно до чинного законодавства із присвоєнням кадастрового номеру та виділенням на місцевості, не є ідентичними об`єктами, що також має істотне значення при вирішенні спору щодо наявності чи відсутності у позивача переважного права на продовження договору оренди. Держава в особі Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, надаючи позивачу в оренду право користування невитребуваними паями, не є власником не витребуваних паїв в розумінні об`єктів нерухомого майна - земельних ділянок, виділених на місцевості, оскільки вказані паї не мають статусу земельної ділянки, на яку можуть розповсюджуватись будь-які форми власності.

Враховуючи положення ст.ст. 203, 215 ЦК України про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акту на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна земельна ділянка була виділена в натурі з єдиного земельного масиву і у зв`язку з цим предмет договору оренди земельної частки (паю), укладеного між ПСП «Мрія» та Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області змінився, оскільки пай зазначався в умовних кадастрових гектарах і вказувалось на наявність речового, а не майнового права. Орендар і власник паю за власним бажанням можуть укласти між собою договір оренди земельної ділянки, при цьому на зазначені правовідносини не розповсюджується правило переважного права на оренду.

До того ж суд вірно вказав, що з моменту виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) та з моменту виникнення права власності на земельну ділянку в порядку, встановленому законодавством, сертифікат, на підставі якого укладено договір оренди, утратив чинність, а укладений між сторонами договір оренди земельної частки (паю), є припиненим.

Доводи апелянта в скарзі про те, що чинним законодавством не передбачено норми права у подібних правовідносинах з питань виділення в натурі земельної ділянки власнику земельного паю за рахунок земель колективного сільськогосподарського підприємства, членом якого власник не був, а також те, що ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки (паю № НОМЕР_1 ), вона не могла витребувати цей пай та отримати його у власність, а отже Межівська селищна рада прийняла незаконне рішення від 28 березня 2019 року, - колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються обґрунтованими висновками суду, які останній виклав в оскаржуваному рішенні.

Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарги без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачена апелянтом сума судового збору за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Мрія - залишити без задоволення.

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Л.О. Каратаєва

Т.Р. Куценко